
- •К. Л. Мілютіна
- •Теорія та практика
- •Психологічного
- •Тренінгу
- •1. Психологічний тренінг: поняття, історія, принципиПоняття тренінгу
- •1.2. Тренінг як один з видів активного навчання
- •1.3. Тренінг як метод зміни поведінкового стереотипу людини
- •1.4. Тренінг як засіб цілеспрямованої зміни групи чи організації
- •1.5. Групова робота в традиційній культурі
- •1.6. Принципи тренінгу
- •2. Психологічний зміст взаємодії в тренінговій групі
- •2.1. Феномен малої групи
- •2.2. Групові норми
- •2.3. Єдність і конкуренція в групі
- •2.4. Проблема психологічного опору
- •2.5. Типи лідерства та групові ролі
- •2.6. Стадії розвитку групи
- •2.7. Взаємодія тренера та групи
- •2.8. Соціально-психологічна структура групи
- •2.9. Взаємозв’язок мети тренінгу та структури групи
- •3. Дослідження потреби в тренінгу
- •3.1. Замовлення на тренінг
- •3.2. Типові проблеми під час співбесіди із замовником
- •3.3. Мета й завдання тренінгу
- •3.4. Основні моделі задоволення потреб учасників
- •3.4.1. Розвиток кар’єри
- •3.4.2. Розвиток компетентності
- •3.4.3. Розв’язання конкретної проблеми
- •3.4.4. Виявлення невідповідностей і створення мотивації розвитку
- •3.5. Презентація тренінгу
- •4. Планування та дизайн тренінгів
- •4.1. Завдання та план тренінгу
- •4.2. Розклад тренінгу
- •4.3. Технічне обладнання
- •4.4. Посібники та друковані матеріали
- •4.5. Робота вдвох
- •4.6. Початок, перерви, закінчення
- •5. Компоненти тренінгу
- •5.1. Міні-лекції
- •5.2. Групова дискусія
- •5.3. Мозковий штурм
- •5.4. Вправи
- •5.4.1. Структуровані вправи
- •5.4.2. Рухові вправи
- •5.5. Малювання
- •5.6. Демонстрації
- •5.7. Тестування
- •5.8. Рольова гра
- •5.9. Ділова гра
- •5.10. Читання посібника
- •5.11. Захист проектів
- •6. Організація тренінгу
- •6.1. Початок тренінгу
- •6.2. Знайомство
- •12. “Ситуації та емоції” (варіант 2).
- •6.3. Керівництво роботою учасників
- •6.4. Стимулювання активності групи
- •6.5. Підбиття підсумків
- •6.6. Музика в тренінгу
- •6.7. Сигнали та сигнальні рухи
- •6.8. Важкі випадки
- •6.9. Театралізовані ритуали завершення
- •7. Стандарти тренінгової роботи та індивідуальний стиль тренера
- •7.2. Види тренерської компетентності
- •7.3. Контекстуальна компетентність
- •7.4. Технічна компетентність
- •7.5. Комунікативна компетентність
- •7.6. Адаптивна компетентність
- •7.7. Етичні проблеми тренінгової роботи
- •8. Оцінка ефективності тренінгу
- •8.1. Опитування учасників
- •8.2. Спостереження
- •8.3. Тестові завдання
- •8.4. Експертна оцінка замовника
- •9. Види тренінгових груп
- •9.1. Групи особистісного зростання
- •9.2. Тренінги заохочення
- •9.3. Психокорекційні групи
- •9.4. Групи самопідтримки
- •9.5. Тренування навичок і вмінь
- •9.6. Формування команди
- •10. Практикум проведення тренінгу
- •10.1. Практична психологія
- •10.2. Командоутворення
- •10.3. Як не стати потерпілим (тренінгова профілактична
- •Структура тренінгу
- •Додатки Додаток 1. Анкети для тренерів Опитувальник 1. Методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності (д. Расела та м. Фергюссона)
- •Опитувальник 2. Методика діагностики рівня емоційного вигоряння (в. В. Бойко)
- •Опитувальник 3. Методика діагностики типу емоційної реакції на вплив стимулів оточення (в. В. Бойко)
- •Опитувальник 4. Діагностика схильності до конфліктної поведінки
- •Опис методики
- •П’ять способів регулювання конфліктів за к. Томасом
- •Типова карта методики
- •Оброблення даних
- •Додаток 2. Методика визначення схильності до ризику Мотивація до успіху, до уникнення невдач і міра ризику
