Òåìà 17

МІЖНАРОДНЕ МИТНЕ ПРАВО

17.1. Основні положення

Очевидно, цю галузь права можна вважати досить розгалуженою системою норм, що стосуються митного аспекту міжнародної торгівлі. Головними його джерелами є багатосторонні та двосторонні договори. Вже давно людству відомі такі явища, як «митний союз», «тарифне співтовариство», «асоціація вільної торгівлі» («зона вільної торгівлі»).

Коротенька нотатка «Custom Union» (Митний Союз) на стор. 389 «Oxford Paperback Encyclopedia» зазначає: «Група країн, що формують економічний союз, який дозволяє країнам-членам вільно торгувати одній з кожною іншою, але застосовує спільний тариф до товарів із-за меж цього союзу».

Слід відмежувати поняття «митний союз» від понять «тарифне співтовариство» та «асоціація вільної торгівлі». Державичлени «тарифного співтовариства» мають спільний тариф щодо третіх країн. У »торговому співтоваристві» скасоване також мито на імпорт більшості товарів з інших держав—членів. Тобто «тарифне співтовариство» певною мірою не досягає планки, встановленої для митного союзу. У митному союзі повністю відсутні експортно-імпортні мита у взаємній торгівлі держав—членів. Стосовно ж третіх країн у митному союзі, як і у тарифному співтоваристві, застосовується спільний митний тариф.

У зоні вільної торгівлі не обкладаються митом товари, що виготовлені або суттєво перетворені у країнах-учасницях зони.

17.2.Гармонізована система опису

ікодування товарів

Зазначена система є збіркою міжнародних правил з класифікації і статистичної інформації про товари, що надходять до сфери міжнародної торгівлі. Містить детальний перелік імпортованих та експортованих товарів, що розподілені за спеціальною

230

класифікаційною схемою. Охоплює 21 розділ, 26 глав, 5019 субпозицій. У Гармонізованій системі (ГС) є і допоміжні матеріали,

асаме:

—алфавітний вказівник до ГС;

—пояснення до ГС;

—ключ переходу від номенклатури Ради митного співробітництва (її стосується наступна рубрика) до даної Системи.

Гармонізована система була створена для задоволення потреб митних органів країн світу, їх служб статистики та потреб міжнародної торгівлі у цілому. Вона забезпечує зіставність національних статистичних даних про зовнішню торгівлю. Узгоджує також зовнішньоторговельну і виробничу статистику різних держав.

Створена ГС у рамках Ради митного співробітництва. У колишньому СРСР була запроваджена у 1991 р. замість Єдиної товарної номенклатури зовнішньої торгівлі країн—членів РЕВ. Вважалося, що це спростить вступ СРСР до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Президент України 17 травня 2002 р. підписав Указ № 466/2002 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів».

17.3. Рада митного співробітництва

Цей міжурядовий орган було створено 1953 р. у Брюсселі сімнадцятьма країнами Західної Європи. Нині у роботі Ради беруть участь представники понад 120 країн світу. Штаб-квартира Ради розташована у Брюсселі. Конвенція про створення Ради митного співробітництва набрала чинності 4 листопада 1952 р.

Рада вивчає питання співробітництва у митній сфері між краї- нами-членами. Готує проекти конвенцій (угод) та рекомендації з припинення спорів, забезпечує обмін інформацією про митне регулювання та процедури.

Країни—члени зобов’язані чітко дотримуватись правил, створених Радою.

Рада митного співробітництва підготувала проекти двох десятків міжнародних митних конвенцій. Створено також кілька десятків рекомендаційних документів.

Верховна Рада України 19 червня 1992 р. прийняла Постанову № 2479-ХІІ «Про приєднання України до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 р.». Датою приєднання України до Конвенції про створення Ради митного співробітниц-

231

тва вважається 10 листопада 1992 р. Ця ж дата є датою набуття Конвенцією чинності для України.

Текст Конвенції міститься в «Офіційному віснику України», 2005, № 12.

15 липня 1994 р. Верховна Рада України прийняла Закон України № 117/94-ВР «Про участь України у Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП 1975 р.)». Дата набуття чинності для України 11.10.1994 р. Реєстраційний код 38438/2007. Українськомовний текст Конвенції міститься, зокрема, в «Офіційному віснику України» 2007, № 3. До «Конвенції про тимчасове ввезення», підписаної 26 червня 1990 р., Україна приєдналася відповідно до Закону України від 24.03.2004 р. № 1661-IV. Дата набуття чинності — 22.09.2004.

Текст Конвенції міститься в «Офіційному віснику України», 2004, № 36.

17.4. Генеральна угода з тарифів і торгівлі

Значною мірою міжнародного митного права стосується і зазначена Угода.

