- •К. Л. Мілютіна
- •Теорія та практика
- •Психологічного
- •Тренінгу
- •1. Психологічний тренінг: поняття, історія, принципиПоняття тренінгу
- •1.2. Тренінг як один з видів активного навчання
- •1.3. Тренінг як метод зміни поведінкового стереотипу людини
- •1.4. Тренінг як засіб цілеспрямованої зміни групи чи організації
- •1.5. Групова робота в традиційній культурі
- •1.6. Принципи тренінгу
- •2. Психологічний зміст взаємодії в тренінговій групі
- •2.1. Феномен малої групи
- •2.2. Групові норми
- •2.3. Єдність і конкуренція в групі
- •2.4. Проблема психологічного опору
- •2.5. Типи лідерства та групові ролі
- •2.6. Стадії розвитку групи
- •2.7. Взаємодія тренера та групи
- •2.8. Соціально-психологічна структура групи
- •2.9. Взаємозв’язок мети тренінгу та структури групи
- •3. Дослідження потреби в тренінгу
- •3.1. Замовлення на тренінг
- •3.2. Типові проблеми під час співбесіди із замовником
- •3.3. Мета й завдання тренінгу
- •3.4. Основні моделі задоволення потреб учасників
- •3.4.1. Розвиток кар’єри
- •3.4.2. Розвиток компетентності
- •3.4.3. Розв’язання конкретної проблеми
- •3.4.4. Виявлення невідповідностей і створення мотивації розвитку
- •3.5. Презентація тренінгу
- •4. Планування та дизайн тренінгів
- •4.1. Завдання та план тренінгу
- •4.2. Розклад тренінгу
- •4.3. Технічне обладнання
- •4.4. Посібники та друковані матеріали
- •4.5. Робота вдвох
- •4.6. Початок, перерви, закінчення
- •5. Компоненти тренінгу
- •5.1. Міні-лекції
- •5.2. Групова дискусія
- •5.3. Мозковий штурм
- •5.4. Вправи
- •5.4.1. Структуровані вправи
- •5.4.2. Рухові вправи
- •5.5. Малювання
- •5.6. Демонстрації
- •5.7. Тестування
- •5.8. Рольова гра
- •5.9. Ділова гра
- •5.10. Читання посібника
- •5.11. Захист проектів
- •6. Організація тренінгу
- •6.1. Початок тренінгу
- •6.2. Знайомство
- •12. “Ситуації та емоції” (варіант 2).
- •6.3. Керівництво роботою учасників
- •6.4. Стимулювання активності групи
- •6.5. Підбиття підсумків
- •6.6. Музика в тренінгу
- •6.7. Сигнали та сигнальні рухи
- •6.8. Важкі випадки
- •6.9. Театралізовані ритуали завершення
- •7. Стандарти тренінгової роботи та індивідуальний стиль тренера
- •7.2. Види тренерської компетентності
- •7.3. Контекстуальна компетентність
- •7.4. Технічна компетентність
- •7.5. Комунікативна компетентність
- •7.6. Адаптивна компетентність
- •7.7. Етичні проблеми тренінгової роботи
- •8. Оцінка ефективності тренінгу
- •8.1. Опитування учасників
- •8.2. Спостереження
- •8.3. Тестові завдання
- •8.4. Експертна оцінка замовника
- •9. Види тренінгових груп
- •9.1. Групи особистісного зростання
- •9.2. Тренінги заохочення
- •9.3. Психокорекційні групи
- •9.4. Групи самопідтримки
- •9.5. Тренування навичок і вмінь
- •9.6. Формування команди
- •10. Практикум проведення тренінгу
- •10.1. Практична психологія
- •10.2. Командоутворення
- •10.3. Як не стати потерпілим (тренінгова профілактична
- •Структура тренінгу
- •Додатки Додаток 1. Анкети для тренерів Опитувальник 1. Методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності (д. Расела та м. Фергюссона)
- •Опитувальник 2. Методика діагностики рівня емоційного вигоряння (в. В. Бойко)
- •Опитувальник 3. Методика діагностики типу емоційної реакції на вплив стимулів оточення (в. В. Бойко)
- •Опитувальник 4. Діагностика схильності до конфліктної поведінки
- •Опис методики
- •П’ять способів регулювання конфліктів за к. Томасом
- •Типова карта методики
- •Оброблення даних
- •Додаток 2. Методика визначення схильності до ризику Мотивація до успіху, до уникнення невдач і міра ризику
- •Опис методики
- •Методика т. Елерса діагностики особистості на мотивацію до успіху
- •Типова карта методики
- •Оброблення даних
- •Методика т. Елерса діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач
- •Типова карта методики
- •Оброблення даних
