61. Класифікація, типи й види головних уборів українців

Чоловічі головні убори дуже різноманітні за формою, матеріалом. Так, на Київщині, Полтавщині побутувала кругла шапка — кізянка, виготовлена з чорної овечої шкіри, часом із суконним верхом. Вона була низької циліндричної форми або високої напівсферичної — це так звана кучма. У багатьох областях України носили смушеві шапки зі суконним верхом, з розрізом збоку — мазниці.

У гуцулів та бойків на зиму шили клепані, кучми або шлики. Клепаня — суконна шапка, обрамлена лисячим хутром, з клапанами, які можна підв'язувати під підборіддям або закидати наверх. Кучма — чорна бараняча шапка з гострим конічним верхом. Шлик — суконна кругла шапка з хутровою опушкою, поширена на Прикарпатті. На Львівщині відомі чорні, рідше — сірі овечі шапки зі суконним верхом та каптурки або гамерки — вовняний або бавовняний ковпак із горизонтальними кольоровими смугами.

Влітку повсюдно носили солом'яні брилі та повстяні капелюхи. Фетрові капелюхи були в гуцулів і закарпатців. Гуцульські крисані оздоблювали "писаною" мідною бляхою, байорками — різнобарвним шнуром, закосичували кольоровими перами. Інколи збоку причіпляли китицю круглих волічкових дармовисів.

На початку XX ст. ввійшли в моду картузи з чорного, синього та зеленого сукна і шкіряної "сапи".

Чоловіки набагато менше використовували прикрас, ніж жінки. Так, бойки носили запонки із скла і фольги, гуцули — також ланцюжки — ретязі разом із хрестиком, їх використовували і для прикріплення сердака, коли його накидали на плечі, і підвішування до пояса протички для люльки. На пальцях носили каблучки та мідні перстені з пірамідальними шишками. Шкіряні пояси прикрашали фігурними металевими набивками тощо.

Жіночі головні убори — різноманітніші. Заміжня жінка обов'язково закривала голову. Найдавніший головний жіночий убір в Україні — довге біле полотнище, так званий убрус (намітка, перемітка, плат, рантух, завій). Їх ніколи не носили як окремий головний убір, а поєднували з іншими. Намітки виробляли з тонкої найкращої якості пряжі, кінці їх прикрашали тканими візерунками — заборами. На давніх намітках збереглися художні зразки візерункового ткання технікою перебору. На пізніших — орнамент вишитий. Локальна відмінність переміток у способах укладання їх на голові достатньо різноманітна: неоднаково випускали кінці, по-різному складали за довжиною і шириною. Намітку зав'язували над чолом (Покуття), плоско (Полісся), рясували над чолом (Прикарпаття), а короткі орнаментовані кінці спускали на плечі. На Поділлі та північній Одещині намітку зав'язували спереду, інколи її складали за довжиною 5 разів (Волинське Полісся).

На Чернігівщині носили склендячку, що була значно коротшою, ніж звичайна намітка і не закривала голови. На Львівщині побутував своєрідний жіночий головний убір — бавниці. Це невеликий шматок полотна, один або довші краї якого прикрашені вишиваними візерунками. На бавниці зав'язували хустку. Інколи намітку вкладали в чуби (Прикарпаття). Довгі сторони були викінчені обміткою з різноколірних ниток. Короткі сторони мали дошиті чуби — смужку вишитого полотна з тороками у вигляді подвійних петлиць із червоної, зеленої, синьої та жовтої пряжі.Своєрідний спосіб зав'язування наміток на Західному Поділлі. У буковинських намітках (рушниках) основні частини орнаменту розташовували на кінцях, оскільки намітку вив'язували так, що її довге полотнище вільно стелилося на плечах. Жіночим убором була кибалка, яка розвинулась із перев'язі, котрою обв'язували волосся довкола голови. Це круги, виготовлені з ліщини, соломи і паперу, обмотані зверху полотном. Намотане на кибалку волосся закривали очіпком, що виготовляли з білого шовку, парчі, бідніші селяни — з полотна, ситцю та ін. Відмінна форма очіпка — капори, невисокі шапочки, їх ззаду зав'язували стрічкою. Парчові очіпки завжди обвивали складеною хусткою так, що з-під неї було видно лише верх очіпка та маківка. Високі очіпки у формі шапочки носили на Київщині.

Відомі в Україні своєрідні жіночі шапки з хутровим опушенням. В окремих районах Волині та північних районах західних областей України замість намітки носили убрус, півку.