Нотатка «General Agreement on Tariffs and Trade» на стор. 561 «Oxford Paperback Encyclopedia» пояснює: «Міжнародна торгове-

льна угода. Запроваджена Об’єднаними Націями у 1948 р., з секретаріатом у Женеві, мала 125 країн—членів наприкінці 1994 р. Мета її членів (які разом становили приблизно 90 % всієї світової торгівлі) полягала у сприянні (to promote) міжнародній торгівлі шляхом усунення перешкод (obstacles) та торговельних бар’єрів, встановленні максимальних тарифних ставок (maximum tariff rates) і слугуванні форумом для дискусій з торговельної політики. До 1980-х років з’явилися вимоги про модифікацію угод ГАТТ. У 1986 р. Уругвайський раунд переговорів (названий так тому, що вони відбувалися в уругвайській столиці Монтевідео) зробив спробу розв’язання важливих сільськогосподарських питань

(outstanding agricultural issues). Дискусії, що часто заходили у безвихідь, тривали до 1993 р., у результаті яких з’явилася компромісна угода про субсидії сільському господарству (farm subsidies). У 1994 р. у Женеві відбулися переговори з глобальних проблем торгівлі (global trade deals). У квітні 1994 р. заключний акт Уругвайського раунду був формально підписаний, завершивши переговори про широкі зниження тарифів та експортних

232

субсидій і про створення Світової організації торгівлі як правонаступниці ГАТТ».

Підрозділ 7.2.15 даної книги містить перелік договорів, укладених на VIII раунді, стислу характеристику чотирьох основних правил ГАТТ, правил загального користування та інших правил, Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС), Угоди ТРІПС тощо. Додатково до ГАТТ зазначимо таке.

До закінчення Уругвайського раунду правила ГАТТ не застосовувалися у сфері сільського господарства і текстилю. Економічно розвинені країни світу шляхом протекціоністських заходів оберігали зазначені сфери. Найпоширенішими із заходів були положення двосторонніх та багатосторонніх договорів про доб-

ровільні обмеження експорту (voluntary export restraints — VERs),

які нав’язувалися країнам, що розвиваються, з метою обмеження

зних імпорту конкуруючих товарів. Заходи були відомі ще й як «заходи сірої зони» (grey area measures), оскільки їх узгодженість

зправилами ГАТТ була сумнівною.

До 1994 р. не було міжнародних багатосторонніх правил, що регулювали торгівлю послугами, а останні становили настільки значний елемент міжнародної торгівлі, що далі його ігнорувати було просто неможливо.

З огляду на розбіжності у національних законодавствах з охорони прав інтелектуальної власності та неефективне дотримання їх положень, зростала торгівля контрафактними (незаконно виготовленими чи маркованими) товарами, що стримувало ділову громадськість економічно розвинених країн передавати технології партнерам з країн, що розвиваються.

У результаті Уругвайського раунду була створена поліпшена база (framework) багатосторонніх правил, що регулюють міжнародну торгівлю. Було також спрощено доступ (acсess) до міжнародних ринків товарів та послуг.

Головною метою (basic objective) ГАТТ є створення ліберальної і відкритої торговельної системи (open trading system), за якої підприємства країн—членів ведуть між собою торгівлю на умовах чесної і неспотвореної конкуренції (fair and undistorted competition).

Читачеві, який має бажання стисло ознайомитися з угодами у рамках Світової організації торгівлі, рекомендуємо звернутися до четвертого розділу навчального посібника І. І. Дахна «Міжнародна торгівля», якого опублікувало 2003 р. видавництво Міжрегіональної академії управління персоналом.

Далі ж наведемо коротку характеристику правил ГАТТ, що застосовуються на кордонах держав у процесі міжнародної торгі-

233

влі, тобто саме тих, які безпосередньо стосуються міжнародного митного права.

Визначення вартості експорту, на яку нараховується мито.

Угода про митну оцінку (The Agreement on Customs Valuation) стоїть на захисті інтересів імпортерів. У ній зафіксовано, що вартість імпорту для митних цілей визначається на основі ціни, яка сплачена або підлягає сплаті імпортером, за товари, що проходять через митницю. Митники можуть відкинути задекларовану вартість, якщо мають розумні сумніви (reasonable doubts) щодо правдивості (truth) чи точності (accuracy) задекларованої вартості. Імпортерам надається можливість обгрунтувати свою задекларовану вартість. Якщо митники залишаються незадоволеними таким обґрунтуванням, то Угода передбачає п’ять способів, за якими вони можуть визначити вартість імпорту, з якої стягується мито. Інших прийомів визначення митної вартості їм не дозволяється застосовувати.

Застосування обов’язкових стандартів.

Держави часто вимагають, щоб імпортовані продукти відповідали обов’язковим стандартам (mandatory standards), встановленим з метою захисту здоров’я і життя їх населення. Угода про технічні бар’єри у торгівлі (The Agreement on Technical Barriers to Trade) встановлює, що такі стандарти не повинні формулюватися так, щоб створити непотрібні бар’єри у торгівлі (unnecessary barriers to trade). Угода закликає країни використовувати міжнародні стандарти, якщо вони існують. Якщо ж вони відсутні для певних товарів, то Угода зобов’язує держави створювати свої примусові стандарти на основі наукової інформації і досвіду

(scientific information and evidence).

Застосування санітарних і фітосанітарних правил.

Заражені овочі, фрукти, м’ясо та інші продовольчі продукти можуть становити загрозу для людського життя, рослинного і тваринного світу з огляду на розповсюдження бур’янів та хвороб, занесених у результаті такого імпорту. Угода про застосування санітарних і фітосанітарних правил (The Agreement on the Application of Sanitary and Phytosanitary Measures) не ставить під сумнів компетенцію держав за допомогою митників боротися за здоров’я та життя людей, тварин та рослинного світу, але вимагає, щоб не створювалися «нерозумні бар’єри» (unreasonable barriers) у сфері міжнародної торгівлі. Угода націлює держави базувати свої правила на міжнародних стандартах і настановах

(international standarts and guidelines) так широко, наскільки це можливо.

234