127. Особливості середовища проживання у великих містах.

Україна відноситься до числа індустріально-аграрних країн.

Тому основне техногенне навантаження на оточуюче природне середовище формують підприємства важкої промисловості. Значна частина промислових підприємств (більше 80%) розташована в містах та селищах міського типу.

Для багатьох міст України характерна складна екологічна обстановка, обумовлена наявністю і концентрацією підприємств чорної та кольорової металургії, теплоенергетики, хімії та нафтохімії, гірничовидобувної промисловості, цементних заводів. Такі міста є безперечними лідерами по рівню забруднення повітря. Серед них: Донецьк, що складає разом з розташованими поряд з ним Авдіївкою, Горлівкою, Єнакієвим, Макіївкою та іншими містами Донецьку промислову агломерацію, а також Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Константинівка, Кривий Ріг, Маріуполь.

Другою не менш небезпечною екологічною проблемою міст являється стан каналізаційного господарства та очистка стічних вод.

Практично в усіх містах України каналізаційні системи потребують заміни або капітального ремонту. Часті прориви каналізаційних колекторів є постійними джерелами небезпечного забруднення міського середовища, а іноді приводять до спалаху інфекційних захворювань.

Приблизно половина міських стічних вод скидаються у водні об’єкти недостатньо очищеними, із них біля 15%  взагалі без очищення.

Серед найбільш забруднених ділянок річок слід відмітити деякі райони р. Сіверський Донець, р. Інгулець, р. Дніпро, р. Кальміус.

Високий рівень забруднення Азовського моря спостерігається в районі Маріуполя. Акваторія Чорного моря також сильно забруднена в районах Севастополь-Балаклава, Южне-Одеса-Іллічівськ.

Однією із складних екологічних проблем для більшості міст України є захоронення виробничих та побутових відходів. Причому складність проблеми пропорційна чисельності населення та промисловому потенціалу міста.

Забруднення ґрунтів в містах зв’язане головним чином з викидами автотранспорту та промислових підприємств.

Основними джерелами забруднення ґрунтового покриву стали теплові електростанції, підприємства кольорової та чорної металургії.

128. Основні важелі управління природокористуванням та природоохоронними процесами. Специфіка формування в Україні.

У загальному вигляді до механізму управління природокористуванням входять 5 важелів, які становлять єдине ціле і доповнюють один одного. До них належать:

1. Державно-адміністративна система управління, регулювання і контролю за природокористуванням і природоохоронними процесами. До її складу входять:

І. Органи загального державного управління, а саме :

ІІ. Органи спеціального державного управління :

ІІІ. Органи місцевого самоврядування :

ІV. Органи громадського управління :

2. Екологічне законодавство

3. Економічні методи управління

4. Преветивні методи управління

5. Виховні методи управління

Незважаючи на досконалість інженерних методів охорони природи та природоохоронного законодавства, підприємства не будуть їх використовувати, якщо це не буде для них вигідно.

Економічні методи управління процесом природокористування є одним з найпоширеніших у світі. Це – платежі за ресурси та забруднення, надання пільг в оподаткуванні підприємств, надання на пільгових умовах коротко – і довгострокових позичок для реалізації проектів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища, звільнення від оподаткування фондів охорони довкілля; передача частини коштів позабюджетних фондів охорони природного середовища на довготривалих договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам для вжиття заходів із гарантованого зниження викидів та скидів забруднювальних речовин, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв, інвестиції на охорону природи, створення державного та регіонального екологічних фондів.

До природоохоронних заходів належать усі види господарської діяльності, спрямовані на зниження й ліквідацію негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище, збереження , поліпшення і раціональне використання природно – ресурсного потенціалу країни, а саме: 1) будівництво та експлуатація очисних, знешкоджувальних споруд та обладнання; 2) розвиток мало– і безвідходних технологічних процесів та виробництв; 3) розміщення підприємств і систем транспортних потоків з урахуванням екологічних вимог; 4) рекультивація земель; 5) заходи боротьби з ерозією ґрунтів; 6) заходи з охорони й відтворення флори та фауни; 7) охорона надр і раціональне використання мінеральних ресурсів.