4. Бойові документи та вимоги, поставлені в них.

Бойовими документами є документи, які описують бойову діяльність військ. У першу чергу вони використовуються для передачі типових розпоряджень, донесень, даних щодо забезпечення військ та їх дій. У залежності від призначення й змісту бойові документи поділяються на три види:

документи щодо управління військами – призначені для оформлення рішень командира, планування бойових дій і постановки завдань підпорядкованим військам. До них належать: рішення, плани бойових дій на топографічних картах, оперативні директиви, бойові накази, розпорядження, розпорядження за видами забезпечення;

інформаційно-звітні документи – призначені для доповіді у вищий штаб (орган управління) про хід виконання поставлених завдань і ситуації, що склалась, про нові рішення, що приймаються, а також для інформації нижчим та взаємодіючим штабам. До них належать: бойові донесення, оперативно-розвідувальні дані, дані та доповіді щодо зв’язку, доповіді по видах забезпечення, звіти, журнали бойових дій, звітні карти, схеми;

довідкові документи – призначені для забезпечення прийняття рішення командирами й планування бою, а також для доповідей про хід бойових дій військ. До довідкових документів належать: відомості бойового складу військ, дані про кількість і строки надходження боєзапасів.

Залежно від виду бойові документи можуть бути текстовими або графічними.

До текстових БД належать: оперативні директиви, бойові накази, бойові розпорядження, розпорядження по видах забезпечення, бойові донесення, зведення й донесення по зв’язку, донесення по видах забезпечення, зведення по тилу, звіти, журнали бойових дій, відомості бойового складу війська, тощо.

До графічних БД належать: плани бойових дій, рішення на топографічних картах, робочі карти, звітні карти.

Сучасні вимоги до бойових документів

Найважливішими вимогами до розробки бойових документів на сучасному етапі є:

1. Лаконічність, зрозумілість і чіткість викладення бойового документа. Лаконічність документа досягається за рахунок включення до нього лише необхідної інформації, широкого використання установлених скорочень. У бойові документи включається лише перевірена інформація.

2. Висока культура і наочність оформлення. Для досягнення наочності письмових бойових документів слід правильно надрукувати текст, виділити окремі пункти й положення, друкувати їх на копіювальних апаратах із чітким шрифтом, якщо писати від руки, то розбірливо. Наочність графічних документів досягається чітким графічним зображенням розміщеної інформації, використанням умовних знаків, виділення змісту бойового документа на фоні топографічної основи карти, суворим дотриманням кольорів, встановлених для умовних знаків. При опрацюванні графічних БД основна увага приділяється розкриттю та відображенню тактичного змісту – замислу рішення командира, найважливішим даним про обстановку, і засобам виконанням найскладніших завдань.

Не варто загромаджувати графічні документи текстовими даними, а топографічні основи карти – підписами, таблицями, довідковими й пояснювальними знаками.

3. Відповідність форм і змісту бойових документів можливостям засобів документування, розмноження, передачі, обробки та відображення. Це досягається тим, що при складанні документів повинні враховуватись максимальні можливості використовуваних у штабах технічних засобів, однак можливості цих засобів щодо розмірів документів, їх структури, форми подання у них інформації (літери, числа, графіка), степені терміновості, кольорів й інших показників неоднакова.

4. Своєчасність розробки й передачі до виконавців. Ця вимога витікає з характеру сучасних боїв, які характеризуються високою динамічністю, різкою та швидкою зміною обстановки. Несвоєчасно розроблений або переданий документ втрачає свою цінність. Своєчасність розробки залежить від підготовки посадових осіб органів управління, загальної організованості в роботі штабів, досконалості методів розробки документів, а також від типу бойових дій.

5. Порядок оформлення та зміст бойового наказу командира мб в обороні

Бойовий наказ повинен мати: гриф таємності та номер екземпляра; адресу (кому призначається); службовий заголовок, який пишеться з початку рядка в один або кілька нових рядків – в ньому послідовно вказується: назва документа, найменування підрозділу, для якої він розроблений; порядковий номер за журналом обліку таємних бойових документів; розташування пункту управління (штабу) підрозділу; час і дата підписання документа (проставляється посадовою особою, що підписує документ); мірило та рік видання карти, по якій він буде розроблений.

Приклад:

Таємно

Прим. № 1

БОЙОВИЙ НАКАЗ 1 мб № 06. КП – 2 км півн. ПЕТРІВКА (24482).

15.00 09.10. Карта 100000, видання 1977 р.

Бойовий наказ підписується командиром і начальником штабу підрозділу. Бойовий наказ, що йде у вищий штаб, повинен мати справжні підписи відповідних посадових осіб із вказаною посадою, прізвищем і званням.

Приклад:

КОМАНДИР 1 мб

майор В. ПЕТРЕНКО

НАЧАЛЬНИК ШТАБУ

майор Я. ІВАНЕНКО

Кожна сторінка бойового наказу, а також підписи командира й начальника штабу повинні бути завірені гербовою печаткою з дійсним найменуванням підрозділу.

Зміст бойового наказу командира підрозділу (батальйону, роти) на оборону

Одним із основних питань, що вирішуються командиром під час прийняття рішення на бойові дії, є визначення бойового завдання підлеглим підрозділам.

