Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Мікробіологія_Готове_усне+практичні_навички

.pdf
Скачиваний:
6
Добавлен:
13.01.2025
Размер:
8 Мб
Скачать
☆

17.Форми і типи імунного реагування. Гуморальна імунна відповідь та її етапи.

I. Розрізняють 6 форм імунної відповіді організму на антиген:

–синтез антитіл,

–формування гіперчутливості негайного типу (ГНТ),

–гіперчутливості уповільненого типу (ГУТ),

–імунологічної пам’яті,

–імунологічної толерантності,

–ідіотип-антиідіотипові взаємодії

Усі ці форми можна звести лише до 2: формування антитіл-імуноглобулінів і сенсибілізованих лімфоцитів зі специфічними до антигену рецепторами.

II.Типи імунного реагування

Клітинний тип імунної відповіді

Гуморальний тип імунної відповіді

III.Гуморальна імунна відповідь та її етапи.

Важчий варіант:

Гуморальна імунна відповідь — це синтез антитіл.

Антиген поглинається макрофагом та підлягає переробці процесингу.

Імунологічно значущі компоненти антигену виводяться на мембрану макрофага та розміщуються на ній у комплексі з антигеном гістосумісності ІІ класу, HLA-D

Макрофаг виконує не тільки підготовку, а й антигенпрезентуючу функцію — представляє антиген іншим клітинам.

Т-хелпер, що має специфічний до антигену рецептор, реагує своїм рецептором з антигеном, який представлений антигенпрезентуючою клітиною у комплексі з Іа-білком. Т-хелпер розпізнає чужорідний антиген тільки у такому комплексі. Він має подвійний рецептор — до чужорідного антигену та до свого Іа-білка.

Далі Тхелпер одержує перший специфічний активуючий сигнал — від антигену. Необхідно ще два сигнали. Один з них — адгезивні молекули на поверхні макрофага і Т-хелпера

(інтегрини). В результаті цього Т-хелпер активується специфічним сигналом та двома неспецифічними, що приводить до проліферації Т-клітин і продукування ними інших лімфокінів: факторів росту та диференціювання В-клітин — ІЛ-4, ІЛ-5 тощо. Ці лімфокіни (інтерлейкіни) є неспецифічним активуючим фактором для проліферації та диференціювання Влімфоцитів

В-лімфоцит, який одержав два активуючих сигнали проліферує та диференціюється в антитілоутворювальну клітину, що синтезує антитіла до цього антигену, який спричинив стимуляцію цієї клітини. Внаслідок цього продукуються специфічні імуноглобуліни, реалізується гуморальна імунна відповідь.

Легший варіант (писали на парі):

Спочатку макрофаг здійснює фагоцитоз, потім «виставляє» на поверхню поліпептидну частину антигену, виділяється макрофагом IL3 (інтерлейкін), який активуює ThО (клітина, яка до цього не була в контакті з антигеном) і виділяє IL2, який активує сам себе і заставляє ThО поділитись на Th1 (відповідає за клітинну відповідь) і Th2 (відповідає за гуморальну відповідь). Th2 виділяються IL4,5,6, які активують В-лімфоцит. Після цього В-лімфоцит поділяється ще на дві клітини ( IgD). Потім частина перетворюється на В-лімфоцити пам’яті, а інша частина групується по три і перетворюється на плазмоцити, які потім виділяються IgМ, згодом перетворюються на IgG.

18. Первинна та вторинна імунна відповідь. Взаємодія клітин імунної системи в процесі імунної відповіді.

Первинна імунна відповідь утворюється при першій зустрічі із специфічним антигеном. При цьому виробляються IgM, пізніше з`являються IgG.

Після первинного введення антигену в імунній системі формується клон лімфоцитів, що несуть імунологічну пам'ять про даний антиген.

Вторинна імунологічна відповідь утворюється при повторному попаданні антигену в організм і супроводжується накопиченням IgG.

