27.Нетарифні види торговельних обмежень

Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі – прямі адміністративні норми, що встановлюються державою та визначають кількість і номенклатуру товарів, дозволених для ввозу в країну та вивозу з країни.

Види кількісних (нетарифних) обмежень:контингентування - обмеження експорту і імпорту товарів певною кількістю або сумою (контингентом) на встановлений період часу;ліцензування - регулювання зовнішньоекономічної діяльності дозволами, які видаються державними органами на експорт чи імпорт товару у встановлених кількостях на визначений проміжок часу;квотування - обмеження кількості (квота) експорту або імпорту товарів певного найменування;

Квота - кількісна нетарифна міра обмеження експорту або імпорту товару визначеною кількістю або сумою на певний проміжок часу. Види квот: експортні квоти – вводяться (1) згідно міжнародних стабілізаційних угод, що визначають частку кожної країни в загальному експорті окремого товару, чи (2) керівництвом країни для запобігання вивозу товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку;імпортні квоти – вводяться державою для захисту вітчизняних товаровиробників, для регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торговельну політику інших країн. індивідуальні – квота кожної країни на експорт або імпорт товару, встановлена в рамках глобальної квоти.

Інші засоби нетарифного обмеження:митні та консульські збори;внутрішні податки; акцизні збори;певні стандарти якості, норми пакування; маркування та ін. Приховані методи торгової політики:Технічні бар’єри – приховані методи торгової політики, що виникають у випадках, коли національні технічні, адміністративні та інші норми і правила побудовані таким чином, щоб запобігти ввозу товарів з-за кордону. Внутрішні податки і збори - приховані методі торговельної політики, що спрямовані на підвищення внутрішньої ціни товару і скорочення тим самим його конкурентоспроможності на внутрішньому ринку.

“Добровільне” обмеження експорту - кількісне обмеження експорту, основане на зобов’язанні одного із партнерів з торгівлі обмежити або, в крайньому випадку, не збільшувати обсяг експорту, прийнятому у рамках офіційної міжурядової або неофіційної угоди про установлення квот на експорт товару. Внутрішня субсидія - найбільш замаскований фінансовий метод торговельної політики і дискримінації проти імпорту, що передбачає фінансування виробництва всередині країни товарів, які конкурують з імпортними. Експортне кредитування - метод фінансової нетарифної зовнішньо-торговельної політики, що передбачає фінансове стимулювання державою експорту національними фірмами. Міжнародний картель — угода (союз) монополій різних країн про розподіл ринків збуту, про встановлення монопольних цін, використання патентів та ін., найчастіше в рамках однієї галузі. Демпінг – метод фінансової нетарифної торговельної політики, який полягає у просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, що існують в цих країнах.

28.Система зовнішньоторговельного регулювання в Україні.

Значення зовнішньоторговельної політики у вирішенні національних економічних проблем підвищується зі зростанням та розширенням сфер міжнародного обміну.

Реформи, що відбуваються в Україні, націлені на побудову демократичної правової держави, основою якої має бути ринкова економічна система.

Складовою частиною даного процесу стала орієнтація на повномасштабне включення до світової економічної системи.

Лібералізація, скасування державної монополії на зовнішню торгівлю, збільшення кількості суб’єктів зовнішньоторгового обігу не є відмовою держави від втручання в систему регулювання зовнішньої торгівлі. Більше того, світовий досвід свідчить, що відбувається посилення та диверсифікація такого впливу, пріоритети, принципи, механізми та інструменти якого взаємоузгоджені на міжнародному рівні в численних двосторонніх та багатосторонніх угодах.

Одним із вирішальних факторів визначено підвищення ефективності зовнішньоторговельної політики держави, яка має забезпечити зміцнення позицій країни у світовій торгівлі та сприяти виходу її продукції на нові ринки. Для того, щоб забезпечити ефективне функціонування ринку і досягнення поставлених цілей, має бути створена національна система “правил гри” (що сприятимуть розвитку економіки країни), яка відповідатиме основним вимогам міжнародного правового простору.

Інтенсивний розвиток зовнішньоторговельних зв’язків України, що триває вже понад десять років, її інтеграція до світової економіки беззаперечно потребує формування торгово-політичного механізму на основі принципів, норм, правил, торгових звичаїв та практики, що існують у сучасній міжнародній торгівлі. Необхідно задіяти усі відомі інструменти торгово-політичного регулювання, які упродовж багатьох десятиліть застосовувалися в практиці держав та використовуються ними для вирішення завдань, подібних до тих, що стоять сьогодні перед Україною.

В умовах дедалі активнішої участі України у світогосподарських процесах актуалізується і завдання захисту національних інтересів, забезпечення економічної безпеки країни. В рамках радикального реформування української економічної систем останніх років, в тому числі зовнішньоекономічної діяльності, заходи нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі не завжди знаходили відповідне застосування.

В Україні вже зроблено певні кроки для створення власної правової бази зовнішньоекономічної діяльності, спрямованої на здійснення правового регулювання суспільних відносин у сфері зовнішньої торгівлі, однак практично відсутні розробки та дослідження монографічного, наукового та комплексного плану.

Тобто є нагальна потреба узагальнити та проаналізувати прийняті в Україні нормативно-правові акти, щодо нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, а також особливу увагу приділити зіставленню їх з аналогічними міжнародно-правовими актами.