Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
AktyalniProblemy-2009.pdf
Скачиваний:
23
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
3.43 Mб
Скачать

Альгологія, мікологія, бріологія та ліхенологія

35

Макромицеты заповедника «Хакасский»

МАЙНАГАШЕВА Н.В.

Хакасскийгосударственныйуниверситет им. Н.Ф. Катанова, кафедработаники иобщейбиологии ул. Ленина, 90, г. Абакан, 655017, Россия

e-mail: natalyamajnagasheva@yandex.ru

Инвентаризация микологических объектов в слабо изученных регионах попрежнему актуальна. Подобным регионом является территория заповедника «Хакасский» Республики Хакасия.

Государственный природный заповедник «Хакасский» находится на территории Республики Хакасия и включает в себя 9 участков общей площадью 274 т. га. Выделяют степную и горно-таежную группы участков. Большинство участков включает степная группа (7 участков), расположенных в пределах степного и лесостепного поясов растительности в левобережной части Минусинской котловины. При этом общая площадь степной группы составляет только 27,7 тыс. га. Все степные участки уникальны, так как представляют в миниатюре Хакасские степи, которые, являясь составной частью Алтае-Саянской горной страны, относятся к числу горных степей. На каждом участке можно наблюдать куэсто-грядовый рельеф, скальные обнажения, имеющие различные очертания, а также возвышенности в виде правильных конусов, напоминающих миниатюрные вулканы и голубые озера (Заповедник ..., 2001; Куми-

нова, 1976).

В 2006 г. начато планомерное изучение микобиоты шляпочных грибов заповедника «Хакасский», которое продолжается в настоящий момент. Коллекционные сборы осуществлены в различных вертикальных поясах на территории участков заповедника. В результате собрано около 400 образцов преимущественно агариковых грибов, которые хранятся в заповеднике «Хакасский». При идентификации материала использовались отечественные и зарубежные литературные источники (Беглянова, 1972; Васильева, 1973; Сосин, 1973; Нездойминого, 1996; Низшие …, 1990; Nordic …, 1997 и др.).

По предварительным данным выявлено 172 вида из 51 рода, 23 семейства. Из них наиболее крупные – Cortinariaceae (37 вида), Tricholomataceae (38 вид), Russulaceae (27 видов), Strophariaceae (13 видов). Остальные семейства представлены 1-3 видовыми родами. При систематизации видов использована система «Словаря грибов Айнсворта и Бисби» (Hawksworth et al., 1995). Латинские названия грибов и сокращения авторов при грибных таксонах приводятся в соответствии с электронной базой данных CABI «Index Fungorum» (www. Indexfungorum. org.).

Отмечены редкие виды для Сибири и заповедника (Красная книга РСФСР, 1988; Красная книга Республики Хакасия, 2002; Красная книга Красноярского края, 2005; Красная книга Алтайского края, 2006; Красная книга Новосибирской области, 2008).

Сбор и обработка материала проводилась по обще принятым методикам (Программа …, 1974): шкала обилия: 5 – всюду, часто; 4 – во многих местах; 3 – неравномерно, рассеяно; 2 – очень рассеяно; 1 – единично; «+» – только в одном месте.

36 Phycology, Mycology, Bryology and Lichenology

ЛИТЕРАТУРА

Беглянова М.И. Флора агариковых грибов южной части Красноярского края. –

Красноярск, 1972. – 207 c.

Беглянова М.И. Флора агариковых грибов южной части Красноярского края. (Определитель). – Красноярск, 1973. – 118 c.

Васильева Л.Н. Агариковые шляпочные грибы Приморского края. – Л.,1973. – 331 с. Заповедник «Хакасский»: научное издание // Под ред. Г.В. Девяткина. – Абакан: Жур-

налист, 2001. – 128 с.

Заповедники Сибири. Т. II. / Под общ. ред. Д.С. Павлова, В.Е. Соколова, Е.Е. Сыроечковского. – М.: ЛОГАТА, 2000. – 320 с.

Куминова А.В. Растительный покров Хакасии. – Новосибирск: Наука. Сиб. Отд-ние, 1976. – 422 с.

Красная книга Алтайского края. Редкие и находящиеся под угрозой исчезновения виды растений. – Барнаул: ОАО ИПП «Алтай», 2006. – 262 с.

Красная книга Красноярского края: Растения и грибы. – Красноярск, 2005. – 369 с. Красная книга Новосибирской области: Животные, растения и грибы / Департамент

природных ресурсов и охраны окружающей среды Новосибирской области. 2-е изд., перераб. и доп. – Новосибирск: Арта, 2008. – 528 с.

Красная книга Республики Хакасия: Редкие и исчезающие виды растений и грибов / И.М. Красноборов, А.С. Анкипович и др. – Новосибирск: Наука, 2002. – 264 с.

