- •1. Предмет, метод, поняття конституційного права України як галузі права
- •2. Норми конституційного права України, їх особливості та класифікація
- •3. Конституційно-правова відповідальність
- •4. Конституційно-правові відносини
- •2* -35-
- •5. Джерела конституційного права Украши як галузі національного права
- •6. Система конституційного права України як галузі права
- •7. Конституційне право України як наука
- •8. Конституційне право України як навчальна дисципліна
- •Глава II Конституція — Основний Закон держави
- •1. Історія становлення і розвитку Конституції
- •2. Поняття конституції
- •3. Основні способи розробки і прийняття Конституції
- •5. Види конституції, їх структура та особливості
- •6. Конституційна реформа в Україні
- •Глава III
- •1. Загальні засади — форма вираження основ конституційного ладу України
- •3. Державний устрій (лад) України
- •4. Конституційне закріплення основ громадянського суспільства в Україні
- •Глава IV
- •1. Статус людини і громадянина як інститут конституційного права
- •2. Конституційно-правовий статус громадянина України
- •3. Конституційно-правовий статус іноземців і біженців в Україні
- •4. Поняття і види основних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні
- •6 2-290
- •5. Механізм реалізації, гарантії та захист прав і свобод людини і громадянина
- •6. Співвідношення міжнародно-правового
- •Глава V Форми народного волевиявлення
- •1. Народне волевиявлення та форми його здійснення
- •2. Вибори в Україні
- •3. Референдум в Україні
- •8 2-290
- •Глава VI
- •1. Державна влада як інститут конституційного права
- •2. Теорія і практика співвідношення
- •3. Конституційні загальні засади
- •4. Поняття, система та види органів державної влади
- •10 2-290
- •Глава VII Верховна Рада України
- •1. Конституційно-правовий статус Верховної Ради України
- •2. Порядок формування Верховної Ради України,
- •3. Установча функція Верховної Ради України
- •11 2-290
- •4. Сесія Верховної Ради України — основна організаційно-правова форма її діяльності
- •5. Повноваження Верховної Ради України
- •6. Законодавча функція Верховної Ради України
- •1, Контрольна функція Верховної Ради України
- •8. Народний депутат України
- •Глава VIII Президент України
- •1. Конституційно-правовий статус Президента України
- •2. Порядок виборів Президента України і вступу його на посаду
- •4. Дострокове припинення
- •Глава IX Виконавча влада в Україні
- •1. Поняття виконавчої влади і система її органів
- •2. Кабінет Міністрів — вищий орган
- •14 2-290
- •3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
- •4. Місцеві державні адміністрації
- •Глава X
- •1. Основи судової влади і судової системи та Ті принципи
- •2. Організація здійснення правосуддя в Україні
- •3. Конституційний Суд України
- •Глава XI Територіальний устрій України
- •1. Поняття територіального устрою України
- •2. Форма державного устрою. Ознаки України як унітарної держави
- •3. Автономія в Україні. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим
- •Глава 1. Конституційні основи статусу та повноваження Автономної Республіки Крим і гарантії Автономної Республіки Крим.
- •4. Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України
- •172-290
- •Глава XII
- •1. Поняття місцевого самоврядування та його особливості
- •2. Територіальна основа і система місцевого самоврядування в Україні та її принципи
- •3. Організаційно-правова, матеріальна та фінансова основи місцевого самоврядування в Україні
- •4. Повноваження місцевого самоврядування в Україні
- •5. Конституційні гарантії місцевого самоврядування в Україні
- •Глава II Конституція — Основний Закон держави
- •Глава III Загальні засади конституційного ладу в Україні
- •Глава IV
- •Глава V Форми народного волевиявлення
- •Глава VI Конституційно-правові основи організації і здійснення державної влади в Україні
- •Глава VII Верховна Рада України
- •Глава VIII Президент України
4. Поняття і види основних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні
Основні права^ свободи та обов'язки людини, тобто певні можливості, які необхідні для існування та розвитку людини в конкретних історичних умовах, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем (економічним, духовним, соціальним) розвитку людства і мають бути законними й рівними для
всіх людей.
По-перше, йдеться про можливості деяким чином діяти або утримуватися від певних вчинків з тим, щоб забезпечити своє нормальне існування, свій розвиток, задоволення тих потреб, що сформувалися. При цьому основні права — це саме ті можливості, без яких людина не може нормально існувати.
По-друге, зміст і обсяг цих можливостей людини залежать насамперед від можливостей усього суспільства, головним чином від рівня його економічного розвитку. Тому права людини — це явище соціальне, яке породжується суспільством.
По-третє, ці можливості за їх основними показниками мають бути рівними для всіх людей. Лише тоді вони будуть
правовими.
Тому, по-четверте, вони не повинні відчужуватися, відбиратися, обмежуватися будь-чим, не можуть бути і предметом "дарування" з боку держави або будь-якої іншої організації
чи особи.
Інтерпретація змісту прав людини в сучасній науковій літературі досить розмаїта.
Під правами людини розуміють певні її можливості, виокремлену її свободу; деякі основні її потреби чи інтереси; її вимоги про надання певних благ, адресовані сус-
-160 -
пільству, державі, законодавству; певний вид (форма існування, спосіб вияву) матеріалів1. Найбільш виразно права людини виявляються в її суб'єктивних правах.
Суб'єктивне право особи — це закріплена в юридичних нормах можливість певної поведінки, спрямованої на здійснення відповідних прав людини2. Передумовою суб'єктивного права є правоздатність, тобто загальна (абстрактна) здатність мати права. Суб'єктивне право — необхідний елемент конкретних правовідносин, тому воно виникає на основі юридичного факту. Суб'єктивне право включає як можливість самостійно здійснювати чи не здійснювати певні дії (поведінку), можливість вимагати цього від іншої особи (інших осіб), оскільки така поведінка зумовлює реалізацію суб'єктивного права, так і можливість застосування в разі необхідності механізму державного примусу. Зокрема, власник землі має право володіти, користуватися й розпоряджатися нею у рамках закону самостійно, без допомоги інших осіб, не вимагаючи від них здійснення будь-яких дій. Таке суб'єктивне право називають абсолютним, воно захищається законом від дій будь-кого, хто своєю поведінкою перешкоджає його здійсненню.
За депутатським запитом депутат має право вимагати від посадових осіб або певного державного органу здійснення певних дій. Таке суб'єктивне право є відносним, оскільки вимоги про здійснення дій (або утримання від них) стосуються певної особи або певних осіб.
У разі порушення суб'єктивного права воно захищається законом у примусовому порядку шляхом пред'явлення у суді або іншому встановленому законом державному органі вимог до порушника суб'єктивного права.
Залежно від виду суспільних відносин, які регулюються різними галузями права, суб'єктивні права можуть бути конституційними, цивільно-правовими, трудовими, адміністративними і т. п. Вони можуть бути спрямовані на захист майнових і немайнових особистих інтересів особи (громадянина,
Докладніше див.: Рабінович П. М. Основи загальної теорії держави і права. — К., 1995. — С. 7, 8.
2 и
Його ж. Основи загальної теорії права та держави. — К., 2001. — С. 9,