5. Представники російської державницької школи:

Російська державницька школа - це соціально-політичний напрям в Росії в другій половині XIX - на початку XX століття, який об'єднував державних діячів, науковців, інтелектуалів та інших діячів, що виступали за зміцнення російської монархії та державного апарату в цілому. Вони вважали, що монархія є найкращою формою управління і віддавали перевагу централізованому державному управлінню. Російська державницька школа вирізнялася консервативним поглядом на політичну, соціальну та економічну ситуацію в Росії та світі, іноді критикувала ліберальні ідеї та прогресивні течії. В той же час, вона вважала необхідними деякі соціальні та економічні реформи, наприклад, вдосконалення державного управління, створення умов для розвитку промисловості та розширення освіти.

а/ С. Соловйов (1820 – 1879 рр.), Б. Чичерін (1828 – 1904 рр.), К. Кавелін (1818 – 1885 рр.);

Сергій Михайлович Соловйов був одним із представників російської державницької школи. Його основна ідея полягала у тому, що Росія повинна зберегти свої традиції та звичаї, які відрізняли її від західноєвропейських країн. Він підкреслював важливість суспільної стабільності та порядку, а також роль держави в забезпеченні цих цінностей. Соловйов вважав, що розвиток суспільства повинен здійснюватись через культурний прогрес, а не за допомогою насильницьких революцій або реформ. Він підкреслював, що розвиток суспільства повинен ґрунтуватись на традиціях та духовному житті, а не на матеріальних цінностях.

Борис Чичерін (1828-1904) був видатним російським державним діячем і юристом, який розробив кілька важливих соціологічних ідей.

Одна з його основних ідей була пов'язана з тим, що закони і правові норми повинні відображати соціальні реалії та потреби суспільства. Він вважав, що правова система повинна бути наслідком соціальної еволюції, а не протиставлятися їй.

Крім того, Чичерін розвивав ідеї про взаємозв'язок між державою і громадянами. Він вважав, що держава повинна діяти в інтересах своїх громадян і забезпечувати їм свободу та права. У своїх працях Чичерін акцентував увагу на тому, що держава повинна бути демократичною, але водночас дотримуватися законів і порядку.

Також Чичерін активно досліджував соціальні проблеми свого часу, зокрема проблеми взаємин між робітниками і роботодавцями, та розробляв пропозиції щодо їх вирішення. Він був переконаний, що діалог та компроміс між сторонами є ключем до розв'язання соціальних проблем.

Константин Кавелин (1818-1885) був російським юристом, істориком та державним діячем, представником державницької школи в Росії. Основні його ідеї полягали в настійному заклику до стабільної, централізованої держави, яка здатна забезпечити порядок, законність та гармонію в суспільстві.

Константин Кавелин розглядав державу як суверенне утворення, яке має відповідальність за добробут і благополуччя своїх громадян. Він вважав, що держава повинна мати визначальну роль в управлінні економікою, освітою та іншими сферами життя, а також використовувати свої ресурси для розвитку нації. Крім того, Кавелин підтримував ідею про необхідність посилення державної влади, щоб запобігти розпаду суспільства та зберегти його єдність.

У сфері права Кавелин був привержеником законності та юридичної точності. Він вважав, що держава повинна бути повністю підкорена законам, які забезпечують права та свободи громадян. Водночас, він висував ідею про те, що державна влада повинна мати можливість захищати себе від зовнішніх та внутрішніх загроз, навіть якщо це означає обмеження деяких прав і свобод.

Таким чином, Константин Кавелин вважав, що держава має бути визначальним фактором у розвитку суспільства та єдність нації, а також повинна забезпечувати порядок, законність та стабільність у суспільстві.

б/ соціологічні концепції М. Ковалевського (1851 – 1916 рр.).

Максим Ковалевський - російський юрист, історик і антрополог, який розвинув ідеї соціології історії. Його концепції відображали вплив еволюційної теорії на соціологію. Однією з найбільш відомих ідей Ковалевського є те, що культура розвивається залежно від рівня технологічного розвитку в суспільстві. Він також досліджував поняття права і відносини між правом і іншими аспектами суспільства, такими як економіка та політика.

Максим Ковалевський розглядав розвиток соціуму в давніх цивілізаціях, таких як Індія, Китай, Рим та Греція, і намагався виявити загальні закономірності розвитку суспільства. Він виділяв три основні типи соціальної організації: родову, племінну та державну, і вважав, що розвиток суспільства полягає у переході від родово-племінної форми до державної.

Концепція класів та класової боротьби Ковалевського є важливою для розуміння взаємозв'язку між соціальними структурами та правом. Він показав, що відносини між класами є ключовим фактором, який впливає на формування правової системи та правових норм. Ковалевський був першим ученим, який звернув увагу на роль класів у правовій системі та її вплив на життя суспільства в цілому.

Концепція соціального контролю, запропонована Ковалевським, показує, що право та правова система взагалі є інструментом соціального контролю. Вона вказує на те, що правові норми та правова система мають на меті забезпечити порядок та стабільність у суспільстві, а також використовуються для регулювання поведінки громадян та забезпечення їхньої безпеки.

Концепція правової культури, запропонована Ковалевським, є важливою для розуміння ролі права в суспільстві та впливу цінностей та поглядів на дотримання права. Вона вказує на те, що правова культура є складовою частиною соціальної культури та має велике значення для формування правової свідомості та практики громадян.

Крім того, Ковалевський акцентував увагу на необхідності інтердисциплінарного підходу до вивчення права, що є досить актуальним і до цього часу. Він довів, що право не може бути розглянуте відокремлено від інших аспектів суспільства та що його дослідження повинно базуватись на комплексному підході, який враховує взаємозв'язки між правом та іншими суспільними явищами.

Таким чином, соціологічні концепції Ковалевського стали важливим кроком у розвитку соціології права та внесли значний внесок у розуміння взаємозв'язку між правом та соціальним життям. Вони зберігають свою актуальність до цього часу та є важливим джерелом для дослідження соціальних та правових процесів.

Отже, на початку 20-го століття соціологія стрімко розвивалася та обростала новими концепціями та ідеями, а доробок європейських, американських та російських вчених того часу є актуальним і досі.