31.Статичні та динамічні ефекти міжнародної економічної інтеграції

Інтеграція призводить до виникнення в економіці двох видів ефектів - статичних і динамічних. Такого висновку дійшов канадський вчений Д. Вайнер, порівнявши торгівлю між країнами до утворення ними митного союзу і після утворення.

До статичних ефектів, на думку вченого, належать економічні наслідки, що виявляються відразу після створення митного союзу. Це - скорочення адміністративних витрат на утримання митних і прикордонних органів, ефект створення торгівлі й ефект відхилення торгівлі.

Ефект створення торгівлі полягає в тому, що після утворення митного союзу і скасування імпортного мита може виникнути ситуація, коли зарубіжний товар з країн об'єднання стає дешевшим від місцевого, і споживач купує імпортний товар замість вітчизняного. Виникає імпортний товарний потік, а отже, ефективніше використовуються ресурси інтеграційного об'єднання.

Ефект відхилення торгівлі протилежний ефекту створення торгівлі. Країни, що не увійшли до митного союзу, можуть ефективніше використовувати фактори виробництва, і ціна на товар буде нижчою за ціну аналогічного товару країн інтеграційного об'єднання. До утворення союзу споживачі купували цей вигідніший для них товар. Але після скасування імпортного мита всередині союзу та встановлення єдиного зовнішньоторговельного тарифу вигіднішим стає придбання товару, виготовленого в межах об'єднання. Переорієнтація місцевих споживачів на ці товари призведе до зникнення імпортного потоку з третіх країн.

Динамічні ефекти - це економічні наслідки, що виявляються після того, як інтеграція набере силу, на пізніших стадіях розвитку. Це, наприклад, конкурентна боротьба виробників країн об'єднання, що призводить до обмеження зростання цін, поліпшення якості товарів, створення і впровадження нових технологій.

Разом з тим виникають також і негативні наслідки економічної інтеграції. Вони виявляються у:

1) перерозподілі ресурсів усередині угрупування на користь більш сильних партнерів;

2) можливості олігопольної змови ТНК країн-учасниць, що призводить до зростання цін;

3) дії ефекту втрат від збільшення масштабів виробництва при високому рівні його концентрації.

32.Суть міжнародної міграції капіталу та її форми

Міжнародний рух капіталу (МРК) – це вилучення з обігу частини національного капіталу і включення його у виробничий процес або інший обіг в інших країнах. Основною формою МРК є вивіз капіталу, тобто –одностороннє переміщення вартості у товарній або грошовій формах за кордон з метою одержання прибутку, відсотку чи для іншої мети. Вивіз капіталу у товарній формі означає експорт машин, обладнання, напівфабрикатів, матеріалів, технологій. Вивіз капіталу у грошовій формі – це вивіз валюти і валютних цінностей: валюти іноземних держав, грошових документів у іноземній валюти (чеків, векселів), цінних паперів (акцій, облігацій), дорогоцінних металів (золота, срібла, платини), дорогоцінного каміння (діамантів, смарагдів, сапфірів, перлів), за виключенням ювелірних виробів, лому.

Міжнародний рух капіталу як фактора виробництва здобуває різні конкретні форми.

За джерелами походження капітал, що знаходиться в русі на світовому ринку, поділяється на офіційний і приватний капітал.

• Офіційний (державний) капітал - засобу з державного бюджету, переміщувані за чи рубіж прийняті з-за кордону за рішенням урядів, а також за рішенням міжурядових організацій. У цю категорію руху капіталу відносяться всі державні позики, позички, дарунки (гранти), допомога, що надаються однією країною іншій країні на основі міжурядових угод. Офіційним також вважається і капітал, яким розпоряджаються міжнародні міжурядові організації від імені своїх членів (кредити МВФ, Світового банку, витрати ООН на підтримку світу й ін.). Джерелом офіційного капіталу є засоби державного бюджету, тобто в підсумку гроші платників податків. Тому рішення про переміщення такого капіталу за рубіж приймаються спільно урядом і органами представницької влади (парламентом).

• Приватний (недержавний) капітал - засоби недержавних фірм, банків і інших недержавних організацій, переміщувані за рубіж чи прийняті з-за кордону за рішенням їхній керівних органів і їхніх об'єднань. У цю категорію руху капіталу відносяться інвестиції капіталу за рубіж приватними фірмами, надання торгових кредитів, міжбанківське кредитування. Джерелом походження цього капіталу є засоби приватних фірм, власні чи позикові, не зв'язані з державним бюджетом. Але, незважаючи на відносну автономність фірм у прийнятті рішень про міжнародне переміщення приналежного їм капіталу, уряд звичайний залишає за собою право його регулювати і контролювати.

За характером використання капітал поділяється на:

• Підприємницький капітал - засоби, прямо чи побічно вкладені у виробництво з метою одержання прибутку. Як підприємницький капітал найчастіше використовується приватний капітал, хоча або сама держава, або приналежні державі підприємства також можуть вкладати кошти за рубіж.

• Позичковий капітал - засоби, що даються в борг із метою одержання відсотка. У міжнародних масштабах як позичковий капітал в основному використовується офіційний капітал з державних джерел, хоча міжнародне кредитування з приватних джерел також досягає дуже значних обсягів.

За терміном вкладення капітал поділяється на:

• Середньостроковий і довгостроковий капітал - вкладення капіталу терміном більш ніж на 1 рік. Усі вкладення підприємницького капіталу у формі прямих і портфельних інвестицій, так само як і позичковий капітал у виді державних кредитів, звичайно є довгостроковими.

• Короткостроковий капітал - вкладення капіталу терміном менш чим на 1 рік. Переважно позичковий капітал у формі торгових кредитів.

Найбільше практичне значення для аналізу міжнародного руху капіталу має наступний його функціональний розподіл.

За метою вкладення капітал поділяється на:

• Прямі інвестиції - вкладення капіталу з метою придбання довгострокового економічного інтересу в країні додатка капіталу, що забезпечує контроль інвестора над об'єктом розміщення капіталу. Вони практично цілком зв'язані з вивозом приватного підприємницького капіталу, не вважаючи щодо невеликих по обсязі закордонних інвестицій фірм, що належать державі.

• Портфельні інвестиції - вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвестору права реального контролю над об'єктом інвестування. Такі інвестиції також переважно засновані на приватному підприємницькому капіталі, хоча і держава найчастіше випускає свої і здобуває іноземні цінні папери.