анатомия / Новая папка_1 / печать 5

№ 36 Середній мозок: покрівля та ніжки мозку. Сільвіїв водопровід.

Ніжки мозку - з”єднують мозковий стовбур з півкулями мозку. В них розрізняють:

а) основу;

б) покришку.

Покришка являє собою суцільну пластинку, яка на розрізі відділяється від основи двома скупченнями нервових темнозабарвлених клітин, що називаються чорною речовиною. В покришці проходять чутливі шляхи і міститься велике парне ядро червонуватого кольору, яке називається червоним ядром. Його клітини дають початок пучкові рухових волокон, що йдуть, перехрещуючись, до спинного мозку і закінчуються коло клітин його переднього рога. Цей пучок називається руброспінальним пучком Монакова.

Основа ніжок складена, головним чином, з продовження рухових волокон – пірамід довгастого мозку, які пройшли через міст і в складі ніжок входять у півкулі головного мозку.

Задня поверхня покришки з”єднана з чотиригорбиковим тілом, яке є нервовою пластинкою, поділеною поздовжньою і поперечною борознами на чотири підвищення – передні і задні горбки. У горбках міститься скупчення сірої речовини – ядра, які мають відношення до зорових і слухових шляхів.

Між покришкою ніжок і чотиригорбиковим тілом по середині лінії проходить вузький канал, що називається сільвієвим водопроводом. На дні сільвієвого водопроводу містяться ядра 3-ої та 4-ої пар черепномозкових нервів.

№ 54. Оболонки мозку: тверда і її вирости, павутинна, м”яка. Підпавутинний простір.

Спинний і головний мозок вкриті трьома оболонками, які безперервно продовжуються з одного відділу центральної нервової клітини на другий, залишаючи між собою між оболонкові простори.

М”яка або судинна оболонка – побудована з пухкої сполучної тканини, в якій розгалужено багато судин. Вона безпосередньо прилягає до мозкової речовини, ніби від неї не відходячи. Тоненькі гілочки судин м”якої мозкової оболонки, заглиблюючись у мозкову речовину, розгалужуються там до капілярів, і після тканинного обміну, як і в усякому іншому органі, збираються у вени, що з мозку переходять назад у м”яку оболонку.

Павутинна оболонка – дуже тоненька, напівпрозора, побудована з більш щільної сполучної тканини, не має в собі ніяких судин, і, як вдно, живиться від спинномозкової рідини. До мозку вона ніде не прилягає. Відділена від нього м”якою оболонкою і підпавутинним простором, який заповнений спинномозковою рідиною. Павутинна оболонка не заглиблюється у борозни мозку і переходить з однієї закрутки на іншу, натягується над борознами у вигляді моста.

Тверда оболонка – прилягає до кісток черепа, утворюючи для них внутрішнє окістя. Між твердою і павутинною оболонкою є вузький простір, заповнений серозною речовиною (субдуральний простір).

Від твердої мозкової оболонки відходять відростки, шо заглиблюються у великі щілини між частинами мозку. Це – захистні пристосування, вони заважають тисненню однієї частини мозку на іншу. Виділяють такі види відростків:

а) великий серповидний відросток – за формою нагадує серп. Завважає тиску однієї півкулі мозку на другу при боковому положенні голови;

б) малий серповидний відросток – має таке саме захисне значення як і великий серп;

в) палатка мозочка або намет – підтримує задні відділи пвкуль, не даючи їм тиснути на мозочок;

г) діаграгма сідла – захищає гіпофіз від натискання з боку великих півкуль.

№ 52 Локалізація ядер аналізатора.

Всю нервову побудову, якою чутливе подразнення доходить до кори мозку, Павлов І.П. назвав аналізатором. Аналізатор складається з 3-х частин:

а) рецептора – сприймає подразнення від оточення;

б) ланцюга нейронів - послідовно розташованих один над одним нейронів, по яких виниклий імпульс проходить до кори мозку;

в) коркового кінця аналізатора - група клітин мозку, до якого дане подразнення доходить по ланцюгу нейронів. Такі клітинні угрупування називаються ядром аналізатора.

Ядро - це головне скупчення клітин коркового аналізатора. Воно не має строго окресленої межі. Навколо розташовані такі самі клітини, але розсіяні серед інших клітин кори.

Роль ядра - усвідомлення сприйнятого почуття.

Ядра аналізаторів розташовані в корі в різних місцях, які можна відзначити, знаючи борозни і закрутки кори:

1. Всі подразнення, які сприймаються шкірою (біль, дотик. температурні відчуття) – доходять до кори задньої центральної закрутки. Тут містить ядро аналізатора шкірного чуття;

2. Ядро аналізатора слуху – міситься у верхній висковій закрутці, на її поверхні, оберну тій у сильвієву щілину.

3. Ядро аналізатора зору - міститься на медіальній поверхні півкулі, навколо шпорної щілини.

4. Ядро аналізатора нюху - міститься в закрутці морського коня і в її гачку.

5. Ядро рухового аналізатора – міститься в передній центральній закрутці.

Всі названі ядра аналізаторів властиві і вищим тваринам. Вони парні, бо існують в обох півкулях. Але людина має ще і інші дра, яких немає у тварин. Це ядра аналізаторів мови. Вони непарні і містять лише в лівій півкулі.