А: Ми можемо запропонувати вам серйозну фінансову угоду…

Б: Яка ж це угода?! Це всього лише протокол про наміри…

Модель 11.25:

А: я завжди був на боці чесних людей!

Б: Справа не твоїй чесності, а в тому, що ти від цього отримав…

Модель 11.26:

А: Лікар-злочинець, який використав науковий метод.

Б: Який саме?

А: Він зґвалтував мене під наркозом…

Б: Під загальним чи під місцевим?

Модель 11.27:

А: Наша партія програла на виборах…

Б: Як?! Це дуже погано. І все ж, можна запропонувати президентові створити коаліційний уряд.

Модель 11.28:

А: Вважаю, дії обвинуваченого слід кваліфікувати за статтею 94 Кримінального кодексу України…

Б: (знаючи про помилковість твердження А): Я з Вами абсолютно погоджуюсь! Він заслуговує саме на таке суворе покарання…

Модель 11.29:

А: Вважається, що духовні фактори є програмуючими щодо розвитку базису, всіх підсистем виробництва…

Б: А от Маркс вважав, що саме матеріальні умови життєдіяльності визначають духовну надбудову.

Модель 11.30:

А: Ви звичайно знаєте про те, що в останніх публікаціях Інституту Сходознавства ведеться мова про існування єдиної етнічної сім'ї на Балканах до утворення окремих держав…

Б: Ні, не знаю

Модель11. 31:

А: Земля обертається навколо сонця…

Б: А ось в псалмах написано: "Ти поставив землю на тверді основи, вона не зрушиться ніколи." Як ви думаєте, чи може Святе писання помилятися чи ні?

А: (згадуючи про можливість інквізиційного переслідування та тортур): Ні…

Примітка:в даній моделі використовуються два маніпулятивні прийоми.

Модель 11.32:

А: Ринкове середовище не може існувати без конкуренції…

Б: Та що ви кажете? А як же існування ринку у докапіталістичні часи?

А: То конкуренція існувала і тоді…

Б: Так, але ж то була докапіталістична конкуренція…

Практикум № 5. Невербальні складові риторичного екзісу (2 год.).

Завдання 1. Проінтерпретуйте невербальні сигнали оратора, який виступає перед аудиторією, тримаючи руки за спиною і, час від часу, перехрещуючи їх у ліктях. При цьому він переконує аудиторію в тому, що він має абсолютно щирі і доброзичливі наміри, супроводжуючи це жестом лускання долонню по потилиці і потиранням долонь. Більшість людей в аудиторії в цей же час демонструють жест “замкнена долонь із вказівним пальцем біля виску”.

Завдання 2. Під час прес-конференції у міністерстві закордонних справ особа, що мала вести її, демонструвала такі жестові сигнали: долоні рук були перехрещені у вигляді піднятої вгору піраміди; ведучий час від часу намагався пальцями лівої руки вертіти обручку, смикаючи комір сорочки так, ніби намагався його розстебнути. Останню частину прес-конференції він не відривав рук від мікрофону, що стояв перед ним, смикаючи час від часу ремінець годинника. Дайте інтерпретацію невербальних сигналів ведучого.

Завдання 3. PR-мен, який мав готувати кандидата в депутати виступати перед виборцями-ветеранами, запропонував йому одягнути костюм чорного кольору, темно-синю сорочку та переливчасту смугасту краватку, чорні шкіряні черевики. Сам кандидат у депутати-астенічної статури, із короткою “під їжачка” зачіскою, зріст-164см.

Спрогнозуйте можливі комунікативні очікування аудиторії. Чи є вдалим подібний одяг з урахуванням психологічних особливостей аудиторії і який би варіант, на вашу думку, був би кращим? Відповідь обгрунтуйте.

Завдання 4. Оратор виступає перед аудиторією, використовуючи ”ленінський жест”(великі пальці рук за лацканами кителю). Майже після кожної фрази він потирає око вказівним пальцем правої руки, намагаючись сховати ліву руку в кишеню і дивлячись на аудиторію поверх окулярів. Чоловіча частина аудиторії реагує на його жести потиранням мочки вуха та машинальним малюванням у записниках. Жіноча частина сидить на краю стільців, демонструючи жест “лікоть лівої руки –на коліні, права рука-на поясі”. Проінтерпретуйте невербальні сигнали і зробіть висновки щодо характеру комунікативної взаємодії.

