28. Вкажіть основні ураження постраждалих при авіакатастрофах:

1. Особи з відкритими переломами, кровотечами та черепно-мозковою травмою.

2. Особи з внутрішніми кровотечами, з черепно-мозковою травмою, з сполученими травмами та опіками.

3. Особи з синдромом розчавлення, з політравмою, з черепно-мозковою травмою.

4. Особи з механічними пошкодженнями, з черепно-мозковою травмою, з сполученими травмами та опіками.

5. Особи з нервово-психічними розладами, з переломами кінцівок та хребта.

29. При залізничних катастрофах другої категорії кількість постраждалих складає:

1. 4 чоловіка.

2. 12 чоловіка.

3. 22 чоловіка.

4. 35 чоловік.

5. 55 чоловік.

30. Питома вага авіакатастроф пов’язаних з помилками людей становить :

1. 10%.

2. 15%.

3. 25%.

4. 50%.

5. 75%.

31. Раптова, швидкоплинна подія викликана силами природи чи діяльністю людини, що спричинила чисельні людські втрати, завдала шкоду або загрозу здоров’ю значній кількості людей, викликала руйнування чи знищення об’єктів та інших матеріальних цінностей у значних розмірах, а також спричинила шкоду довкіллю називають:

1. Аварією

2. Катастрофою

3. Надзвичайною ситуацією

4. Надзвичайною ситуацією для охорони здоров’я

5. Лихом

32. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 368 за причинами походження надзвичайні ситуацій поділяються на:

1. Техногенного характеру, природного характеру, соціально-політичного характеру.

2. Техногенного характеру, природного характеру, соціально-політичного характеру, природно-техногенного характеру.

3. Техногенного характеру, природного характеру, соціально-політичного характеру, природно-техногенного характеру, техногенно-природного характеру.

4. Техногенного характеру, природного характеру, соціально-політичного характеру, змішаного.

5. Техногенного, природного, соціального, політичного, змішаного характеру.

33. Питома вага авіакатастроф пов’язаних з відмовою техніки становить :

1. 10%.

2. 15%.

3. 25%.

4. 50%.

5. 75%.

34. При аваріях в шахтах, пов’язаних з вибухами метану, основне місце в структурі санітарних втрат (50-60%) складають:

1. Механічні травми плюс отруєння оксидом вуглецю.

2. Термічні опіки.

3. Отруєння оксидом вуглецю.

4. Опіки верхніх дихальних шляхів.

5. Синдром довготривалого зтиснення та розчавлення

35. При залізничних катастрофах третьої категорії кількість постраждалих складає:

1. 4 чоловіка.

2. 12 чоловіка.

3. 22 чоловіка.

4. 35 чоловік.

5. 55 чоловік.

36. Основні причини залізничних катастроф:

Перевтома локомотивних бригад та чергового персоналу станції, перевантаження контейнерів, терористичні акти.

1. Терористичні акти, перевищення терміну експлуатації залізничної колії.

2. Порушення вимог технічної експлуатації колійного господарства та правил безпеки при транспортуванні вантажів.

3. Порушення вимог технічної експлуатації колійного господарства та правил безпеки при транспортуванні вантажів, дії зовнішніх факторів, неправильні дії локомотивних бригад та чергового персоналу станції, зіткнення з перешкодами, терористичні акти.

4. Неправильні дії локомотивних бригад та чергового персоналу станції, зловживання алкогольними напоями під час роботи, перевищення терміну експлуатації залізничної колії.

5. Зловживання алкогольними напоями під час роботи персоналу станції та локомотивних бригад, зіткнення з перешкодами, терористичні акти.

37. При залізничних катастрофах четвертої категорії кількість постраждалих складає:

1. 4 чоловіка.

2. 12 чоловіка.

3. 22 чоловіка.

4. 35 чоловік.

5. 55 чоловік.

38. При залізничних катастрофах п’ятої категорії кількість постраждалих складає:

1. 4 чоловіка.

2. 12 чоловіка.

3. 22 чоловіка.

4. 35 чоловік.

5. 55 чоловік.

39. Кількість уражень середнього та тяжкого ступеня при залізничних катастрофах складає:

1. 20-25%.

2. 25-30%.

3. 35-40%.

4. 45-50%.

5. 50-60%.

40. Питома вага авіакатастроф пов’язаних з метеорологічними умовами становить :

1. 10%.

2. 15%.

3. 25%.

4. 50%.

5. 75%.

41. Вкажіть вірну структуру санітарних втрат за ступенем тяжкості ушкоджень при аваріях на залізничному транспорті:

Легко уражені – 35,0-40,0%; уражені середнього та тяжкого ступеня – 20,0-25,0%;

дуже тяжко уражені – 20,0%; в термінальному стані – 20,0%.

Легко уражені – 10,0-20,0%; уражені середнього та тяжкого ступеня – 40,0-50,0%;

дуже тяжко уражені – 20,0%; в термінальному стані – 20,0%.

Легко уражені – 5,0-410,0%; уражені середнього та тяжкого ступеня – 20,0-25,0%;

дуже тяжко уражені – 60,0%; в термінальному стані – 10,0%.

Легко уражені – 5,0%; уражені середнього та тяжкого ступеня – 10,0-15,0%;

дуже тяжко уражені – 30,0%; в термінальному стані – 60,0%.

Легко уражені – 30,0%; уражені середнього та тяжкого ступеня – 60,0%;

дуже тяжко уражені – 5,0%; в термінальному стані – 1,0%.

42. Кількість дуже тяжко уражених при залізничних катастрофах складає:

1. 20%.

2. 25%.

3. 35%.

4. 45%.

5. 50%.

43. Кількість потерпілих в термінальному стані при залізничних катастрофах складає:

1. 20%.

2. 25%.

3. 35%.

4. 45%.

5. 50%.

44. Які об’єкти не відносяться до радіаційно небезпечних об’єктів?

1. Атомні електростанції.

2. Підприємства з виробництва та переробки ядерного палива.

3. Підприємства з поховання радіоактивних відходів.

4. Ядерні реактори на об’єктах транспорту.

5. Металургійні комбінати.

45. У лабораторії НДЇ ядерної фізики проводиться вивчення радіоактивних перетворень. У ході експерименту з природним радіоактивним елементом отримане іонізуюче випромінювання, при якому утворюються ядра гелію.

Вкажіть вид даного радіоактивного перетворення.

A. α-розпад.

B. β-розпад.

C. Електронний β-розпад.

D. Позитронний β-розпад.

E. К-захоплення.

46. У лабораторії НДЇ ядерної фізики проводиться вивчення радіоактивних перетворень. У ході експерименту з природним радіоактивним елементом відбулося радіоактивне перетворення, при якому зменшився порядковий номер речовини на дві одиниці і масове число на чотири одиниці.

Вкажіть вид даного радіоактивного перетворення.

A. Електронний β-розпад.

B. α-розпад.

C. Розподіл ядер.

D. К-захоплення.

E. Термоядерна реакція.

47. На шляху поширення α, β і γ випромінювань встановлена перешкода з аркуша паперу.

Які види іонізуючого випромінювання пройдуть крізь дану перешкоду ?

A. α, β і γ.

B. α і β.

C. α і γ.

D. β.

E. β і γ.

48. Відомо, що за одиницю часу розпадається лише деяка частка ядер радіоактивного ізотопу. Вкажіть величину, що незмінна для кожного радіонукліда і характеризує імовірність розпаду.

A. Постійна розпаду.

B. Коефіцієнт розпаду.

C. Рівень розпаду.

D. Показник розпаду.

E. Показник активності.

49. Основні причини аварій на радіаційно небезпечних об’єктах.

1. Помилки персоналу при експлуатації, несправність та недосконалість конструкцій.

2. Недотримання правил техніки безпеки.

3. Недотримання правил техніки безпеки та протипожежної безпеки.

4. Порушення вимог експлуатації.

5. Порушення проходження попередніх та періодичних медичних оглядів персоналом.

50. Визначення поняття локальна аварія.

1. Аварія, при якій вихід РР обмежений межами аварійного енергоблоку або виробничими приміщеннями радіаційно небезпечних об’єктів.

2. Аварія, при якій вихід РР обмежений спорудами АЕС та розміщеною поблизу територією.

3. Аварія, при якій РР розповсюджуються за межі АЕС.

4. Аварія, при якій РР розповсюджуються в межах одної або кількох областей.

5. Аварія, при якій РР розповсюджуються за межи однієї країни.

71. Визначення поняття місцева аварія.

1. Аварія, при якій вихід РР обмежений межами аварійного енергоблоку або виробничими приміщеннями радіаційно небезпечних об’єктів.

2. Аварія, при якій вихід РР обмежений спорудами АЕС та розміщеною поблизу територією.

3. Аварія, при якій РР розповсюджуються за межі АЕС.

4. Аварія, при якій РР розповсюджуються в межах одної або кількох областей.

5. Аварія, при якій РР розповсюджуються за межи однієї країни.

72. Визначення поняття загальна аварія.

1. Аварія, при якій вихід РР обмежений межами аварійного енергоблоку або виробничими приміщеннями радіаційно небезпечних об’єктів.

2. Аварія, при якій вихід РР обмежений спорудами АЕС та розміщеною поблизу територією.

3. Аварія, при якій РР розповсюджуються за межі АЕС.

4. Аварія, при якій РР розповсюджуються в межах одної або кількох областей.

5. Аварія, при якій РР розповсюджуються за межи однієї країни.

73. Скільки ступенів тяжкості гострої променевої хвороби виділяють?

1. 8

2. 7

3. 6

4. 5

5. 4

74. Легка ступінь гострої променевої хвороби виникає при опромінення в дозі:

1. 100 – 200 Бер;

2. 200 – 400 Бер;

3. 400 – 600 Бер;

4. 600 – 1000 Бер;

5. 1000 – 2000 Бер.

75. Середня ступінь гострої променевої хвороби виникає при опромінення в дозі:

1. 100 – 200 Бер;

2. 200 – 400 Бер;

3. 400 – 600 Бер;

4. 600 – 1000 Бер;

5. 1000 – 2000 Бер.