Красная книга РСФСР: Растения. – М.: Росагропромиздат, 1988. – 591 с. Нездойминого Э.Л. Определитель грибов России (пор. Агариковые). Вып. 1. Сем. Па-

утинниковые. – С-Петербург: Наука, 1996. – 164 с.

Низшие растения, грибы и мохообразные Советского Дальнего Востока. Грибы. Том 1. Базидиомицеты. – Л.: Наука, 1990. – 340 с.

Программаиметодикабиогеоценологическихисследований. – М.: Наука, 1974. – С. 122-131. Сосин П.Е. Определитель гастеромицетов СССР. – Л.: Наука, 1973. – 164 с.

Nordic Macromycetes. Vol. 3. Heterobasidioid, Aphyllophoroid and Gastromycetoid Basidiomycetes. – Nordsvamp-Copenhagen, 1997. – 444 p.

Видовой состав фитопланктона солоноватых озер Лиственки (Республика Хакасия)

МАКЕЕВА Е.Г.

Государственный природный заповедник «Хакасский» ул. Цукановой, 164, г. Абакан, Республика Хакасия, 655017, Россия е-mail: meg77@yandex.ru

Озера Лиственки расположены на территории Государственного природного заповедника «Хакасский». Для водных объектов особо охраняемых природных территорий большое значение имеет полная инвентаризация альгофлоры, одним из компонентов которой является фитопланктон. Озера бессточные, находятся в западной части Чулымо-Енисейской впадины Минусинской котловины, в лесостепной зоне, на расстоянии 150 м друг от друга. Минерализация воды оз. Лиственки-1 – 2,7 г/л, оз. Лиственки-2 – 6,5 г/л. Площади озер составляют 14,9 га и 11,6 га соответственно.

Альгологія, мікологія, бріологія та ліхенологія

37

Сцелью выявления видового состава планктонных водорослей озер Лиственки

впериод с мая по сентябрь 2006-2008 гг. отобрано 70 альгологических проб.

Вфитопланктоне оз. Лиственки-1 зарегистрировано 24 вида водорослей из че-

тырех отделов Chlorophyta (12 видов), Bacillariophyta (8), Cyanophyta (3),

Euglenophyta (1), принадлежащих к 5 классам, 6 порядкам, 15 семействам, 22 родам. Большинство родов (91,6 %) одновидовые.

Наиболее многочисленными были зеленые водоросли. Они составляли 50 % от общего числа видов фитопланктона. Это представители порядка Chlorococcales:

Coelastrum microporum Näg., Tetraedron minimum (A. Br.) Hansg., Dactylosphaerium jurisii Hind., Dictyosphaerium tetrachotomum Printz, D. сhlorelloides (Naum.) Komárek et Perman, Quadriococcus ellipticus Hortob., Nephrochlamys allanthoidea Korsch., Oo-

cystis rhomboidea Fott, Monoraphidium irregulare (G.M. Smith) Kom.-Legn., M. minutum (Näg.) Kom.-Legn., Selenastrum bibraianus Reinsch, Crucigenia tetrapedia

(Kirchn.) W. et G.S. West. Диатомовые включали галофильные водоросли – Opephora olsenii Moeller, Fragilaria virescens var. subsalina Grun., Rhoicosphenia curvata (Kütz.) Grun., мезогалобы – Achnanthes grimmei Krasske, а также широко распространенные, индифферентные по отношению к солености воды виды – Cocconeis placentula Ehr.,

Navicula radiosa Kütz., Amphora ovalis Kütz., Rhopalodia gibba (Ehr.) O. Müll. Из си-

незеленых водорослей в планктоне встречались всего три вида: Synechocystis salina

Wisl., Romeria okensis (Meyer) Hindak, Spirulina major Kütz. Представитель эвглено-

вых Trachelomonas volvocina Ehr. был обнаружен в прибрежье. Комплекс доминирующих видов фитопланктона составляли зеленые водоросли Dictyosphaerium tetrachotomum и D. сhlorelloides, содоминантом выступала Opephora olsenii – из диато-

мовых.

Уровень видового разнообразия фитопланктона озера Лиственки-2 определялся 13 видами из 4 отделов, 6 классов, 6 порядков, 11 семейств, 13 родов. Все рода водорослей являлись одновидовыми. Отдел Bacillariophyta включал 6 видов,

Chlorophyta – 4, Cyanophyta – 2, Dinophyta – 1.