Завдання 5. Оратор атлетичної статури агітує аудиторію військових проголосувати за його кандидатуру на виборах. Стоячи на трибуні, він тримає долоні у переплетеному положенні, потираючи великі пальці і, час від часу, торкаючись лівою рукою шиї.

Через певний проміжок часу він спускається з трибуни і починає проводити рукою по лобу, стукаючи ногою по підлозі. Проінтерпретуйте невербальні сигнали оратора, якщо аудиторія при нормальному повітрі відверто демонструє “коротке дихання”, а більшість людей сидить, відкинувшись на спинки стільців із піднятим угору підборіддям.

Завдання 6. Під час проведення переговорів представник іноземної держави вертів у руці кількову ручку, торкаючись нею папки, що лежала перед ним на столі, поперемінно намагаючись то виставити праву ногу з-під столу, то знову ховаючи її під стіл. Ліва рука знаходилась на краю столу, стискуючи час від часу чотирма пальцями нижню частину кришки. Представник України демонстрував дзеркальні жести, тримаючи наприкінці зустрічі долоні у вигляді опущеної піраміди. Дайте власну інтерпретацію невербальних сигналів, врахувавши при цьому, що візит стосувався експорту-імпорту стратегічної сировини.

Завдання 7. Торговельний представник Канади в Україні завітав до Міністерства закордонних справ в кабінет начальника відповідного відділу. Йому було запропоновано присісти на диван, що був розташований навпроти робочого столу господаря кабінету. Прийшовши, начальник подав жест, вказуючи на стілець, розташований біля кута робочого столу. Торгпред, сівши, вчепився руками в підлокотники, а потім поклав праву руку ребром долоні на стіл, негучно вдаривши по столу. Дайте інтерпретацію невербальних сигналів сторін і з”ясуйте, які етикетні похибки було допущено в ситуації з боку представника української сторони.

Завдання 8. Кандидат у депутати М. на зборах виборців, стоячи перед трибуною, тримав руки на поясі, дивлячись у бік, після чого сів на стілець, заклавши руки за голову. Люди, що сиділи у перших рядах зали, почали демонструвати жест погладжування пальців та “збивання порошинки”, після чого в залі було чутно епізодичне похекування публіки та стукання ногами по підлозі. Проінтерпретуйте невербальні сигнали виступаючого та аудиторії і спрогнозуйте можливий комунікативний ефект.

Завдання 9. Проінтерпретуйте вплив факторів екзісу розташування мебелі та жестів ведучого нараду в діловому кабінеті на комунікативну взаємодію, якщо:

1. частина присутніх розташована на дивані, частина-на стільцях, які знаходяться на деякій відстані від робочого столу ведучого;

2. робочий стіл ведучого приховує верхню частину його тіла, так що присутні не можуть спостерігати більшу частину його жестів;

3. ведучий під час доповіді смикає себе за волосся, демонструючи жест складених вказівного та великого пальців;

4. аудиторія чоловіків в цей час тримає ноги в положенні “англійської четвірки”;

5. секретарка, що перебуває осторонь, клацає ковпачком ручки та посмикує себе за мочку вуха.

Завдання 10. Виступаючий зайшов в аудиторію танцюючою ходою, розташувавшись на відстані біля одного метру від столів присутніх. Жінки, що сиділи в аудиторії, говорячи між собою, дійшли до висновку, що така хода може бути в когось з високого начальства. Чи правильних висновків дійшли жінки? Відповідь обгрунтуйте.

Завдання 11. Політичний діяч виступає з передвиборною програмою. При цьому він трясе вказівним пальцем над головами слухачів і говорить: “Я щиро прагну до діалогу, намагаючись враховувати думку всіх верств суспільства...” Роблячи плавні, колові рухи обома рукама, він переконує всіх, що у нього є чітка, осмислена програма. Чи співпадають у даній ситуації вербальні та невербальні сигнали? Відповідь обгрунтуйте.

Завдання 12. На службовій нараді підлеглий розповідає начальнику про свій проект реорганізації роботи відділу. Начальник сидить прямо, щільно впираючись ногами в підлогу, не зупиняючи погляду на підлеглому, але час від часу повторюючи:”Так-так...”