При вторинному введенні антигену (вторинна імунна відповідь) виникає більш рання (на 5-7 добу у залежності від антигену) та потужніша імунна реакція, характеризується швидким наростанням і значно більш високим рівнем антитіл. Центральна роль у розвитку вторинної імунної відповіді належить клітинам імунній «пам'яті». Імунна «пам'ять» зберігається в залежності від характеру антигену протягом місяця й може досягати років, а в деяких випадках зберігається все життя (наприклад, після вакцинації вакциною проти натуральної віспи).

19.Реакції імунної відповіді, їх характеристика. Клітинна імунна відповідь.

I. Реакції імунної відповіді

Неспецифічний захист направлений супроти антигенів та ушкоджувальних агентів взагалі, а специфічний (імунний) захист направлений на боротьбу з конкретними збудниками.

Вторгнення в організм інфекційного мікроорганізму викликає місцеве запалення. Це прояв неспецифічної імунної відповіді. В ураженій ділянці збільшується кровонаповнення, підвищується температура. Ушкоджені тканини виділяють простогландини і гістаміни, внаслідок чого з'являється набряк та біль. У місце пошкодження надходять нейтрофіли та інші види лейкоцитів, які знищують інфекційні мікроорганізми та продукти їх життєдіяльності. Якщо місце запалення оточене мембраною, то виникає абсцес, тобто скупчення гною, який складається з загиблих клітин, знешкоджених мікробів і загиблих нейтрофілів. Така місцева реакція на хвороботворний агент може

виявитися недостатньою. При поширенні інфекції загальна відповідь організму проявляється гарячкою, збільшенням кількості лейкоцитів у крові, набряканням лімфатичних вузлів тощо.

Швидка неспецифічна відповідь організму може виявитися недостатньою для подолання інфекції. Якщо інфекція стійка або поширюється, то активізується специфічний імунний захист - імунітет.

Імунітет - це захист організму від усього, що несе у собі ознаки чужорідної генетичної інформації, спосіб збереження генетичної сталості клітин.

Або:

Взаємодія молекули антигену з антитілом або його активним центром супроводжується зміною просторової структури антигену, в результаті взаємної специфічної комплементарності зв’язок антитіла й антигену міцно удержуються ван-дер-ваальсовими силами.

В утворенні комплексу антиген-антитіло виділяються 2 фази –специфічну і неспецифічну.

Специфічна: детермінантна група антигену з’єднується з активним центром антитіла.

Неспецифічна: комплекси втрачають розчинність і випадають в осад.

II.Клітинна імунна відповідь

Вона формується дещо раніше, ніж гуморальна.

Аналогічно відбувається активація Т-хелпера антигеном і ІЛ-1, внаслідок чого активований Т- хелпер (індуктор) продукує ІЛ-2, лімфокін Т-Т взаємодії.

ІЛ-2 спричинює проліферацію Т-хелперів та диференціацію їх в ефекторні Т-клітини (кілери, супресори, клітини пам’яті, ампліфаєри, ефектори ГУТ).

Т-лімфоцити також активуються за принципом подвійного сигналу — специфічного (взаємодія рецептора з антигеном) та неспецифічного (взаємодія рецептора з ІЛ-2).

імунна відповідь базується на відбиранні та стимуляції розмноження (проліферації) і диференціюванні лімфоцитів, здатних реагувати з антигеном до контакту з антигеном.

Роль антигену полягає у виборі та підтримці розмноження й диференціювання відповідного клону лімфоцитів. Так формуються і клітинний, і гуморальний імунітет.

Легкий варіант:

20. Гіперчутливість негайного та сповільненого типу, їх механізми, відмінності. Практичне значення.

Реакція гіперчутливості – це сильна захисна реакція на повторну зустріч з алергеном, яка набуває шкідливого характеру.

