ський, Панна, Скарбниця, Київська остиста (високобілкова), Мадер, Palotas та MVM 52-91) та міжсортові гібриди F1 (21 гібрид). Гібриди отримані в результаті діалельних схрещувань батьківських форм, які підібрані за принципом контрастності ознаки «вміст білка в зерні». Визначення вмісту білка в зерні проводили в лабораторних умовах за модифікованим мікрометодом Кельдаля (Починок, 1976). Для ідентифікації системи генетичного контролю вмісту білка в зерні пшениці використовували метод 2 моделі І генетичного аналізу за Хейманом (Турбин, Хотылева, Тарутина, 1974; Mather, Jinks, 1982; Литун, Проскурин, 1992).

Встановлено, що в системі генетичного контролю вмісту білка в зерні озимої пшениці адекватною є адитивно-домінантна модель, в структурі якої адитивні ефекти значно переважають домінантні. Успадкування відбувається по проміжному типу, то-

му що значення параметру ˆ ˆ знаходиться в межах від 0 до 1, неалельні взаємодії

H1 D

відсутні. У розрізі батьківських форм більшою долею домінантних алелей, що визначають білковість зерна, відзначаються сорти Скарбниця, MVM 52-91 та Панна, а рецесивні алелі переважають у Palotas, Київської остистої (високобілкова) та Мадер. У сорту Альбатрос одеський майже однакова кількість домінантних та рецесивних алелей. Білковість зерна добре успадковується гібридами F1.

ЛІТЕРАТУРА

Драгавцев В.А., Цильке Р.А., Рейтер Б.Г. и др. Генетика признаков продуктивности яровых пшениц в Западной Сибири. – Новосибирск: Наука, 1984. – 230 с.

Литун П.П., Проскурин Н.В. Генетика количественных признаков. Генетические скрещивания и генетический анализ. – К.: УМК ВО, 1992. – 97 с.

ПанченкоІ.А., ЛучнойВ.В., ЛеоновО.Ю. Використаннясвітовогогенофондуозимоїпшениці вселекціїнаякістьзерна// ВісникПолтавськоїдержавноїаграрноїакадемії. – 2005. – №1. – С. 21-22.

Пинчук Л.Г. Продукционный потенциал яровой пшеницы и основные пути его реализации в условиях юго-востока Западной Сибири: Атореф. дис. д-ра с.-х. наук. – Москва, 2007.

– 46 с.

ПочинокХ.Н. Методыбиохимического анализарастений. – К.: Наук. думка, 1976. – 334 с. Турбин Н.В., Хотылева Л.В., Тарутина Л.А. Диаллельный анализ в селекции растений.

– Минск: Наука и техника, 1974. – 184 с.

Вплив саліцилової кислоти на зміни активності пероксидази і каталази у листках озимої пшениці в умовах посухи

1МАМЕНКО Т.П., 1ЯРОШЕНКО О.А., 2ЯКИМЧУК Р.А.

1Інститут фізіології рослин та генетики НАН України, відділ росту і розвитку рослин вул. Васильківська, 31/17, м. Київ, 03022, Україна

e-mail: mamenko@optima.com.ua

2Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини вул. Садова, 2, м. Умань, Черкаська обл., 20300, Україна

В наш час значна увага дослідників спрямована на з’ясування шляхів сприйняття і передачі сигналів, що індукуються зовнішніми факторами та участі в них регуляторів росту. Серед них важливу роль у регуляції розвитку захисних реакцій рослинного організму відіграє саліцилова кислота. Відомо про її участь у підвищенні

стійкості рослин за дії стрес-факторів абіотичної природи, зокрема засолення, посуха, гіпо- і гіпертермія (Singh, Usha, 2003, Kawano et al., 2004). Вважають, що захисна роль саліцилової кислоти обумовлена її впливом на генерацію активних форм кисню і підвищення активності антиоксидантних ферментів, які беруть участь в їх утилізації

(Agarwal et al., 2005).

У зв’язку з цим метою нашої роботи було вивчити вплив саліцилової кислоти на зміни активності антиоксидантних ферментів (каталази і пероксидази) у листках контрастних за посухостійкістю сортів озимої пшениці за умов посухи.

