Водоросли озера Любязь (национальный природный парк «Припять-Стоход», Волынская область)

КОНИЩУК М.А.

Институт ботаники им. М.Г. Холодного НАН Украины, отдел фикологии ул. Терещенковская, 2, г. Киев, 01601, Украина

e-mail: maryana_struk@ukr.net

Озеро Любязь находится в Любешовском районе Волынской области в районе с. Любязь, на территории НПП «Припять-Стоход». Длина его составляет 3,8 км, ширина – 2,5 км, площадь – 5,19 км2. Озеро неглубокое, максимальная глубина достигает 3,8 м, средняя глубина – 2,1 м. Относится к пойменному типу и расположено в бассейне реки Припять (Ільїн, Мольчак, 2000).

В2000 г. были проведены комплексные гидробиологические исследования видового разнообразия водорослей регионального ландшафтного парка «ПрипятьСтоход», в том числе и озера Любязь, для которого были указаны 13 видов водорослей (Клєстов та ін., 2001).

В2008 г. нами были проведены оригинальные исследования по изучению разнообразия водорослей даного озера. В озере встречается 143 вида водорослей, представленных 153 внутривидовыми таксонами. Виды относятся к 8 отделам, 12 классам, 18 порядкам, 23 семействам и 42 родам. Ведущая роль принадлежит отделам Chlorophyta – 51 вид и Bacillariophyta – 43 вида (52 вн.в.т.), что составляет 33,3 % и 33,9 % от общего числа видов соответственно.

Наиболее высокое видовое разнообразие водорослей характерно для планктона – 79 видов (84 вн.в.т.), что составляет 54,9 % от общего числа видов, в перифитоне найдено 48 видов (54 вн.в.т.) (35,2 %), в выжимках – 17 видов (11,1 %), в бентосе – 12

видов (7,8 %).

Возере встречается 5 редких и регионально редких видов водорослей: Eunotia formica Ehrenb., Cymbella caespitosa (Kütz.) Brun, Pseudostaurastrum enorme (Ralfs) Chodat, P. limneticum (Borge) Chodat ex Wojc., Cyanosarcina burmensis (Skuja) Kováčik.

Обнаружен новый для Украины вид Cyanoprokaryota – Cyanosarcina

burmensis. Вид найден в пробе, отобранной возле берега острова Хочет, в зарослях мха (выжимки), на глубине 15-20 см (прозрачность до дна, температура 19 0С, pH 6,5, дно песчаное). У обнаруженных экземпляров колонии микроскопические, неприкрепленные, более-менее округлые, объемные, 13,53-15,36 мкм в диаметре, клетки неско-

лько меньших размеров – 1,6-2,4 мкм, чем указанный в диагнозе (2-3 мкм в диаметре) (Komárek, 1998). Вид ранее известный из Антарктики (Pizarro et al., 1996), Мьянмы, Индии (Komárek, 1998) и Испании (Asencio, Aboal, 2004).

Автор выражает глубокую признательность к.б.н. О.В. Коваленко за помощь в определении материала.

ЛИТЕРАТУРА

Ільїн Л.В., Мольчак Я.О. Озера Волині: Лімно-географічна характеристика – Луцьк:

Надстир’я, 2000. – 140 с.

Клєстов М.Л., Щербак В.І., Ковальчук І.П., Ситник Ю.М., Кленус В.Г., Прядко О.І., Химин М.В., Легейда І.С., Шевченко П.Г., Оласюк Ю.П., Матейчик В.І. Сучасний стан водно-

болотяних угідь ландшафтного парку «Прип’ять-Стохід» та їх біорізноманіття – К.: Фітосоці-

оцентр, 2001. – 108 с.

Asencio A.D., Aboal M. Cell inclusions in the chasmoendolithic Cyanophytes from cave-like environments in Murcia (SE Spain) // Algological Studies. – 2004. – 113. – P. 117-127.

Komárek J., Anagnostidis K. Cyanoprokaryota T. 1. Chroococcales. – Jena, etc.: Gustav Fischer, 1999. – 548 p. (Süβwasserflora von Mitteleuropa. Bd. 19/1)

Pizarro H., Izaguirre I. Tell G. Epilithic algae from a freshwater stream at Hope Bay, Antarctica // Antarctic Science. – 1996. – 8, N 2. – P. 161-167.