Основна відмінність ГНТ від ГУТ — механізм реакції. Реакції негайної гіперчутливості розвиваються в результаті взаємодії антигену — алергену з антитілами, а реакції уповільненого типу

— клітинні, розвиваються внаслідок специфічної взаємодії алергену з рецепторами сенсибілізованих лімфоцитів, які призводять до виділення лімфокінів й формування гіперергічного запалення.

Класифікація алергічних реакцій за Кумбсом

Перший тип «Анафілактичний»

Механізм: Синтез IgE цитотропних антитіл, їх фіксація на тучних клітинах і базофілах, реакція актиген-антитіло з виділенням гістаміну.

Другий тип «Цитотоксичний»

Механізм: синтез IgG і IgM проти антигенів, що входять до складу клітинних мембран. Цитоліз власної реакції антиген-антитіло через активацію комплементу.

Клініка: медикаментозна алергія, анемія, тромбоцитонемія.

Третій тип: «Імунокомплексний»

Механізм: синтез преципітуючих антитіл, надлишок антигену, патогенетичні реакції ініційовані імунними реакціями.

Клініка: сироваткова хвороба, аутоімунні захворювання.

Четвертий тип: «Клітинний»

Механізм: накопичення сенсибілізованих Т-лімфоцитів, реакція між антигеном і сенсибілізованими Т-лімфоцитами.

Клініка: алергічні явища при інфекційних захворювань та аутоімунні захворювання, контактна алергія.

21.Моноклональні антитіла, їх одержання та використання в медичній практиці.

Моноклональні антитіла— це препарати антитіл, високоспецифічні до одного антигена, одержані з одного клону клітин-продуцентів in vitro.

Продуцентами моноклональних антитіл є гібридоми — клітини, одержані шляхом злиття лімфоцита та мієломної клітини. Лімфоцит продукує антитіла однієї специфічності, але не розмножується. Мієломна клітина, що походить із злоякісної пухлини, має здатність до безмежного розмноження. Гібридомна ж клітина розмножується, утворюючи клон, який продукує антитіла.

Етапи одержання моноклональних антитіл:

Імунізація тварин певним антигеном.

Одержання лімфоцитів від імунізованої тварини.

Одержання гібридом. Лімфоцити поодинці розміщують у мік-рокамерах спеціальних панелей і додають мієломні клітини. Завдяки дії спеціального "ферменту злиття" або інших речовин, що впливають на клітинні мембрани, утворюються гібридні клітини. При цьому застосовують спеціальне інкубаційне середовище, в якому ні лімфоцит, ні мієломна клітина не виживають, а гібридома розмножується.

Відбір гібридом, які продукують потрібні антитіла. Досліджуючи наявність потрібних антитіл у культуральній рідині, відбирають необхідний клон.

Вирощування клону в промислових біотехнологічних умовах і одержання комерційних препаратів моноклональних антитіл.

Значення в медицині:

Важливе значення моноклональних антитіл полягає в тому, що вони гомогенні, високоспецифічні і можуть бути отримані у великих кількостях. Вони зв’язуються з одним і тільки одним антигеном, тому є моноспецифічними.

Стали важливим інструментом біомедичних дослідів (дозволили визначити клітини імунної системи, які вражалися вірусом СНІДу)

Застосовують у діагностичній і терапевтичній медицині.

Лікування раку людини, для знищення клітин пухлини. Їх можна позначити радіоактивними ізотопами, щоб визначати локалізацію пухлини і доставляти смертельні дози радіації до недосяжних пухлин, тоді як нормальні клітини залишаться неушкодженими.

Діагностування алергічних хвороб

Використовують в імуноферментному та імунофлюоресцентному аналізі.

22.Імунодефіцитні стани, аутоімунні процеси. Комплексна оцінка імунного статусу організму.

I.Імунодефіцит- це порушення структури й функцій будь-якої ланки цілісної імунної системи, втрата організмом здатності чинити опір будь-яким інфекція і відновлювати порушення своїх органів.