Об’єктами дослідження обрано контрастні за посухостійкістю сорти озимої м’якої пшениці (Triticum aestivum L.) – Київська 8 (стійкий до посухи) і Поліська 90 (слабостійкий до посухи). Модельну посуху створювали припиненням поливу рослин (до 30 % від повної вологоємкості) впродовж 12-ти діб у критичну до нестачі вологи фазу колосіння-цвітіння. Обробку рослин проводили водним розчином саліцилової кислоти у концентрації 0,25 мМ.

Встановлено, що тривала ґрунтова посуха індукувала підвищення активності пероксидази у листках обох сортів озимої пшениці, однак у листках посухостійкого сорту її активність була у 2 рази вищою, від слабостійкого сорту. За таких умов активність каталази у листках посухостійкого сорту озимої пшениці зростала (на 76 %), а у листках слабостійкого сорту знижувалась (на 45 %) від контролю. Обробка рослин саліциловою кислотою призводила до значного підвищення активності ферментів у листках озимої пшениці в умовах посухи. Зокрема, у листках посухостійкого сорту озимої пшениці активність пероксидази зростала на 120 %, а у листках слабостійкого сорту на 40 % від контролю, що становило удвічі вищу активність фермента порівняно із необробленими рослинами. Активність каталази у листках обробленої озимої пшениці посухостійкого сорту зростала на 100 % від контролю і незначно відрізнялась від активності фермента у листках необроблених рослин. Водночас у листках оброблених рослин слабостійкого сорту активність каталази різко зростала за дії посухи на 370 % від контролю.

Таким чином, попередня обробка рослин саліциловою кислотою викликала підвищення активності антиоксидантних ферментів (пероксидази і каталази) у листках обох сортів озимої пшениці, що сприяє адаптації рослин до посушливих умов.

ЛІТЕРАТУРА

Agarwal S., Sairam R, Srivastava G, Meena R. Changes in antioxidant enzymes activity and oxidative stress by abscisic acid and salicylic acid in wheat genotypes // Biologia Plantarum. – 2005.

– 49, № 4. – Р. 541-550.

Kawano T., Furuichi T., Muto S. Controlled salicylic acid levels and corresponding signaling mechanisms in plants // Plant Biotechnology. – 2004. – 21, № 5. – Р. 319-335.

Singh B., Usha K. Salicylic acid induced physiological and biochemical changes in wheat seedling under water stress // Plant Growht Regulation. – 2003. – 39, № 2. – Р. 137-141.

Особенности репродуктивного процесса Adonis vernalis L. в Крыму

МАРКО Н.В., ШЕВЧЕНКО С.В.

Никитский ботанический сад – Национальный научный центр УААН пгт Никита, г. Ялта, 98648, АР Крым, Украина

e-mail: nataly-marko@rambler.ru

Одним из редких растений, численность особей которых сокращается как на Украине, так и за рубежом, является Adonis vernalis L. (Парубок, 2001; Мельник, Парубок, 2004; Linglart, Hladick, 1999). В связи с решением вопросов охраны этого вида нами проведены исследования репродуктивного процесса и особенностей размножения A. vernalis в естественных условиях произрастания. В ходе исследований применяли следующие методы: цитологические, фенологические, морфологические, метод наблюдения, лабораторного и полевого эксперимента, экспедиционно-полевой.

В результате установлено, что закладка и формирование генеративных структур у A. vernalis проходят в почках возобновления в год, предшествующий цветению. Период внутрипочечного развития андроцея и гинецея длится 8-9 месяцев (июль - начало апреля). В этот период в мужской генеративной сфере формируется стенка микроспорангия по центростремительному типу и образуется спорогенная ткань. Генезис женской генеративной сферы в этот период включает в себя формирование плодолистика и закладку меристематического бугорка семязачатка. После выхода почек возобновления на поверхность (3-я декада марта – 1-декада апреля), в фазу бутонизации и к началу цветения, проходят микрогаметофитогенез (в течение 10-14 суток) и мегагаметофито- и гаметогенез (9-10 суток). Это наиболее уязвимые периоды, когда наблюдаются нарушения при формировании мужских и женских генеративных структур. Нами отмечены нарушения мейоза микроспороцитов (цитомиксис, выброс хромосом за пределы метафазной пластинки, отставание при расхождении хромосом в анафазе), а в женской генеративной сфере мы наблюдали отклонения при формировании некоторых семязачатков. Для цветков A. vernalis характерна протогиния: женская сфера созревает раньше мужской. A. vernalis является первоцветом, зацветает в 1-ой – 2-ой декаде апреля, и таким образом избегает конкуренции за агентов переноса пыльцы. Первые цветки раскрываются на уровне 2-3 см от земли, они крупные, золотистожелтые, часто посещаются пчелами. Основной способ опыления A. vernalis – энтомофилия. Основной тип опыления – аллогамия, осуществлению которой способствует структура цветка, разновременное созревание пыльцы и зародышевых мешков, динамика положения пыльников во время цветения и др. У A. vernalis наблюдаются относительно быстрые темпы прохождения процессов оплодотворения, эндоспермогенеза и эмбриогенеза. Оплодотворение проходит по премитотическому типу. Эндосперм – нуклеарный. Эмбриогенез идет по Solаnad-типу, на протяжении 24-30 суток. Семена осыпаются в мае - начале июня. Опадающее семя имеет один слабо дифференцированный сердечковидный зародыш, которому необходим период внутрисеменного доразвития. Основными способами диссеминации A. vernalis являются механохория и мирмекохория, радиус распространения семян 20-25 см. Семена прорастают плохо. Малое количество проростков в естественных местах произрастания, вероятно, обусловлено недоразвитием зародыша в опавших семенах. Анализ возрастной структуры популяции A. vernalis показывает довольно устойчивое положение вида в ценозе (по-

