анатомия / Новая папка_1 / печатать

№ 1. Анатомія нервової системи (НС) та її місце в морфологічній науці.

Усі науки, які стосуються вивчення живого в навколишньому просторі, називаються біологічними (від грец. bios- живий та logos -наука).

Отже, анатомія належить до біологічних наук.

Біологічні науки поділяються на два великі розділи:

1. Науки морфологічні – вивчають будову живого;

2. Фізіологічні – вивчають процеси, які відбуваються в ньому.

Анатомія належить до морфологічних наук.

Анатомія – наука про форму, будову, походження і розвиток людського організму, його систем та органів включаючи мікро – та ультрамікроскопічну будову.

Антропогенез – походження людини, історично еволюційний розвиток організму – філогенез, процес його індивідуального розвитку – онтогенез .Все це включається в анатомію.

Анатомія є фундаментальною дисципліною в системі біології. Анатомія походить з грецької мови – розчленування.

Анатомія нервової системи (НС) – це наука є вивчає структуру НС.

Морфологія і фізіологія тісно зв”язані між собою, але в силу великого накопичення матеріалу та окремих завдань вони вивчаться окремо.

2.Історичний розвиток

Анатомія є стародавньою наукою. Ще в доісторичні часи нагромаджувалися анатомічні знання, які добувалися головним чином під час розробки туш тварин після полювання. Нутрощі і кістки людини спостерігали на забитих під час воєн, на роздертих хижими тваринами, на загиблих у пустелі людей.

Виникнення медицини як науки, а разом с тим і анатомії, зв’язане з ім’ям грецького лікаря Гіппократа який жив у 5 ст до н.е. Уже в 20 років Гіппократ був славетним лікарем, а пізніше набув такої слави, що навколо його імені складалися легенди і походження його вели від самого Бога Асклепія, Ескулапа. Цю велику славу він заслужив своєю здібністю до спостереження коло ліжка хворого, своєю любов’ю до хворої людини і палким бажанням допомогти хворому. Як анатом він працював небагато Гіппократ описав кістки черепа, ряд м’язів, яким дав назви, оболонки ока.

Другим славним учений – Аристотель – жив у 4 ст до н.е. Анатомічні дослідження проводилися на тваринах, бо розтину трупів людей тоді ще не робили. Він умів відрізняти сухожилки від нервів і знав, що нерви відходять від мозку, а артерії від аорти, відзначав також роль окістя під час розвитку кістки.

Найдавнішим лікарями і вченими того часами були: Клавдій Гален, він був славнозвісним лікарем свого часу, він відкрив багато нових анатомічних фактів, і головним предметом його дослідження була НС; Андрій Везалій – вчився у Парижі, а викладав у Італії, за часи своєї роботи виправив понад 200 помилок Галена в його теорії, також він описав безліч нових анатомічних факторів;

Розвиток вітчизняної анатомії: Перший поштовх до розвитку анатомії в нашій країні дав М.В. Ломоносов(1711-1765). Сам він анатомії не вивчав, але писав про потреби її вивчення, бо без знання цієї науки неможливо лікувати людей.

О.П. Протасов був першим російським академіком – анатом. Він вніс живий струмінь в анатомію, намагаючись розгадати форму у зв’язку з функцією і умовами існування. Далі були Шулянський, Загорський, Пирогов та інші, які зробили великий вклад в розвиток анатомії.

11. Структурні елементи центральної нервової системи.

Центральна нервова система складається з:

1. головного мозку (розташований у черепі);

2. спинного мозку (розташований у хребетному стовпці)

Мозкові структури утворюються з нейронів (неровивх клітин), пов”язаних між собою складною системою відростків, волокон. Місце контактів між неровоими волокнами та клітинами називається синапсами.

1. Головний мозок складається з :

а) довгастого мозку;

б) варолєвого моста;

в) середнього мозку;

г) проміжного мозку;

д) мозочка;

е) великих півкуль.

Він підрозділяється на такі основні групи елементів:

1.1.Довгастий мозок, вароліїв міст, середній мозок; проміжний мозок утворюють стовбур головного мозку. Цей стовбур здійснює такі функції:

-забезпечує вегетативні функції;

-підтримує тонус м”язів кістяка,

-реалізує рефлекси боротьби із земним тяжінням,

-рефлекси орієнтації у просторі

- природжені рухи.

1.2. Великі півкулі головного мозку як відділ ЦНС в людини досягають найвищого розвитку, Середня вага головного мозку людини – 1369 г.

Основну масу великих півкуль утворює біла речовина, з якої складаються провідні шляхи.

Зверху великі півкулі вкриті тонким шаром нервових клітин завтовшки 2.5-3 мм, який називається корою великих півкуль. У складі кори великих півкуль розрізняють три види нейронів: а) пірамідні; б) зірчасті; в) веретеноподібні, котрі розташовуються у сім шарів. Кору великих півкуль за характером побудови й локалізації функцій можна розподілити на 52 поля

2.Спинний мозок являє собою довгий тяж, розташований у хребетному каналі. Його довжина у чоловіків сягає у середньому 45 см., а у жінок- 41-42 см. Він поєднує головний мозок та периферійну нервову систем (спинномозкові та черепномозкові нерви), його волокна передають інформацію від головного мозку до тіла й назад.

Спинний мозок самостійно здійснює лише дуже прості рефлекси, зокрема, колінний рефлекс. Входячи в череп, спинний мозок розширюється і створює стовбур мозку, в якому містяться структури, що відповідають за основні фізіологічні функції: дихання, роботу серця, травлення тощо.

Спинний мозок і мозковий стовбур виконують головним чином види рефлекторної діяльності, котрі є природженими (безумовні рефлекси), а кора великих півкуль – це орган набутих упродовж життя форм поведінки, що регулюються психікою.

№ 12. Нервова клітина та її ультрамікроскопічна будова.

Нервова клітин має тіло і певну кількість відростків, деякі з яких дуже довгі (таких відростків не мають ніякі інші клітини організму).

. Нервові клітини разом з відростками називаються нейронами.

Сама ж клітина є тілом нейрона.

Нейрони можуть мати 1,.2, й кілька відростків.

Місце, де виходить з клітини відросток, злегка видовжене, і називається полюсом клітини.

Виділяють такі типи клітин:

1) Клітина з одним полюсом називається однополюсною (уніполярною), такі клітини є круглої форми;

2) Клітина з двома полюсами називається двополюсною (біполярною), такі клітини є овальними за своєю формою;

3) Клітина з з кількома відростками – багатополюсною (мультиполярною). такі клітини є багатокутними за своєю формою.

У мультиполярній клітині один із відростків найчастіше значно довший за інші. Цей відросток називається нейритом або аксоном. Інші відростки – дендрити- розгалужуються відразу, близько від клітини, на багато гілочок.

Тіло нервової клітини має велике ясне ядро з невеликою кількістю хроматину і ядерцем. Нервова клітина з усіма її відростками вкрита дуже тонкою білково-ліпоїдгою оболочкою.

Відростки нервових клітин ще називаються нервовими волокнами. Виходячи за межі мозку, вони утворюють своїм скупченням нерви.

Нервові волокна вкриті клітинами, які були відкриті Шваном і які називаються шваннівськими (вони розташовані як суцільний ланцюг вздовж волокна). Вони мають значення в обміні нервового волокна і виконують роль ізолятора.

Нервові волокна поділяються на два класи:

1. м”якушеві – мають меліновий шар (під шваннівською оболонкою)

2. безм”якушеві – які його не мають.