2. Використання різних форм аргументації..

а) застосування індуктивної форми аргументації:

Вельмишановні колеги!

Іноді деякі люди намагаються позбавитись багаточисленних проблем, не звертаючи уваги на те, що самі вони ж виступають їх безпосереднім джерелом. Так, у одних людей спостерігається, наприклад, хронічна роботоманія і проблема з повноцінним відпочинком; вони не спроможні хоча б на хвилину відірвати себе від роботи, розслабитись, відчути насолоду від споглядання природної краси.

Друга частина людей відчуває глибоку самотність, і навіть при значній комунікації болісно сприймає найменші спроби усамітнення.

Третя частина взагалі живе за схемою, не автентично, а тому що так прийнято, так робить більшість і т.д.

Чи звернули Ви увагу на те, що всі три категорії об'єднує одна спільна риса: неуважність до внутрішнього світу, нездатність залишатись на одинці із собою, зазирати у глибини духу?

Однак проблема ця не є не розв'язуваною. Ще в стародавні часи в Китаї виникла філософська школа, яка змогла знайти самобутні розв'язки таких солодких, здавалося б, проблем. Цією школою і були даоси, в яких поєднувалася містика та ексцентрика, прагматизм і спогляальність.

б) застосування дедуктивного методу

Шановні колеги!

Для розуміння суті релігійної етики даосизму варто звернутися до категорій "медитація" та "еспотранценденція"?

У філософських словниках термін "медитація" визначається як релігійна психотехніка, що має на меті контакт із трансцендентною реальністю. Таким чином, даосизм припускає можливість безпосередньої взаємодії із Абсолютом, який на його думку, не розкривається "буденній свідомості". Істинне дао не може бути верболізоване, а тому "точкою дотику" з ним може бути глибинний трансцендентний досвід, що здобувається через самотрансценденцію.

У самотрансценденції людина здійснює вихід за межі суб'єкт-об'єктивного вираження, вона перестає відчувати себе часткою, яка протистоїть невизначеній цілісності, вона втрачає "Его" і дозволяє собі розкіш незацікавленості причетності до універсуму… (далі по тексту)

в) застосування методу аналогії.

Дорогі друзі!

Чи доводилося Вам бачити людину, яка незацікавлено дивується красі природного пейзажу? Чи звертали Ви увагу на те, що вона відчуває себе "одиноким очеретом", а гармонійно зливається з рівниною, полем, осяяною сонцем річкою, блискучим зорепадом і заходом сонця?

Такою безтурботною істотою міг би бути хіба що даос, для якого весь світ – це його власне єство, позбавлене традиційних для нас перегородок, обмеження, ідеалізацій.

Даос – людина, яка вклоняється благозвучній гармонії природи і не має потреби в тому, щоб протистояти їй... (далі по тексту).

г) застосування лінійно-стадійної аргументації (цей самий текст).

д) застосування концентричної форми аргументації.

Сьогодні всі можуть почути про те, що людство роз'єднане екцентричними акціями спільнот і окремих людей.

Вони намагаються знайти добробут і не знаходять його бо добробут немає у розумінні спільності інтересів

Воно створює умови для політичних блоків і не досягає миру, оскільки мир передбачає подолання фанатичної нетерпимості.

Він акцентує увагу на чистоті природи і не може створити умови для цього, бо споживацька розбещеність сучасної людини дійшла до точки екстремуму.

А от чи завжди було так? Давайте спробуємо зробити таким чином, щоб повторю це "винаходити велосипед", а подивитись, яким чином формувалося ставлення до природи в інших культурах… (далі по тексту)