Міністерство охорони здоров’я україни

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

«Затверджено»

на методичній нараді

кафедри епідеміології

Завідувач кафедри

професор Колеснікова І.П.

________________________

«_____»______________2012.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Основи біоетики та біобезпеки
Модуль	Основи біоетики та біобезпеки
Тема заняття	Основи біоетичних проблем ВІЛ-інфекції та інших соціально небезпечних інфекцій. Вакцинація: медичні, правові та етичні аспекти
Курс	3-й	4-й
Факультет (спеціальність)	медичний, стоматологічний, фармацевтичний (технологія парфумерно-косметичних засобів)	фармацевтичний
Тривалість заняття	2,0 академічні години

Київ 2012

1. Актуальність теми.

Соціальними називаються небезпеки, що широко розповсюджені в суспільстві і загрожують життю і здоров'ю людей. Носіями соціальних небезпек є люди, що створюють певні соціальні групи, і поширення соціальних небезпек зумовлене особливостями поведінки цих людей. Упродовж останніх років в Україні спостерігається підвищення рівня захворюваності й поширення хвороб в молодіжному середовищі. Загрозливих масштабів набули такі соціально-небезпечні хвороби, як: туберкульоз (сухоти), СНІД, наркоманії, гепатити що, в свою чергу, вже призвело до зростання смертності, скорочення народжуваності. Тобто демографічна ситуація стає реально загрозливою для майбутнього нашої країни.

З початку пандемії СНІД забрав життя більше 20 млн. осіб. В Україні за даними офіційної статистики зареєстровано близько 300 тис людей, які інфіковані вірусом імунодефіциту, й щодня виявляються нові випадки. Фактичні дані можуть бути значно більші (дані офіційної статистики збільшенні приблизно втричі). Не менше 14 тис. випадків зараження відбувається щоденно, за кожним таким випадком – важка особиста трагедія. За прогнозами фахівців, сьогодні в Україні на один зафіксований випадок СНІДу припадає до 10 незафіксованих. За даними ВООЗ, вірогідність самогубств у ВІЛ-інфікованих в 16-36 разів вище, ніж показник для населення в цілому (цифри відрізняються по різним країнам).

Без усякого сумніву, можна стверджувати, що СНІД – трагедія людства. Наслідком якої стало не тільки масове ВІЛ-інфікування, а й поява в широкому масштабі таких явищ як паніка, суспільна істерія та СНІДофобія.

Етичні питання, пов’язані зі СНІДом, настільки складні, що виникає спокуса зовсім відмовитись від їх обговорення та рішення. Для того щоб припинити епідемію, потрібно добре знати історію її розвитку й враховувати досвіт осіб, у яких життя, пов’язане з вірусом.

Сьогодні туберкульоз в Україні загрозлива медико-соціальна та народногосподарська проблема, що становить національну небезпеку. Адже епідеміологічні показники із року в рік погіршуються. Починаючи з 1990 року, стався переломний момент епідеміологічної ситуації щодо туберкульозу; замість щорічного зменшення захворюваності розпочалося її зростання як у дорослих, так і в дітей.

Ті, хто вживають наркотики ін’єкційним шляхом, мають високий ризик інфікуватися гепатитами B і C. Сприяють цьому, зокрема, сформована в Україні колективна культура споживання наркотиків, продаж наркотиків у шприцах тощо. За даними українського бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), носіями гепатитів є 6% дорослого населення. Натомість громадські організації називають цифру 9%. Водночас практики й теоретики доходять висновку, що понад 90% хворих не знають про свій діагноз, а отримати кваліфіковану медичну допомогу можуть не більш як 1%.

Гепатит С є однією з найнебезпечніших інфекційних хвороб в світі поряд з ВІЛ/СНІД, туберкульозом та малярією. Ця хвороба вражає мільйони людей по всій Східній Європі та загалом по Євразії, а також несе в собі великі соціальні, а зрештою і економічні ризики для суспільства. Здоров’я нації є справою національної безпеки, тому всі усвідомлюють, що, з розповсюдженням гепатиту та інших соціально-небезпечних хвороб, витрати на лікування значно зростуть в масштабах країни.

У боротьбі з інфекційними хворобами профілактичні щеплення мають велике значення для зниження інтенсивності та припинення епідемічного процесу. Із щепленнями пов’язані значні успіхи у боротьби з інфекційними хворобами, які були досягнуті як на початку науково-практичних розробок вакцин (роботи Пастера, Коха, Дженера), так і в період створення сучасних імунних препаратів. Внаслідок масового охоплення населення щепленнями була ліквідована натуральна віспа, а захворюваність на ті інфекції, що керуються засобами імунопрофілактики різко знизилась.