76. Тяжка ступінь гострої променевої хвороби виникає при опромінення в дозі:

1. 100 – 200 Бер;

2. 200 – 400 Бер;

3. 400 – 600 Бер;

4. 600 – 1000 Бер;

5. 1000 – 2000 Бер.

77. Вкрай тяжка ступінь гострої променевої хвороби виникає при опромінення в дозі:

1. 100 – 200 Бер;

2. 200 – 400 Бер;

3. 400 – 600 Бер;

4. 600 – 1000 Бер;

5. 1000 – 2000 Бер.

78. Згідно Закону “Про правовий режим на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” забруднені території поділяють на зони:

1. Зона відчуження, зона безумовного (обов’язкового) відселення, зона гарантованого добровільного відселення, зона посиленого радіоекологічного контролю.

2. Зона гарантованого добровільного відселення, зона посиленого радіоекологічного контролю.

3. Зона відчуження, зона посиленого радіоекологічного контролю.

4. Зона відчуження, зона безумовного (обов’язкового) відселення, зона посиленого радіоекологічного контролю.

5. Зона відчуження, зона відселення при умові наявності житла, зона посиленого радіоекологічного контролю.

79. До зони відчуження належить територія на якій щільність забруднення ґрунту радіонуклідами складає:

1. більш ніж 10 кюрі/км²

2. більш ніж 20 кюрі/км²

3. більш ніж 30 кюрі/км²

4. більш ніж 40 кюрі/км²

5. більш ніж 50 кюрі/км²

80. До зони безумовного (обов’язкового) відселення належить територія на якій щільність забруднення ґрунту радіонуклідами складає:

1. 10 – 20 кюрі/км²

2. 20 – 30 кюрі/км²

3. 30 – 40 кюрі/км²

4. 1 – 40 кюрі/км²

5. 15 – 40 кюрі/км²

81. До зони гарантованого добровільного відселення належить територія на якій щільність забруднення ґрунту радіонуклідами складає:

1. 5 – 15 кюрі/км²

2. 20 – 30 кюрі/км²

3. 30 – 40 кюрі/км²

4. 1 – 40 кюрі/км²

5. 15 – 40 кюрі/км²

82. До зони посиленого радіоекологічного контролю належить територія на якій щільність забруднення ґрунту радіонуклідами складає:

1. 1 – 5 кюрі/км²

2. 5 – 10 кюрі/км²

3. 10 – 20 кюрі/км²

4. 30 – 40 кюрі/км²

5. 15 – 40 кюрі/км²

83. При виникнення аварії на РНО реалізується один з захисних заходів:

1. Оповіщення та укриття людей, проведення йодної профілактики.

2. Проведення первинної та вторинної профілактики.

3. Надання консультативної допомоги;

4. Дегазація забрудненої території;

5. Відновлення систем енергопостачання, водопостачання та каналізації.

84. До завдань радіометричного контролю відноситься:

1. Контроль радіоактивного забруднення постраждалих на сортувальному посту для виявлення осіб, які мають зараження вище безпечних величин.

2. Контроль радіоактивного забруднення постраждалих на сортувальному посту для виявлення осіб, що мають зараження вище ніж 50% від допустимого.

3. Контроль радіоактивного забруднення чистого спецодягу перед його видачею.

4. Контроль колективної дози опромінення.

5. Контроль індивідуальних доз опромінення.

85. Вкажіть методи дозиметричного контролю в залежності від наявності засобів його проведення:

1. Колективний та стандартизований.

2. Індивідуальний та персональний;

3. Індивідуальний та груповий.

4. Груповій та колективний.

5. Індивідуальний та медичний.

86. В яку картку заносяться дані про дози опромінення особи після виписки з лікувального закладу?

1. Лікувальна картка індивідуального звернення.

2. Картка обліку доз радіоактивного опромінення.

3. Картка персональних досліджень.

4. Картка біохімічних досліджень.

5. Звітна картка.

87. Дії, які відповідають основним принципам захисту населення в осередках радіаційного забруднення:

1. Своєчасна підготовка захисних споруд.

2. Оповіщення населення.

3. Евакуація населення та персоналу об’єктів економіки в приміську зону.

4. Застосування індивідуальних засобів захисту від радіаційного ураження.

5. Використання індивідуальних засобів медичного захисту.

88. Скільки основних фази перебігу аварії існує?

1. 7

2. 6

3. 5

4. 4

5. 3

89. Якій період включає в себе рання фаза аварії ?

1. Період від початку викиду радіонуклідів у атмосферу до моменту його припинення та завершення формування радіоактивного сліду.

2. Період від моменту формування радіоактивного сліду до виконання усіх заходів щодо захисту населення.

3. Період коли відбувається поступове повернення до нормальних умов життєдіяльності.

4. Період вторинного забруднення об’єктів навколишнього середовища обумовлений міграцією радіонуклідів.

5. Період максимального викиду радіонуклідів.

90. Проведення розосередження і евакуації з міст з кількістю населення до 500 тис. мешканців повинно завершитись до:

1. 12 годин.

2. 15 годин.

3. 20 годин.

4. 24 годин.

5. 42 годин.

91. Визначення поняття “евакуація”.

1. Це організований вивіз (вихід) населення, персоналу об’єктів економіки, які припинили свою діяльність, із зони надзвичайної ситуації в приміську зону на весь період ліквідації наслідків аварії.

2. Організований вивіз персоналу об’єктів економіки, які продовжують виробничу діяльність в зоні надзвичайної ситуації, в безпечні райони приміської зони для проживання і відпочинку між робочими змінами.

3. Це самостійний вивіз (вихід) населення, персоналу об’єктів економіки, які припинили свою діяльність, із зони надзвичайної ситуації на максимально віддалену територію на період ліквідації наслідків аварії.

4. Самостійне переміщення персоналу об’єктів економіки, які продовжують виробничу діяльність в зоні надзвичайної ситуації, в безпечні райони приміської зони для проживання і відпочинку між робочими змінами.

5. Організований вивіз персоналу об’єктів економіки, для проживання і відпочинку на період ліквідації аварії.

92. Який засіб використовують від чадного газу (СО)?

1. Марганцевий патрон.

2. Гопкалітовий патрон.

3. Олівцевоподібний патрон.

4. Цинковий патрон.

5. Проти аерозольний патрон.

93. Від чого захищає комплект фільтруючого одягу :

1. Від радіоактивного пилу.

2. Від радіоактивних речовин, що перебувають в газоподібному стані та пилу.

3. Від радіоактивного випромінювання.

4. Від іонізуючого іонізуючого випромінювання.

5. Від α, β, γ та нейтронного випромінювання.

94. З якою метою проводиться дозиметричний контроль?

1. Для визначення якості радіоактивного забруднення;

2. Для визначення ступеню тяжкості променевих уражень;

3. Для підготовки асортименту дозиметрів;

4. Для визначення самопочуття;

5. Для можливості охарактеризувати екологічну ситуацію.

95. Який період включає в себе середня (проміжна) фаза аварії?

1. Період від початку викиду радіонуклідів у атмосферу до моменту його припинення та завершення формування радіоактивного сліду.

2. Період від моменту формування радіоактивного сліду до виконання усіх заходів щодо захисту населення.

3. Період коли відбувається поступове повернення до нормальних умов життєдіяльності.

4. Період вторинного забруднення об’єктів навколишнього середовища обумовлений міграцією радіонуклідів

5. Період максимального викиду радіонуклідів.

96. Визначення поняття „Радіаційна обстановка”:

1. Це обстановка, яка виникає на АЕС, об’єкті економіки, території адміністративного району в результаті радіоактивного забруднення місцевості, що потребує певних заходів захисту.

2. Це обстановка, яка виникає на АЕС, об’єкті економіки, території адміністративного району в результаті хімічного забруднення місцевості, що потребує певних заходів захисту.

3. Це обстановка, яка виникає в результаті радіоактивного забруднення, що потребує певних заходів захисту.

4. Це обстановка, яка виникає на АЕС, і потребує евакуації населення.

5. Це обстановка, яка виникає на АЕС, і потребує евакуації населення та персоналу станції.

97. Як поділяються засоби колективного захисту населення?

1. Основні, цегляні, прості укриття.

2. Підземні, наземні, спеціальні укриття.

3. Герметичні, протирадіаційні, прості укриття.

4. Наземні, протирадіаційні, бетонні укриття.

5. Цегляні, бетонні, металеві укриття.

98. Як забезпечують захист населення протирадіаційні укриття?

1. Захист від вражаючої дії іонізуючого випромінювання, частково від ударної хвилі.

2. Захист від іонізуючого та світлового випромінювання.

3. Захист від ударної хвилі.

4. Захист від затоплення.

5. Захист від обвалів та ударної хвилі.

99. Який період включає в себе пізня фаза аварії?

1. Період від початку викиду радіонуклідів у атмосферу до моменту його припинення та завершення формування радіоактивного сліду.

2. Період від моменту формування радіоактивного сліду до виконання усіх заходів щодо захисту населення.

3. Період коли відбувається поступове повернення до нормальних умов життєдіяльності.

4. Період вторинного забруднення об’єктів навколишнього середовища обумовлений міграцією радіонуклідів.

5. Період після аварійний чи відновлюваний період, коли відбувається поступове повернення до нормальних умов життєдіяльності.

100. До завдань радіометричного контролю відноситься:

1. Контроль радіоактивного забруднення постраждалих на сортувальному посту для виявлення осіб, що мають зараження вище ніж 50% від допустимого.

2. Контроль радіоактивного забруднення чистого спецодягу перед його видачею.

3. Контроль колективної дози опромінення.

4. Контроль індивідуальних доз опромінення.

5. Контроль радіоактивного забруднення після проведення повної санітарної обробки у відділенні спеціальної обробки.

101. Назвіть табельні засоби захисту шкіри за призначенням:

1. Удосконалені та прості.

2. Фільтруючі (повітропроникні) та ізолюючі (повітронепроникні).

3. Резинові та удосконалені.

4. Фільтруючі та прорезинені.

5. Повітронепроникні та ізолюючі.

102. Проведення розосередження і евакуації з міст з кількістю населення до 1 млн. мешканців повинно завершитись:

1. до 12 годин.

