анатомия / Новая папка_1 / 5!!++

5. Особливості дифузної нервової системи.

Функціональне призначення нервових клітин полягає в сприйманні і передачі подразнень від зовнішнього оточення. Для цієї функції найбільш придатні клітини екдодерми, що з ним безпосередньо стикаються.

У нижчих тварин кожна ендотермальна клітина могла сприймати подразнення і відповідати на них.

З розвитком тварин деякі ектотермальні клітини набували особливої подразливості, перетворюючись на чутливі клітини. Подразнення від них передавались на сусідні клітини через їх протоплазматичні зв”язки.

Пізніше, у кишечнопорожнинних (гідра), чутливі клітини заглиблюються під ектодерму і з”єднуються нервовими волокнами між собою і з ектодертмальними клітинами, утворюючи нервову сітку, рівномірно розподілену по всьому організму. Така нервова систем називається дифузною. Вона є найпростішою нервовою системою. Вона є у кишковополих тварин( гідри, медузи, актинії).

Ця нервова система являє собою окремі нервові клітини з відростками, які перелітаються між собою.

При такій нервовій системі спостерігається недиференційовані реакції всього організму на різні подразники. Ще немає якого-небудь керуючого центру.

7.Гангліонарна нервова система.

Функціональне призначення нервових клітин полягає в сприйманні і передачі подразнень від зовнішнього оточення.

На певному етапі розвитку нервової системи відбувається поступове скупчення нервових клітин у певних місцях у вигляді вузлів (ганглій). Це гангліонарна нервова система. Спостерігається у черв”яків. У них нервові вузли (ганглії) розміщені у кожному сегменті тіла. Вони з”єднані між собою і організм діє як єдине ціле. При цьому головний вузол є більш складнішим, чим інші, і реагує більш диференційовано на зовнішні подразники. Він є свого роду керуючий центром.

8. Централізація нервової системи безхребетних тварин.

Для безхребетних тварин характерна наявність декількох джерел походження нервових клітин. У одного і того ж типу тварин нервові клітини можуть одночасно і незалежно походити з трьох різних зародкових листків. Полігенез нервових клітин безхребетних є основою різноманітності медіаторних механізмів їх нервової системи. Нервова система вперше з'являється у тварин кишковопорожнинних. Кишковопорожнинні — це двошарові тварини.

Нервова система кишковопорожнинних належить до дифузного типу. Кожна нервова клітина в ній довгими відростками сполучена з декількома сусідніми, утворюючи нервову сіть. Нервові клітини кишковопорожнинних не мають спеціалізованих поляризованих відростків.

Наступним етапом розвитку безхребетних є поява тришарових тварин — плоских черв'яків. Подібно до кишковопорожнинних вони мають кишкову порожнину, що сполучається із зовнішнім середовищем ротовим отвором. Проте у них з'являється третій зародковий шар — мезодерма і двосторонній тип симетрії. Нервова система нижчих плоских черв'яків належить дифузному типу. Проте з дифузної сіті вже відособляються декілька нервових стовбурів

Наступним етапом розвитку безхребетних тварин є поява сегментованих тварин — кільчастих черв'яків.

Структурною основою нервової системи кільчастих черв'яків є ганглій — парне скупчення нервових клітин, розташованих поодинці в кожному сегменті. Нервові клітини в ганглії розміщуються по периферії. Центральну його частину займає нейропіль — переплетення відростків нервових клітин і гліальні клітки. Ганглії кільчастих черв'яків сполучені між собою в ланцюжок. Кожен подальший ганглій пов'язаний з попереднім за допомогою нервових стовбурів, які називаються коннектівамі

Практично у всіх відділах нервової системи членистоногих існують нейросекреторні клітини. Нейросекрети грають важливу регулюючу роль в гормональних процесах членистоногих.

9. Нервова система комах.

Нервова система , яка є у комах, являє собою подальший розвиток і ускладнення ганліозної нервової систем. Тут уже чітко виділяються брюшний, грудний і головний участки Помітно ускладнюється головний нервовий вузол, який регулює рухи кінцівок , крил та інших органів.

У вищих комах (бджоли, мурашки) є смакові, нюхові, зорові та тактильні відчуття.

Психічне відображення, яке є у комах, називається сенсорною стадією розвитку психіки.

Стадія сенсорної психіки (стадія елементарної сенсорної психіки) – це така стадія, на якій тварина реагує лише на окремі впливи властивостей предметів зовнішнього світу, які мають для неї певне біологічне значення, тобто, від яких залежить реалізація основних біологічних функцій.

