анатомия / Новая папка_1 / 43!!!+++

43.

Порожниною проміжного мозку є третій шлуночок, який продовжується в порожнинах сірого горба і лійки. Зорові горби – це ніби колектори, в які сходяться чутливі волокна, що несуть імпульси з більшості рецепторів організму. Клітини ж зорового горба посилають імпульс до інших ядер і до кори великих півкуль.

Підгорбова область містить ряд скупчень сірої речовин і є вищим підкорковим вегетативним центром. Тут є нервові утворення, що беруть участь в регуляції водного, сольового, жирового і вуглеводного обміну речовин, а також у терморегуляції. Підгорбова область бере участь в регуляції обміну речовин, але сама перебуває під регулюючим впливом нервових центрів кори.

До кінцевого мозку належить великі півкулі мозку, які складаються з плаща і базальних гангліїв.

Плащ – є найбільшою частиною півкулі, яка складається з кори, тобто тонкого шару сірої речовини, що займає поверхню півкулі, і з підлеглої частини білої речовини. Вона охоплює серединні порожнини – шлуночки.

№ 44. Проміжний мозок: епіталамус, метаталамус, таламус, гіпоталамус, третій шлуночок.

Проміжним мозком є відділом головного мозку. Ним закінчується стовбур головного мозку. Проміжний мозок складається з білої речовини, всередині якої розташовані ядра сірої.

Через проміжний мозок проходять нервові провідникові шляхи між розташованими нижче ділянками нервової системи та кінцевим мозком.

Основні його складові частини:

1) зорові горби,

2) підгорбова ділянка, яка міститься під зоровими горбами;

3) шишкоподібне тіло – епіфіз..

До нього підходять черепно-мозкові (зорові) нерви 2-ї пари.

1)Зорові горби або таламус – це скупчення сірої речовини, які містять головні підкоркові центри чутливості. Сюди по висхідних шляхах надходять імпульси від усіх рецепторів тіла ( крім органів нюху) і відбувається їхній аналіз. Ці нервові імпульси потім передаються до різних ділянок кори півкуль великого мозку.

2)Підгорбкова ділянка або гіпоталамус - пов”язана з корою півкуль, зоровими горбами , мозочком та нижнім мозковим придатком – гіпофізом (головною залозою внутрішньої секреції).

Підгорбкова область містить ряд скупчень сірої речовини і є вищим підкорковим вегетативним центром. Тут є нервові утворення, що беруть участь в регуляції водного, сольового, жирового і вуглеводного обміну речовин, а також у терморегуляції. Підгорбкова область бере участь в регуляції обміну речовин, але сама перебуває під регулюючим впливом нервових центрів кори.

3) шишкоподібне тіло – епіфіз, яке належить до залоз внутрішньої секреції.

Порожниною проміжного мозку є третій шлуночок.

№ 45. Таламус, специфічні і неспецифічні ядра і їхнє функціональне призначення.

Таламус є відділом проміжного мозку, який є, в свою чергу, є відділом головного мозку.

Зорові горби або таламус – це скупчення сірої речовини, які містять головні підкоркові центри чутливості. Сюди по висхідних шляхах надходять імпульси від усіх рецепторів тіла (крім органів нюху) і відбувається їхній аналіз. Ці нервові імпульси потім передаються до різних ділянок кори півкуль великого мозку.

№ 47. Зв’язок гіпоталамуса з гіпофізом.

Підгорбкова ділянка або гіпоталамус - пов”язана з корою півкуль, зоровими горбами , мозочком та нижнім мозковим придатком – гіпофізом (головною залозою внутрішньої секреції).

Основні функції гіпофізу:

а) регуляція гомеостазу організму

б) регуляція діяльності інших залоз внутрішньої секреції.

в)тут також розташовані клітини, які виробляють нейрогормони, завдяки чому здійснюється гуморальна регуляція функцій організму.

Гіпофіз міститься біля основи мозку. Його маса становить 0,4-0,7 г.

Гіпофіз складається з двох частин:

1)передньої частини:

а)утворює гормони, які контролюють діяльність інших залоз внутрішньої секреції.

б) виробляє гормон росту.