2. до 15 годин.

3. до 20 годин.

4. до 24 годин.

5. до 42 годин.

103. До завдань радіометричного контролю відноситься:

1. Контроль радіоактивного забруднення постраждалих на сортувальному посту для виявлення осіб, що мають зараження вище ніж 50% від допустимого.

2. Контроль радіоактивного забруднення чистого спецодягу перед його видачею.

3. Контроль колективної дози опромінення.

4. Контроль індивідуальних доз опромінення.

Контроль радіоактивного забруднення після проведення повної санітарної обробки у відділенні спеціальної обробки.

104. До завдань радіометричного контролю відноситься:

1. Контроль радіоактивного забруднення постраждалих на сортувальному посту для виявлення осіб, що мають зараження вище ніж 50% від допустимого.

2. Контроль радіоактивного забруднення чистого спецодягу перед його видачею.

3. Контроль радіоактивного забруднення особового складу та майна.

4. Контроль колективної дози опромінення.

5. Контроль індивідуальних доз опромінення.

105. До завдань радіометричного контролю відноситься:

1. Контроль радіоактивного забруднення постраждалих на сортувальному посту для виявлення осіб, що мають зараження вище ніж 50% від допустимого.

2. Контроль радіоактивного забруднення чистого спецодягу перед його видачею.

3. Контроль радіоактивного забруднення одягу та транспорту до та після дезактивації.

4. Контроль колективної дози опромінення.

5. Контроль індивідуальних доз опромінення.

106. Дії, які відповідають основним принципам захисту населення в осередках радіаційного забруднення:

1. Оповіщення населення.

2. Евакуація населення та персоналу об’єктів економіки в приміську зону.

3. Застосування індивідуальних засобів захисту від радіаційного ураження.

4. Використання індивідуальних засобів медичного захисту.

5. Планування заходів з евакуації населення та персоналу об’єктів економіки.

107. Дії, які відповідають основним принципам захисту населення в осередках радіаційного забруднення:

1. Оповіщення населення.

2. Евакуація населення та персоналу об’єктів економіки в приміську зону.

3. Збільшення та удосконалення фонду засобів індивідуального захисту.

4. Застосування індивідуальних засобів захисту від радіаційного ураження.

5. Використання індивідуальних засобів медичного захисту.

108. Дії, які відповідають основним принципам захисту населення в осередках радіаційного забруднення:

1. Оповіщення населення.

2. Евакуація населення та персоналу об’єктів економіки в приміську зону.

3. Застосування індивідуальних засобів захисту від радіаційного ураження.

4. Диференційний підхід до здійснення заходів захисту.

5. Використання індивідуальних засобів медичного захисту.

109. Дії, які відповідають основним принципам захисту населення в осередках радіаційного забруднення:

1. Оповіщення населення.

2. Комплексне вирішення питань з захисту населення.

3. Застосування індивідуальних засобів захисту від радіаційного ураження.

4. Диференційний підхід до здійснення заходів захисту.

5. Використання індивідуальних засобів медичного захисту.

110. Скільки ступенів включає в себе класифікація хімічно небезпечних об’єктів в залежності від кількості населення, що проживає у зоні можливого хімічного забруднення?

1. 1

2. 2

3. 3

4. 4

5. 5

111. І ступінь хімічно небезпечних об’єктів, передбачає, що в зону хімічного зараження може потрапити територія на якій проживає:

1. Понад 100 тис. чол.

2. Понад 75 тис. чол.

3. Від 40 до 75 тисяч чол.

4. Менше 40 тис. чол.

5. Персонал об’єкту.

112. ІІ ступінь хімічно небезпечних об’єктів, передбачає, що в зону хімічного зараження може потрапити територія на якій проживає:

1. Понад 100 тис. чол.

2. Понад 75 тис. чол.

3. Від 40 до 75 тисяч чол.

4. Менше 40 тис. чол.

5. Персонал об’єкту.

113. ІІІ ступінь хімічно небезпечних об’єктів, передбачає, що в зону хімічного зараження може потрапити територія на якій проживає:

1. Понад 100 тис. чол.

2. Понад 75 тис. чол.

3. Від 40 до 75 тисяч чол.

4. Менше 40 тис. чол.

5. Персонал об’єкту.

114. ІV ступінь хімічно небезпечних об’єктів, передбачає, що в зону хімічного зараження може потрапити територія на якій проживає:

1. Понад 100 тис. чол.

2. Понад 75 тис. чол.

3. Від 40 до 75 тисяч чол.

4. Менше 40 тис. чол.

5. Персонал об’єкту.

115. Скільки ступенів хімічної небезпеки об’єкта виділяють в залежності від кількості сильнодіючих отруйних речовин що на них розміщуються?

1. 1

2. 2

3. 3

4. 4

5. 5

116. Перший ступінь хімічної небезпеки в залежності від кількості хлору:

1. 250 т і більше

2. 300 т і більше

3. 400 т і більше

4. 500 т і більше

5. 600 т і більше

117. ІІ ступінь хімічної небезпеки в залежності від кількості хлору:

1. 250 – 50 т

2. 10 – 50 т

3. 300 т і більше

4. 400 т і більше

5. 600 т і більше

118. ІІІ ступінь хімічної небезпеки в залежності від кількості хлору:

1. 250 – 50 т

2. 10 – 50 т

3. 50 – 0,8 т

4. 400 т і більше

5. 600 т і більше

119. Перший ступінь хімічної небезпеки в залежності від кількості аміаку:

1. 2500 т

2. 2500 – 500 т

3. 500 – 10 т

4. 500 т і більше

5. 600 т і більше

120. Токсична дія сильнодіючих отруйних речовин на організм людини визначається наступними факторами:

1. Фізичні якості, хімічні властивості, шляхи надходження, метеорологічні умови.

2. Умови харчування, хімічні властивості, агрегатний стан, стан погоди.

3. Температура повітря, вологість повітря, пора року.

4. Дотримання правил техніки безпеки, пора року, час доби, стан організму.

5. Умови перебування, умови харчування.

121. ІІ ступінь хімічної небезпеки в залежності від кількості аміаку:

1. 2500 т

2. 2500 – 500 т

3. 500 – 10 т

4. 400 т і більше

5. 600 т і більше

122. ІІІ ступінь хімічної небезпеки в залежності від кількості аміаку:

1. 2500 т

2. 2500 – 500 т

3. 500 – 10 т

4. 400 т і більше

5. 600 т і більше

123. Для аміаку коефіцієнтом еквівалентності отруйної речовини до однієї тонни хлору є:

1. 5

2. 10

3. 20

4. 30

5. 40

124. Для сірководню коефіцієнтом еквівалентності отруйної речовини до однієї тонни хлору є:

1. 5

2. 10

3. 20

4. 30

5. 40

125. Для оксиду азоту коефіцієнтом еквівалентності отруйної речовини до однієї тонни хлору є:

1. 5

2. 6

3. 20

4. 30

5. 40

126. Для синильної кислоти коефіцієнтом еквівалентності отруйної речовини до однієї тонни хлору є:

1. 5

2. 2

3. 10

4. 20

5. 13

127. Для фосгену коефіцієнтом еквівалентності отруйної речовини до однієї тонни хлору є:

2. 5

3. 0,75

4. 10

5. 20

128. Одним із основних принципів надання невідкладної медичної допомоги при отруєнні сильнодіючими отруйними речовинами є:

1. .Запобігання подальшого надходження отрути для організму.

2. .Лікувальне харчування.

3. Імунізація постраждалого.

4. Зігрівання постраждалого.

5. .Динамічне спостереження.

129. Зоною хімічного ураження називається:

1. Територія, забруднена сильнодіючими отруйними речовинами у небезпечних для населення концентрації.

2. Територія на якій виникли масові ураження сильнодіючими отруйними речовинами людей та тварин.

3. Територія забруднена сильнодіючими отруйними речовинами у смертельних для людей концентраціях.

4. Територія де відбулося значне забруднення довкілля сильнодіючими отруйними речовинами.

5. Територія на якій забруднення сильнодіючими отруйними речовинами об’єктів навколишнього середовища вдвічи вище за межу визначення.

130. Осередком хімічного ураження називається:

1. Територія, забруднена сильнодіючими отруйними речовинами у небезпечних для населення концентрації.

2. Територія на якій виникли масові ураження населення та тварин, зараження місцевості сильнодіючими отруйними речовинами.

3. Територія забруднена сильнодіючими отруйними речовинами у смертельних для людей концентраціях.

4. Територія де відбулося значне забруднення довкілля сильнодіючими отруйними речовинами.

5. Територія на якій забруднення сильнодіючими отруйними речовинами об’єктів навколишнього середовища вдвічи вище за межу визначення.

131. Одним із основних принципів надання невідкладної медичної допомоги при отруєнні сильнодіючими отруйними речовинами є:

1. Розосередження.

2. Гастрофіброскопія.

3. Фіброгастродуоденоскопія.

4. Застосування антидотів.

5. Санітарна обробка.

132. Одним із основних принципів надання невідкладної медичної допомоги при отруєнні сильнодіючими отруйними речовинами є:

1. Розосередження.

2. Гастрофіброскопія.

3. Фіброгастродуоденоскопія.

4. Санітарна обробка.

5. .Попередження ускладнень.

133. Одним із основних принципів надання невідкладної медичної допомоги при отруєнні сильнодіючими отруйними речовинами є:

1. Розосередження.

2. Патогенетична та симптоматична терапія.

3. Фіброгастродуоденоскопія.

4. Зігрівання постраждалого .

5. .Динамічне спостереження.

134. Одним із основних принципів надання невідкладної медичної допомоги при отруєнні сильнодіючими отруйними речовинами є:

1. Прискорення виведення з організму.

2. .Лікувальне харчування.

3. Фіброгастродуоденоскопія.

4. Зігрівання постраждалого .

5. .Динамічне спостереження.

135. При зупинці серця через 3 – 5 хвилин наступає відмирання клітин:

А. Легень

В. Головного мозку

С. Печінки

D. Нирок

Е. Серця

136. Термін надання першої медичної допомоги не повинен перевищувати:

1. 5 хв.

