4. Соціологічна думка в Російській імперії:
Народницький рух в Росії - це соціально-політичний рух, що був популярним у другій половині XIX століття. Його представники вважали, що революційні зміни в країні можливі лише через реформу земельної власності та відмову від капіталістичного розвитку. Вони активно підтримували ідею національної самостійності і розвитку, а також заборону приватної власності на землю. Рух відкинув ідею насильницької революції та прагнув до мирного зміщення влади шляхом переконання населення в необхідності реформ.
а/ мислителі народницької орієнтації – К. Михайловський (1842 – 1904 рр.), П. Ткачов (1844 – 1886 рр.), П. Лавров (1856 – 1929 рр.);
Константин Михайловський був одним з провідних мислителів народницького руху в Росії. Основні ідеї, які він розвивав, були пов'язані з необхідністю соціально-економічної реформи та змінами в російському суспільстві. Він вважав, що Росія може стати процвітаючою державою лише в тому випадку, якщо будуть здійснені реформи на користь селянства, що становило більшість населення країни.
Крім того, Михайловський підкреслював важливість національної самосвідомості та розвитку культури в Росії. Він вважав, що відсутність розвинутої культури та недостатнє усвідомлення національної ідентичності є причиною соціальної відсталості країни. Також Михайловський підкреслював важливість ролі інтелігенції у розвитку суспільства та вважав, що вона повинна взяти на себе провідну роль у реформуванні країни.
Петро Ткачов (1844-1886) - російський революційний діяч і теоретик народництва. Основні його ідеї можна коротко сформулювати так:
Він підтримував ідею народного суверенітету і переконував, що влада має належати народу, а не верхівцям.
Він вважав, що народ може змінити свою долю тільки шляхом національної революції, яка повинна бути національно-визвольною та соціально-справедливою.
Ткачов пропагував ідею колективної власності на землю та інші природні ресурси, які повинні належати народу.
Він виступав проти капіталістичного способу виробництва і підтримував соціалістичну ідеологію.
Ткачов прагнув до розвитку освіти і культури серед народу, щоб він міг свідомо приймати участь у революційному процесі.
Петро Лавров (1856 – 1929) був російським філософом, який активно пропагував ідеї соціалізму та марксизму. Основні його ідеї включали:
Критика капіталістичного суспільства та пропаганда соціалізму. Лавров вважав, що капіталізм є несправедливою системою, яка приводить до експлуатації бідних верств населення.
Підтримка революційних змін у суспільстві. Лавров вважав, що для досягнення соціалістичної системи потрібно здійснити революцію.
Підкреслення важливості народної освіти та культури. Лавров вважав, що лише народ, який має високий рівень освіти та культури, може стати справжнім творцем соціалістичного суспільства.
Активне використання досвіду Заходу у соціальній та економічній сферах. Лавров вважав, що Росія повинна використовувати передовий досвід розвинених країн, щоб прискорити свій шлях до соціалізму.
Звернення до народу. Лавров вважав, що соціалістичний рух повинен бути народним рухом, який будується на підтримці мас.
Отже, мислителі народництва в Росії у XIX столітті вірили, що соціальні проблеми країни можна вирішити тільки через докорінні зміни в економіці та політиці. Вони прагнули побудувати нове суспільство, основане на владі народу. Вони критикували капіталізм і вірили в колективні форми власності на землю та інші ресурси.
Однак репресії проти народництва, що розпочалася в кінці 1870-х років, призвели до зникнення руху в кінці XIX століття.
б/ пізні слов’янофіли – М. Данилевський (1822 – 1885 рр.), К. Леонтьєв (1831 – 1891 рр.);
Микола Данилевський і Константин Леонтьєв були представниками руху слов'янофілів в Росії в другій половині XIX століття.
Микола Данилевський (1822-1885) був російським істориком та соціологом. Його головним доробком є праця "Росія і Європа" (1869), де він висуває концепцію культурного і цивілізаційного типів розвитку і прогнозує зіткнення між ними.
Данилевський був переконаний, що Росія знаходиться на стадії національного зрілості, яка характеризується формуванням нового типу культури. Він вважав, що Росія повинна стати лідером слов'янського світу, який має стати альтернативою західному світу.
Константин Леонтьєв (1831-1891) був російський філософ, соціолог, економіст та письменник.
Основним доробком Константина Леонтьєва є його соціально-філософські праці, зокрема "Очерки социальной истории и культуры" (1861-1863), "Сочинения" (1895-1916) та "Избранное" (1911). Він був одним із засновників російської соціології, а його праці мали великий вплив на розвиток соціології та філософії в Росії та світі.
У своїх працях Леонтьєв розглядав питання соціальної еволюції, соціальної диференціації, ролі культури в суспільстві, розвитку економіки та ін. Він розробив концепцію "об'єктивного ідеалізму", відповідно до якої культура та ідеї відіграють ключову роль у розвитку суспільства.
Леонтьєв також підтримував ідею відмінності російської цивілізації, яку він називав "восточною". Леонтьєв вважав, що західна культура віддаляє людину від Бога та знищує її духовний світ, тоді як російська культура зберігає духовність і моральність.
Отже, Константин Леонтьєв та Микола Данилевський зробили значний внесок у соціальну та філософську думку своїми працями, які досі є об'єктом вивчення та дискусій в наукових колах.