Жилою називається дріт з металу, здатний пропускати через себе електричний струм.
Головні властивості жил – кількість дротів та поперечний переріз.
За кількістю дротів жили діляться на однодротові та багатодротові. Цей параметр визначає гнучкість жили – чим більше в ній дротів, тим вона легше гнеться. Однодротові жили використовують для прокладки стаціонарної проводки та приєднання нерухомих елементів електрообладнання. Для заміни мережевого шнура електроприладу чи приєднання рухомих або знімних елементів електрообладнання використовують багатодротові жили.
Жили можуть бути алюмінієві або мідні.
Алюмінієві жили мають низьку вартість і легші ніж мідні. У алюмінію нижча електропровідність, менша гнучкість та механічна міцність, він швидше окислюється, тому алюмінієві провідники складніше піддаються ремонту. Термін їх служби приблизно 20 років.
Мідні жили мають кращу електропровідність, більш гнучкі та механічно міцні, окислюються на повітрі, проте на опір це значно не впливає і легко ліквідовується. Мідні провідники легше установлювати і обслуговувати, вони довговічніші.
Сумарна потужність електричного струму визначається площею перерізу провідника, через який він проходить.
Величина перерізу струмопровідних жил вимірюється в мм².
Площа перерізу - основний параметр для розрахунку пропускної здатності провідника і вказується виробником на його ізоляції (наприклад, 3×50+1×16 – три жили по 50 мм² та одна 16 мм²).
Ізоляція кабельної продукції
Основне призначення ізоляційного діелектричного шару - захист людини від контакту зі струмоведучою жилою. Також наявність ізоляції дозволяє помістити кілька жил поруч, не побоюючись короткого замикання між фазою і нулем або іншими фазами.
Найчастіше для ізоляції використовують полівінілхлорид (ПВХ) – матеріал, який здатний забезпечити поєднання гнучкості, міцності та невисокої собівартості під час прокладання побутових та окремих промислових електричних мереж.
В залежності від призначення кабельних (дротових) виробів, ізоляційна частина може мати різне виконання.
Для ізоляції використовують такі діелектричні матеріали:
кераміка;
скло;
полімери (гума, целулоїд, полівінілхлорид та ін.).
Прийняте в усьому світі кольорове маркування.
Ізоляційні матеріали
Поллівінілхлорид
Використовується для ізоляції проводів, що прокладаються всередині приміщення.
Переваги: невисока вартість, гнучкий та зносостійкий, негорючий, стійкий до агресивних хімічних сполук.
Недоліки: виділяє їдкі речовини при надмірному нагріванні, не витримує морози нижче -20 °С.
Гума
Цей природний матеріал застосовується для гнучких провідників, а також для провідників стійких до низьких температур.
Переваги: висока гнучкість матеріалу, стійкість до низьких температур.
Недоліки: з часом втрачає свою еластичність і захисні властивості, піддається впливу хімічних реакцій.
Поліетилен
Поліетилен – високоякісний і високочастотний діелектрик, стійкий до негативних температур. Використовується для ізоляції кабелів зв'язку, коаксіальних і радіочастотних кабелів.
Переваги: стійкий до хімічних сполук та агресивного середовища, витримує низькі температури.
Недоліки: не гнучкий, з підвищенням температури властивості погіршуються (руйнується матеріал); не рекомендовано використовувати в середовищі з термічними перепадами.
Провід. Кабель. Шнур.
Провід – це одна або кілька струмоведучих жил, що з'єднують дві ділянки електричного кола.
Неізольовані проводи використовують для передачі електроенергії в повітряних лініях, контактних мережах електротранспорту, для антенних пристроїв, тобто у місцях, де обмежений доступ людей без права допуску.
Ізольовані проводи переважно застосовуються для передавання струму у середині електроприладів або в електронному устаткуванні автомобільних засобів.
Кабель – це провідник електричного струму, що складається з однієї або кількох окремо ізольованих струмоведучих жил, які поміщені у зовнішній захисний шар з полімерів, пластику або гуми.
Відмінність у будові кабелю від проводу знаходиться всередині зовнішньої оболонки.
У кабелю простір між струмоведучими жилами заповнюється ущільнювачем (нитками, стрічками або крейдованим складом). Це запобігає злипанню жил, які можуть дещо зміщуватися відносно одна одної при згинанні кабелю.
Електричний шнур – це гнучкий електричний провід, що складається з кількох ізольованих жил.
Основне застосування електричних шнурів – підключення побутових електроприладів до мережі. Вони повинні мати підвищену гнучкість і стійкість до багаторазового згинання, тому в шнурах використовуються мідні багатодротові жили загальним перерізом до 4 мм².