2. 15 хв.

3. 30 хв.

4. 40 хв.

5. 60 хв.

137. Завдання першої медичної допомоги:

1. Зменшити тяжкість перебігу травми чи захворювання.

2. Запобігти розвитку можливих ускладнень.

3. Полегшити страждання постраждалого.

4. Провести вторинну профілактику розвитку ускладнень.

5. Найпростішими засобами врятувати життя постраждалому, полегшити його страждання, запобігти розвитку можливих ускладнень, зменшити тяжкість перебігу травми чи захворювання.

138. Табельні засоби, які використовуються для надання першої медичної допомоги:

1. Перев’язувальні матеріали.

2. Перев’язувальні матеріали та кровоспинні джгути.

3. Перев’язувальні матеріали, спеціальні шини для іммобілізації.

4. Медикаменти

5. Перев’язувальні матеріали, кровоспинні джгути, спеціальні шини для іммобілізації, а також деякі медикаменти.

139. Які рани вважають первинно інфікованими?

1. Всі крім операційних.

2. Вогнепальні.

3. Різані.

4. Вкушені.

5. Розчавлені.

140. Ознаки венозної кровотечі:

1. Кров витікає темного кольору, безперервно, явного струменю не спостерігається.

2. Кров витікає яскраво-червоного кольору, пульсуючим струменем.

3. Кров витікає темного кольору, пульсуючим струменем.

4. Кров витікає яскраво-червоного кольору, явного струменю не спостерігається.

5. Кров витікає повільно безперервно, явного струменю не спостерігається.

141. Дії при виявленні внутрішньої кровотечі:

1. Постраждалого слід негайно відправити до лікувальної установи. Якщо є можливість, до тієї ділянки тіла, де підозрюється внутрішня кровотеча, потрібно прикласти гумовий міхур з льодом чи холодною водою.

2. Провести первинну хірургічну обробку рани.

3. Накласти кровоспинний джгут

4. До тієї ділянки тіла, де підозрюється внутрішня кровотеча, потрібно прикласти гумовий міхур з льодом чи холодною водою.

5. Негайно застосувати антибіотики.

142. Процес, який не змінюється при неспецифічній захисній реакції організму на травму:

1. Збільшення ЧСС.

2. Збільшенні хвилинного об’єму серця.

3. Спазм в системі мікро циркуляції в м’язах, шкірі, кишечнику.

4. Збільшення периферійного судинного супротиву.

5. Стимуляція секреції інсуліну.

143. Пахвову артерію — до плечової кістки в підпахвовій ямці слід притиснути при:

1. Кровотечах у ділянці плеча.

2. Кровотечах у ділянці шиї.

3. Кровотечах у ділянці голови.

4. Кровотечах у ділянці обличчя.

5. Кровотечах нижньої кінцівки.

144. В чому полягає профілактика зараження рани?

1. Обробці дезінфікуючими розчинами.

2. Якнайшвидшому накладанні на неї асептичної пов’язки, для запобігання доступу мікроорганізмів.

3. Вживанні антибіотиків.

4. Застосуванні антибактеріальних препаратів.

5. Первинній хірургічній обробці рани.

145. Як правильно розмістити хворого перед початком серцево-легеневої реанімації?

А. На спині, з піднесеною головою.

В. Горизонтально, на спині.

С. На спині, з опущеною головою на твердій поверхні.

D. На правому боці.

Е. на спині, голова максимально відхилена назад.

146. Ознаки артеріальної кровотечі:

1. Кров витікає темного кольору, безперервно, явного струменю не спостерігається.

2. Кров витікає яскраво-червоного кольору, пульсуючим струменем.

3. Кров витікає темного кольору, пульсуючим струменем.

4. Кров витікає яскраво-червоного кольору, явного струменю не спостерігається.

5. Кров витікає повільно безперервно, явного струменю не спостерігається.

147. Класифікацію за часом появи кровотеч.

1. Первинні та вторинні які розділяють на ранні вторинні та пізні вторинні.

2. Виниклі в 1 час, в перші 6 годин, в першу добу.

3. Ранні та пізні.

4. Миттєві, ранні, пізні.

5. Виниклі в перші 6 годин, та виниклі пізніше.

148. Причини виникнення ранніх вторинних кровотеч.

1. Спазм периферійних судин.

2. Пошкодження судин.

3. Пошкодження органів.

4. Механічний відрив тромбу через підвищення АТ або купування судинного спазму.

5. Нагноєнням рани, ерозією стінки судини, порушенням згортанням крові.

149. З чим пов’язані пізні вторинні кровотечі:

1. Пошкодження органів.

2. Механічний відрив тромбу через підвищення АТ або купування судинного спазму.

3. Пошкодження судин.

4. Нагноєнням рани, ерозією стінки судини, порушенням згортанням крові.

5. Спазм периферійних судин.

150. Якщо у постраждалого відсутні ознаки дихання і кровообігу, необхідно терміново:

А. Розпочати серцево-легеневу реанімацію

В. Вентиляція з 100% киснем.

С. Забезпечити можливість вільно дихати, розщібнути сорочку.

D. Госпіталізувати.

Е. Ввести буторфанол тартрат 0,2 %

151. Взимку джгут накладають на кінцівку не біль ніж на :

1. 120 хв.

2. 40 хв.

3. 50 хв.

4. 60 хв.

5. 30 хв.

152. У постраждалого спостерігається утруднене дихання, кровохаркання, порушення мови, швидке наростання підшкірної емфіземи шиї та обличчя, біль при ковтанні. Запропонуйте попередній діагноз.

1. Травма шийного відділу хребта.

2. Травма стравоходу.

3. Травма грудної клітки.

4. Травма трахеї.

5. Черепно-мозкова травма.

153. Якщо рана знаходиться на підборідді або щоці яку артерію слід притиснути:

1. Підключичну артерію.

2. Вискову артерію.

3. Сонну артерію.

4. Зовнішню щелепну артерію.

5. Плечову артерію.

154. Число надавлювань на грудину за 1 хвилину при проведенні серцево-легеневої реанімації дорослим:

1. 20 – 40

2. 50 – 60

3. 60 - 80

4. 80 - 100

5. Більше 100

155. Обтурація верхніх дихальних шляхів відбувається найчастіше на рівні:

1. Біфуркації трахеї

2. Нижче істинних голосових зв'язок

3. Персневидного хряща

4. Вище істинних голосових складок

5. Нижнього краю щитовидного хряща

156. При пошкодженні магістральних артерій у дистальному відділі кінцівки спостерігається:

1. Ціаноз шкірних покривів

2. Блідість шкірних покривів

3. Холодний липкий піт

4. Набряк м'яких тканин

5. Еритема шкірних покривів

157. Скільки ступенів тяжкості відмороження існує?

1. 3

2. 4

3. 5

4. 6

5. 7

158. Якого ступеня тяжкості відмороження, якщо у потерпілого спостерігається утворення пухирів?

1. 2

2. 3

3. 4

4. 5

5. 6

159. Травми, що не викликають пошкоджень кровоносних судин кінцівок:

1. Поранення

2. Тупої травми

3. Вогнепального поранення

4. Пошкодження уламками кісток при переломах

5. Баротравми

160. Ранні (до 6 годин) клінічні прояви відкритого, ізольованого пошкодження магістральних артерій кінцівки з декомпенсацією кровотоку в ній проявляються:

1. Неадекватними пошкодження болями

2. Раною в проекції судинного пучка з кровотечею (Інтенсивним, незначним) або відсутністю його.

3. Блідістю, похолоданням шкірних покривів кінцівки дистальніше рани

4. Розладом чутливості

5. М'язовою контрактурою

161. Який ступінь тяжкості опіку у потерпілого, якщо спостерігається змертвіння всієї товщини шкіри:

1. 2

2. 3

3. 4

4. 5

5. 6

162. Який ступінь тяжкості опіку потерпілого, якщо спостерігається обвуглювання тканин тіла?

1. 2

2. 3

3. 4

4. 5

5. 6

163. Дії при наданні першої допомоги у разі вивиху кінцівок:

1. Іммобілізація -знеболення-госпіталізація

2. Вправлення вивиху

3. Госпіталізація в травмпункт

4. Знеболення та госпіталізація

5. Накладання пов’язки.

164. При утраті свідомості у пацієнта в першу чергу слід перевірити:

А. Реакцію на нашатирний спирт.

В. Зміну кольору нігтьових пластин.

С. Пульс на сонній артерії.

D. Сухожильні рефлекси.

Е. Реакцію на біль (поколювання)

165. Першочерговий захід при першої допомоги при гострій дихальній недостатності:

1. Штучна вентиляція легень.

2. Внутрішньовенне введення сібазону або діазепаму або седуксену.

3. Підняти нижніх кінцівок вище голови.

4. Введення знеболюючих засобів з аптечки АІ-2.

5. Трахеотомія.

166. Як часто треба змінювати пов’язку, при наданні першої допомоги, якщо вона просякла кров’ю?

1. Кожні 15 хвилин.

2. Кожні півгодини.

3. Раз на годину.

4. По мірі необхідності.

5. При необхідності не знімаючи попередньої пов’язки накласти нову зверху.

167. Чи супроводжуються переломи кісток шоком?

1. Завжди

2. Ніколи

3. У тяжких випадках, особливо при відкритих переломах з артеріальною кровотечею.

4. Лише при відкритих переломах.

5. Лише при вогнепальних переломах.

168. Для зменшення больових відчуттів постраждалому необхідно:

1. Ввести знеболюючий засіб з аптечки індивідуальної АІ-2

2. Дати будь який наркотичний засіб.

3. Дати будь який спазмолітик.

4. Затиснути постраждалу кінцівку джгутом.

5. Провести іммобілізацію.

169. Скільки ступенів тяжкості опіків існує?

1. 3

2. 4

3. 5

4. 6

5. 7

170. Якого ступеня тяжкості опік у потерпілого , якщо спостерігається утворення пухирів?

1. 2

2. 3

3. 4

4. 5

5. 6

171. При наданні першої медичної допомоги опікову поверхню необхідно:

1. Обстежити і при виявленні пухирів розрізати або роздушити їх.