В середині наради відхилившись назад, підперши підборіддя долонню так, що вказівний палець витягнувся вздовж щоки, він замислившись полистав проект зі словами: “Так, все, про що ви говорили, дуже цікаво, я поміркую над вашими пропозиціями”. Чи співпадають вербальні і невербальні сигнали начальника у даній ситуації? Відповідь обгрунтуйте.

Завдання 13. Прочитавши уривок, подумайте, які складові екзісу одягу підібрані вдало з точки зору відвідування телевізійної конференції та відповідного типу комунікації. Чи віддали б ви перевагу подібним аксесуарам і, якщо так, то який тип на комунікацію вони б справили? Відповідь обгрунтуйте.

Вибір Сари зупинився на широкій мадраській спідниці, кремовій блузці та бирюзовому блайзері вільного пошиву. Одяг доповнювався ремінцем з Бірми ручної роботи та шкіряним взуттям без каблуків. Єдине, в чому вона зробила послаблення- це, враховуючи офіційність зустрічі, колготи, які були такими незручним в липневу спеку.

... Вона захопила розкішно прикрашені бронзові сережки, зроблені за замовленням майстром з Акхи, та вдягла їх, поки спускалася до ліфту.

... Глен Періс зустрів її в приймальні свого кабінету... Як завжди, він був підкреслено гарно одягненим : сьогодні його коричневий костюм, небесно-блакитна сорочка та червона краватка, здавалося, були спеціально підібрані для телебачення.

(А. Моруа).

Завдання 14. Проаналізуйте уривок і зробіть висновки щодо впливу екзісу меблерозташування на комунікацію.

Стиль меблів також по-своєму впливає на характер бесіди. Глибокі англійські крісла дають настрій на напівніму дрімоту; стільці із жорсткими спинками спонукають до дотепності; дивани, на яких можна зручно розвалитися, сприяють інтимним зізнанням.

Погляди тих, хто спілкується на таких диванах не зустрічаються, що сприятливо впливає на цнотливих людей, а близкість розслаблених тіл навіює чуттєві спогади.

(А. Моруа).

Лекція № 1. Спічрайтінг в системі наук про комунікацію.(2 год.).

План лекції.

1.Спічрайтінг і риторика. Основні парадигми в розумінні предметності риторики. .

2.Категорії логосу, етосу, пафосу та екзісу в усній та письмовій комунікації.

3. Міждисциплінарні зв”язки спічрайтінгу з теорією комунікації, політологією, логікою, психологією мови(психолінгвістикою), іміджелогією та паблік рілейшнз.

Коли ви спробуєте запитати будь-кого про найбільш звичні асоціації, що виникають при згадуванні про риторику, то почуєте у відповідь приблизно таке: “мистецтво правильного мовлення”, “красномовство”, “вміння впливати на аудиторію, зачаровувати словом”, “мистецтво переконання”, “словесна гра” тощо. Автори цих суджень зможуть представити вам також букет прикладів, де б обов”язково фігурувала публічна промова адвоката, політика, бізнесмена, релігійного діяча, як правило, у формі розгорнутого монологу на судовому засіданні, сесії парламенту, діловій презентації, проповіді. Водночас, риторику не обійдуть увагою і в так званих світських етикетних комунікаціях неформального характеру, оскільки і тут буває місце для змагання і словесного протиборства, полеміки, переконання іншої сторони в перевагах власної позиції або ж нав”язування їй інформаційної моделі комунікатора.

Але чи зводиться риторика виключно до вербальних засобів комунікативного процесу? І чи є сама комунікація виключно процесом інформації, взаємодії та апперцепції учасників, які володіють деякою спільною системою кодування/декодування сигналів?

Якщо риторика є лише цим, то тоді незрозуміло, задля чого інвестуються колосальні кошти в дизайн та архітектоніку ділових та культових приміщень, адміністративних будівель, підбір зачіски та елементів костюму для політичних діячів під час виборчих кампаній... Очевидно, словом в комунікативному акті позиціонують себе не лише люди, але і аксесуари одягу, меблі, архітектурні споруди, образотворчі композиції. Всі вони безсловесно (візуально, аудіально, кінестетично) сигніфікують певні смисли, маніфестують позицію власників в соціальному просторі, впливають на світосприйняття та роль учасників комунікації.

