51. Міжнародні валютні системи

Міжнародні валютні системи - це сукупність правил і механізмів, що складаються на основі інтернаціоналізації господарських зв 'язків і повинні забезпечувати співвідношення різних валют у міжнародних відносинах. Тобто валютні системи покликані встановлювати "правила гри" для всіх країн, економіка яких є відкритою.

На сучасному етапі держави організовують у певних правових формах і залежно від складу країн-учасниць такі види валютних систем, як національні, регіональні та міжнародну. 

 До елементів міжнародної валютної системи належать:

- одна або кілька резервних національних чи колективних валют; - міжнародні платіжні засоби та активи; - режим конвертації валют (валютні паритети, валютні курси); - механізм і форми міжнародних розрахунків; - міжнародні ринки та ринки золота; - регламентація й уніфікація законодавства, яке забезпечує функціонування міжнародних валютних систем;- статус міждержавних організацій та інститутів, які регулюють валютні відносини, а також банківських установ, які здійснюють міжнародні розрахунки й валютно-кредитні операції.

Еволюція розвитку міжнародної валютної системи

Перший етап - біметалізм ХУІ-ХУШ ст. Подвійний золото-срібний стандарт.

Основні ознаки: - роль загального еквівалента закріплюється за двома металами; - необмежений обіг монет; - вільне карбування монет; - Недоліком системи було законодавче закріплення за обома металами ролі грошей, що суперечить самій природі грошей - єдиного товару еквіваленту.

Другий етап - розвиток золотого монометалізму. Цей етап має три періоди.

I. Золотомонетний стандарт. Паризька конференція 1867 р. Основні ознаки:

- єдиним мірилом світових грошей є золото; - фіксований золотий вміст у валютах і валютні курси; - золото виконує всі функції грошей- банкноти, білонні монети вільно розмінюються на золото.

II. Золотозливковий стандарт. Генуезька конференція 1922 р. Основні ознаки: - національні кредитні гроші використовують як міжнародні платіжні засоби; - в обігу відсутні золоті монети;- банкноти, білонні монети вільно розмінюються на золоті зливки.

III. Золотодевізний стандарт. Бреттон-Вудська конференція 1944 р. Основні ознаки: - збереження ролі золота як одиниці розрахунків у міжнародному обігу;

девіз - валюти вільно розмінюються на іншу валюту, розмінну на золото;

- долар у режимі золотого стандарту прирівнювався до золота. Недоліком стандарту була жорстока система валютних нормативів.

Причинами відміни були припинення конвертованості долара на золото, нестабільність внутрішньоекономічної ситуації у США, загострення світового економічного суперництва.

Третій етап - повна демонетизація золота 1976-1978 рр. Паперово-валютний стандарт. Ямайська конференція.

Основні ознаки:

- повна демонетизація золота;

- відміна фіксації золотого вмісту у валютах і валютних курсів;

- відміна фіксації валютних курсів та заміна їх плаваючими валютними курсами;

- впровадження стандарту спеціалізованих прав запозичення (СПЗ) - як головного резервного активу та засобу розрахунку.

Недоліками стандарту є встановлення курсу валют на основі споживчого кошика, що спричиняє певні похибки, пов' язані з неоднаковою цінністю товарів у різних країнах.

Основними питаннями, які розв' язує та чи інша валютна система, є такі: який механізм курсоутворення, який фінансовий актив прийнятий за резервний, якими методами відновлюється рівновага платіжних балансів. Залежно від того, як і якими методами будуть вирішені ці питання, існує п'ять типів валютних системи:

1. Система "вільного плавання".

2. Система фіксованого стандарту.

3. Система одновалютного стандарту.

4. Керована міжнародна система.

5. Система єдиної валюти.