2. Торкнутись у кількох місцях для встановлення наявності чутливості для уточнення глибини ураження.

3. Обробити 5% спиртовим розчином йоду.

4. Змастити олією.

5. На опікову поверхню необхідно накласти стерильну пов’язку.

172. Якого ступеня тяжкості обмороження у потерпілого, якщо спостерігається змертвіння м’яких тканин тіла і навіть кісток?

1. 2

2. 3

3. 4

4. 5

5. 6

173. Якого ступеня тяжкості опік у потерпілого, якщо спостерігається обвуглювання тканин тіла?

1. 2

2. 3

3. 4

4. 5

5. 6

174. До тяжкого ступеню електротравм відноситися:

1. Судорожне скорочення скелетних м'язів без втрати свідомості.

2. Короткочасна втрата свідомості і спазм периферичної мускулатури.

3. Тривала втрата свідомості, порушення дихання та серцевої діяльності.

4. Спонтанне розслаблення та скорочення гладкої мускулатури.

5. Відчуття поколювання в кінцівках.

175. Метою введення надзвичайного стану є:

1. Усунення загрози та якнайшвидша ліквідація особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру.

2. Контроль за переміщенням громадян.

3. Контроль за розвитком епідемії.

4. Евакуація потерпілого населення.

5. Обмеження переміщення населення на певній території з метою запобігання ураженню.

176. Фінансування заходів цивільної оборони проводиться за рахунок:

1. Державного та місцевих бюджетів.

2. Коштів підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання у випадках, передбачених законом.

3. Державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання у випадках, передбачених законом.

4. Державного та місцевих бюджетів, коштів бюджетів країн які надають допомогу, коштів підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання у випадках, передбачених законом, коштів фізичних осіб.

5. Державного бюджету, бюджету фізичних та юридичних осіб.

177. Згідно закон України “Про аварійно-рятувальні служби” основним завданням ДСМК є :

1. Надання громадянам та рятувальникам в екстремальних ситуаціях безоплатної медичної допомоги.

2. Ліквідація наслідків аварій та катастроф.

3. Запобігання виникнення аварій та катастроф.

4. Вивчення та аналіз причин виникнення надзвичайних ситуацій з метою мінімізації ризику їх виникнення.

5. Системне керівництво загонів аварійно-рятувальних служб з метою ліквідації наслідків НС.

178. Організаційно-методичне керівництво ДСМК покладено на:

1. Кабінет Міністрів України.

2. Верховну Раду України.

3. Міністерство надзвичайних ситуацій.

4. Міністерство оборони.

5. Міністерство охорони здоров'я України.

179. Згідно розділу 4 “Положенням про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи” МНС України відповідно до покладених на нього завдань повинно:

1. Організовувати фінансове, матеріальне і технічне забезпечення аварійно-рятувальних та інших підпорядкованих спеціалізованих формувань.

2. Організовувати контроль за рівнем вмісту ксенобіотиків в об’єктах навколишнього середовища.

3. Проводити контроль рівня вмісту радіонуклідів в продуктах харчування.

4. Проводити контроль рівня вмісту радіонуклідів в усіх об’єктах навколишнього середовища.

5. Контролювати діяльність регіональних підрозділів у сфері захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

180. Координацію діяльності державної служби медицини катастроф на випадок виникнення надзвичайних ситуацій здійснюють:

1. Міські, районні та селищні ради.

2. МОЗ України.

3. МНС України

4. Кабінет Міністрів України

5. Центральна і територіальні координаційні комісії, що утворюються згідно законодавства.

181. Надзвичайний стан у державі в зв’язку з надзвичайною ситуацією вводиться не більш як на:

1. 10 діб.

2. 20 діб.

3. 30 діб.

4. 40 діб.

5. 50 діб.

182. Згідно з статтею № 3 закон України “Про державний матеріальний резерв” державний резерв призначаєний для:

1. Забезпечення найбільш незахищених верств населення.

2. Забезпечення найбільш незахищених верств населення при надзвичайній ситуації.

3. Забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

4. Забезпечення економічної стабільності держави при надзвичайних ситуаціях.

5. Забезпечення продовольства на випадок військових дій.

183. Вкажіть за чиїм рішенням може використовуватись державний резерв.

1. Президента України.

2. Прем’єр Міністра України.

3. Верховної Ради України.

4. Кабінету Міністрів України.

5. Всіх перерахованих.

184. Вкажіть, що з наведеного, входить до визначення поняття «рятувальник».

1. Особа яка має відповідну спеціальну підготовку.

2. Атестована на здатність до аварійно-рятувальних робіт.

3. Безпосередньо бере участь у аварійно-рятувальних роботах.

4. Має спеціальну фізичну та психологічну підготовку і відповідає за її підтримання.

5. До визначення входять все вищенаведене.

185. Медичне сортування це:

А. Розподіл поранених і хворих на групи за ознаками поранення.

В. Розподіл постраждалих з урахуванням тяжкості ураження.

С. Розподіл травмованих за ознаками порушення дихання.

D. Розподіл поранених і хворих на групи за ознаками потреби в однорідних лікувально-евакуаційних і профілактичних заходів.

Е. Розподіл поранених і хворих на групи за ознаками порушення кровообігу.

186. Ліквально-евакуаційне забезпечення являє собою систему заходів з надання медичної допомоги постраждалих, евакуаційних заходів, а також:

1. Профілактичних заходів.

2. Лікувальних заходів.

3. Діагностичних заходів.

4. Протиепідемічних заходів.

5. Реанімаційних заходів.

187. При організації регулювання потоку постраждалих вони мають пройти через зону:

1. Зону дегазації.

2. Зону деактивації.

3. Зону дезінфекції.

4. Зону евакуації.

5. Зону пошуку та збору.

188. При організації регулювання потоку постраждалих вони мають пройти через зону:

1. Зону дегазації.

2. Зону деактивації.

3. Зону сортування.

4. Зону дезінфекції.

5. Зону евакуації.

189. При організації регулювання потоку постраждалих вони мають пройти через зону:

1. Зону дегазації.

2. Зону деактивації.

3. Зону надання допомоги.

4. Зону дезінфекції.

5. Зону евакуації.

190. При організації регулювання потоку постраждалих вони мають пройти через зону:

1. Зону дегазації.

2. Зону деактивації.

3. Зону транспортування.

4. Зону дезінфекції.

5. Зону евакуації.

191. Ліквально-евакуаційне забезпечення є складовою частиною:

1. Медичного постачання.

2. Протиепідемічного забезпечення.

3. Санітарно-гігієнічного забезпечення.

4. Санітарно-технічного забезпечення.

5. Медичного забезпечення.

192. Основними вимогами до етапного лікування постраждалих є своєчасність, послідовність заходів на етапах медичної евакуації а також:

1. Безперервність.

2. Достовірність.

3. Наступність.

4. Цілеспрямованість.

5. Швидкість.

193. При землетрусах медичні формування необхідно розміщувати :

1. У будівлях, що лишилися неушкодженими.

2. У наметах та пневмокаркасних модулях.

3. У школах та спортзалах.

4. У польових медичних містечках.

5. У підземних сховищах.

194. Евакуація населення із зон небезпечного радіоактивного забруднення

навколо атомних електростанцій потужністю до 4 ГВт планується і проводиться у радіусі ( км ) :

А. 25.

В. 30.

С. 50.

D. 75.

Е. 100.

195. Мета медичного сортування полягає:

А. У наданні постраждалим першої медичної допомоги.

В. У якнайшвидшій евакуації поранених із осередку ураження.

С. У проведенні первинного медичного огляду з наданням кваліфікованої спеціалізованої медичної допомоги

D. У забезпеченні поранених та хворих своєчасним проведенням лікувально-профілактичних заходів та подальшу їх евакуацію.

Е. У встановленні необхідності , черговості і місці надання пораненим і хворим медичної допомоги.

196. Основними вимогами до етапного лікування постраждалих є своєчасність, наступність заходів на етапах медичної евакуації а також:

1. Безперервність.

2. Достовірність.

3. Послідовність.

4. Цілеспрямованість.

5. Швидкість.

197. Своєчасність медичної допомоги досягається якісною організацією пошуку, евакуації постраждалих, наданням медичної допомоги, ефективним проведенням медичного сортуванням а також:

1. Створенням угруповань сил та засобів.

2. Своєчасним розгортанням етапів медичної евакуації

3. Наближенням етапів до осередку катастрофи.

4. Залученням додаткових сил та засобів.

5. Медичним забезпеченням.

198. Своєчасність медичної допомоги досягається наближенням етапів до осередку катастрофи, евакуації постраждалих, наданням медичної допомоги, ефективним проведенням медичного сортуванням а також:

1. Створенням угруповань сил та засобів.

2. Своєчасним розгортанням етапів медичної евакуації

3. Якісною організацією пошуку.

4. Залученням додаткових сил та засобів.

5. Медичним забезпеченням.

199. Своєчасність медичної допомоги досягається якісною організацією пошуку, наближенням етапів до осередку катастрофи, наданням медичної допомоги, ефективним проведенням медичного сортуванням а також:

1. Створенням угруповань сил та засобів.

2. Своєчасним розгортанням етапів медичної евакуації

3. Евакуації постраждалих.

4. Залученням додаткових сил та засобів.

5. Медичним забезпеченням.

200. Своєчасною вважається перша медична допомога, якщо при НС, після ураження вона надана в термін:

1. До 30 хв.

2. До 1 години.

3. До 4 – 5 годин.

4. До 24 годин.

5. До 48 годин.

201. Своєчасною вважається долікарська медична допомога, якщо при НС, після ураження вона надана в термін:

1. До 30 хв.

2. До 1 години.

3. До 4 – 5 годин.

4. До 24 годин.

5. До 48 годин.

202. Своєчасною вважається перша лікарська допомога, якщо при НС, після ураження вона надана в термін:

1. До 30 хв.

2. До 1 години.

3. До 4 – 5 годин.

4. До 24 годин.

5. До 48 годин.

