22.Еферентні системи аналізаторів та їх участь у сенсорних процесах
Аферентний шлях формується чутливими нервами, які приносять збудження від рецепторів у центральну нервову систему. Ці нерви називають доцентровими.
Нервовий центр рефлекторної дуги являє собою скупчення нейроцитів на певному рівні центральної нервової системи. В ньому відбувається обробка інформації, що надходить від рецепторів, про зміни середовища. Нервові центри можуть бути розміщені на будь-якому рівні центральної нервової системи. Залежно від цього, розрізняють наступні рівні регуляції: спінальний, бульбарний (довгастий мозок), мезенцефальний (середній мозок), діенцефальний (проміжний мозок), мозочковий, стріопалідарний (базальні ядра мозку), кірковий (кора великих півкуль).
Еферентний шлях являє собою або рухові, або вегетативні нерви. По ньому передається збудження від центральної нервової системи до робочого виконавчого органа.
Ефектор, або робочий орган, отримує збудження “наказ”, що надійшов із центру, і здійснює або, навпаки, припиняє виконання роботи. Ефектором можуть бути скелетні та гладкі м’язи, серцевий м’яз, залози.
23. Проблема класифікації відчуттів
Класифікація відчуттів здійснюється за кількома критеріями:
1)По характеру відчуттів та місця знаходження рецепторів розрізняють:
а) екстероцептивні відчуття (зорові, слухові, шкіряні, нюхові, смакові)
– відображають властивості предметів та явищ зовнішнього середовища і мають рецептори на поверхні тіла.
б) інтероцептинві відчуття
– мають рецептори, які розміщені у внутрішніх органах і тканинах тіла і відображають
стан внутрішніх органів;
в) пропроцептивні відчуття
– рецептори розміщені в м”язах та зв”язках, дають інформацію про рух та розміщення тіла. (Підклас рецепторів, які мають чуттєвість до руху, називаються кінеститичними або кінетичними, а вид відчуттів –кінеститсичні).
2)Екстереорептори діляться на дві групи:
а) контактні рецептори (та відповідні відчуття)
– передають подразнення при безпосередній взаємодії в діючими на них об’єктами (тактильні, смакові рецептори та відповідні відчуття);
б) дистантні рецептори (та відповідні відчуття)
– реагують на подразники, які ідуть від віддаленого об3єкта (це зорові. слухові, нюхові відчуття).
3) Види відчуттів, які виділені за органами відчуттів:
-зорові;
-слузові;
-нюхові;
-смакові;
-тактильні
24.Проблема співвідношення сенсорного та перцептивного образів
Говорячи про відчуття та сприймання слід говорити про ці феномени в двох основних аспектах:
1) як процес;
2)як результат (образ, відповідно, виділяють сенсорний та перцептивний образ.).
Сенсорний та перцептивний образи тісно зв»зані між собою, разом з тим, мають свої мають певні відмінності:
1.а) Сенсорний образ відчуття мономодальний (зорові, слухові, тактильні)
б) Перцептивний образ полімодальний (виникає в результаті спільної роботи кількох аналізаторів).
2. а)Перцептивний образ відображає предметну визначеність світу.
б)Сенсорний образ входить як складова частина в предметну характеристику відчуття.
3. а) Сенсорний образ характеризується інтенсивністю(відображає кількісну сторону подразника).
б) Перцептивний образ не характеризується інтенсивністю. (Хоч ми і говорити про яскраві враження, але вони багато в чому залежать від якості та інтенсивності відчуттів).
4. а)Сенсорному образу притаманна локалізованість (Це значить, що будь-який образ відчуттів включає елементи просторового розміщення подразника).
б) При сенсорному образі локалізованість в просторі перетворюється в предметну співвіднесеність образа сприймання і об’єкта.
5. а) Сенсорний образ характеризується емоційний тоном;
б) Для перцептивного образу, який має складну предметну структуру, характерні предметні почуття.