Наприклад, адміністративні будівлі, створені в архітектурному стилі радянського квазімонументалізму, в певній мірі є риторичною маніфестацією тоталітарної машини, яка за рахунок просторової грандіозності архітектурної конструкції вводить людину в комунікативний режим сугестії- факт, легко пояснюваний ірраціональністю, неосвоєністю великої просторової цілісності, що тисне на свідомість.

Лекція № 2. Основні етапи моделювання усної промови.(2 год.).

1. Вибір тексту. Стратегії побудови текстового матеріалу..

2. Вибір стратегії кодування текстового матеріалу.

3. Інтимізація текстового матеріалу до комунікативних потреб аудиторії.

.

Лекція № 3. Універсальна композиційна схема усної промови та її застосування(4год.).

1. Вступна частина політичної промови та стратегії її побудови.Інтригування у вступі та його різновиди.

2. Основна частина політичної промови та вибір форми аргументації.

3. Заключна частина політичної промови та стратегії її побудови.

4. Орнаментація промови та її засоби.

.

Лекція № 4. Риторичні технології психологічного впливу в монологічних промовах та масових комунікаціях (4 год).

1. Технології впливу на суб”єктивні моделі дійсності.

2. Технології впливу на мотивацію.

3.Технології впливу на фактори-регулятори прояву активності.

4. Технології впливу на фонові стани.

Лекція № 5. Маніпулювання як ненормативна технологія психологічного впливу у масових комунікаціях.(4 год.).

1.Поняття маніпулювання в риториці.

2. Типологізація маніпулятивних технологій.

3. Маніпулятивні прийоми, що використовуються у аргументації, дискусії

та масових комунікаціях:

.

Лекція № 6. Невербальні складові риторичного екзісу (2 год.).

6.1. Тіло як проекція комунікативних очікувань аудиторії.

6.2. Тілесно-конституційні типології та комунікативні характеристики особи.

6.3. Мова тіла (жести, міміка та пантоміміка в комунікації).

ДОДАТОК. ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ (ЗРАЗКИ ВИСТУПІВ, ЗАЯВ, КОМЕНТАРІВ, ПРЕС-РЕЛІЗІВ МІНІСТЕРСТВА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ).

ВИСТУП

Міністра закордонних справ України А.М.Зленка на конференції "Україна - НАТО.

Основні здобутки та перспективи взаємовідносин"

м.Київ, 9 липня 2002 року

Шановний пане Генеральний секретар! Шановні друзі!

Я радий ще раз вітати вас у столиці України.

Ваш нинішній візит до Києва має декілька вимірів.

З одного боку, він приурочений до 5-ої річниці підписання Хартії про особливе партнерство Україна-НАТО.

З іншого - його основною метою є визначення формату взаємин між Україною і Альянсом на перспективу.

Іншими словами - оглядаючись у минуле, ми, одночасно, звертаємо свої погляди у майбутнє.

Час для цього обрано досить символічний.

Початок липня - це пора дозрівання врожаю.

Цього року НАТО збиратиме врожай в листопаді.

Врожай нової хвилі розширення, врожай нових надій і нової відповідальності.

Саме від нас сьогодні залежить, наскільки сприятливою буде політична погода для того, щоб восени був зібраний гідний врожай.

Сподіваюся, що за осінніми турботами Альянс не забуде про країни, які хоча поки що не є кандидатами на вступ, але прагнуть ними стати.

Рішення провести у Празі саміт Україна-НАТО вселяє в нас у цьому відношенні оптимізм.

Сьогоднішнє засідання Комісії Україна-НАТО стало першою зустріччю такого формату після ухвалення РНБО нової стратегії України щодо НАТО.

Півтора місяці, які минули з 23 травня, вже дозволяють зробити певні узагальнення і висновки.

Насамперед хотів би відзначити, що і політичні кола, і громадськість України в цілому позитивно відреагували на рішення РНБО. Воно було сприйняте як логічний і очікуваний крок.

Не буду приховувати, є й такі, хто поки що не може змиритися з думкою про можливість членства України в НАТО і виступає категорично проти. Це природно. Суттєвий процент противників Альянсу існує і в нинішніх країнах - кандидатах, і навіть в країнах - членах.

Показовим, як на мене, було інше - відсутність зайвої сенсаційності. З наміром України вступити в НАТО можуть погоджуватись, можуть не погоджуватись, але ніхто не сприйняв його як несподіванку.