203. В залежності від завдань, які вирішуються у процесі медичного сортування поранених і хворих, розрізняють наступні його види:

А. Транспортне та пунктове

В. Пунктове та діагностичне

С. Діагностичне та транспортне

D. Внутрішньо-пунктове та евакуаційно-транспортне.

Е. Евакуаційно-транспортне та транспортне.

204. Евакуація населення із зон небезпечного радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій потужністю > 4 ГВт планується і проводиться у радіусі (км):

А. 25.

В. 30.

С. 50.

D. 75.

Е. 100.

205. Своєчасною вважається кваліфікована медична допомога, якщо при НС, після ураження вона надана в термін:

1. До 30 хв.

2. До 1 години.

3. До 4 – 5 годин.

4. До8 – 12 годин.

5. До 48 годин.

206. Своєчасною вважається спеціалізована медична допомога, якщо при НС, після ураження вона надана в термін:

1. До 30 хв.

2. До 1 години.

3. До 4 – 5 годин.

4. До8 – 12 годин.

5. До 24 годин.

207. Медичне сортування і підготовка до евакуації постраждалих у лікувальні заклади передбачає їх розподіл на групи. Вкажіть які з наведених груп до них відносяться?

1. Легкоуражені;

2. Постраждалі що мають переломи.

3. Постраждали, що мають кровотечі.

4. Постраждалі. що потребують термінової дезінтоксикаційної терапії.

5. Постраждалі, що потребують спеціальної санітарної обробки.

208. Вкажіть де надається перша медична допомога при аваріях на шахтах.

1. На місці аварії (до і після звільнення постраждалого з завалу).

2. На підземній медичній базі;

3. В стаціонарі медсанчастини шахти або , у медичному закладі ДСМК;

4. У спеціалізованих медичних центрах або відділеннях багатопрофільних лікарень.

5. У надземних медичних пунктах

209. Вкажіть де надається перша лікарська допомога при аваріях на шахтах.

1. На місці аварії (до і після звільнення постраждалого з завалу).

2. На підземній медичній базі;

3. В стаціонарі медсанчастини шахти або , у медичному закладі ДСМК;

4. У спеціалізованих медичних центрах або відділеннях багатопрофільних лікарень.

5. У надземних медичних пунктах

210. Система надання медичної допомоги постраждалим складається з ряду етапів, вкажіть які з наведених нижче до них відносяться:

1. Перша медична допомога, перша лікарська допомога.

2. Перша медична допомога, перша медсестринська допомога.

3. Перша медсестринська допомога, перша фельдшерська допомога.

4. Перша фельдшерська допомога, перша лікарська допомога.

5. Перша медична допомога, перша фельдшерська допомога.

211. При аварії на залізниці до прибуття оперативної групи Державної служби медицини катастроф керівництво роботою бригад швидкої медичної допомоги на місці аварії покладається на:

1. Начальника потяга або його заступника.

2. Лікаря бригади, яка прибула першою.

3. Чергового лікаря найближчої залізнодорожньої станції.

4. Начальника найближчої залізнодорожньої станції.

5. Головний лікар найближчої лікарні.

212. Постраждалим на місці авіакатастрофи надають:

1. Першу медичну допомогу.

2. Першу медсестринську допомогу.

3. Першу фельдшерську допомогу.

4. Спеціалізовану медичну допомогу.

5. Кваліфіковану першу медичну допомогу.

213. Якщо авіакатастрофа сталася за межами аеропорту чи населеного пункту, обсяг медичної допомоги на першому етапі медичної евакуації може бути:

1. Скорочений.

2. Розширений до рівня першої медичної або першої лікарської допомоги.

3. Розширений до рівня першої лікарської допомоги.

4. Розширений до рівня невідкладної кваліфікованої медичної допомоги.

5. Розширений до рівня спеціалізованої медичної допомоги.

214. При надходженні постраждалих до лікувального закладу у приймальному відділені здійснюється їх сортування на групи. Вкажіть скільки груп існує:

1. 2.

2. 3.

3. 4.

4. 5.

5. 6.

215. Медичне сортування і підготовка до евакуації постраждалих у лікувальні заклади передбачає їх розподіл на групи. Вкажіть, які з наведених груп до них відносяться:

1. Постраждалі середньої тяжкості; Постраждалі у тяжкому стані.

2. Постраждалі тяжкість яких не визначена, постраждалі у нетяжкому стані.

3. Постраждалі. що потребують термінової дезінтоксикаційної терапії.

4. Постраждалі що мають переломи.

5. Постраждали, що мають кровотечі.

216. Де надається кваліфікована медична допомога при аваріях на шахтах?

1. На місці аварії (до і після звільнення постраждалого з завалу).

2. На підземній медичній базі.

3. В стаціонарі медсанчастини шахти або , у медичному закладі ДСМК.

4. У спеціалізованих медичних центрах або відділеннях багатопрофільних лікарень.

5. У надземних медичних пунктах.

217. Система надання медичної допомоги постраждалим складається з ряду етапів, вкажіть які з наведених нижче до них відносяться:

1. Перша медсестринська допомога.

2. Перша фельдшерська допомога

3. Само та взаємодопомога

4. Спеціалізована медична допомога

5. Медична допомога на до госпітальному рівні.

218. На місці залізничної катастрофи обов’язково створюється:

1. Тимчасовий пункт збору постраждалих.

2. Пункт Харчування.

3. Пункт опису втраченого майна постраждалих.

4. Пункт кваліфікованої медичної допомоги

5. Пункт спеціалізованої медичної допомоги

219. Хто подає сигнал тривоги при авіаційних катастрофах на території аеропорту або поблизу нього?

1. Командир екіпажу літака.

2. Медична частина аеропорту.

3. Диспетчерська служба аеропорту.

4. Служба сповіщення аеропорту.

5. Черговий по аеропорту.

220. При аваріях в аеропорту керівництво і координація робіт з ліквідації їх наслідків покладається на:

1. Адміністрацію аеропорту.

2. Адміністрацію населеного пункту.

3. Лікарню швидкої медичної допомоги.

4. Регіональні підрозділи Державної служби медицини катастроф.

5. Медична частина аеропорту.

221. При авіаційних аваріях за межами аеропорту керівництво і координація робіт з ліквідації їх наслідків покладається на:

1. Представника органу виконавчої влади адміністративної території, на якій виникла аварія.

2. Адміністрацію найближчого аеропорту.

3. Адміністрацію населеного пункту.

4. Керівництво найближчої лікарні.

5. Керівництво найближчого медичного підрозділу Державної служби медицини катастроф.

222. При надходженні постраждалих до лікувального закладу у приймальному відділені здійснюється їх сортування на групи. Вкажіть вірне визначення першої групи.

1. Особи з порушенням життєво важливих функцій організму;

2. Особи, що потребують перев’язки але не потребують подальшого перебування в стаціонарі

3. Легкопостраждалі;

4. Особи, які не потребують стаціонарного, лікування.

5. Особи, що відмовляються від стаціонарного лікування.

223. Первинна медична картка заводиться в:

1. Сортувально-евакуаційному відділенні.

2. Відділенні спеціальної обробки.

3. Операційно-перев’язувальному відділенні

4. Госпітальному відділенні.

5. Терапевтичному відділенні.

224. На скільки підзон поділяється зона надання допомоги?

1. 2.

2. 3.

3. 4.

4. 5.

5. 6.

225. Протиепідемічне забезпечення в районах надзвичайних ситуацій включає:

1. Дотримання протиепідемічного режиму на об’єктах економіки, на транспорті, в кінотеатрах тощо.

2. Проведення медичного огляду персоналу інфекційних відділень лікарень, щеплень особового складу аварійно-рятувальних формувань.

3. Дотримання протиепідемічного режиму на етапі медичної евакуації з метою попередження заносу інфекції на наступний етап.

4. Проведення санітарного нагляду за умовами розміщення населення.

5. Проведення санітарного нагляду за умовами харчуванням, водопостачанням, умовами виробничої діяльності та лазнево-пральним обслуговуванням.

226. Санітарно-гігієнічне забезпечення населення - це:

1. Комплекс заходів, що проводиться з метою поліпшення життя людей, покращення умов праці та соціального благополуччя.

2. Комплекс заходів, що проводяться з метою збереження здоров’я населення, підтримки його працездатності та забезпечення санітарно-гігієнічного благополуччя.

3. Комплекс заходів, які проводяться в зоні НС з метою зменшення рівня захворюваності серед дітей та жінок та покращення умов працездатності.

4. Комплекс заходів, що проводяться з метою локалізації та ліквідації осередку бактеріального ураження.

5. Комплекс заходів, що проводяться з метою локалізації та ліквідації осередку хімічного та радіаційного ураження.

227. Фактори, що впливають на формування санітарно-епідемічної обстановки в осередку надзвичайної ситуації:

1. Інтенсивна міграція та психічний стрес серед населення, санітарно-епідемічний стан території НС, руйнування об’єктів економіки та житлово-комунальної сфери.

2. Кількість постраждалих, ступінь тяжкості, проведення заходів, пора року та доби

3. Фізичний і психічний стан людей, достатнє харчування, технічний стан транспорту для евакуації постраждалих

4. Забезпеченість медичним майном та технікою, своєчасне надання першої медичної допомоги.

5. Забезпеченість високоякісними харчовими продуктами.

228. Епідемічний осередок – це:

1. Територія, на якій відсутні джерела якісної питної води.

2. Райони розміщення закладів охорони здоров’я.

3. Територія, на якій у певних часових і просторових межах відбулося зараження людей збудниками інфекційних захворювань і набуло масового характеру поширення інфекційних захворювань.

4. Територія, на якій санітарно-епідемічний стан оцінено як “нестійкий”.

5. Територія, оцінка стану якої дозволяє зробити висновок про можливість виникнення на ній ендемічних хвороб в зв’язку з певним вмістом хімічних речовин в ґрунті та воді.

229. Факторами, що сприяють виникненню епідемічних осередків є:

1. Наявність в зонах НС великої кількості людей, тварин, комах тощо.

2. Погані погодні умови.

3. Несправна система енергопостачання, пошкодження закладів охорони здоров’я та житлово-комунальних об’єктів, тощо.

