17. Мета оборони. Вимоги, що висуваються до оборони, характеристика видів оборони й умови переходу до неї. Тактичні нормативи мб в обороні

Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони місцевості й створити сприятливі умови для переходу в наступ. Оборона повинна бути стійкою й активною, а також вона буває протитанковою, протиповітряною, протидесантною, глибоко ешелонованою, готовою до тривалого ведення бою. Оборона може бути позиційною та маневреною. Це залежить від бойового завдання, наявності сил і засобів та характеру місцевості.

Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони й ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Застосовується на більшості напрямів, і перш за все там, де втрата території недопустима.

Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу та збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених й ешелонованих у глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території.

Залежно від положення противника й отриманого завдання механізований батальйон може переходити до оборони в умовах безпосереднього зіткнення або поза зіткненням із ним.

Батальйону в обороні призначається – район оборони, а роті й взводу – опорний пункт.

Район оборони батальйону – це ділянка місцевості, що обмежена з флангів розмежувальними лініями, з фронту – обрисом переднього краю, а з тилу – розташуванням тилових підрозділів.

Наведені нижче нормативи не є постійними. Вони можуть змінюватися залежно від обстановки. На них у першу чергу будуть, впливати: бойове завдання батальйону, його склад і можливості, угруповання противника й характер його дій, місцевість й інші фактори, узяті в сукупності.

Ширина батальйонного району оборони – 3–5 км, глибина 2–2,5 км. Рота займає опорний пункт 1–1,5 км по фронту й до 1 км у глибину (із проміжками між опорними пунктами рот до 1000 м), а взвод – до 400 м по фронту й до 300 м у глибину (із проміжком між взводними опорними пунктами до 300 м).

КСП роти обладнується в глибині опорного пункту на відстані до 800 м від свого переднього краю.

КСП батальйону обладнується за ротами першого ешелону (резерву) батальйону на відстані до 2 км від переднього краю оборони батальйону.

18. Побудова оборони мб (тб)

Побудова оборони батальйону включає:

– бойовий порядок батальйону;

Бойовий порядок – угруповання сил і засобів, розгорнуте для ведення бою. Бойовий порядок батальйону будується у два або один ешелон. При одноешелонній побудові бойового порядку виділяється резерв у складі не менше підсиленого взводу. Резерв розташовується на найважливішому напрямку в глибині батальйонного району оборони, де підготовляє опорний пункт і маневр на загрожувальному напрямку.

Залежно від завдання, яке виконується, та характеру місцевості батальйон може мати різне розташування рот. Одна з рот може бути висунута вперед або назад утворюючи вогневий мішок, а на відкритому фланзі розташовуватися уступом.

– систему опорних пунктів і вогневих позицій;

– позицію бойової охорони (створюється в батальйоні);

– опорні пункти рот (взводів), об'єднані в батальйонний район оборони;

– вогневі позиції танків, БМП (БТР), керованих протитанкових ракетних комплексів та інших штатних і приданих вогневих засобів;

– траншеї та ходи сполучення.

– систему вогню;

– ділянки зосередженого й рубежі загороджувального вогню артилерії мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними опорними пунктами й у глибині оборони;

– зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатопластового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах та в глибині оборони для знищення в першу чергу танків та інших броньованих машин противника;

– підготовлений маневр вогнем із метою його зосередження в короткі терміни на будь-якому загрозливому напрямку чи ділянці.

Готовність системи вогню визначається:

– заняттям вогневими засобами позицій;

– підготовкою даних для стрільби;

– наявністю ракет і боєприпасів.

– системою інженерних загороджень

Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові та протипіхотні перешкоди та підготовлені до зруйнування (замінування) об'єкти, створені перед позицією бойової охорони, переднім краєм у проміжках і на флангах батальйону на всю глибину батальйонного району оборони відповідно до задуму бою в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами та з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів. Основу системи загороджень складають мінно-вибухові загородження, які встановлюють придані інженерно-саперні підрозділи й призначені для цієї мети механізовані підрозділи.