- •Методика Шуберта діагностики міри готовності до ризику
- •Типова карта методики
- •Оброблення даних
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •Мілютіна Катерина Леонідівна
Оброблення даних
Номер питання |
Суперництво |
Співпраця |
Компроміс |
Уникнення |
Пристосування |
1 |
|
|
|
А |
Б |
2 |
|
Б |
А |
|
|
3 |
А |
|
|
|
Б |
4 |
|
|
А |
|
Б |
5 |
|
А |
|
Б |
|
6 |
Б |
|
|
А |
|
7 |
|
|
Б |
А |
|
8 |
А |
Б |
|
|
|
9 |
Б |
|
|
А |
|
10 |
А |
|
Б |
|
|
11 |
|
А |
|
|
Б |
12 |
|
|
Б |
А |
|
13 |
Б |
|
А |
|
|
14 |
Б |
А |
|
|
|
15 |
|
|
|
Б |
А |
16 |
Б |
|
|
|
А |
17 |
А |
|
|
Б |
|
18 |
|
|
Б |
|
А |
19 |
|
А |
|
Б |
|
20 |
|
А |
Б |
|
|
21 |
|
Б |
|
|
А |
22 |
Б |
|
А |
|
|
23 |
|
А |
|
Б |
|
24 |
|
|
Б |
|
А |
25 |
А |
|
|
|
Б |
26 |
|
Б |
А |
|
|
27 |
|
|
|
А |
Б |
28 |
А |
Б |
|
|
|
29 |
|
|
А |
Б |
|
30 |
|
Б |
|
|
А |
Додаток 2. Методика визначення схильності до ризику Мотивація до успіху, до уникнення невдач і міра ризику
Мета — зрозуміти, що для тебе важливіше: успіх, невдача чи сам процес ризику.
Опис методики
Дослідження показали, що люди, помірно орієнтовані на успіх, віддають перевагу середньому рівню ризику, а ті, хто боїться невдач, — низькому чи, навпаки, дуже високому. Чим вища мотивація людини до успіху — досягнення мети, тим нижча готовність до ризику. При цьому мотивація до успіху впливає і на надію на нього: у разі сильної мотивації до успіху надії на нього зазвичай скромніші, ніж у разі слабкої мотивації. До того ж людям, які мотивовані на успіх і мають великі надії на нього, властиво уникати високого ризику.
Ті, хто сильно мотивовані на успіх і мають високу готовність до ризику, рідше потрапляють у нещасливі випадки, ніж ті, у кого велика міра готовності до ризику й висока мотивація до уникнення невдач (захист). І навпаки, коли в людини висока мотивація до уникнення невдач (захист), то це перешкоджає мотивації до успіху — досягненню мети. Дослідження Д. Мак-Клеманда показали, що люди з високим рівнем захисту, тобто страхом перед нещасливими випадками, частіше потрапляють у подібні прикрі ситуації, ніж ті, хто має високу мотивацію до успіху.
Дослідження показали також, що люди, які бояться невдач (з високим рівнем захисту), віддають перевагу малому чи, навпаки, надмірно великому ризику, де невдача не загрожує престижу. Німецький вчений Ф. Буркард стверджує, що установка на захисну поведінку в роботі залежить від трьох факторів:
міри передбачуваного ризику;
мотивації, що переважає;
досвіду невдач на роботі.
Посилюють установку на захисну поведінку дві обставини:
коли без ризику вдається отримати бажаний результат;
коли ризикована поведінка призводить до нещасного випадку.
Досягнення ж безпечного результату у разі ризикованої поведінки, навпаки, ослабляє установку на захист, тобто мотивацію до уникнення невдач.
Висока готовність до ризику супроводжується низькою мотивацією до уникнення невдач. Готовність до ризику достовірно прямо пропорційно пов’язана з кількістю зроблених помилок.
Дослідження дали також такі результати:
з віком готовність до ризику спадає;
у досвідчених працівників готовність до ризику менша, ніж у недосвідчених;
у жінок готовність до ризику реалізується за більш певних умов, ніж у чоловіків;
у військових командирів і керівників підприємств готовність до ризику більша, ніж у студентів;
готовність до ризику зростає з посиленням відторгненості людини, в ситуації внутрішнього конфлікту;
у групі готовність до ризику виявляється сильніше, ніж коли люди діють поодинці, і залежить від групових очікувань.
Усі ці взаємопов’язані параметри особистості вивчають за допомогою таких методик:
методики Т. Елерса діагностики особистості на мотивацію до успіху;
методики Т. Елерса діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач;
методики Шуберта діагностики міри готовності до ризику.