Из диатомей в планктоне присутствовали виды-галофилы: Opephora olsenii,

Diatoma elongatum (Lyngb.) Ag., Achnanthes gibberula Grun., индифференты – Cyclotella comta (Ehr.) Kütz., Cymbella helvetica Kütz., Synedra amphicephala Kütz. Среди Chlorophyta развивались виды порядков Chlorococcales: Botriococcus braunii Kütz., Sphaerocystis planktonica (Korsch.) Bourr., Oocystis submarina Lagerh. и Desmidiales Closterium leibleinii Kütz. Синезеленые водоросли были представлены двумя видами –

Romeria okensis и Spirulina tenuissima Kütz. Единственный представитель динофито-

вых – Gymnodinium limneticum Wolosz. – получил значительное развитие в планктоне в весенний период. Доминирующую роль в планктоне оз. Лиственки-2 играл галофи-

льный вид Oocystis submarina.

Озера Лиственки характеризовались бедностью видового состава фитопланктона, представленного в основном зелеными и диатомовыми водорослями. Доля галофильных и мезогалобных видов в планктоне озера Лиственки-1 составляла 25 %, Лиственки-2 – 46 %.

38

Phycology, Mycology, Bryology and Lichenology

Мікобіота Agaricales (Basidiomycota) басейну ріки Бистриця (басейн ріки Дністер)

МАЛАНЮК В.Б.

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Інститут природничих наук, кафедра біології та екології вул. Галицька, 201, м. Івано-Франківськ, 76008, Україна e-mail: tenax-17@rambler.ru

Територія басейну ріки Бистриця займає 2520 км² і знаходиться в межах Надвірнянського, Богородчанського, Тисменицького і Коломийського районів ІваноФранківської області. Дослідження проводились з 2005 по 2009 рік. Визначення грибів порядку Agaricales здійснювалося за визначником (Зерова, 1979). При визначенні використовували деякі хімічні реактиви: карболова кислота, NH4OH (10 %) (Зерова, 1979).

Мікобіота Agaricales на досліджуваній території доволі різноманітна і багаточисельна. За період дослідження було знайдено і визначено 365 видів грибів порядку. У знахідках були представлені всі родини: Tricholomataceae (20,1 %), Cortinariaceae

(19,2 %), Russulaceae (16,8 %), Boletaceae (11,5 %), Amanitaceae (9,6 %), Hygrophoraceae (4,8 %), Coprinaceae (4,8 %), Lepiotaceae (4,8 %), Agaricaceae (2,8 %), Pleurotaceae (1,9 %), Strophariaceae (1,4 %), Paxillaceae (0,9 %), Gomphidiaceae (0,9 %), Entolomataceae (0,9 %), Strobilomycetaceae (0,4 %), Bolbitiaceae (0,4 %). Найбільш бага-

точисельними у видовому відношенні виявились роди Lactarius, Russula, Cortinarius. Найбільш широко розповсюдженими і численними на досліджуваній території видами є

Boletus edulis Fr., Leccinum griseum (Quél) Sing., Lactarius quietus (Fr.) Fr., L. volemus (Fr.) Fr., Russula cyanoxantha (Secr.) Fr., R. foetens (Fr.) Fr., Laccaria laccata (Scop.: Fr.) Cooke, Macrolepiota procera (Fr.) Sing., Armillaria mellea (Fr.) P. Kumm., Amanita phalloides

(Vaill.: Fr.) Secr., A. rubescens (Fr.) Gray., Hypholoma fasciculare (Fr.) P. Kumm.

Проводились дослідження у всіх природних зонах на території басейну та майже у всіх типах фітоценозів. Найпродуктивнішими у видовому і кількісному відношенні виявились угруповання ялинових, грабово-дубових, буково-ялиново- ялицевих лісів, в меншій мірі соснові та сосново-дубові угрупування.

Що стосується еколого-трофічних груп агарикальних грибів, то 62,9 % всього видового складу становлять мікоризні гриби: Boletaceae, Hygrophoraceae, Russulaceae,

Gomphidiaceae, більшість Cortinariaceae та Amanitaceae, частина Tricholomataceae. Також наявні й інші екологічні групи, хоча і в меншій мірі: гумусові сапротрофи (12,9 %), підстилочні сапротрофи (9,0 %), сапротрофні ксилотрофи (10,0 %), копротрофи (2,8 %), ксилотрофи-паразити (0,9 %), карботрофи (0,3 %), бріотрофи (0,3 %) і мікотрофи (0,3 %).

Агарикальні гриби досліджуваного регіону мають важливе практичне значення. З усіх видів їстівні гриби становлять 50,2 %, неїстівні – 33,8 %, умовно-їстівні – 7,2 %, отруйні – 9,6 % і смертельно отруйні – 1,1 %.

Щодо дослідження сезонної динаміки появи плодових тіл грибів, то перші представники порядку Agaricales буди відмічені ще на початку квітня. Надалі, кількість видів починає зростати з кожним місяцем, досягаючи максимального піку у вересні. Після цього починається поступовий спад видової різноманітності аж до грудня.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]