Плеоморфні зв’язки локулоаскоміцетів родy Otthia (Dothideomycetes, Ascomycota)

КОРОЛЬОВА О.В.

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, біологічний ф-т, кафедра мікробіології Шампанський провулок, 2, м. Одеса, 65058, Україна

e-mail: koroleva@email.ua, odesbiol@yandex.com

Своєрідність життєвих циклів плеоморфних грибів полягає у закономірному чергуванні статевого та декількох нестатевих спороношень різних типів. Зв’язок телеоморфи з анаморфами певних таксонів є перспективним критерієм ідентифікації голоморф локулоаскоміцетів і аскових грибів в цілому, а виявлення всього кола нестатевих стадій плеоморфних видів можна віднести до числа пріоритетних задач сучасної систематики.

В результаті наших досліджень, проведених в природних і культуральних умовах, з урахуванням даних критичного аналізу літературних джерел, для 5 плеомо-

рфних видів з роду Otthia (Botryosphaeriaceae, Botryosphaeriales) встановлені конідій-

ні стадії пікнідального типу, що належать до 18 видів 8 родів родини Sphaerioidaceae порядку Sphaeropsidales класу Coelomycetes. У спектрі родів представлені Diplodia (8

видів), Microdiplodia (3), Camarosporium, (2), Dichomera, Hendersonia, Macroplodia, Phoma, Sphaeropsis (по 1).

Значну кількість анаморф (11 видів) відмічено для Otthia spiraeae (Fuckel) Fuckel: Phoma crataegi Sacc., Diplodia crataegi Fuckel, Hendersonia sp., Camarosporium kirchneri Staritz. були знайдені на Amelanchier ovalis Mediс. та Philadelphus coronarius L., Microdiplodia rosarum Died. та Diplodia rosarum Fr. – на Sibiraea altaiensis (Laxm.) Schneid., Diplodia pruni Fuckel – на Cotoneaster przewalskii Pojark., C. salicifolius Franchet, C. saxatilis Ledeb., Rhodotypos kerrioides Sieb. ex Zucc., Sorbus domestica L., Sphaeropsis syringae (Fr.) Peck & Cooke – на представниках роду Spiraea L.

При досліджені видів роду Otthia в культурі на 2 % сусло-агарі для O. spiraeae нами зафіксоване утворення спороношень типа Phoma, Microdiplodia, Diplodia, іден-

тифікованих як P. crataegi, M. rosarum, M. pruni Died., D. rosarum, D. pruni. Культура-

льними методами для виду Otthia tiliae G.H. Otth встановлені нові конідійні стадії

Microdiplodia tiliae Allesch. та Diplodia tiliae Fuckel, також підтверджені взаємозв’язки Otthia corylina P. Karst. з Diplodia coryli Fuckel, Otthia lycii Zerova – з Diplodia sp., Hendersonia sp., Camarosporium sp. За літературними даними для O. spiraeae також відомі пікнідальні анаморфи Macroplodia syringae (Fr.) Kuntze та Diplodia spiraeina Sacc., для Otthia coggygria Zerova – Diplodia rhois Sacc., Dichomera sp. та деякі інші

32 Phycology, Mycology, Bryology and Lichenology

конідійні стадії з перелічених вище родів (Мережко, 1980; Sivanesan, 1984, Dictionary …, 2008).

Сучасні таксономічні зведення, що базуються в тому числі і на даних молекулярної біології, виключають раніше наведені зв’язки роду Otthia і таких видів целоміцетів, як Hendersonia glabrae Cooke (нині пов’язується із телеоморфами роду

Phaeosphaeria), Stegonsporium lycii Zerova (Splanchnonema), Phoma lycii Zerova (Didymella), Diplodia quercus Fuckel (телеоморфа Botryosphaeria stevensii Shoemaker), Camarosporium quaternatum (Hazsl.) Sacc. (Pseudovalsa lycii Hazsl.) (Dictionary …,

(Phillips, Alves, Luque, 2005). Виходячи із вищевикладеного, критичне вивчення генетичних зв’язків локулоаскоміцетів із анаморфними грибами із залученням методів культуральних досліджень зберігає свою актуальність, незважаючи на появу високотехнологічних методів молекулярного аналізу.

ЛІТЕРАТУРА

Мережко Т.А. Сферопсидальные грибы. – К.: Наук. думка, 1980. – 208 с.