4. Наявність в зонах НС неізольованих інфекційних хворих, контакти з інфекційними хворими, довкілля, що небезпечне для зараження людей.

5. зниження імунітету у населення.

230. Протиепідемічне забезпечення населення - це:

1. Заходи, що направлені на підтримку працездатності людей в зоні надзвичайної ситуації

2. Комплекс заходів з організації лікування, евакуації та реабілітації постраждалих в результаті виникнення осередку бактеріального ураження

3. Комплекс заходів, що проводяться з метою попередження виникнення, розповсюдження і ліквідації інфекційних захворювань.

4. Заходи, що направлені на зменшення міграції населення та психічного стресу.

5. Комплекс заходів що направлені на покращення санітарно-епідемічного стану осередку надзвичайної ситуації.

231. Враховуючи можливість появи великої кількості інфекційних хворих у епідемічному осередку, необхідно передбачити:

1. Створення резервного ліжкового фонду.

2. Достатню кількість вакцини.

3. Достатню кількість антибіотиків.

4. Створення резерву медичного майна.

5. Створення резерву препаратів санітарної обробки рук, та для прибирання приміщень.

232. Завдання санітарно-епідеміологічної служби в осередку НС формується з урахуванням:

1. Одного напрямку.

2. Двох напрямків.

3. Трьох напрямків.

4. Чотирьох напрямків.

5. П’яти напрямків.

233. Для забезпечення чіткості і ефективності роботи Державної надзвичайної протиепідемічної комісії у її структурі створюються наступні групи:

1. Інфекційна, бактеріологічна, спеціальна, клінічна, урологічна.

2. Хірургічна, терапевтична, діагностична, інфекційна, дерматологічна.

3. Лікувальна,карантинна,протиепідемічна,лабораторна,дезінфекційна.

4. Протиепідемічна, радіологічна, токсикологічна, інфекційна, терапевтична.

5. Лікувальна інфекційна, бактеріологічна.

234. Санітарно-гігієнічне забезпечення реалізується шляхом проведення:

1. Щеплень особового складу аварійно-рятувальних формувань, населення та військовослужбовців.

2. Дезінфекції, дезінсекції та дератизації в зоні НС, на шляхах евакуації та в місцях розосередження населення.

3. Санітарного нагляду за умовами роботи лікувальних закладів Міністерства охорони здоров’я та іншими міністерствами і відомостями.

4. Санітарного нагляду за розміщенням населення, оцінки санітарного стану території, водопостачання, харчування, лазнево-прального обслуговуванням.

5. Забезпечення засобами профілактики та лікування особового складу аварійно-рятувальних формувань, населення та військовослужбовців.

235. Протиепідемічне забезпечення населення - це:

1. Заходи, що направлені на підтримку працездатності людей в зоні надзвичайної ситуації.

2. Комплекс заходів з організації лікування, евакуації та реабілітації постраждалих в результаті виникнення осередку бактеріального ураження.

3. Комплекс заходів, що проводяться з метою попередження виникнення, розповсюдження і ліквідації інфекційних захворювань.

4. Заходи, що направлені на зменшення міграції населення, психічного стресу та покращення санітарно-епідемічного стану осередку надзвичайної ситуації.

5. Заходи, що направлені на обмеження пересування населення, з метою покращення санітарно-епідемічного стану.

236. Санітарно-гігієнічне забезпечення реалізується шляхом проведення:

1. Щеплень особового складу аварійно-рятувальних формувань, населення та військовослужбовців.

2. Дезінфекції, на шляхах евакуації та в місцях розосередження населення.

3. Санітарного нагляду за умовами роботи лікувальних закладів Міністерства охорони здоров’я та іншими міністерствами і відомостями.

4. Санітарного нагляду за розміщенням населення, оцінки санітарного стану території, водопостачання, харчування, лазнево-прального обслуговуванням.

5. Дезінфекції, дезінсекції та дератизації в зоні НС, на шляхах евакуації та в місцях розосередження населення.

237. Для забезпечення чіткості і ефективності роботи Державної надзвичайної протиепідемічної комісії у її структурі створюються наступні групи:

1. Інфекційна, бактеріологічна, спеціальна, клінічна, урологічна.

2. Хірургічна, терапевтична, діагностична, інфекційна, дерматологічна.

3. Лікувальна, карантинна, протиепідемічна, лабораторна, дезінфекційна.

4. Протиепідемічна, радіологічна, токсикологічна, інфекційна, терапевтична.

5. Лікувальна, карантинна, інфекційна, терапевтична.

238. Завдання санітарно-епідеміологічної служби в осередку НС формується з урахуванням:

1. Одного напрямку.

2. Двох напрямків.

3. Трьох напрямків.

4. Чотирьох напрямків.

5. П’яти напрямків.

239. Фактори, що впливають на формування санітарно-епідемічної обстановки в осередку надзвичайної ситуації:

1. Інтенсивна міграція та психічний стрес серед населення, санітарно-епідемічний стан території НС, руйнування об’єктів економіки та житлово-комунальної сфери.

2. Кількість постраждалих, ступінь тяжкості, проведення заходів, пора року та доби.

3. Фізичний і психічний стан людей, достатнє харчування, технічний стан транспорту для евакуації постраждалих.

4. Забезпеченість медичним майном та технікою, своєчасне надання першої медичної допомоги.

5. Харчування, забезпечення питною водою, забезпеченя речами першої необхідності.

240. Факторами, що сприяють виникненню епідемічних осередків є:

1. Наявність в зонах НС великої кількості людей, тварин, комах тощо.

2. Погані погодні умови, зниження імунітету у населення.

3. Несправна система енергопостачання, пошкодження закладів охорони здоров’я та житлово-комунальних об’єктів, тощо.

4. Наявність в зонах НС неізольованих інфекційних хворих, контакти з інфекційними хворими, довкілля, що небезпечне для зараження людей.

5. Наявність в зонах НС токсичних хімічних речовин.

241. Медичному персоналу під час роботи в зоні суворого протиепідемічного режиму забороняється:

1. Працювати натщесерце.

2. Виходити із приміщень на територію і в господарські служби перевдягаючі захисний одяг.

3. Обмежувати контакти хворих з відвідувачами.

4. Проводити зайву дезинфекцію.

5. Проводити вологе прибирання з детергентами.

242.Враховуючи можливість появи великої кількості інфекційних хворих у епідемічному осередку, необхідно передбачити:

1. Створення резервного ліжкового фонду.

2. Достатню кількість вакцини.

3. Достатню кількість препаратів.

4. Достатню кількість антибіотиків.

5. Створення резерву медичного майна.

243. Медичному персоналу під час роботи в зоні суворого протиепідемічного режиму забороняється:

1. Виходити із приміщень на територію і в господарські служби перевдягаючі захисний одяг.

2. Обмежувати контакти хворих з відвідувачами.

3. Проводити зайву дезинфекцію.

4. Проводити вологе прибирання з детергентами.

5. Їсти, пити воду, палити, користуватись туалетом.

244. Медичному персоналу під час роботи в зоні суворого протиепідемічного режиму забороняється:

1. Виходити із приміщень на територію і в господарські служби перевдягаючі захисний одяг.

2. Виносити із відділення зони різні предмети без попередньої дезінфекції.

3. Обмежувати контакти хворих з відвідувачами.

4. Проводити зайву дезинфекцію.

5. Проводити вологе прибирання з детергентами.

245. Скільки режимів роботи функціональної підсистеми МОЗ України з питань надзвичайних ситуацій?

1. 3

2. 4

3. 5

4. 6

5. 7

246. В режимі підвищено готовності функціональні підсистеми МОЗ України з питань надзвичайних ситуацій працюють:

1. У разі суттєвого погіршення виробничо-промислової, сейсмічної, геологічної, гідрометеорологічної обстановки, одержання прогнозу про можливість виникнення надзвичайної ситуації.

2. У разі одержання прогнозу про можливість виникнення надзвичайної ситуації.

3. В разі реальної загрози виникнення і під час запобігання та локалізації надзвичайної ситуації.

4. У разі суттєвого погіршення сейсмічної, геологічної, гідрометеорологічної обстановки.

5. В разі нормальної виробничо-промислової обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій з метою вчасної підготовки до розгортання сил та засобів при виникненні надзвичайної ситуації

247. В режимі надзвичайності ситуації функціональні підсистеми МОЗ України з питань надзвичайних ситуацій працюють:

1. У разі суттєвого погіршення виробничо-промислової, сейсмічної, геологічної, гідрометеорологічної обстановки, одержання прогнозу про можливість виникнення надзвичайної ситуації.

2. В разі реальної загрози виникнення і під час запобігання та локалізації надзвичайної ситуації.

3. В разі реальної загрози виникнення і під час запобігання та локалізації надзвичайної ситуації.

4. У разі суттєвого погіршення сейсмічної, геологічної, гідрометеорологічної обстановки.

5. В разі нормальної виробничо-промислової обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій з метою вчасної підготовки до розгортання сил та засобів при виникненні надзвичайної ситуації

248. Скільки рівнів має ієрархія побудови функціональної підсистеми МОЗ України?

1. 3

2. 4

3. 5

4. 6

5. 7

249. До 1 рівня інформаційної системи належать:

1. Первинні заклади та установи охорони здоров’я (станції швидкої медичної допомоги, поліклініки, амбулаторії...).

2. Вузли розгорнуті на базі центральних, районних, міських лікарень.

3. Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

4. Територіальні центри екстреної медичної допомоги.

5. МОЗ України.

250. До 2 рівня інформаційної системи належать:

1. Первинні заклади та установи охорони здоров’я (станції швидкої медичної допомоги, поліклініки, амбулаторії...).

2. Вузли розгорнуті на базі центральних, районних, міських лікарень.

3. Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

4. Територіальні центри екстреної медичної допомоги.

5. МОЗ України.

251. До 3 рівня інформаційної системи належать:

1. Первинні заклади та установи охорони здоров’я (станції швидкої медичної допомоги, поліклініки, амбулаторії...).

2. Вузли розгорнуті на базі центральних, районних, міських лікарень.

3. Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

4. Територіальні центри екстреної медичної допомоги.

5. МОЗ України.