Якби 23 травня РНБО заявила про бажання України приєднатися до Ташкентського блоку - це була б справжня сенсація. Заява ж про намір стати членом НАТО лише логічно увінчала той еволюційний шлях, який наша держава пройшла за десять років співробітництва з Альянсом.

Ми вступали в цей рік, маючи певний план щодо НАТО. Цей план складався з чотирьох ключових подій.

Перша з них - це конференція щодо відносин України з Альянсом, яка відбулася в Берліні 4 березня. Ми використали її, щоб на експертному рівні обговорити з НАТО окремі елементи нової лінії євроатлантичної політики України.

Друга подія - це засідання КУН в Рейк'явіку, де Україна на політичному рівні заявила, що кінцевою метою євроатлантичної інтеграції є вступ до НАТО.

Третя подія - це нинішній візит делегації НАТО. Від його результатів значною мірою залежить, яким буде маршрут євроатлантичного руху України.

Четверта і, мабуть, найголовніша подія року - це листопадовий саміт у Празі. Ми розраховуємо, що на ньому буде ухвалено новий формат відносин Україна-НАТО з урахуванням нових реалій.

Коли п'ятдесят три роки тому НАТО з'явилася на геополітичній карті світу, вона мала чітко визначені регіональні обмеження. Це було відображено в самій назві організації - Північноатлантичний Альянс.

По мірі розширення НАТО та поглиблення геополітичних змін у світі, розширювався і діапазон її відповідальності. Сьогодні Альянс з повним правом можна назвати не лише північноатлантичним, але й східно-середземноморським або південно-чорноморським.

Переконаний, що потенціал України в змозі суттєво посилити південно-чорноморський та загалом східний вимір Альянсу. Нашу позицію з цих питань я докладно виклав у Рейк'явіку. Нагадаю лише її ключові моменти.

Україна визнає НАТО як основу майбутньої європейської і глобальної системи колективної безпеки. Вона хоче зробити до цієї системи свій внесок і готова взяти на себе тягар пов'язаної з цим відповідальності.

Україна поділяє цінності, що лежать в основі НАТО як політичного союзу. Вона розвивається демократичним шляхом, типовим для багатьох східноєвропейських держав, і, на жаль, не зовсім типовим для багатьох держав пострадянського простору.

Врешті-решт, Україна готова виконати свої домашні завдання, які є обов'язковою передумовою набуття членства в НАТО, включаючи військову реформу.

На цьому шляху ми покладаємо особливі надії на підтримку Альянсу, перспектива членства в якому, безумовно, стане додатковим і надзвичайно важливим стимулом для поглиблення реформ.

Чому для нас важлива принципова визначеність у цьому питанні?

По-перше, тому, що це дозволить зосередити всі необхідні ресурси на досягнення відповідних критерії, як у військовій, так у всіх інших сферах.

А по-друге, тому, що це стане визнанням України як європейської держави. Визнанням, якого - скажу відверто - так не вистачає нам поки що у відносинах з Європейським Союзом.

Я радий, що сьогоднішнє засідання Комісії Україна-НАТО в цілому засвідчило позитивне ставлення Альянсу до нової стратегії нашої держави.

Шановні друзі!

Не отримуючи щедрих авансів щодо членства в ЄС і НАТО, Україна обрала європейський шлях розвитку і не відмовляється від нього понині. Ми змушені своїми діями і працею заробляти те, що іншим східним європейцям дісталося, по суті, автоматично. А саме - формальне визнання за ними права на місце в єдиній Європі, тобто в ЄС і НАТО.

Прошу зрозуміти мене правильно: визнання нашого права бути невід'ємною частиною Європи не є якоюсь примхою або штучним витвором української дипломатії.

Я вже неодноразово говорив: європейське визнання потрібне не Президенту Кучмі і не міністру Зленку. Воно потрібне мільйонам молодих українців, які відчувають себе європейцями і дивляться на сучасну Європу як на надію та еталон розвитку.

Минулого тижня в Україні було проведене соціальне опитування щодо ставлення населення до НАТО, а також до ідеї членства нашої країни в цій організації.

Переважна більшість тих, хто віддав свій голос Альянсу, це - українська молодь.

Вона вже не дивиться на НАТО через призму радянських стереотипів.

Це - нове покоління українців, яке вірить в єдину Європу.

Цю віру треба зміцнювати і підтримувати. Інакше строк її життя буде нетривалим.

