- •Семінар хіv Соціологічна наука повоєнних десятиліть
- •Життєвий і творчий шлях Толкотта Парсонса (1902 – 1979 рр.):
- •„Структура соціальної дії”:
- •Життєвий і творчий шлях Роберта Мертона (1910 – 2003 рр.):
- •Життя та діяльність Ральфа Дарендорфа (1929 – 2000 рр.):
- •Життя та діяльність Льюіса Козера (1913 – 2003 рр.):
Семінар хіv Соціологічна наука повоєнних десятиліть
Життєвий і творчий шлях Толкотта Парсонса (1902 – 1979 рр.):
Толкотт Парсонс (англ. Talcott Parsons; 13 грудня 1902, Колорадо-Спрінгс — 6 травня 1979, Мюнхен) — американський соціолог, лідер напрямку структурного функціоналізму, один із засновників соціальної антропології та теоретичної соціології.
а/ критика „повзучого емпіризму” в соціологічній науці;
Толкотт Парсонс критикував "повзучий емпіризм" у соціології, тобто надмірну увагу до конкретних фактів та досліджень без достатньої системності та теоретичної обґрунтованості. Він вважав, що соціологія повинна бути системною та теоретично обґрунтованою наукою, яка досліджує соціальні системи в їхній цілісності.
Парсонс підкреслював необхідність розвитку системного підходу в соціології, який дозволить розглядати соціальні явища як системи взаємозв'язків та взаємодії. Він вірив, що це дозволить більш глибоко проаналізувати соціальні процеси та зрозуміти їхні причини та наслідки.
Він вважав, що теорія повинна бути побудована на базі широкої інтердисциплінарної бази знань, включаючи філософію, історію, психологію та інші науки.
Отже, Парсонс критикував "повзучий емпіризм" у соціології, аргументуючи необхідність системної та теоретично обґрунтованої науки для аналізу соціальних систем в їхній цілісності. Його праці сприяли розвитку функціоналізму та системного підходу в соціології.
б/ волюнтаристська теорія дії;
Термін волюнтаристський підкреслює ту обставину, що соціальний порядок повністю не детермінується зовнішнім тиском. Волюнтаризм дії означає передусім суб'єктивний процес прийняття рішень, що, звичайно, може зазнавати тиску цінностей і норм (нормативний аспект), а також умов та ситуації (ситуаційний аспект). Отже, сама дія не може бути ототожнена, за Т. Парсонсом, з поведінкою як такою. Будь-яка дія є, очевидно, поведінкою, проте не будь-яка поведінка є дією. Щоб вести мову про дію, недостатньо фіксувати реакцію організму на середовище, оскільки соціолога цікавить передусім зв'язок не організму і середовища, а особи ("актора") і ситуації.
Внутрішня структура індивідуальної дії складається, за Т. Парсонсом, з таких елементів:
"актора" (дійової особи);
мети, яку він намагається реалізувати;
засобів, якими "актор" володіє, прагнучи досягти мети;
ситуаційних умов, з якими "актор" стикається в процесі дії, наприклад з різноманітними зовнішніми екологічними факторами або з власною біологічною природою і спадковістю;
нормативних принципів відбору, котрими "актор" керується, вибираючи мету і відбираючи засоби, придатні для її досягнення.
Взагалі, вважає американський соціолог, для соціальних наук на зламі XIX і XX ст. було великим відкриттям установлення величезної ролі соціальних цінностей і норм, яку вони відіграють у формуванні поведінки людей. У цілому вони утворюють нормативний порядок міжлюдських відносин, який складається в процесі цих відносин і водночас закріплює їх. Узагальнюючи, волюнтаристська теорія дії Толкотта Парсонса розглядає людину як активного агента, який здатен свідомо приймати рішення та визначати свої дії, а не просто реагувати на зовнішні подразники. Вона підкреслює важливість соціальної інтеграції, ролей та норм, які забезпечують гармонію та стійкість соціальної системи.
