87. Охарактеризуйте процес комунікації, основні етапи та елементи.

У процесі комунікації вирізняють наступні етапи:

формування концепції обміну інформацією;

кодування та вибір каналу;

передача повідомлення через канал;

декодування;

усвідомлення змісту ідеї відправника;

зворотній зв’язок.

Для здійснення процесу комунікації необхідні, принаймні, 4 умови:

1. наявність щонайменше двох осіб:

відправника – особи, яка генерує інформацію, що призначена для передачі;

одержувача – особи, для якої призначена інформація, що передається;

2. наявність повідомлення, тобто закодованої за допомогою будь-яких символів інформації, призначеної для передачі;

3. наявність каналу комунікації, тобто засобу, за допомогою якого передається інформація;

4. наявність зворотного зв’язку, тобто процесу передачі повідомлення у зворотному напрямку: від одержувача до відправника. Таке повідомлення містить інформацію про ступінь сприйняття й зрозумілості отриманого повідомлення.

88. Охарактеризуйте міжособистісні комунікації та її методи

Комунікації — процес обміну інформацією між двома та більше особами, що забезпечує їх взаєморозуміння.

Більшість комунікацій, що супроводжують трудову діяльність, є міжособистісними. Міжособистісні комунікації — спілкування працівників організації між собою з приводу визначення цілей, розподілу завдань, обговорення способів виконання роботи, розв'язання проблем, тощо. Міжособистісні комунікації поділяють на: комунікації між двома індивідами; комунікації між індивідом і групою; комунікації всередині групи (багатоканальні комунікації). - Комунікації між двома індивідами. За таких комунікацій обидві сторони виступають відправниками й адресатами інформації.

- Комунікації між індивідом та групою. Виникають, коли одна особа (доповідач) доводить певну інформацію до значного кола інших осіб (слухачів). Наприклад, виступ на засіданні, конференції, в лекційній аудиторії.

Комунікації всередині групи. Виникають, коли невелика кількість осіб збирається разом з певною метою (наприклад, для реалізації якогось проекту створюють групу, в яку відбирають потрібних фахівців з різних функціональних відділів фірми).

Методи:

Усні комунікації:

«+» -швидкість обміну інформацією, простота здійснення, зворотний зв’язок

«-» - ймовірність пропустити важливі деталі, забування почутої інформації, викривлення повідомлення

Письмові комунікації:

«+» - є незмінною, може зберігатися, легко піддається перевірці, добре обміркована, логічна, структурована.

Невербальні комунікації – обмін інформацією, який здійснюється без використання слів.

89. Охарактеризуйте між рівневі, формальні та неформальні комунікації

Комунікації — процес обміну інформацією між двома та більше особами, що забезпечує їх взаєморозуміння.

Організаційні комунікації класифікують взалежності від:

від статусу:

- Формальні комунікації — це обмін інформацією за каналами, передбаченими організаційною структурою фірми.

- Неформальні комунікації. Це обмін інформацією каналами, не передбаченими організаційною структурою. Вони можуть здійснюватися спонтанно, а можуть провокуватися навмисне з метою пересвідчитись у достовірності офіційної інформації чи визначити реакцію підлеглих на зміни, що відбуваються чи плануються в організації, щоб за необхідності розробити заходи для подолання опору цим змінам.

Формальні та неформальні комунікації ще називають внутрішніми.

за характером спрямованості:

- між рівневі (вертикальні) комунікації. Здійснюються від керівника до підлеглого (низхідні комунікації) і від підлеглого до керівника (висхідні).

- Горизонтальні комунікації. Виникають між працівниками одного управлінського рівня (один підрозділ або суміжні).

- Діагональні комунікації. Є різновидом горизонтальних. Існують між різними управлінськими рівнями не у формі прямого підпорядкування, а з метою узгодження дій лінійних і функціональних або штабних керівників.