- •Опис методики
- •Методика т. Елерса діагностики особистості на мотивацію до успіху
- •Типова карта методики
- •Оброблення даних
- •Методика т. Елерса діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач
- •Типова карта методики
- •Оброблення даних
- •Методика Шуберта діагностики міри готовності до ризику
- •Типова карта методики
- •Оброблення даних
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •Мілютіна Катерина Леонідівна
5.2. Групова дискусія
Це обговорення питань, що виникають у тренера чи учасників групи. Існують різні варіанти групової дискусії:
якщо група активна, розкута, то зручно, розбивши її на підгрупи, організувати змагання між підгрупами на швидкість відповідей, найскладніше запитання, найґрунтовнішу відповідь тощо;
якщо група дещо пасивна чи тема тренінгу породжує відчуття ніяковості, то можна створити письмовий, анонімний “банк запитань” і послідовно обговорювати їх в усій групі.
Під час дискусії тренер має допомагати групі максимально відкрито висловлювати свої думки щодо обговорюваних питань. Не треба лякатися, коли думки видаються хибними чи шкідливими, краще почекати й дати можливість іншим учасникам групи заперечити та довести свої погляди.
Результати групової дискусії, найважливіші висновки слід записати на аркушах паперу й залишити в полі зору.
Тренер має стежити за тим, щоб учасники користувалися “Я-висловлюваннями” та в разі незгоди з позицією інших учасників не переходили до образ, а аргументовано доводили правильність своєї думки.
Часто хороший спосіб переконатися самому в чомусь — довести це іншим.
5.3. Мозковий штурм
Мозковий штурм — це метод групового обговорення проблеми з метою її розв’язання. Мозковий штурм досить продуктивний, коли в ньому беруть участь 5–10 чоловік і є людина, яка має записувати все, що відбувається під час обговорення.
Учасників ділять на підгрупи. У кожній підгрупі призначають секретаря, який записує всі думки, висловлювані учасниками групи.
Учасникам ставлять проблему для обговорення, наприклад: “Як можна запобігти розповсюдженню СНІДу?”, “Як змінити ставлення підлітків до наркотичних речовин?”
Учасники, перебуваючи у стані “фантазер”, висувають будь-які, навіть найфантастичніші, припущення щодо методів розв’язання проблеми. Секретар ретельно записує всі ідеї та перешкоджає критиці з боку учасників.
Коли запас ідей вичерпано (їх має бути не менше 10–15), група переходить у стан “практик”. Кожну ідею обговорюють, відшукують засоби її практичної реалізації. Результати також записують.
Передостанній крок — стан “критик”, коли вся група шукає негативні наслідки від реалізації кожного проекту. І нарешті, група відбирає ті варіанти проектів (не менше 3–5), які можна реалізувати, та обговорює власні можливості щодо їх втілення.
Зручно записувати інформацію в спеціальні форми (табл. 8).
Таблиця 8
Проблема ____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________
| ||||
Фантазери |
Практики |
Критики |
Журі |
Виконавці |
Що можна зробити? |
Як це зробити? |
Що поганого може статися? |
Що найкраще? |
Що робимо ми? |
|
|
|
|
|
Якщо запитань і проблем небагато, то можна розбити групу на три підгрупи — “фантазерів”, “практиків” і “критиків”, які міняються ролями після завершення кожного циклу обговорення.
Завдання тренера під час мозкового штурму — стежити за тим, щоб ролі не змішувалися й обговорення залишалося в межах поставленої проблеми. Бажано активізувати мовчазних учасників, спонукати їх до висловлювання власної думки.