57. Виборча кампанія. Основні етапи виборчої кампанії.

Важливою частиною будь-якої політичної системи в демократичних державах є регулярне проведення виборів до представницьких органів влади різного рівня, а також вищих органи, а також вищих посадових осіб країни й керівників місцевої виконавчої влади. Одночасно зі зміцненням і розвитком демократичних традицій удосконалюються форми і методи впливу на громадську думку, на виборців, а також лобістська і громадська діяльність різного роду.

Всі зусилля у виборчій кампанії спрямовані на оптимальне використання наявних ресурсівдля посилення переваг кандидата і нейтралізації сильних сторін його опонентів. У процесі виборчої кампанії відбувається:

• Формування групи прихильників і стимулювання їх активності в день виборів;

• Залучення на свій бік людей, які будуть голосувати, але ще не визначилися за кого;

• Ослаблення позицій опонентів та внесення сумнівів і розбіжностей у табір їх прихильників (контрпропаганда).

Головна дійова особа виборчої кампанії - кандидат у депутатина конкретну виборну посаду.Характервиборчої кампанії передбачає спільну роботуколективулюдей (команди), які разом з кандидатом долають шлях до поставленої мети. Чим більше людей зацікавлені в перемозі кандидата, тим імовірніше ця перемога. Кожна виборча кампанія не схожа на інші.

Відомо, що у виборчій кампанії звичайно виділяється кілька основних етапів: формування законодавчої бази виборів; оголошення виборів; висування кандидатів (збирання підписів); реєстрація кандидатів; передвиборчі заходи; голосування; визначення результатів виборів (можливе призначення повторних виборів.

Основні етапи діяльності в ході виборчої кампанії:

1. організація та управління виборчою кампанією;


2. інформаційно-аналітичне забезпечування виборчої кампанії;


3. збирання первинної інформації;


4. аналіз проблемної ситуації;


5. приймання рішень (стратегія кампанії);


6. реалізація рішень (тактика кампанії);


7. контроль за голосуванням; підраховування голосів;


8. результати виборів.

58. Політична влада: концепції, ресурси, легітимність.

Концепції: біхевіористська; психологічна; системна; теологічна; релаціоніська; інструменталіська; конфліктна; марксистська; (+) нормативно-формалістична; організька; суб’єктивно психологічна; індивідуалістично соціологічна; археології і генеалогії влади;

Політична влада – здатність, право і можливість здійснювати визначальний вплав на політичну діяльність і політичну людей і їх об’єднань за допомогою різних засобів: авторитету, мистецтва.

Ознаки ПВ: закріплює пріоритетність інтересів суб’єктів влади, які стають загальнообов’язковими для усіх верств населення; політична влада у сутності містить протиріччя між суб’єктом та об’єктом; пануючий суб’єкт влади має перевагу над загальною частиною населення щодо становища; взаємовідносини суб’єктів залежать від умов оволодіння певною сукупністю засобів які забезпечують формування та реалізацію здатності одних нав’язувати волю іншим.

Функції: інтегративна (полягає в об’єднанні соціально-політ. сил сусп.); регулятивна (спрямовує політичну волю мас на регулювання життєдіяльності суспільства, правотворчість); мотиваційна (формув. мотивів політ. діяльності, передусім); стабілізуюча (націленість на стійкий розвиток політичної системи, громадянського суспільства).

Суб’єкти влади: особа; орган; організація. Первинні (народ; здійснює владу безпосередньо і через органи держаної влади і органи самоврядування); вторинні (малі групи, партії, асоційовані групи).

Об’єкт ПВ: явища і процеси політичної сфери на які спрямовані; всі сфери сусп. життя (ек., духовну, соціальну, науково-технічну).

Ресурси влади: сукупність засобів використання яких забезпечує вплив на об’єкт влади відповідно до цілей суб’єкта: економічні; соціальні; політики правові; силові; інформаційні; демографічні.

Політична влада (ширша за державну владу): виникає раніше державної; не кожна політична влада є державною, але кожна державна влада є політ.

Легітимність ПВ – форма підтримки, виправдання правомірності застосування влади і здійснення правління державою або її інститутами. Синонім законності. Не завжди легальна легітимною. Легітимність є однією за важливих ознак демократичності. Основні джерела: населення, уряд, зовнішні політичні структури.

Вебер: традиційний; харизматичний; раціональний.

Істон: ідеологічниий; структурний; персоналістський.