ТЕОРІЯ КОНФЛІКТУ
Суспільства відрізняються одне від одного не наявністю чи відсутністю конфліктів, а тільки різним ставленням до них з боку влади. У демократичному суспільстві переважають раціональні методи їх врегулювання.
Джерелом конфліктів також є політичні протиріччя між соціальними групами, пов'язані з концентрацією влади в одних і її відсутністю у інших.
Розподіл влади незмінно стає визначальним фактором систематичних соціальних конфліктів.
ЛЬЮЇС КОЗЕР
КОЗЕР Луїс Альфред (1913-2003) - американський соціолог, класик теорії політичного конфлікту.
У 1975-1976 рр. - президент Американської соціологічної асоціації.
Основні роботи: "Функції соціального конфлікту" (1956), "Політична соціологія" (1967), "Конфлікт і консенсус" (1984)
ТЕОРІЯ КОНФЛІКТУ
У своїх дослідженнях Л. Козер виходить з неминучості конфліктів у суспільстві.
Вчений відзначає, що в соціальній структурі будь-якого типу завжди існує привід для конфліктної ситуації, оскільки «час від часу в ній спалахує конкуренція окремих індивідів або груп з приводу дефіцитних ресурсів, престижу і влади».
ТЕОРІЯ КОНФЛІКТУ
Таким чином, конфлікти виявляють існуючі в суспільстві протиріччя, а також визначають положення різних соціальних груп усередині системи, розподіляючи між ними «позиції влади»
Козер зазначає, що політичні конфлікти найчастіше виникають у сучасному світі або з приводу розподілу влади, або внаслідок розбіжності політичних ідеалів і цінностей, зміни соціального статусу тощо
ТЕОРІЯ КОНФЛІКТУ
Вчений підкреслює, що, далеко не всі різновиди конфлікту сприятливі для політичної системи.
Конфлікти, що зачіпають інтереси різних політичних суб'єктів носять, як правило, позитивний для системи характер, дозволяючи погодити вимоги, які надходять до політичної системи.
Конфлікти цінностей набагато небезпечніші - вони складніше піддаються вирішенню й завжди несуть у собі загрозу розпаду самої системи.
ТЕОРІЯ КОНФЛІКТУ
Розвиваючи теорію конфлікту в роботі «Завершення конфлікту» (1970) Козер відзначає, що одним із найефективніших способів вирішення конфлікту є досягнення компромісу, тобто такого врегулювання конфлікту, який досягається шляхом взаємних поступок.
ВИСНОВКИ
Соціологічна наука повоєнних десятиліть збагатилася новими течіями, такими як структурний функціоналізм Толкотта Парсонса і Роберта Мелтона, а також теоріями конфліктів Козера і Дарендорфа.
Поглибилося розуміння того, що суспільство є складною і багатогранною системою, елементи якої мають свої функції.
Також розвинулися знання про конфлікти, часто їхню неминучість та не обов’язково негативне забарвлення. Конфлікти почали розглядатися в тому числі як рушійна сила прогресу.