- •Питання з дисципліни тактика дек-2013
- •2. Завдання які покладаються на миротворчі сили та способи їх виконання
- •3. Порядок і зміст роботи командира батальйону з прийняття рішення
- •4. Бойові документи та вимоги, поставлені в них.
- •6. Порядок оформлення та зміст бойового наказу командира мб у наступі
- •7. Сутність управління та вимоги, які висуваються до нього
- •8. Завдання штабів і вимоги, які висуваються до їх роботи
- •9. Роль і значення скритого управління військами. Вимоги, що висуваються до скритого управління військами
- •10. Основи організації зв’язку в підрозділах і частинах
- •11. Обов’язки командування Збройних Сил щодо забезпечення дотримання та армії та на флоті норм мгп
- •15. Організаційна структура, бойова техніка та озброєння бригадної артилерійської групи мбр зс України
- •16. Сутність сучасного загальновійськового бою, характерні риси та вимоги.
- •17. Мета оборони. Вимоги, що висуваються до оборони, характеристика видів оборони й умови переходу до неї. Тактичні нормативи мб в обороні
- •18. Побудова оборони мб (тб)
- •19. Підготовка оборони мб (тб)
- •20. Мета наступу, способи ведення наступу та їх коротка характеристика. Завдання мб у наступі
- •21. Підготовка наступу мб (тб)
- •22. Розташування частин і підрозділів на місці. Організація сторожової та безпосередньої охорони
- •23. Основи організації маршу підрозділів і частин. Маршові можливості військ
- •24. Види бойового забезпечення, їх цілі та основні завдання
- •25. Тактична розвідка. Вимоги, що висуваються до неї
- •26. Тилове та технічне забезпечення бойових дій
2. Завдання які покладаються на миротворчі сили та способи їх виконання
Основні завдання, які можуть покладатись на миротворчі сили:
– спостереження за виконанням умов перемир’я та угоди про припинення вогню, сприяння створенню безпечної обстановки в неспокійних районах шляхом забезпечення видимої присутності миротворчих сил;
– позначення зон відповідальності, роз’єднання конфліктуючих сторін, створення демілітаризованих зон, зон роз’єднання, гуманітарних коридорів, сприяння деконцентрації сил конфліктуючих
сторін, запобігання їх переміщенню і сутичок у цих зонах;
– створення умов для переговорів й інших заходів щодо мирного врегулювання конфлікту, відновлення законності та правопорядку, нормального функціонування державних і суспільних установ й організацій;
– установлення фактів порушення угод про припинення вогню та перемир’я й проведення щодо розслідувань;
– контроль місцевості та дій населення в зоні відповідальності, протидія масовим безладдям, сприяння забезпеченню прав людини;
– контроль за ліквідацією фортифікаційних споруджень, загороджень і мінних полів;
– охорона життєво важливих об’єктів;
– вживання заходів щодо забезпечення зв’язку між конфліктуючими сторонами та безпеки офіційних зустрічей між ними на всіх рівнях;
– контроль перевезень, припинення протиправного ввозу і вивозу бойової техніки, зброї, боєприпасів і вибухових речовин;
– забезпечення безпечного транзиту всіх видів транспорту і функціонування комунікацій;
– сприяння налагодженню нормальних контактів між населенням конфліктуючих сторін;
– сприяння наданню гуманітарної допомоги цивільному населенню;
– забезпечення безперешкодних постачань гуманітарної допомоги;
– участь у виконанні рішень і рекомендацій Ради Безпеки ООН, органів ОБСЄ й інших міжнародних організацій щодо мирного врегулювання конфлікту;
– підтримка встановленого режиму пересувань по землі, повітрю і морю в тих чи інших районах і на маршрутах.
Завдання, які покладені на миротворчі сили, у кожній операції конкретизуються Мандатом на її проведення.
Основними способами виконання завдань миротворчих сил є:
– спостереження;
– контроль;
– патрулювання;
– охорона та оборона важливих об’єктів;
– організація і ведення переговорів;
– захист своїх сил;
– розмінування місцевості;
– блокування районів, населених пунктів;
– гуманітарна діяльність;
– супроводження.
3. Порядок і зміст роботи командира батальйону з прийняття рішення
Основним змістом організації бойових дій є прийняття командиром рішення, оскільки в ньому визначаються такі важливі заходи, як: задум дій, бойові завдання підпорядкованим військам, порядок взаємодії військ і організація управління ними. Планування бойових дій починається з моменту отримання бойового завдання.
З отриманням бойового наказу або бойового розпорядження від старшого начальника командир:
– усвідомлює отримання завдання в присутності начальника штабу, заступників, начальників родів військ і служб;
– на основі висновків, зроблених командиром, начальник штабу ставить завдання щодо розвідки, планує невідкладні заходи, дає вказівки офіцерам штабу про доведення до військ попередніх розпоряджень і підготовку додаткових даних і розрахунків;
– начальник штабу розраховує час на підготовку бойових дій і виконання військами отриманого завдання;
– командир (або начальник штабу за його вказівкою) орієнтує командирів підрозділів про майбутні бойові дії, про час і порядок роботи на місцевості;
– оцінює обстановку (склад, розташування, сильні й слабкі місця, захищеність і забезпеченість своїх частин (підрозділів); склад, розташування, характер дій сусідів й умови взаємодії з ними; характер місцевості та її вплив на дії підрозділів; погодні умови, час доби та його впив на підготовку й проведення бою.
Оцінку обстановки проводять офіцери штабу відповідно до раніше розподілених обов'язків.
На базі висновків щодо завдання й оцінки обстановки командир одноосібно приймає рішення, в якому визначає:
1. Задум бою, до якого входить:
а) напрям зосередження основних зусиль;
б) способи розгрому противника (якого противника, де, в якій послідовності та як розгромити, із зазначенням порядку вогневого ураження та заходів щодо дезорієнтації його);
в) бойовий порядок частини (підрозділу) під час бою.
2. Бойові завдання частинам (підрозділам).
3. Основні питання взаємодії.
4. Організацію управління.
У рішенні можуть визначатися завдання по видах забезпечення. Рішення командира оформлюється на карті з пояснювальною запискою. Після прийняття рішення процес планування бойових дій продовжується.
