X.ФЕНОМЕНОЛОГІЯ

10.1.Специфіка філософії у контексті феноменології

10.2.Феноменологічна критика натуралізму, психологізму та історицизму

10..3.Вшив феноменології на філософію XX століття

Одним з головних напрямків сучасної філософської думки є феноменологія, що

буквально означає вчення про феномени. Феноменологія не тільки ознаменувала новий поворот у вивченні проблеми свідомості, але й визначила нові завдання філософської науки в цілому. Засновником феноменології в тому вигляді, в якому вона культивується в XX ст., є Едмунд Гуссерль. Під феноменом у філософії, починаючи з І. Канта, традиційно розуміють явище, котре осягається в чуттєвому досвіді. Е. Гуссерль же розуміє під феноменом смисли предметів, які виникають у свідомості. Ця вихідна установка, на якій будується феноменологічна філософія, прагне внести повну ясність у питання про осягнення сутності речей, що реалізується через наукові поняття. Яким чином людині вдається осягнути сутність речей? На це питання не дають переконливої відповіді ні представники натуралізму, ні представники суб’єктивізму. Суттєво збіднюють процес пізнання і ті, хто вважає, що наукові поняття утворюються завдяки абстракціям. Подолання всіх труднощів Е. Гуссерль вбачає у послідовній філософії, у феноменології.

Ключові слова

феномен, епохе, феноменологічна редукція, інтенція, конституювання, горизонт, інтенційна мета, ноема, інтенційний корелянт, «життєвий світ»

«З самої миті свого виник-філософія виступила з претензією бути строгою наукою, і при тому такою, котра задовольняла б найбільш високі теоретичні потреби і в етично-релігійному відношенні робила б можливим життя, кероване чистими

нормами розуму».

Е. Гуссерль

10.1.Специфіка філософії у контексті феноменології

•Основоположник одного з провідних напрямів сучасної західної філософії - феноменології Е. Гуссерль (1859-1938) поставив проблему філософії як строгої і точної науки. Е. Гуссерль - вчений, який заклав теоретичні основи сучасного західного мислення і визначив проблематику майже всіх напрямів філософії (екзистенціалізму, філософської і культурної антропології, герменевтики, структуралізму, деконструктивізму). Народився він в Австрії, у двадцять два роки закінчив математичний факультет Лейпцизького університету. Зацікавленість філософією і філософськими питаннями в математичних науках привела Е.

Гуссерля у Віденський університет, де він здобув філософську освіту під керівництвом знаменитого на той час професора філософії Ф. Брентано (1838-1917). У 1887 році Гуссерль захищає докторську дисертацію в Галльському університеті. Багато років викладав у Геттінгенському, Фрейбурзькому і Галльському університетах. Його перша робота «Філософія арифметики» підводить емпіричну основу під усі математичні науки. Але широку відомість принесли Гуссерлю «Логічні дослідження», опубліковані в 1900-1901 pp. Через декілька років завдяки цій праці виник «феноменологічний рух», який проіснував до початку 30-х років XX ст. Третій - «трансцендентальний» - етап у формуванні філософії Е. Гуссерля пов'язують з його роботою «Ідеї чистої феноменології» (1913 p.), в якій він окреслив сферу дослідження власне феноменології як філософської науки. Автор поставив перед собою завдання знайти єдино вірну основу філософії, науки і будь-якого знання взагалі. В останній роботі «Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія» Е. Гуссерль намагається дослідити причини і джерела занепаду західноєвропейської культури і всього західного суспільства в цілому. Мислитель помер у 1938 році, залишивши після себе багату творчу спадщину. В його архіві в Лувені (Феслау) зберігається понад 40 000 неопублікованих сторінок, написаних знаками винайденого ним способу скороченого письма. Багато шкіл філософії, психології, соціології, культурології сприйняли ідеї Е. Гуссерля.

У ствердженні своєї позиції Е. Гуссерль виходить з того, що всі існуючі на його час філософські вчення не відповідали вимогам строгої науковості, оскільки за зразок науковості беруть науки про природу і суспільство. Всі науки можна поділити на два основних види:

•ейдетичні науки, до яких належать логіка, математика і філософія;

•фактуальні науки, які обґрунтовують свої судження посиланням на факти, котрі мають випадковий характер.

Філософським судженням не притаманні ні точність математичних істин, ні чуттєві спостереження істин фізичних. Вони й не повинні мати їх, оскільки філософія є новим

виміром знання, пов'язаним із прагненням до чистого і абсолютного знання.

Справжня філософія, або трансцендентальна феноменологія, на відміну від фактуальних наук, є наука не про факти, а про сутності. Проте, на відміну від інших ейдетичних наук (наприклад, математики), вона не може абстрагуватися від того факту, що все дано нам через свідомість. Філософія має справу з мисленням, спрямованим на предмет як такий, і в цьому розумінні вона не дискурсивна, а інтерпретативна. Основні риси філософського знання — абсолютна самоочевидність, абсолютна істина, безпосередня споглядальність сутності.

неминучу натуралізацію свідомості. При такому підході до свідомості втрачається найголовніше - міжсуб'єктні зв'язки. Вони визначають сутність свідомості і є недосяжними для експериментального дослідження, на яке спираються фактуальні науки.