8. До 4 рівня інформаційної системи належать:

1. Первинні заклади та установи охорони здоров’я (станції швидкої медичної допомоги, поліклініки, амбулаторії...).

2. Вузли розгорнуті на базі центральних, районних, міських лікарень.

3. Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

4. Територіальні центри екстреної медичної допомоги.

5. МОЗ України.

252. Інформація про виникнення надзвичайної ситуації та її медико-санітарні наслідки загальнодержавного рівня повинна надійти до центрального вузла:

1. Негайно

2. Не більш ніж, як через 1 годину.

3. Не більш ніж, як через 6 годин.

4. Не більш ніж, як через 10 годин.

5. Не більш ніж, як через 24 годин.

253. Інформація про виникнення надзвичайної ситуації та її медико-санітарні наслідки регіонального рівня повинна надійти до центрального вузла:

1. Негайно

2. Не більш ніж, як через 1 годину.

3. Не більш ніж, як через 6 годин.

4. Не більш ніж, як через 10 годин.

5. Не більш ніж, як через 24 годин.

254. Інформація про виникнення надзвичайної ситуації та її медико-санітарні наслідки місцевого рівня повинна надійти до центрального вузла:

1. Негайно

2. Не більш ніж, як через 1 годину.

3. Не більш ніж, як через 2 годин.

4. Не більш ніж, як через 4 годин.

5. Не більш ніж, як через 8 годин.

255. Інформація про виникнення надзвичайної ситуації та її медико-санітарні наслідки об’єктового рівня повинна надійти до центрального вузла:

1. Негайно

2. Не більш ніж, як через 1 годину.

3. Не більш ніж, як через 2 годин.

4. Не більш ніж, як через 4 годин.

5. Не більш ніж, як через 8 годин.

256. Основою для планування лікувально-евакуаційних заходів є прогнозовані розміри і структура санітарних втрат, які в свою чергу визначаються:

1. Своєчасністю оповіщення населення.

2. Метеорологічними умовами.

3. Географічними умовами.

4. Наявністю рятувальних формувань.

5. Наявністю медикаментів.

257. Основою для планування лікувально-евакуаційних заходів є прогнозовані розміри і структура санітарних втрат, які в свою чергу визначаються:

1. Метеорологічними умовами.

2. Характером уражуючих факторів.

3. Географічними умовами.

4. Наявністю рятувальних формувань.

5. Наявністю медикаментів.

258. Основою для планування лікувально-евакуаційних заходів є прогнозовані розміри і структура санітарних втрат, які в свою чергу визначаються:

1. Метеорологічними умовами.

2. Географічними умовами.

3. Наявністю рятувальних формувань.

4. Наявністю медикаментів.

5. Наявністю і можливістю використання засобів індивідуального і колективного медичного захисту.

259. Основою для планування лікувально-евакуаційних заходів є прогнозовані розміри і структура санітарних втрат, які в свою чергу визначаються:

1. Метеорологічними умовами.

2. Географічними умовами.

3. Наявністю рятувальних формувань.

4. Наявністю медикаментів.

5. Оперативністю і адекватністю реагування аварійно-рятувальних формувань.

260. Основою для планування лікувально-евакуаційних заходів є прогнозовані розміри і структура санітарних втрат, які в свою чергу визначаються:

1. Метеорологічними умовами.

2. Географічними умовами.

3. Наявністю рятувальних формувань.

4. Наявністю медикаментів.

5. Інформацією про санітарно-епідемічний стан у осередку прогнозованої надзвичайної ситуації.

261. Плануючі документи стосовно медико-санітарного забезпечення населення повинні відповідати наступним вимогам:

1. Мати сучасний погляд на організацію і тактику Державної служби медицини катастроф.

2. Мати погляд на організацію і тактику Державної служби медицини катастроф який застосовувався кілька десятиліть.

3. Потребувати ряду методик для додаткових розрахунків.

4. Включати історичні відомості з організації медико-санітарного забезпечення населення на даній території.

5. Містити витяги з законодавчих актів.

262. Плануючі документи стосовно медико-санітарного забезпечення населення повинні відповідати наступним вимогам:

1. Мати погляд на організацію і тактику Державної служби медицини катастроф який застосовувався кілька десятиліть.

2. Потребувати ряду методик для додаткових розрахунків.

3. Включати історичні відомості з організації медико-санітарного забезпечення населення на даній території.

4. Містити витяги з законодавчих актів.

5. Відтворювати реальне положення стану сил і засобів, органів управління відповідного рівня Державної служби медицини катастроф.

263. Плануючі документи стосовно медико-санітарного забезпечення населення повинні відповідати наступним вимогам:

1. Мати погляд на організацію і тактику Державної служби медицини катастроф який застосовувався кілька десятиліть.

2. Потребувати ряду методик для додаткових розрахунків.

3. Включати історичні відомості з організації медико-санітарного забезпечення населення на даній території.

4. Бути доступними розумінню і аналізу без додаткових розрахунків.

5. Містити витяги з законодавчих актів.

264. На скількох рівнях здійснюється планування заходів, щодо медичного забезпечення населення за умов надзвичайної ситуації?

1. 2.

2. 3.

3. 4.

4. 5.

5. 6.

265. Ким розробляється і з ким погоджується і затверджується план першого рівня медичного забезпечення населення за умов надзвичайної ситуації?

1. Розробляється фахівцями медичного закладу, узгоджується з органами управління охорони здоров’я і затверджується керівником закладу Державної служби медицини катастроф.

2. Розробляються органами управління охороною здоров’я району (міста), погоджуються з органом управління вищого рівня і затверджуються начальниками управлінь (відділів) охорони здоров’я адміністративного району або міста.

3. Складають в МОЗ автономної республіки Крим, обласних (міських) управліннях охорони здоров’я, погоджуються в територіальних координаційних комісіях Державної служби медицини катастроф і затверджуються керівниками відповідних адміністрацій.

4. Розробляється МОЗ України, узгоджується на засіданні Центральної координаційної комісії Державної служби медицини катастроф і затверджується Урядом України.

5. Розробляється провідними науково-дослідними інститутами МОЗ України, погоджуються місцевими органами управління охорони здоров’я, затверджуються Урядом України

266. Ким розробляється і з ким погоджується і затверджується план другого рівня медичного забезпечення населення за умов надзвичайної ситуації?

1. Розробляється фахівцями медичного закладу, узгоджується з органами управління охорони здоров’я і затверджується керівником закладу Державної служби медицини катастроф.

2. Розробляються органами управління охороною здоров’я району (міста), погоджуються з органом управління вищого рівня і затверджуються начальниками управлінь (відділів) охорони здоров’я адміністративного району або міста.

3. Складають в МОЗ автономної республіки Крим, обласних (міських) управліннях охорони здоров’я, погоджуються в територіальних координаційних комісіях Державної служби медицини катастроф і затверджуються керівниками відповідних адміністрацій.

4. Розробляється МОЗ України, узгоджується на засіданні Центральної координаційної комісії Державної служби медицини катастроф і затверджується Урядом України.

5. Розробляється провідними науково-дослідними інститутами МОЗ України, погоджуються місцевими органами управління охорони здоров’я, затверджуються Урядом України

267. Ким розробляється і з ким погоджується і затверджується план третього рівня медичного забезпечення населення за умов надзвичайної ситуації?

1. Розробляється фахівцями медичного закладу, узгоджується з органами управління охорони здоров’я і затверджується керівником закладу Державної служби медицини катастроф.

2. Розробляються органами управління охороною здоров’я району (міста), погоджуються з органом управління вищого рівня і затверджуються начальниками управлінь (відділів) охорони здоров’я адміністративного району або міста.

3. Складають в МОЗ автономної республіки Крим, обласних (міських) управліннях охорони здоров’я, погоджуються в територіальних координаційних комісіях Державної служби медицини катастроф і затверджуються керівниками відповідних адміністрацій.

4. Розробляється МОЗ України, узгоджується на засіданні Центральної координаційної комісії Державної служби медицини катастроф і затверджується Урядом України.

5. Розробляється провідними науково-дослідними інститутами МОЗ України, погоджуються місцевими органами управління охорони здоров’я, затверджуються Урядом України

268. Ким розробляється і з ким погоджується і затверджується план четвертого рівня медичного забезпечення населення за умов надзвичайної ситуації?

1. Розробляється фахівцями медичного закладу, узгоджується з органами управління охорони здоров’я і затверджується керівником закладу Державної служби медицини катастроф.

2. Розробляються органами управління охороною здоров’я району (міста), погоджуються з органом управління вищого рівня і затверджуються начальниками управлінь (відділів) охорони здоров’я адміністративного району або міста.

3. Складають в МОЗ автономної республіки Крим, обласних (міських) управліннях охорони здоров’я, погоджуються в територіальних координаційних комісіях Державної служби медицини катастроф і затверджуються керівниками відповідних адміністрацій.

4. Розробляється МОЗ України, узгоджується на засіданні Центральної координаційної комісії Державної служби медицини катастроф і затверджується Урядом України.

5. Розробляється провідними науково-дослідними інститутами МОЗ України, погоджуються місцевими органами управління охорони здоров’я, затверджуються Урядом України

269. Ким розробляється і з ким погоджується і затверджується план п’ятого рівня медичного забезпечення населення за умов надзвичайної ситуації?

1. Розробляється фахівцями медичного закладу, узгоджується з органами управління охорони здоров’я і затверджується керівником закладу Державної служби медицини катастроф.

2. Розробляються органами управління охороною здоров’я району (міста), погоджуються з органом управління вищого рівня і затверджуються начальниками управлінь (відділів) охорони здоров’я адміністративного району або міста.

3. Складають в МОЗ автономної республіки Крим, обласних (міських) управліннях охорони здоров’я, погоджуються в територіальних координаційних комісіях Державної служби медицини катастроф і затверджуються керівниками відповідних адміністрацій.

4. Розробляється МОЗ України, узгоджується на засіданні Центральної координаційної комісії Державної служби медицини катастроф і затверджується Урядом України.

5. Розробляється провідними науково-дослідними інститутами МОЗ України, погоджуються місцевими органами управління охорони здоров’я, затверджуються Урядом України.