Ця віра потребує перспективи і визнання.

Переконаний, що в інтересах всієї Європи - відкрити двері НАТО для України.

Будь-яке інше рішення залишить гіркий присмак історичної несправедливості.

Україні інколи закидають надмірні політичні амбіції, прагнення зіграти на протиріччях між Росією і Заходом.

Мовляв, сьогодні інтерес до України спадає, оскільки після утворення "двадцятки" ці протиріччя зведені до мінімуму. У зв'язку з цим, нам, нібито, варто розраховувати не на якісне поглиблення відносин з Альянсом, а на багаторічний марафон, подібний до наших переговорів з Європейським Союзом.

Моя відповідь на подібні закиди полягатиме в наступному.

По-перше, європейські прагнення України цілком відповідають її геополітичному місцю на континенті, її культурним традиціям, історії та ментальності українського народу.

Україна - це не просто уламок колишньої імперії. Це древня європейська нація і друга за розміром європейська країна.

Перспектива нашого членства - це, на мою думку, той мінімум політичної та історичної справедливості, на який вона має право і підстави розраховувати.

Іншими словами, з одного боку, ми не хочемо опинитися в ролі стайера, який не добіг до кінця дистанції. Але з іншого - ми хочемо мати певність, що ця дистанція є для нас відкритою і доступною.

По-друге, розігрувати українську карту на межі Росії та Європи було б авантюрою. Україні це непотрібно, як непотрібно і більшості інших східноєвропейських країн.

У нас достатньо власного потенціалу, щоб НЕ ВЕСТИ сумнівні політичні ігри. Ми ніколи не будемо розмінною картою у відносинах Росії та Заходу. Тим більше, що їх конструктивний характер - це запорука стабільності і процвітання України.

І по-третє. Україна і Росія повинні реально оцінювати власні масштаби і можливості.

Ці країни прямують різними дорогами.

Шановні друзі!

Відкриваючи сьогодні засідання Комісії Україна-НАТО, я відзначив, що наша держава розвивається у мирному і сприятливому оточенні. Те ж саме можна сказати і про більшість інших європейських країн.

Однак, це не означає, що міркування безпеки відходять для них на другий план. Мир і стабільність - це важливі атрибути сучасної Європи, але не треба їх сприймати лише як благословення нової епохи.

Це результат наполегливої і послідовної діяльності всіх учасників політичного процесу на континенті, в тому числі НАТО та України.

Зберегти цей мир можна тільки за однієї умови - якщо ми будемо приймати вірні рішення і використовувати всі шанси, які перед нами відкриваються.

Євроатлантичний вибір України - це шанс зробити Схід Європи більш безпечним.

Сподіваюся, що усвідомлення цього чимдалі більше посилюватиметься і в Україні, і в самому Північноатлантичному Альянсі.

Колись Джеймс Бернс сказав відому фразу: "Деякі люди надто сильно переймаються міркуваннями безпеки, не використовуючи шанси, що відкриваються. Вони бояться життя навіть більше, ніж смерті".

Я не хотів би, щоб автори нової безпечної Європи були схожими на цих людей.

Я хотів би, щоб Європу творили оптимісти, а не песимісти.

Євроатлантичні прагнення України - це той випадок, коли новий шанс несе в собі не небезпеку, а можливість зробити наш світ більш безпечним. Ми мусимо використати цей шанс.

Дякую за увагу.

Виступ Президента України Л.Д.КУЧМИ на тему "Центральна

Європа як інтегратор Європи, що об'єднується, - досягнення

трансформаційних процесів у Центральній Європі" під час

зустрічі глав держав Центральної Європи

(м.Брдо-при-Краню, Словенія, 31 травня 2002 р.)

Ваші високоповажності!

Дорогі друзі!

Хотів би передусім подякувати нашому господарю пану Мілану Кучану за ініціативу

проведення нашої традиційної зустрічі у цьому мальовничому куточку гірської Словенії,

чудові умови для дружнього неформального спілкування.

Приємно вперше вітати у цій залі Президента Республіки Македонія та Голову Президії

Боснії і Герцеговини, почути їхні думки та пропозиції з усього спектру тематики нашої

зустрічі.

Десять з половиною років віддаляють теперішню зустріч від розпаду Радянського Союзу,

дванадцять з половиною - від падіння Берлінської стіни.

