6.4 Профілактика та основні принципи лікування.

Надійним засобом захисту від дії подразнюючих речовин є протигаз, інколи використовують також засоби захисту шкіри. Для зменшення подразнення слизові оболонки промивають водою або 2% розчином гідрокарбонату натрію.

У комплексі лікувальних заходів використовуються 3 групи засобів:

1. Припиняють ноцицептивну еферентну імпульсацію, відчуття

перших сигналів (розчини: 1% дикаїн, 2% новокаїн).

2. Активуючі систему придушення ноцицептивного відчуття (промедол).

3. Припиняють еферентну імпульсацію (введення М-холіноліти ків при вегетативних реакціях: сльозотечі, салівації, діспеп тичних розладнаннях).

6.5 Зміст медичної допомоги ураженим

Заходи медичної допомоги повинні бути направлені на запобігання подальшої дії ОР, вилучення часток ОР із слизових дихальних шляхів та кон'юнктиви очей, зниження тяжких явищ, обумовлених інтоксикацією.

Перша медична допомога: негайне надівання протигазу; використання фіциліну (протидимної суміші) під маску протигазу; вихід із зони зараження ОР; рясне промивання очей та ротової порожнини водою після зняття протигазу (поза зоною зараження ОР); при попаданні ОР в шлунок, викликати блювання.

Не дозволяється протирання очей руками, тому що частки ОР можуть бути втерті глибоко в кон'юнктиву. Обмундирування та спорядження заражені ОР потрібно механічно очистити ще до зняття протигазу.

Долікарська допомога (поза осередком): зняти протигаз; промити ротову порожнину та очі 1-2% розчином соди; при подразненні дихальних шляхів вдихати фіцилін (протидимну суміш), ввести 1 мл 2% розчину промедолу під шкіру при сильних болях; при явищах подразнення або ураження шкіряних покривів накласти протиопікову пов'язку. Будь-які мазі на кон'юнктиву очей приміняти не рекомендується, так як вони сприяють утриманню ОР на тканинах.

Перша лікарська допомога: замінити обмундирування (по можливості); при виявлених подразненнях дихальних шляхів і болі в очах, ввести під шкіру 1 мл 2% розчину промедолу або омнопону; рясно промити порожнину рота, слизову очей, шкіру лиця, рук 2% розчином бікарбонату натрію; при болях в очах закапати 1-2 краплі 2% розчину новокаїну або 1% розчину дикаїну, закласти за віки синтоміцинову мазь; при необхідності - серцево-судинні засоби (кордіамін), дихальні аналептики (етимізол, кофеїн), оксигенотерапія; при уражені шкіри - обробити 10% розчином натрієвої солі дихлорізоцианурової кислоти, 5% розчином перманганату калію або 2% розчином хлораміну, після чого накласти протиопікову пов'язку; при попаданні ОР в шлунково-кишковий тракт промити шлунок 0,02% розчином перманганату калію з наступним введенням печеної магнезії 5,0-10,0 мл на протязі години, потім прийом повторювати по 1,0-2,0 мл кожні 2 години (8 разів); - антибіотикотерапія; при ураженні адамситом - 30% унітіолова мазь і 5% розчин унітіолу за схемою.

Кваліфікована медична допомога: проведення усіх необхідних заходів, які входять в склад першої лікарської допомоги, а також використання засобів патогенетичної та симптоматичної терапії; повна санітарна обробка уражених з обов'язковою заміною зараженого обмундирування. Більшість уражених залишаються в команді видужуючих до закінчення одуження.

Таким чином, при наданні допомоги ураженим ОР подразнюючої і сльозоточивої дії, головну увагу приділяють першій медичній та долікарській допомозі, чому і потрібно завчасно навчати весь особовий склад та медичний персонал.

В теперішній час розробка рецептур та нових типів подразнюючих ядів проводиться в напрямку пошуку мінімально токсичних для організму і максимально ефективних речовин. Їх використання можливе як в бойових діях для швидкого виведення із ладу особового складу, а також в якості "поліцейських газів".

Знання механізму дії отруйних речовин, засобів профілактики. лікування, способів захисту може повністю запобігти ураженню особового складу військ.

Особливе значення має пошук та розробка ефективних засобів надання першої медичної допомоги.

Особи, у яких після надання медичної допомоги симптоми інтоксикації зняті та загальний стан (за заключенням лікарів) задовільний, можуть бути направлені до строю. Уражених з тяжкими порушеннями психічної діяльності направляють у госпіталь для надання спеціалізованої медичної допомоги. Лікування уражених проводиться з урахуванням загальних положень та принципів терапії інтоксикаційних неврозів (психозів). Після закінчення гострого періоду психозу уражені мають знаходитись під наглядом психіатра не менш одного тижня з метою своєчасного виявлення повільних психічних розладів та інших ускладнень. Перед випискою із стаціонару такі військовослужбовці викликаються на ВПК для вирішення питання їх здатності до військової служби.

Речовини психотомiметики (психодизлептики, психохiмiкати, психоотрути, галюциногени) здатнi викликати тимчасовi розлади психiки у здорових людей. Подiбнi гострi токсичнi психози ще називають "модальними", тому що вони iмiтують вiдомi психiчнi хвороби, закрема шизофренiю.

Як самостiйна група бойових отруйних речовин (БОР) психотомiметики з'явились у 1965 роцi. Таких речовин вiдомо бiльше 20 тис. Виходячи з хімічної структури, можна видiлити такi 5 основних груп:

1. Похiднi гліколевої кислоти - атропiноподiбнi речовини:

3-хінукліділфенілгліколат (BZ), дiтран, бенактизiн, бензiлати.

2. Похiднi лiзергiнової кислоти: дiетiламiд лiзергiнової кислоти та iн.

3. Похiднi триптамiну: дiметiлтриптамiн, буфотенiн, псiлоцин та iн.

4. Похiднi фенiлетiламiну: мескалiн та iн.

5. Рiзної хімічної будови: каннабiноли, сернiл, iбогаїн, гармiн та iн.

Невiдомо, якi речовини можуть бути застосованi, однак із численних психотомiметикiв, з вiйськово-хімічної точки зору найбiльшу цiкавiсть викликають похiднi гликолевої та лiзергiнової кислот, якi мають найбiльшу психотомiметичну активнiсть. Табельною ОР, яка прийнята у США, є Бі-Зет. Вiйська США застосували Бі-Зет у В`этнамi у 1965р. Згiдно з тактичною класифiкацiєю психотомiметики вiдносяться до БОР, які тимчасово виводять зi строю. Але у великих дозах вони можуть визивати незворотнi (стiйкі) психiчнi розлади i навiть смерть уражених. Вони можуть плануватися до бойового застосування для дезорганiзацiї штабiв та вiйськ, нейтралiзацiї та взяття у полон живої сили вiськ супротивника без фiзичного знищення i т. iн.

Синтез діетіламіду лізергінової кислоти (ДЛК) вперше був здійснений у 1938 році в Швейцарії Гофманом, якому дуже під час паління мала кількість речовини попала на слизову оболонку ротової порожнини. В наслідок цього з"явились психічні розлади з галюцинаціями.

Психотомiметики можуть бути використанi для придушення масових громадських безладь.