•Спробу обґрунтування філософії, її значущості через спирання на психологію як науку про факти Е. Гуссерль називає психологізмом. Така спроба позбавляє філософію її предмета Це пояснюється, по-перше, тим, що фактуальна наука не може бути обґрунтуванням ейдетичної науки, оскільки ейдетична наука має справу не з випадковими фактами, а з апріорними інтенційними основами емпіричного. По-друге, сутність психічного виключає буття в смислі тілесного буття природи, котре пізнається як індивідуальна тотожність у множині дослідів.

Концепцію свідомості Е. Гуссерль будує на основі поняття інтенційності (інтенція - спрямованість будь-якого акту свідомості на об'єкт). Поняття інтенції ввів у вжиток психолог

Ф.Брентано, вчитель Е. Гуссерля. Будь-яка свідомість є «свідомістю про» (про щось). Інтенційність внутрішнього властива свідомості, тому вивчення її сутності означає вивчення її смислу та її предметності. Завдяки їм конституюється система переживань, через які для ego («Я») існує світ.

•Історицизм, подібно до психологізму, також намагається обґрунтувати філософію через спирання на історію як на науку про факти. А факт, вважає Е. Гуссерль, не має і не може мати абсолютної цінності. Тому як історицизм, так і психологізм з точки зору феноменології є варіантом псевдофілософії, а не строгим і точним філософським знанням.

Єдиною дисципліною, здатною зробити філософію строгою і точною наукою, є феноменологія. Це наука про феномени. А феномен є те, що проявляється (являється), оскільки воно проявляється у свідомості Людське «Я» і всі речі, які оточують його, є

феномени. Завдяки принципові феноменологічної редукції, тобто утриманню (епохе) від віри в реальність навколишнього світу, ми споглядаємо ейдос світу, його ідеальну цінність. З цієї точки зору редукція є ейдетичною. Оскільки феномен проявляє себе тільки у свідомості і тільки через акт свідомості, тобто свідомість суб'єкта визначає становище речей в реальності, редукція є також і трансцендентальною.

На відміну від трактування свідомості І. Кантом як такої, що утворює об'єкт, Е. Гуссерль вважає: свідомість лише виявляє об'єкт у людині (в мені), і більше нічого. У подвійному - ейдетичному і трансцендентальному - вимірі феномен, так само як і його явленість свідомості, репрезентує собою щось абсолютне - сутність речі, її буття. Свідомість, яка здійснює редукцію, є самодостатньою, і завдяки її діяльності нам відкривається єдине абсолютне буття. Інтенція на об'єкт, який безпосередньо і в оригіналі

дано свідомості, є інтуїцією. Завдання філософії полягає в досягненні очевидності, заснованої на об'єктивній апеляції до інтуїції, а не на чиїхось точках зору.

•Поняття «конституювання» завершує теорію Е. Гуссерля. Свідомість є конституюючий потік переживань. Формою конституювання є феноменологічна темпоральність — єдність минулого, майбутнього і теперішнього в одному інтенційному акті свідомості Завдяки конституюванню у формі темпоральності (часовості) свідомість «Я» володіє навколишнім світом і самим собою. Філософія, - вважає Е. Гуссерль, - і є вищим прагненням Розуму конституювати з дійсною очевидністю «Я» і те, чим є світ для цього «Я».

10.3.Вплив феноменології на філософію XX століття

•3 феноменології Е Гуссерля починається новий етап розвитку європейської філософії. Видатні мислителі XX ст. використали основні поняття і метод гуссерліанського вчення. М. Гайдеггер, а пізніше Ж.-П. Сартр застосовували метод для дослідження фундаментальних понять буття, часу, людського існування і свободи; М. Шелер - для розвитку ідей філософської антропології і аксіології; М. Мерло-Понті - для аналізу свідомості і сприйняття в концепції «феноменального тіла»; Н. Гартман - для побудови нового варіанта реалізму. Особливе застосування ідеї Е. Гуссерля знайшли у соціології знання, яка сформувалася в XX ст. У радянській філософській традиції видатними представниками феноменології були Г. Г. Шпет і М. К. Мамардашвілі.

Вплив гуссерліанства пояснюється новим уявленням про предмет філософії та її мету. Філософія - це не якась система висловлювань і доказів, а зусилля, котре змушує об'єкт «проявитися», інтуїтивне «роблення його очевидним». Для Е. Гуссерля найвищий принцип філософії - не картезіансько-кантівський принцип «я мислю», а принцип «я можу», тобто інтуїція - очевидна і така, гир робить очевидне. Об'єктивним корелятом «я можу» виступає те, що Гуссерль називає горизонтом. Горизонт - це спектр можливостей прояву об'єкта, всередині якого визначено коло решти актуальних інтенцій одного і того ж об'єкта. Філософія, таким чином, постає, згідно з Гуссерлем, як інший спосіб прожити природне життя, виходячи не з віри в його реальність, а з прояснення його сутності. При цьому феноменологія залишає самі речі такими, якими вони є: якщо вони ірраціональні - то ірраціональними, якщо раціональні - то раціональними. Феноменологія визнає апріорність буття сутності відносно реальності факту. Будь-яке об'єктивне буття інтенційно засновується на бутті чистої свідомості

Заслуга Е. Гуссерля полягає в новій філософській інтерпретації проблеми свідомості Він аналізує свідомість не з точки зору її змісту (це справа психології як фактуальної науки),

аз точки зору її інтенційної мети (ноеми). Ноема - це те дещо, яке виявляє себе у свідомості і тільки завдяки свідомості, але не є ні нею самою, ні її частиною. Будь-який спосіб свідо-