Чи можемо ми твердити на початку ХХІ століття, що мрії, які панували на той час у країнах нашого регіону, здійснилися або близькі до здійснення? Великою спільною перемогою є, безперечно те, що для жодної східноєвропейської країни вже немає повернення у минуле. Тоталітарна ідеологія, вважаю, назавжди лишилася на смітнику історії нашого регіону. Розширення Європейського Союзу впевнено несе з собою стабільність, добробут, зміцнення демократичних суспільних засад. Ми вітаємо цей процес, як і початок інституційних реформ всередині ЄС, бажаючи Євросоюзові всіляких успіхів на цьому шляху. Однак, по мірі того, як тоталітарна доба відходить у минуле, стають дедалі більш очевидними складність і неоднозначність процесу побудови нових суспільств у різних країнах Східної Європи. А відтак - і розрив у темпах, якими посткомуністичні держави наближаються до європейського рівня розвитку. Сьогодні ми можемо з упевненістю констатувати: чим довше та чи інша країна була відірвана від загальноєвропейського культурного ареалу, чим міцнішою була завіса, якою її тоталітарні керівники відгороджувалися від навколишнього світу, тим важчим є тягар проблем перехідного періоду, які доводиться долати. Отже, оцінка глибини демократії та просування на шляху реформ у різних країнах регіону була б неповною без урахування об'єктивних історичних умов, в яких їм довелося здійснювати перетворення, та складності завдань, які вони мусили вирішувати. Що можуть зробити наші держави для прискорення реформаторських процесів? Що можуть для цього зробити "старі" європейські демократії?

Перше й головне, на мій погляд, це - постійна підтримка духу і ціннісного змісту ідеї єдиної Європи без кордонів і розмежувальних ліній. Тому зупинка на певному етапі розширення ЄС та НАТО на схід, а отже - залишення окремих європейських держав осторонь магістрального шляху інтеграційних процесів, означало б фактичну поразку цієї доленосної ідеї. Адже саме прагнення до європейської єдності виступає нині головним каталізатором реформ у пострадянських країнах Європи, не дає згаснути тим надіям, якими живилися їхні нації у всі роки після падіння комунізму. Не можна, проте, не помічати посилення останнім часом небезпечних тенденцій, які викликають в нас певне занепокоєння.

Почну з принципових, ключових моментів.

У самій Західній Європі європейська ідея переживає своєрідну кризу ідентичності.

Політичні євроінтеграційні проекти не знаходять, на жаль, відчутного ентузіазму серед

широких верств населення. "Громадяни Європи думають, що структури Євросоюзу далекі від чіткості й транспарентності. Вони скаржаться на їхню звичку до зайвого регулювання. Вони вважають, що їхні демократичні повноваження надто слабкі. Вони не бачать чітких дій Євросоюзу на світовій арені. І з усіх цих питань вони мають рацію".

Я щойно процитував слова бельгійського прем'єр-міністра Гі Верхофстада, звернені до

громадян Ірландії, що проголосували на минулорічному референдумі проти Ніццької угоди, а відтак - і проти розширення ЄС. Лакенська декларація і створення Європейського Конвенту стали вірними і своєчасними відповідями ЄС на ці виклики. Час покаже, чи будуть ці відповіді достатніми, чи все ж таки Євросоюзові доведеться шукати більш глибокі коріння нинішнього євроскептицизму. Іншим тривожним симптомом є поширення в Європі популярності радикальних ультраправих рухів, настроїв ксенофобії та антисемітизму.

Показово, що ці явища походять не з регіону Східної Європи, де нібито існує дефіцит

демократії. У старих, класичних демократіях відбувається небезпечний зсув громадської

думки, який цілком може становити загрозу темпам та глибині процесів євроінтеграції.

Так, країни-кандидати, враховуючи вплив цих тенденцій на поведінку європейських

політиків, змушені погоджуватися на обмеження руху власної робочої сили навіть після

свого входження до Євросоюзу.

Важко також узгодити з намірами побудови єдиної вільної Європи втілення Шенгенських угод на західному кордоні України. Введення країнами-кандидатами на вимогу ЄС досить жорсткого візового режиму для українців, поміж усім іншім, суттєво обмежує можливості моїх співвітчизників побачити успіхи наших сусідів у побудові демократичного суспільства, перейняти та запозичити їхній досвід. Скорочення гуманітарних контактів з Європою навряд чи стимулюватиме зростання підтримки українським суспільством європейського вибору.