Dictionary of the Fungi.10th edn. / Ed. by P.M. Kirk, P.F. Cannon, D.W. Minter, J.A. Stalpers. – Kew, Surrey: CABI, 2008. – http://www.indexfungorum.org/Names/fundic.asp

Phillips A.J.L., Alves A., Luque J. Two new species of Botryosphaeria with brown, 1-septate ascospores and Dothiorella anamorphs // Mycologia. – 2005. – 97, N 2. – P. 513-529.

Sivanesan A. The Bitunicate Ascomycetes. – Lehre: J. Cramer, 1984. – 701 p.

Таксономічний склад мохоподібних деяких парків міста Чернівці

ЛІТВІНЕНКО С.Г.

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича кафедра ботаніки та охорони природи вул. Федьковича, 11, м. Чернівці, 58022, Україна

Одним з перспективних напрямків бріології є аналіз видового складу та особливостей поширення мохоподібних в антропогенно змінених ценозах (Ізотова, Партика, 1988; Вірченко, 1990). В аспекті дослідження бріофлори міста Чернівці нами про-

48 видів мохоподібних з 36 родів, 20 родин, 2 класів. Домінують представники класу Bryopsida. Серед них найбагатшою за видовим складом виявилась родина Brachytheciaceae (11 видів з 6 родів). Родина Amblystegiaceae представлена 6 видами з 4 родів;

Hypnaceae – 5 видами з 4 родів; Pottiaceae – 4 видами з 4 родів. Родини Bryaceae, Dicranaceae, Leskeaceae, Mniaceae, Orthotrichaceae включають по 2-3 види. Родини Anomodontaceae, Climaciaceae, Hylocomiaceae, Fissidentaceae, Grimmiaceae, Neckeraceae, Polytrichaceae, Thuidiaceae у бріофлорі парків включають по 1 виду. Печіночники (Hepaticopsida) трапляються зрідка. Це Pellia epiphylla (L.) Corda, виявлена на ґрунтових доріжках у ботанічному саду ЧНУ і в дендропарку «Чернівецький»; Mar-

chantia polymorpha L., що трапляється на території ботанічного саду ЧНУ; Lophocolea heterophylla (Schrad.) Dum., знайдена в нижній частині стовбура Betula verrucosa у парку відпочинку «Жовтневий».

Найбагатшою є бріофлора територій з регульованим режимом відвідування – ботанічного саду ЧНУ (25 видів) та дендропарку «Чернівецький» (24 види). Тут виявлено види, відсутні у бріофлорі інших парків – Pellia epiphylla (L.) Corda, Isothecium alopecuroides (Dubois.) Isov., Brachythecium populeum (Hedw.) B.S.G., Climacium dendroides (Hedw.) Web. et Mohr., Scleropodium purum (Hedw.) Limpr., Thuidium tamariscinum (Hedw.) B.S.G., Rhytidiadelphus triquetrus (Hedw.) Warnst., Plagiomnium cuspidatum (Hedw.) T. Kop., Neckera complanata (Hedw.) Hub. Ці мохоподібні збереглись на неущільнених газонах, ґрунтових доріжках; деякі трапляються на асфальтованих доріжках. Найбіднішою виявилась бріофлора тих парків, які зазнають найбільшого рекреаційного й урбогенного навантаження – парку ім. Шіллера (14 видів) та Центрального парку культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка (14 видів); зокрема, тут відсутні представники класу Hepaticopsida та вищевказані мохоподібні класу Bryopsida. Найчастіше у досліджуваних парках трапляються види, стійкі до суттєвих змін природних умов – Amblystegium varium (Hedw.) Lindb., A. serpens (Hedw.) B.S.G., Campyliadelphus chrysophyllus (Brid.) Kanda, Cirriphyllum piliferum (Hedw.) Grout, Eurhynchium hians

(Hedw.) Sande Lac., Homomallium incurvatum (Brid.) Loeske, Bryum capillare Hedw.,

Fissidens taxifolius Hedw., Leskea polycarpa Hedw., Leskeella nervosa (Brid.) Loeske, Plagiomnium undulatum (Hedw.) T. Kop., Orthotrichum diaphanum Brid., O. speciosum Nees, Atrichum undulatum (Hedw.) P. Beauv., Hypnum curpessiforme Hedw., Platygyrium repens Brid., Pylaisia polyantha (Hedw.) Schimp., Brachythecium rutabulum (Hedw.) B.S.G., B. salebrosum (Web.et Mohr.) B.S.G., Tortula muralis Hedw., Grimmia pulvinata

(Hedw.) Sm. тощо. Ці представники оселяються на кількох субстратах: ущільненому ґрунті, стовбурах дерев, бетоні, тріщинах в асфальті. Отже, видовий склад бріофлори може бути однією з індикаторних ознак ступеню трансформованості ценозів.