б) задньої частини - накопичує нейрогормони, які виробляє, які синтезує гіпоталамус .До цих нейрогормонів відноситься:

а) вазопресин – регулює сечовиділення, Недостатнє його вироблення спричиняє нецукровий діабет виділяється велика кількість сечі, яка не містить цукрів);

б) окситоцин – вибірково діє на м”язи матки, стимулює секрецію молока в період лактації.

Серкеорну активність гіпофіза контролюють нервові центри різних відділів головного мозку, в тому числі, і гіпоталамус.

50 .Лімбічна система

В лимбическую систему включают поясную извилину, переходящую в гиппокампову извилину, собственно гиппокамп, зубчатую фасцию, свод и миндалевидное ядро. Считают, что благодаря существованию многочисленных связей всех этих образований с теменной, зрительной, височной, слуховой и другими областями коры лимбическая система играет важную роль в процессах синтеза афферентных раздражений. Ряд экспериментальных данных (опыты с раздражением и отведением потенциалов) и клинических наблюдений свидетельствует о том, что лимбическая система и, в частности, гиппокамп принимают непосредственное участие в эмоциональных реакциях, которыми животное или человек проявляет свое положительное или отрицательное отношение к тому или другому раздражителю. В этих реакциях важнейшая роль принадлежит ретикулярной формации и миндалевидным ядрам, с которыми гиппокамп имеет многочисленных двусторонние нервные связи. Совместная деятельность всех перечисленных образований обеспечивает регуляцию таких сложных биологических реакций, как поисковая, половая, оборонительная и др.

У лімбічеськую систему включають поясну звивину, перехідну в гиппокампову звивину, власне гиппокамп, зубчату фасцію, зведення і мигдалеподібне ядро. Вважають, що завдяки існуванню численних зв'язків всіх цих утворень з тім'яною, зрітельной, скроневою, слуховою і іншими областями кори лімбічеськая система грає важливу роль в процесах синтезу афферентних роздратувань. Ряд експериментальних даних (досліди з роздратуванням і відведенням потенціалів) і клінічних спостережень свідчить про те, що лімбічеськая система і, зокрема, гиппокамп беруть безпосередню участь в емоційних реакціях, якими тварину або чоловік проявляє своє позитивне або негативне відношення до того або іншого подразника. У цих реакціях найважливіша роль належить ретикулярній формації і мигдалеподібним ядрам, з якими гиппокамп має численних двосторонні нервові зв'язки. Спільна діяльність всіх перерахованих утворень забезпечує регуляцію таких складних біологічних реакцій, як пошукова, статева, оборонна і ін.

№ 52 Локалізація ядер аналізатора.

Всю нервову побудову, якою чутливе подразнення доходить до кори мозку, Павлов І.П. назвав аналізатором. Аналізатор складається з 3-х частин:

а) рецептора – сприймає подразнення від оточення;

б) ланцюга нейронів - послідовно розташованих один над одним нейронів, по яких виниклий імпульс проходить до кори мозку;

в) коркового кінця аналізатора - група клітин мозку, до якого дане подразнення доходить по ланцюгу нейронів. Такі клітинні угрупування називаються ядром аналізатора.

Ядро - це головне скупчення клітин коркового аналізатора. Воно не має строго окресленої межі. Навколо розташовані такі самі клітини, але розсіяні серед інших клітин кори.

Роль ядра - усвідомлення сприйнятого почуття.

Ядра аналізаторів розташовані в корі в різних місцях, які можна відзначити, знаючи борозни і закрутки кори:

1. Всі подразнення, які сприймаються шкірою (біль, дотик. температурні відчуття) – доходять до кори задньої центральної закрутки. Тут містить ядро аналізатора шкірного чуття;

2. Ядро аналізатора слуху – міситься у верхній висковій закрутці, на її поверхні, оберну тій у сильвієву щілину.

3. Ядро аналізатора зору - міститься на медіальній поверхні півкулі, навколо шпорної щілини.

4. Ядро аналізатора нюху - міститься в закрутці морського коня і в її гачку.

5. Ядро рухового аналізатора – міститься в передній центральній закрутці.

Всі названі ядра аналізаторів властиві і вищим тваринам. Вони парні, бо існують в обох півкулях. Але людина має ще і інші дра, яких немає у тварин. Це ядра аналізаторів мови. Вони непарні і містять лише в лівій півкулі.