33. Міжнародні інвестиції та їх класифікація

Капітал є одним із факторів виробництва - ресурсом, який необхідно затратити, щоб виробити товар, і являє собою весь накопичений запас засобів у продуктивній,грошовій і товарній формах, необхідних для створення матеріальних благ. Міжнародний рух капіталу заснований на його міжнародному поділі як одного з факторів виробництва - історично сформованому або придбаному капіталі в різних країнах, що є передумовою виробництва ними певних товарів, економічно більш ефективного, ніж в інших країнах. Міжнародний поділ капіталу виражається у відмінностях історичних традицій і досвіду виробництва,рівнів розвитку товарного виробництва і ринкових механізмів, а також просто грошових і інших фінансових ресурсів. Наявність достатніх заощаджень (капіталу в грошовій формі)є найважливішою передумовою для інвестицій і розширення виробництва

Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку.

Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій:

- прямі іноземні інвестиції;

- портфельні іноземні інвестиції.

Прямі інвестиції - вкладення капіталу з метою придбання довгострокового економічного інтересу в країні додатка капіталу, що забезпечує контроль інвестора над об'єктом розміщення капіталу. Вони практично цілком пов'язані з вивезенням приватного підприємницького капіталу, не рахуючи відносно невеликих за обсягом зарубіжних інвестицій фірм, що належать державі.

В склад прямих інвестицій входять:

• вкладення компаніями за кордон власного капіталу – капітал філій і частка акцій у дочірніх і асоційованих компаніях;

• реінвестування прибутку - частка прямого інвестора в доходах підприємства з іноземними інвестиціями,не розподілена як дивіденди і не перекладена прямому інвестору;

• внутрішньокорпоративні переводи капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором, з одного боку,і дочірніми, асоційованими компаніями і філіями - з іншого.

Портфельні інвестиції - вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвестору права реального контролю над об'єктом інвестування. Такі інвестиції також переважно засновані на приватному підприємницькому капіталі, хоча і держава найчастіше випускає свої і здобуває іноземні цінні папери.

Міжнародні портфельні інвестиції класифікуються так, як вони відображаються в платіжному балансі. Вони поділяються на інвестиції в:

- акціонерні цінні папери - грошовий документ, який обертається на ринку, що засвідчує майнове право власника документа по відношенню до особи, яка випустила цей документ;- боргові цінні папери - грошовий документ, який обертається на ринку, що засвідчує відношення позики власника документ по відношенню до особи, яка випустила цей документ

34. Транснаціональні корпорації та їх типи

Міжнародні корпорації бувають двох основних видів:

• Транснаціональні корпорації (ТНК) - головна компанія їх належить капіталу однієї країни, а філії розкидані по багатьом країнам світу.

• Мультинаціональні корпорації (МНК) - головна компанія їх належить капіталу двох і більше країн, а філії також знаходяться в різних країнах.

Переважна більшість сучасних міжнародних корпорацій мають форму ТНК. Ділення міжнародних корпорацій на ТНК і МНК дуже умовно, оскільки в сучасних умовах найбільше значення має не те, капіталу скількох країн належить головна компанія корпорації, а глобальний характер її діяльності, інвестування та отримання прибутку. Однак очевидно,що в число ТНК можуть у такому випадку потрапити і дуже невеликі фірми, які мають один підрозділ за кордоном. Насправді під ТНК прийнято розуміти лише дійсно великі міжнародні корпорації, що мають істотний вплив на світовий ринок товарів і факторів їх виробництва.

ТНК створює систему міжнародного виробництва, розподілену між кількома країнами, але контрольовану з одного центру — материнської компанії.Країна базування — це країна, у якій знаходиться штаб-квартира материнської компанії ТНК.

Приймаючі країни — це іноземні країни, в яких ТНК розміщує власні дочірні підприємства або філіали на основі здійснення прямих іноземних інвестицій.ТНК здійснюють свою діяльність, ґрунтуючись на кількох важливих принципах:1. Здійснення прямих іноземних інвестицій з метою створення виробничих потужностей за кордоном.2. Використання різних форм міжнародного поділу праці (предметна, подетальна, технологічна спеціалізація), яка дозволяє розміщувати різні ланки виробничого процесу у різних країнах світу.3. Розробка, передача та використання передової технології у рамках замкнутої корпоративної структури, що дозволяє максимально ефективно використовувати витрати на дослідження і розробки.4. Внутрішньокорпоративна торгівля, яка здійснюється між окремими підрозділами ТНК із застосуванням трансфертних цін. Трансфертні ціни встановлюються ТНК на рівні, що істотно відрізняється від ринкових цін, тобто є значно більшим або меншим за ціни на ті самі товари на світовому ринку.5. Глобальний підхід до управління — оптимізація діяльності корпорації у цілому, а не окремих її складових. Цей принцип означає необхідність субсидувати розвиток окремих підрозділів з метою досягнення максимального прибутку у довгостроковому періоді.ТНК часто діляться на три великі групи:Горизонтально інтегровані ТНК — управляють підрозділами, розташованими в різних країнах, що виробляють однакові або подібні товари.Вертикально інтегровані ТНК — управляють підрозділами в певній країні, які виробляють товари, що поставляються в їх підрозділи в інших країнах.Роздільні ТНК — управляють підрозділами, розташованими в різних країнах, які вертикально або горизонтально не об'єднані.