5.Україна на світовому ринку товару та капіталу

1. Україна на світому ринку товарів і послуг представлена як високотехнологічними товарами так і сировиною . Структура товарних потоків свідчить про те що за останній час збільшилася частка експорту в торгівельному балансі, хоч з іншого боку це зумовленно особливостями калькуляції експортно – імпортних операцій. Тобто, обсяг експорту фактично зменшився, та методика розрахунків зумовлює збільшення його частки.

2. Ринки реалізації українських товарів – це здебільшого близьке зарубіжжя. Вихід на світові ринки ускладнений жорсткою конкуренцією у високотехнологічних галузях, яскравим прикладом є нещодавні тендери щодо транспортних літаків та продукції воєнного комплексу (тендери щодо виробництва танків).

3. Форми і методи регулювання міжнародного інвестування на національному і міжнародному рівнях.

4. Інвестиції є основою перебудови сектору матеріального виробництва, а тому держава повинна застосовувати весь комплекс економічних, правових та адміністративних засобів для подолання негативної тенденції скорочення обсягів інвестиції та підвищення інвестиційної діяльності. Усі методи державного регу лювання інвестиційної діяльності є взаємозв’язаними,а тому застосування їх не може бути довільним.Основними методами регул.міжнар. інвестування на нац. рівні є:визначення пріоритетних сфер та об’єктів інвестування; залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави; забезпечення захисту інвестицій; експертиза інвестиційних проектів; регулювання фондового ринку; регулювання участі інвесторів у приватизації. До форм слід віднести податкове регулювання; бюджетне регулювання; кредитне регулювання та проведення гнучкої амортизаційної політики. А до форм регулювання міжнародного інвестування на міжнар.рівні належать: пряме інвестування через створення як підприємств з іноземним капіталом, так і спільних підприємств; продаж іноземним інвесторам цінних паперів; отримання кредитів. Позик та гарантій міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ, банків тощо. Діяльність іноземних інвесторів регулюється законодавчими та нормативними актами,які прийняті міжнародними організаціями.

6.Міжнародна економіка та міжнародна економічна політика

Міжнародна економіка як наука є складовою частиною економічної теорії, що вивчає закономірності взаємодії господарюючих суб'єктів різних країн в галузі міжнародного обміну товарами, руху та використання факторів виробництва, валют та формування міжнародної економічної політики.

Важливе значення для міжнародної економіки має економічна політика держав, механізми регулювання економіки загалом і її зовнішніх аспектів зокрема. Теоретичні напрацювання призвели до висновку про необхідність державного втручання в економіку і її регулювання в тих чи інших формах. Питання про ступінь державного втручання в економічний розвиток є актуальним і сьогодні.

Міжнародна економічна політика за стратегічною метою є логічним продовженням внутрішньої економічної політики кожної держави, але з власними зовнішніми факторами та інструментами для реалізації, а отже, вона тісно взаємозв’язана з внутрішньою політикою. Це — національна політика країни стосовно інших суб’єктів світового господарства, якими можуть бути і держави, і міжнародні економічні організації, інститути й міжнародні акціонерні товариства. Позиції країни в міжнародних економічних відносинах характеризуються рівнем економічного і політичного розвитку, обсягом національного капіталу, життєвим рівнем населення, природними багатствами, ступенем розвитку науки та іншими чинниками. Інакше кажучи, зовнішньоекономічна політика — це функція економічної та політичної системи держави.

За обмежених ресурсів і підвищення ефективності виробництва, особливо в розвинутих країнах, зростає і загострюється конкуренція на світовому ринку між національними товаровиробниками. Вона посилює диференціацію країн на розвинуті й слаборозвинуті, на багаті та бідні. Економічно могутні країни, регіональні інтеграції в змозі проводити зовнішню політику з позиції сили та істотно впливати на міжнародні економічні відносини для обстоювання своїх національних інтересів. Країни з низьким рівнем розвитку змушені пристосовуватись до такого порядку і формувати свою зовнішню політику або на підставі реальних економічних можливостей, або об’єднуватись у регіональні економічні інтеграції.

Зовнішня економічна політика це — комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування національної економіки в системі світового господарства..

Зовнішньоекономічнаполітика — це політичний курс дій суб’єктів зовнішньоекономічних відносин і діяльності, або політична стра­тегія суб’єкта в реалізації його зовнішньоекономічних інтересів. /й притаманні

1. установлення і реалізація цілей ЗЕП (якщо за стратегічною метою і внутрішня, і зовнішня економічна політика держави можуть, практично, збігатися, то за засобами реалізації — відрізняються);

2. визначення національних інтересів держави та їх узгодження з інтересами інших держав, яке може бути як стихійно-ринковим, конкурентним, так і ринково регульованим;

3. національне організаційно-інституційне і теоретично-концеп­туальне забезпечення ЗЕП (правова, організаційна структура та інфраструктура національних ринкових відносин, відповідна теоретична концепція міжнародних економічних відносин, ключові вектори МЕВ).