13* Актуальні проблеми ботаніки та екології

пуляции нормальные с абсолютным максимумом на средневозрастных генеративных особях). Для A. vernalis характерна значительная продолжительность жизни (Пошкурлат, 1975), что позволяет виду долгое время удерживать занимаемую территорию. Однако размножение и естественное возобновление вида слабое, поэтому для него необходима разработка природоохранных мероприятий, в том числе устранение воздействия антропогенного фактора (вытаптывание, выкапывание генеративных особей, срывание побегов и цветков, нарушение естественных мест обитания вида).

ЛИТЕРАТУРА

Мельник В.І., Парубок М.І. Горицвіт весняний (Adonis vernalis L.) в Україні. – К.: Фітосоціоцентр, 2004. – 163 с.

Парубок М.І. Сучасний стан популяцій та охорона Adonis vernalis L. в Україні // Вісн. Полтавського держ. пед. ун-ту ім. В.Г. Короленка : Серія екологія, біологічні науки: Зб. наук.

праць. – Полтава, 2001. – Вип. 3, № 17. – С. 42-50.

Пошкурлат А.П. Большой жизненный цикл горицвета весеннего // Растительные ре-

сурсы. – 1975. – 11, № 4. – С. 483-492.

Linglart M., Hladick A. La decouverte d’Adonis vernalis L. dans un du Gatinais nordoccidental // Monde plant. – 1999. – 94, № 466. – P. 7-8.

Изменения активностью ФЕП-карбоксилазы и НАДФ-малатдегидрогеназы листьев пшеницы под действием засухи и солевого стресса

1МЕХВАЛЫЕВА У.А., 1,2БАБАЕВ Г.Г., 2НОВРУЗОВ Е.А.

1Институт ботаники НАН Азербайджана Патамдарское шоссе, 40, Баку, АЗ 1073, Азербайджан

2Азербайджанский медицинский университет, кафедра биохимии ул. Бакиханова, 23, Баку, АЗ 1073, Азербайджан

e-mail: babayev_hg@yahoo.co.uk

В процессе жизнедеятельности растения часто подвергаются воздействию целого ряда природных факторов, которые лимитируют их рост, продуктивность и видовое распространение. Абиотический стресс вызывает комплекс ответных реакций, которые в свою очередь инициируют трансдукцию сигнальных путей и проявляются в изменениях на клеточном, физиологическом и биохимическом уровнях (Bray, 1997). Все живые организмы, не зависимо от таксономической принадлежности, обладают определенной пластичностью, позволяющей им выживать в стрессовых условиях определенной продолжительности и силы. Общий адаптивный ответ на стрессы, которые ведут к водному дефициту – это накопление осмолитов или осмопротекторов, которые помогают поддерживать водный баланс и защищают макромалекулы в клетках, подвергшихся стрессу. Солевой стресс, по данным литературы, приводит к возрастанию содержания свободного пролина, гидроксипролина, глицерола, сахаров, к увеличению уровня фотодыхания, к повышению устойчивости устьиц. Функционирование ферментных систем, обеспечивающих преврашение СО2 и дикарбоновых кислот, играет большую роль при адаптации к стрессовым условиям.