Відображення дійсності на цьому етапі представлено у формі елементарних відчуттів. Не має ще відображення предмету в цілому. (Пр: павук, реагуючи на вібрацію павутини, рухається до мухи, яка заплуталась в павутині. Але коли павука і муху посадили в стакан, то павук тікає від мухи. Тобто, павук відображає тільки окрему властивість – вібрацію павутини від руху мухи, але не відображає муху як предмет).

Розвиток організму на цій стадії характеризується:

1. диференціацією органів відчуттів.

2. розвитком органів руху.

3. розвитком НС, від дифузної до гангліозної. (гідра, в якої дифузна НС, реагує на подразнення усією поверхнею тіла, бо її нервові клітини не спеціалізовані. В нервовій дощових хробаків вже є спеціалізація – їх нейрони об’єднані в нервові вузли – ганглії, вони вже мають окремі органи чуття.

10.Організація нервової системи хребетних тварин.

У хребетних тварин з”являється новий тип нервової системи – центральна, для якої характерно виділення спинного і головного мозку.

Розвиток нс проявляється в:

1. Кортикалізації – збільшення обсягу і ролі кори головного мозку

2. Ієрархізації – підпорядкованість нижніх відділів нервової системи верхнім.

3. Відбувається посилення цілісної діяльності кори головного мозку в єдності з все більшою диференціацією функцій окремих її участків.

На цьому етапі розвитку НС розвивається перцептивна стадія психіки тварин – це стадія, на якій живі організми здатні розрізняти не лише окремі фактори середовища, а цілісні предмети.

На стадії перцептивної психіки перебувають всі ссавці, які мають достатньо розвинутий головний мозок. Для цієї стадії характерна здатність до синтетичного відображення різних властивостей одного предмета (собака пізнає хазяїна за низкою ознак – голос, одяг, запах). Головним психічним процесом є сприйняття (перцепція). Також розвиваються уявлення, пам»ять.

Розвиток живого організму характеризується такими ознаками:

1. розвиток дистантних органів відчуттів (зору, слуху).

2. кортикалізації органів руху (рухові акти переходять під контроль кори головного мозку, об’єм якої збільшується; відповідно рухи стають більш довільними).

3. розвиток нервової системи (передусім НС, а в ній переднього мозку великих півкуль, насамперед їх кори).

Провідним видом діяльності, як на сенсорній стадії, інстинктивна діяльність, але зворотна реакція виникає на речі, образи.

17. Аферентні, проміжні та еферентні нейрони.

Зв'язок спинного мозку з відділами ЦНС, що локалізовані вище (мозковий стовбур, мозочок, великі півкулі) здійснюється шляхом висхідних (аферентних) і нисхідних (еферентних) провідних шляхів.

Висхідними провідними шляхами передається інформація від різноманітних рецепторів (тактильних, температурних, больових та ін.) до ЦНС. Низхідними провідними шляхами, навпаки, до спинного мозку посилаються імпульси від нервових центрів, що розташовані вище, а далі ці імпульси надходять до периферичних органів і тканин. Всі ці шляхи утворені трьома типами нейронів: аферентними (або рецепторними), проміжними (або контактними) та еферентними (або ефекторними).

Аферентними (або рецепторними) нейронами називають біполярні нервові клітини, що виконують функцію сприйняття і проведення імпульсів (збудження) від периферичних рецепторів до ЦНС. Тіла цих нейронів розташовані поза ЦНС - у спинномозкових гангліях (вузлах) або гангліях черепномозкових нервів. Довгий відросток такого нейрона тягнеться на периферію, де утворює рецептор. По цьому відростку сигнал (збудження) проходить з периферії. Другий відросток такого нейрона поступає в спинний або продовгуватий мозок, де й утворює синапси на проміжних (контактних) або еферентних (ефекторних) нейронах.

Еферентні нейрони ЦНС посилають імпульси до периферичних органів і тканин. Збудження проходить по довгих аксонах таких нейронів. Ті нейрони, які прямують до скелетних м»язів, називають мотонейронами; їхні тіла розташовані в передніх рогах сірої речовини спинного мозку. Ефекторні нейрони, що належать вегетативній нервовій системі, розташовані поза ЦНС у периферичних гангліях. Багато ефекторних нейронів передають імпульси не безпосередньо на периферію, а через інші нейрони, що розташовані нижче. До таких нейронів належать нейрони великих півкуль головного мозку.

Одну з найбільших груп нейронів ЦНС складають проміжні (або контактні) нейрони. Вони виконують функцію зв’язку між рецепторними та ефекторними нервовими клітинами. За характером ефекту, який вони спричинюють, їх поділяють на нейрони збудження і гальмування.