
- •1. Дослідження Арістотелем і Платоном сутності та форм організації держави.
- •2. Арістотель «Політика».
- •3. Платон «Держава».
- •4. Цицерон «Про державу».
- •5. Основні концепції політичної думки мислителів Стародавнього світу.
- •6. Н.Макіавеллі «Державець».
- •7. Погляди н.Маківеллі на державу і політику і методи державного управління.
- •8. Т.Гоббс, Дж.Локк, ж.-ж. Руссо про суспільний договір.
- •9. Напрямки української політичної думки XIX-xх століття.
- •10. Ґенеза політико-правової думки в Україні: від «Руської правди» до Конституції Пилипа Орлика.
- •11. В. Липинський «Листи до братів хліборобів».
- •12. Національно-радикальний напрям української політичної думки (д.Донцов, м.Міхновський).
- •13. Ідеї федералізму та національно-територіальної автономії м.Драгоманова та м.Грушевського.
- •14. Засади гетьманської трудової монархії в.Липинського.
- •15. Політична теорія м. Вебера.
- •16. Предмет, методи, категорії та функції політології.
- •18. Політика як суспільне явище і форма діяльності.
- •19. Мораль і політика.
- •32. Засадничі принципи класичних теорій еліт г.Моска, в.Паретто, р.Міхельса.
- •35. Політичні партії. Ґенеза та типологія їх функцій.
- •36,37. Сутність, структура та функції політичної ідеології.
- •Політична ідеологія має трирівневу структуру свого функціонування:
- •38. Теоретичні засади консервативної ідеології.
- •39. Політичні режими, їхня сутність та типологія.
- •40. Поняття та ідейні витоки тоталітаризму.
- •41. Сучасні теорії демократії.
- •43. Основні типи й показники оцінки легітимності влади.
- •44. Політичні конфлікти. Джерела походження та способи врегулювання.
- •45. Типологія політичних конфліктів. Основні типи політичних конфліктів в Україні, та шляхи їх вирішення.
- •46. Громадсько-політичні рухи: сутність та типології.
- •47. Структура, функції та типологія політичних систем. Політична система сучасної України.
- •48. Соціальні та ідейні витоки демократії, її сутнісні характерист.
- •49. Основні історичні форми та типи демократії. Інститути прямої та представницької демократій.
- •50. Соціально – політична сутність марксизму.
- •51. Соціал-демократія як ідейно-політична доктрина.
- •52. Базові засади лібералізму як політичної ідеології.
- •53. Основні теорії соціальної структури суспільства. Сутність і політичне значення поняття «середній клас».
- •54. Партійні системи та їхня типологія. Особливості партійної системи в Україні.
- •55. Виборчі системи і їхнє місце в формуванні інститутів політичної влади.
- •56. Виборча система в сучасній Україні.
- •57. Виборча кампанія. Основні етапи виборчої кампанії.
- •58. Політична влада: концепції, ресурси, легітимність.
- •59. Політична складова міжнародних відносин. Специфіка і засоби зовнішньої політики.
- •60. Глобальні проблеми людства та шляхи їх розв’язання.
57. Виборча кампанія. Основні етапи виборчої кампанії.
Важливою частиною будь-якої політичної системи в демократичних державах є регулярне проведення виборів до представницьких органів влади різного рівня, а також вищих органи, а також вищих посадових осіб країни й керівників місцевої виконавчої влади. Одночасно зі зміцненням і розвитком демократичних традицій удосконалюються форми і методи впливу на громадську думку, на виборців, а також лобістська і громадська діяльність різного роду.
Всі зусилля у виборчій кампанії спрямовані на оптимальне використання наявних ресурсівдля посилення переваг кандидата і нейтралізації сильних сторін його опонентів. У процесі виборчої кампанії відбувається:
Формування групи прихильників і стимулювання їх активності в день виборів;
Залучення на свій бік людей, які будуть голосувати, але ще не визначилися за кого;
Ослаблення позицій опонентів та внесення сумнівів і розбіжностей у табір їх прихильників (контрпропаганда).
Головна дійова особа виборчої кампанії - кандидат у депутатина конкретну виборну посаду.Характервиборчої кампанії передбачає спільну роботуколективулюдей (команди), які разом з кандидатом долають шлях до поставленої мети. Чим більше людей зацікавлені в перемозі кандидата, тим імовірніше ця перемога. Кожна виборча кампанія не схожа на інші.
Відомо, що у виборчій кампанії звичайно виділяється кілька основних етапів: формування законодавчої бази виборів; оголошення виборів; висування кандидатів (збирання підписів); реєстрація кандидатів; передвиборчі заходи; голосування; визначення результатів виборів (можливе призначення повторних виборів.
Основні етапи діяльності в ході виборчої кампанії:
організація та управління виборчою кампанією;
інформаційно-аналітичне забезпечування виборчої кампанії;
збирання первинної інформації;
аналіз проблемної ситуації;
приймання рішень (стратегія кампанії);
реалізація рішень (тактика кампанії);
контроль за голосуванням; підраховування голосів;
результати виборів.
58. Політична влада: концепції, ресурси, легітимність.
Концепції: біхевіористська; психологічна; системна; теологічна; релаціоніська; інструменталіська; конфліктна; марксистська; (+) нормативно-формалістична; організька; суб’єктивно психологічна; індивідуалістично соціологічна; археології і генеалогії влади;
Політична влада – здатність, право і можливість здійснювати визначальний вплав на політичну діяльність і політичну людей і їх об’єднань за допомогою різних засобів: авторитету, мистецтва.
Ознаки ПВ: закріплює пріоритетність інтересів суб’єктів влади, які стають загальнообов’язковими для усіх верств населення; політична влада у сутності містить протиріччя між суб’єктом та об’єктом; пануючий суб’єкт влади має перевагу над загальною частиною населення щодо становища; взаємовідносини суб’єктів залежать від умов оволодіння певною сукупністю засобів які забезпечують формування та реалізацію здатності одних нав’язувати волю іншим.
Функції: інтегративна (полягає в об’єднанні соціально-політ. сил сусп.); регулятивна (спрямовує політичну волю мас на регулювання життєдіяльності суспільства, правотворчість); мотиваційна (формув. мотивів політ. діяльності, передусім); стабілізуюча (націленість на стійкий розвиток політичної системи, громадянського суспільства).
Суб’єкти влади: особа; орган; організація. Первинні (народ; здійснює владу безпосередньо і через органи держаної влади і органи самоврядування); вторинні (малі групи, партії, асоційовані групи).
Об’єкт ПВ: явища і процеси політичної сфери на які спрямовані; всі сфери сусп. життя (ек., духовну, соціальну, науково-технічну).
Ресурси влади: сукупність засобів використання яких забезпечує вплив на об’єкт влади відповідно до цілей суб’єкта: економічні; соціальні; політики правові; силові; інформаційні; демографічні.
Політична влада (ширша за державну владу): виникає раніше державної; не кожна політична влада є державною, але кожна державна влада є політ.
Легітимність ПВ – форма підтримки, виправдання правомірності застосування влади і здійснення правління державою або її інститутами. Синонім законності. Не завжди легальна легітимною. Легітимність є однією за важливих ознак демократичності. Основні джерела: населення, уряд, зовнішні політичні структури.
Вебер: традиційний; харизматичний; раціональний.
Істон: ідеологічниий; структурний; персоналістський.