Антидотна терапія

Виходячи з розуміння механiзмів дiї ФОР, антидотами при отруєннi ними можуть бути речовини‚ які:

― вступають у безпосередньо хiмiчну взаємодiю з отрутами;

― гальмують синтез i вихiд ацетилхолiну в синаптичну щiлину;

― замiнюють пошкоджений фермент (тобто препарати

АХЕ);

― перешкоджають контакту отрути з ферментом;

― перешкоджають контакту ацетилхолiну з холiнорецепторами;

― вiдновлюють активнiсть ферменту, витискуючи отруту з його поверхнi (тобто реактивують структуру АХЕ).

Токсикологiчнi експерименти показали, що найбiльше практичне значення мають 2 останнi групи протиотрут.

До речовин, що перешкоджають контакту АХ з холiнорецепторами вiдносять антидоти холiнолiтичної (холiноблокувальної) дiї, функція яких здiйснюється за рахунок блокади ХР, внаслідок чого порушується передача iмпульсiв з холiнергiчних нервiв на iннервованi ними клiтини. При цьому бiльш широко використовуються холiноблокатори, вибiрково блокують тiльки М- або Н-холiнорецептори, оскільки речовини, які блокують одночасно М- i Н- ХР (спазмолiтин, апрофен, тропацин), мають недостатню вибiркову дiю.

М-холiнолiтики (група атропiну)

Ця група об’єднує природнi засоби (атропiн, скополамiн), якi видiляють iз беладони (Аtropa Belladonna), блекоти та дурману‚ і платифiлiн, який видiляються iз христiвника широколистого, а також штучний препарат ― метацин.

Механiзм дiї холiнолiтикiв пов’язують iз структурною подiбнiстю їх з ацетилхолiном i деякими ФОР, що визначає хiмiчну спорідненість протиотрут з холiнорецепторами, а також присутнiсть конкретного антагонiзму мiж ними i медiатором (АХ) через зв’язок з рецептором. Холiнолiтичнi антидоти з ХР утворюють комплекс‚ недоступний для АХ (бiлковi ланцюги ХР зшиваються холiнолiтиком), i на бiльший чи менший строк вимикають рецептор iз механiзму нервової передачi.

Iз великої групи М-холiнолiтикiв атропiн є загальноприйнятою протиотрутою при ураженнi ФОР i перебуває на табельному оснащеннi медичної служби. При введеннi його внаслідок утруднення передачi iмпульсу з постганглiонарних парасимпатичних волокон на секреторнi клiтини знижується видiлення слини, шлункового i кишкового сокiв, бронхiального слизу, пригнiчується сльозо- i потовидiлення.

Атропiн знижує тонус гладеньких м’язiв, перистальтику шлунка i кишок, розширює бронхи, знижує тонус сечового мiхура, сечiвникiв, жовчного мiхура i протокiв.

Дiючи на несмугасті м’язи ока, якi отримують парасимпатичну iннервацiю, атропiн розширює зiницю, пiдвищує внутрiшньоочний тиск i викликає паралiч акомодацiї. Атропiн збiльшує частоту серцевих скорочень, перешкоджаючи передачi гальмівних iмпульсiв з блукаючих нервiв.

Будучи третинним амiном, атропiн проникає в ЦНС i в терапевтичних дозах викликає пригнiчувальну дiю.

Успiх лiкування iнтоксикацiї ФОР досягається високими дозами атропiну чи інших холiнолiтикiв у зв’язку зі зниженням чутливостi ХР до холiнолiтикiв, а обмежений час дiї цих препаратiв вимагає багаторазового введення їх в органiзм при гострих отруєннях. Повторне введення атропiну продовжують до появи легких симптомiв переатропiнiзацiї (сухiсть шкiри i слизових, гiперемiя шкiри обличчя, розширення зiниць, тахікардiя). Такий стан пiдтримується до повного усунення симптомiв отруєння ФОР.

Схема введення атропiну залежить вiд ступеня тяжкостi отруєння.

При легкому ступені ― внутрішньом’язово 2 мл 0,1 % розчину, повторно по 1-2 мл з iнтервалом 30 хв. При середньому ступені – внутрішньом’язово 2-4 мл 0,1 % розчину, повторно по 2 мл з iнтервалом 15 хв. При тяжкому ступені ― внутрішньовенно або в/м 4-6 мл 0,1 % розчину, повторно по 2 мл з iнтервалом 3-8 хв.

У токсичних дозах (3-10 мг) атропiн збуджує ЦНС, обумовлюючи картину гострого психозу і сплутанiсть свiдомостi, викликає психомоторне збудження, марево, яскравi зоровi галюцинацiї, якi поєднуються з симптомами периферичної дiї атропiну (див. симптоми переатропiнiзацiї).

Явища отруєння атропiноподiбними речовинами iнгiбуються нейролептиками (амiназином), оборотними iнгiбiторами АХЕ (прозерин, фiзостигмiн), хоча застосування прозерину на фонi вираженої дiї ФОР, навпаки, пiдсилює токсичнiсть у виглядi потенцiювання їх дiї як iнгібiторiв АХЕ.