Бойове завдання є основою здійснення роботи командира з організації управління взаємодій, всебічного забезпечення бою та дій підрозділів. Виконання цього завдання – основний критерій оцінки дій підрозділів, тому при організації бою надзвичайно важливо визначити бойове завдання підлеглим підрозділам.

Прийняття командиром рішення на бойові дії само по собі не забезпечує успішного виконання отриманого бойового завдання.

Рішення на бойові дії стає основою управління військами та законом для підпорядкованих військ після того, як їм стане відомим його зміст, тобто з отриманням кожним з них конкретного бойового завдання. Тому доведення бойових завдань до виконавців – найважливіша функція командира підрозділу й штабу щодо управління військами.

Командир роти (взводу, відділення) розробляє бойове завдання для підлеглих особисто у формі бойового наказу. Командир роти (взводу) записує зміст бойового наказу на зворотному боці робочої карти або в робочому зошиті. Командир відділення записує бойовий наказ у робочому зошиті. У механізованому батальйоні бойовий наказ розробляє начальник штабу батальйону.

При доведенні бойових завдань до підлеглих зазвичай вказується наступне:

1. Висновки з оцінки противника (склад противника, характер його дій, можливі напрямки його головного удару, вірогідні строки переходу до наступу) зроблені старшим командиром, щоб підлеглі командири змогли з’ясувати групування

противника, від розгрому якого залежить успіх виконання бойового завдання та з’ясувати, які зусилля потрібні для їх виконання.

2. Порядок використання старшим командиром засобів ураження в смузі дій свого підрозділу, а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними. Цей пункт бойового наказу в поєднанні з іншими призначений для того, щоб підлеглі змогли з’ясувати свої завдання та врахувати, який вплив на їхнє виконання здійснює використання старшим командиром своїх засобів ураження та дії сусідів.

3. Бойове завдання підрозділу поставлене старшим начальником та замисел дій командира підрозділу призначене для того, щоб підлеглі командири змогли з’ясувати своє місце та роль у виконані загального бойового завдання й були готові замінити командира на випадок необхідності.

4. Після слова „НАКАЗУЮ” окремими абзацами, позначеними буквами в алфавітному порядку, визначаються бойові завдання підпорядкованим підрозділам у такій послідовності:

а) підрозділам першого ешелону (зправа наліво в залежності від їх місця в бойовому порядку) – номер підрозділу, місце в бойовому порядку, засоби посилення, опорні

пункти та напрямки зосередження основних зусиль, завдання щодо відбиття наступу противника та знищення противника, який вклинився в оборону, кількість траншей та їх зображення, смуга вогню, додаткові сектори обстрілу, ділянки зосередження вогню, якими силами й засобами забезпечити фланги, стики та проміжки і хто відповідальний за них, хто підтримує);

б) підрозділам другого ешелону – теж саме, що й підрозділам першого ешелону, а для роти додатково напрямки та рубежі розгортання для контратак. Для танкової роти й механізованої роти на БМП – вогневі рубежі;

в) резерву – район зосередження (опорний пункт), завдання, до виконання яких бути готовим, для танкової роти й механізованої роти на БМП – вогневі рубежі;

г) бронегрупам – склад, район і час зосередження в ньому, вогневі рубежі та завдання, до виконання яких треба бути готовими;

д) вогневій засаді – склад, місце, завдання щодо знищення противника, який наступає та порядок дій після виконання завдання;

є) приданим підрозділам артилерії й мінометній батареї – порядок підтримки вогнем бойової охорони, завдання щодо

вогневого ураження противника під час підходу його до переднього краю оборони й розгортання, переходу в атаку, вклинення в оборону та підтримки другого ешелону; основні й запасні (тимчасові) вогневі позиції;

ж) гранатометному взводу – завдання щодо підтримки рот першого ешелону й відбиття атаки противника; основні та запасні позиції, смугу вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого та рубежі загороджувального вогню;

з) протитанковому взводу – місце в бойовому порядку й напрямок можливих дій, рубежі розгортання, порядок їхнього заняття та завдання, до виконання яких бути готовими, сигнали відкриття й припинення вогню, порядок дій після виконання завдання;

к) зенітно-ракетному взводу – завдання, стартові позиції, сектори для розвідки повітряного противника й ведення вогню, час і ступені готовності, порядок ведення вогню;

л) механізованому взводу, призначеному в бойову охорону, – позицію, завдання, які вогневі засоби виділяються для підтримки, порядок виклику їхнього вогню й порядок виходу.

5. Витрата ракет і боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів на виконання бойового завдання, місце розташування підрозділів технічного забезпечення й тилу.

6. Час готовності до виконання бойового завдання, а також час зайняття оборони, готовність системи вогню та інженерних загороджень, черговість і терміни виконання заходів щодо маскування та інженерного обладнання батальйонного району оборони (опорного пункту).

7. Місце й час розгортання командно-спостережного пункту (КСП) батальйону та напрямок його переміщення під час бою, на кого з підлеглих командирів покладається управління на випадок виходу з ладу КСП.

8. Об’єкти, позначені знаками Червоного Хреста і Півмісяця, цивільної оборони, культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил; порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, вказані старшим начальником.