Принципи класифікації протигельмінтних, протомалярійних та протипротозойних засобів.

1. Класифікація протималярійних лікарських засобів.

1. Похідні метанолхіноліну: хініну сульфат, гідрохлорид, мефлохін.

2. Похідні 8-амінохіноліну: примахін, хіноцид.

3. Похідні 4-амінохіноліну: хлорохін (делагіл), гідроксихлорохін (плаквеніл).

4. Похідні диамінопіримідину: хлоридин (піриметамін).

5. Сульфаніламіди: сульфален, сульфадиметоксин.

6. Сульфони: діафенілсульфон.

7. Тетрацикліни: доксициклін.

Залежно від спектра антималярійної дії (рис. 18.1) виділяють такі групи препаратів.

1. Гематошизонтотропні засоби – засоби, які вибірково діють на безстатеві форми плазмодіїв на стадії шизогонії в еритроцитах. хінгамін, хінін, мефлохін.

2. Гістошизонтотропні засоби впливають на тканинні форми плазмодіїв. Препарати, які пригнічують прееритроцитарні форми плазмодіїв (тахіспорозо­їти): бігумаль і хлоридин.

Препарати, які діють на параеритроцитарні форми плазмодіїв (брадиспорозоїти): примахін, хіноцид.

3. Гамонтотропні засоби пригнічують розвиток статевих форм плазмодіїв в організмі людини (в еритроцитах): примахін, хіноцид.

4. Споронтоцидні засоби порушують процес спорогонії у тілі комара: бігумаль, хлоридин.

Класифікація протиамебних засобів:

1. Препарати, ефективні при будь-якій локалізації амебіазу: метронідазол, тинідазол, орнідазол, німоразол, секнідазол.

2. Препарати прямої дії, ефективні при локалізації амеб у порожнині кишечнику: інтетрикс.

3. Препарати непрямої дії, ефективні при локалізації амеб у порожнині кишечнику і в його стінках: тетрацикліни, доксициклін, метацикліну гідрохлорид.

4. Препарати, які діють на амеб у стінках кишечнику і в печінці: еметину гідрохлорид.

5. Препарати, ефективні переважно при локалізації амеб у печінці: хінгамін.

Класифікація протигельмінтних засобів

За спектром дiї:

1. Засоби надширокого спектра дії – альбендазол.

2. Засоби широкого спектра дiї – мебендазол, карбендацим (медамiн), празиквантел.

3. Засоби, які застосовують при кишкових гельмiнтозах:

3.1. Засоби, які застосовують при кишкових нематодозах, – левамiзол, пiрантел, пiперазину адипiнат, дифезил.

3.2. Засоби, які застосовують при кишкових цестодозах, – нiклозамiд (фенасал), оксиклозамiд, рафоксанiд.

4. Засоби, які застосовують при позакишкових гельмiнтозах – дитразину цитрат, антимонiл-натрiю тартрат, еметину гiдрохлорид.

За механiзмом дiї:

1. Уражують зовнішню оболонку гельмiнтiв – ананасовий сiк;

2. Пригнiчують рухливість гельмiнтiв шляхом впливу на нервово-м’язову передачу – пiрантел, пiперазин, дитразин, левамiзол, празиквантел, ніклозамiд (фенасал) та iн.

3. Впливають на енергетичнi процеси гельмiнтiв – левамiзол, мебендазол.

4.3. Теоретичні питання до заняття:

1. Класифікація протипротозойних лікарських засобів

2. Протималярійні лікарські засоби. Основні принципи профілактики та лікування малярії. Класифікація протималярійних засобів. Механізм дії.

3. Медикаментозна терапія малярійної коми.

4. Лікарські засоби, що використовують для лікування трихомонозу. Фармакокінетика, фармакодинаміка метронідазолу. Показання до застосування та побічна дія.

5. Лікарські засоби для лікування хворих на хламідіоз.

6. Класифікація протиамебних препаратів. Фармакологічна характеристика препаратів.

7. Лікарські засоби для лікування хворих на лямбліоз.

8. Лікарські засоби, що застосовують для лікування хворих на токсоплазмоз.

9. Протигельмінтні (протиглистні) препарати. Класифікація протигельмінтних препаратів. Особливості застосування при різних видах гельмінтозу.

10. Фармакологічна характеристика засобів, що застосовують для лікування кишкового гельмінтозу.

11. Лікарські засоби, що застосовують при позакишковому гельмінтозі.