ЛІТЕРАТУРА

Вірченко В.М. Про мохоподібні м. Києва та його околиць // Укр. ботан. журн. – 1990. –

47, № 2. – С. 24-27.

Ізотова Н.В., Партика Л.Я. Мохоподібні парків м. Києва // Укр. ботан. журн. – 1988.

– 45, № 6. – С. 42-46.

Зимний макрофитобентос прибрежья Черного моря в районе Большого Сочи

ЛИСОВСКАЯ О.А.

Санкт-Петербургский государственный университет Университетская наб., 7/9, г. Санкт-Петербург, 199034, Россия e-mail: o_lisovskaya@mail.ru

Исследованы зимние фитоценозы мелководной сублиторали, а также сообщества обрастаний искусственных субстратов, представленных разнообразными бе-

3* Актуальні проблеми ботаніки та екології

регозащитными сооружениями. Материал собран в феврале 2008 г. на побережье Большого Сочи в районе ущелья Уч-Дере и в пос. Лоо и Дагомыс. Отбор проб осуществлялся по стандартной методике (Калугина-Гутник, 1975) на глубине до 1 м. Камеральная обработка проводилась на живом материале, фиксированных пробах и по гербарным образцам. Для определения использованы «Определитель зеленых, бурых и красных водорослей южных морей СССР» (Зинова, 1967) и «Ульвовые водоросли (Chlorophyta) морей СССР» (Виноградова, 1974).

Вуказанный период на исследованном участке побережья нами обнаружен 31 вид водорослей-макрофитов, из них 11 видов зеленых водорослей, 4 – бурых и 16

–красных.

Вцистозировых ассоциациях мелководной сублиторали найдено 26 видов макроводорослей (7 – зеленых, 3 – бурых, 16 – красных). Состав ассоциаций оказался значительно обедненным по сравнению с весенне-летним периодом, преимущественно за счет отсутствия многих эпифитных сезонно-летних видов.

Всообществах перифитона встречено 13 видов макрофитов (6 – зеленых, 1 – бурых, 6 – красных). Для сообществ перифитона района исследования во все сезоны характерно образование монодоминантных поясов на вертикальных поверхностях и мозаичных группировок на наклонных и горизонтальных поверхностях в псевдо- и сублиторали. В рассматриваемый период в псевдо- и супралиторали встречены такие виды как Ulothrix flacca (Dillw.) Thur., Bangia fuscopurpurea (Dillw.) Lyngb., Ectocarpus confervoides (Roth) Le Jolis, ниже уреза воды преобладали Ceramium rubrum

(Huds.) Ag., C. elegans Ducl. и Gelidium crinale (Turn.) Lamour., доминирующие в гру-

ппировках перифитона в течение всего года. Чаще, чем в другие сезоны, в сообществах как естественных, так и искусственных субстратов встречался вид Gelidium latifolium (Grev.) Born. Et Thur.

Вцелом, зимний макрофитобентос был представлен в основном однолетними (57 % от общего количества видов) и многолетними (27 %) видами. В фитогеографическом отношении, как и в остальные сезоны, преобладали водоросли широкобореальной и бореально-тропической групп. 50 % от общего количества встреченных видов являются олигосапробными, 40 % – мезосапробы. Сообщества естественных субстратов характеризовались обедненным видовым составом при сохранении соотношения представителей разных отделов. В сообществах перифитона уменьшилась доля видов красных водорослей, преобладали сезонно-зимние и однолетние виды.

ЛИТЕРАТУРА

Виноградова К.Л. Ульвовые водоросли (Chlorophyta) морей СССР. – Л.: Наука, 1974.

– 166 с.

Зинова А.Д. Определитель зеленых, бурых и красных водорослей южных морей СССР.

– М.; Л.: Наука, 1967. – 398 с.

Калугина-ГутникА.А. ФитобентосЧерногоморя. – Киев: Наук. думка, 1975. – 247 с.