Адже сьогодні курс на євроінтеграцію впевнено підтримує переважна більшість українців. Переконливим доказом цього стали парламентські вибори в нашій державі, на яких жодна більш-менш впливова партія не ставила під сумнів євроінтеграційні прагнення України. У своїй переважній більшості виборці віддали голоси за ті партії і тих кандидатів, які виступають за реалізацію європейського вибору. Суперечливість підходів Євросоюзу щодо відносин з Україною яскраво висвітлило рішення Люксембурзького засідання Ради Міністрів ЄС стосовно розробки стратегії відносин із "майбутніми сусідами розширеного Союзу". Україна, безумовно, не може не вітати той факт, що Євросоюз звернув увагу на великий за територією регіон на схід від своїх майбутніх кордонів.Сподіваємось також, що положення рішення Ради про диференційований підхід щодо окремих його держав буде чітко дотримано при розробці офіційних документів.

Проте у принциповому плані концепцію "майбутнього сусідства" важко назвати адекватною відповіддю на євроінтеграційні прагнення України. Адже статус "сусіда" Україна отримує лише в силу свого географічного розташування. І для його одержання не потрібні ані численні жертви заради подекуди непопулярних перетворень, ані зусилля реформаторської еліти, яка відстоювала європейський вибір України у важкій політичній боротьбі.

У 2004 році в Україні відбудуться президентські вибори. Залишається відкритим питання, з чим підуть на вибори проєвропейськи налаштовані кандидати, якщо Європейський Союз не зможе до того часу окреслити перспективи майбутнього своїх відносин з нашою державою. Шановні колеги!

Сьогодні Європа прагне відігравати роль потужного світового лідера у всіх сферах - в економіці, політиці, у сфері міжнародної безпеки.Водночас, на моє глибоке переконання, довіра навколишнього світу до Європи не буде повною, доки європейський континент прорізатимуть старі та новітні лінії розподілу. Повністю приєднуюсь до справедливих слів Президента Кучана про те, що активна роль Європи у світі вимагатиме її діалогу з собою, діалогу про існуючі розбіжності у самій Європі, і що "розділена та антагоністична Європа, із залишками старих та навіть паростками нових розподілів, не може мати успіху у такому діалозі". Сказане насамперед відношу до ситуації у Західнобалканському регіоні. Впевнений, що не існує іншої основи для тривалого миру у цій частині континенту, ніж поступове, але наполегливе впровадження спільних цінностей демократії, толерантності, мирного співіснування різних націй, культур та релігій. Потужним стимулом прискорення трансформаційних процесів у цьому регіоні вважаю надання західнобалканським країнам реальної перспективи членства в Європейському Союзі.Проте складність суспільної структури у цих країнах, важкий тягар історичної спадщини вимагають від інших європейських держав особливої уваги до традицій та ментальності різних етносів регіону, культурних та релігійних почуттів населення. Не варто було б також очікувати швидкого просування шляхом реформ від країн, які після тривалих конфліктів ще не завершили будівництво основних елементів державності. Із самого початку незалежності Україна відігравала активну роль у встановленні тривалого миру на Балканах. Внесок України у здійснення миротворчих операцій у Боснії та Герцеговині, у Косово, був високо оцінений світовим співтовариством.

Чудовою можливістю для Євросоюзу підвищити свій профіль у сфері врегулювання криз стало б, на нашу думку, започаткування миротворчої операції на території Македонії із залученням Європейських сил швидкого реагування. У цьому випадку Україна готова запропонувати свій миротворчий контингент для участі у майбутній операції.

Шановні учасники зустрічі!

У своєму стислому виступі я намагався лише побіжно заторкнути ряд тем, які вважаю вкрай важливими у контексті об'єднання Європи і подолання існуючих розподільчих ліній на континенті. Переконаний, що всі великі проекти для нової Європи, включаючи розширення ЄС, мають слугувати в першу чергу подоланню розбіжностей та розподілів, які все ще існують і на географічних картах, і в свідомості людей. Європа для всіх, а не лише для обраних, - це та велика мета, заради якої варто об'єднувати зусилля і йти на свідомі жертви.

Дякую за увагу.

ВИСТУП