Менструальний цикл. Регуляція менструального циклу

Менструальний цикл складає проміжок між двома менструаціями (від першого дня попередньої до першого дня наступної).

Тривалість менструального циклу у нормі складає 21-35 діб. Найбільш часто спостерігається 28-добовий цикл.

Останнє десятиріччя відмічено значними досягненнями в аналізі механізмів регуляції менструального циклу.

Враховуючи існуючи дані, запропоновано наступну модель регуляції менструального циклу. В основу моделі покладено уявлення про те, що аркуатні ядра медіобазального гіпоталамусу генерують специфічний сигнал приблизно з годинним інтервалом (цирхоральний ритм), викликаючи викид ГЛ у гіпофізарну портальну систему (гіпоталамічний цикл).

Годинні імпульси ГЛ стимулюють гонадотрофи до імпульсів секреції ЛГ та ФСГ (гіпофізарний цикл), які у свою чергу викликають морфологічні та секреторні зміни в яєчниках (яєчниковий цикл).

В яєчниковому циклі розрізняють фолікулінову та лютеїнову фази.

У фолікулінову фазу відбувається ріст та дозрівання домінантного фолікулу з примордіального. Відомо, що цей процес залежить від ФСГ. У цій фазі у фолікулі переважає синтез естрогенів. Фолікулінова фаза на 14-16 день менструального циклу закінчується овуляцією.

На теперішній час вважається, що вплив стероїдних гормонів яєчників (естрадіолу, прогестерону) на секрецію гонадотропінів здійснюється як через гіпоталамус, так і через гіпофіз (переважно) за механізмом негативного та позитивного зворотного зв’язку у залежності від ендокринної ситуації при конкретному фізіологічному стані.

Відомо, що у нормі частота та амплітуда імпульсів гонадотропінів суттєво змінюється у залежності від фази менструального циклу. На сьогодні при співставленні пульсацій ЛГ та ФСГ протягом всього циклу виявлена їх повна ідентичність.

Було встановлено, що у ранній та середній фолікуліновій фазі частота імпульсів ФСГ близька до цирхоральної (за механізмом зворотного зв’язку у відповідь на низький рівень Е₂). Зі збільшенням секреції Е₂ домінантним фолікулом за механізмом негативного зворотного зв’язку відбувається зниження амплітуди імпульсів гонадотропінів. При досягненні певного критичного рівня секреції Е₂ за механізмом позитивного зворотного зв’язку спостерігається короткочасне, але чітко виражене збільшення частоти та амплітуди імпульсних викидів ЛГ та ФСГ (у меншій ступені) з наступною овуляцією.

Значна кількість естрогенів, що циркулює у цей час у крові, пригнічує подальшу секрецію ФСГ та підвищує рівень ЛГ, який стимулює утворення жовтого тіла, що секретує прогестерон (лютеїнова фаза). На відміну від фолікулінової тривалість лютеїнової фази стабільна та складає 14±2 доби.

Необхідно додати, що секреція ФСГ контролюється не тільки статевими гормонами, але й інгібінами А та В.

Одним з елементів, що визначає реалізацію репродуктивної функції жінки є стан рецепторного апарату. Статеві гормони утворюють комплекси з цитозольними рецепторами клітин гормоночутливих тканин з наступною транслокацією в ядро клітини та реалізацією специфічного ефекту на рівні генетичного коду. Вже доведено, що вміст рецепторів естрадіолу та прогестерону змінюється протягом менструального циклу.

Циклічні зміни активності гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи обумовлюють структурні та морфологічні зміни перед усім в ендометрії (матковий цикл), вагіні (вагінальний цикл), молочних залозах (цикл молочної залози).

Матковий цикл. В ендометрії спостерігаються чотири фази: десквамації (менструація) – до 6 доби; регенерації – від 6-8 доби; проліферації – від 8 до 16 доби; секреції – від 16 доби до початку чергової десквамації.