Існує 2 різновиди:

Вроджений (спадково зумовлений, первинний)

Поділяється на: специфічна недостатність (порушення в лімфоцитах) і неспецифічна недостатність (порушення в комплементі)

Гіпогамаглобулінемія, агаммаглобуленемія

Набутий (вторинний)

Виникає в результаті дії хімічних, радіоактивних, медикаментозних та інших речовин, інфекцій, травм

Спостерігаються при: злоякісних новоутвореннях, ВІЛ, інфекціях Епштейна-Барра, старінні, втраті імуноглобулінів.

Фактори імунодефіциту:

Іонізуюче випромінювання

Опіки

Політравматичні ушкодження

Фармакологічні засоби

Синдром набутого імунодефіциту

Класифікація

За рівнем ушкодження

–Порушення клітинного імунітету

–Порушення гуморального імунітету

–Порушення системи фагоцитів

–Порушення системи комплементу

–Комбіновані дефекти

За ступенем тяжкості

–Легкий

–Середньої тяжкості

–тяжкий

За причиною

–індукований –викликаний конкретною причиною, а також порушенням імунітету, яке утворилось вторинно відносно хвороби

–спонтанний – відсутність явної причини

За темпами

–гострий імунодефіцит

–хронічний

II. Аутоімунні стани:

Імунологічний параліч –це форма імунологічної недостатності, що характеризується повною відсутність імунної відповіді

Ісуносупресія (депресія) – ослаблення організму

–фізіологічна

–патологічна

–штучна

Імунологічна толерантність –це імунологічне явище, коли імунна система не реагує будь-якою реакцією імунітету на чужорідні антигени. ( це стан вибіркової імунологічної терпимості стосовно конкретних антигенів при збереженні імунологічної відповіді на інші антигени.)

III.Комплексна оцінка імунного статусу організму.

Імунний статус – стан імунної системи на момент обстеження, який оцінюється за допомогою збору імунологічного анамнезу та проведення шкірних тестів, дослідження лімфоїдних органів.

Показання для дослідження:

Схильність до хронічних хвороб

Наявність пухлин

Здорові особи, які будуть працювати в шкідливих умовах

23.Живі вакцини, принципи одержання. Контроль, практичне використання живих вакцин, оцінка ефективності.

Вакцина жива - містить життєздатні штами патогенного мікроорганізму, ослаблені до ступеня, який виключає виникнення захворювання, але зберегли антигенні властивості, що зумовлюють формування специфічного імунітету.

Види: кір, краснуха, жовта гарячка, полімієліт, грип, туберкульоз, сказ, паротит

Належать до першого покоління

Поділяються на:

дивергентні (проти натуральної віспи) атенуйовані

Переваги:

–їх достатньо вводити одноразово

–можуть вводитися через вхідні ворота природної інфекції для створення місцевого імунітету

–стимулюють вироблення широкого спектра імуноглобулінів до цілого ряду вірусних антигенів, а також стимулювати розвиток клітинно-опосередкованого імунітету

–забезпечують ефективніший і триваліший імунітет, ніж вбиті вакцини, їхнє виготовлення економічніше, а застосування зручніше, особливо при масовій імунізації.

–Деякі з них можна використовувати як асоційовані вакцини (вакцина «краснуха — паротит — кір»).

Недоліки:

–Існує деякий ризик реверсії атенуйованого вірусу до вірулентного.

–Вакцина може бути забруднена потенційно небезпечними вірусами типу онкогенних.

–Вірус може поширюватися від вакцинованих осіб до контактних.

–Живі вакцини термолабільні, довго зберігаються в холоді.

–Деякі живі вакцини можуть бути причиною місцевих та віддалених ускладнень (вакцина проти віспи).

24.Вакцини. Історія одержання. Класифікація вакцин. Корпускулярні, хімічні, синтетичні, генноінженерні і антиідіотипові вакцини.

Вакцини – це препарати, отримані з живих чи убитих м/о або їх компонентів з метою створення штучного імунітету.

Історію створення:

спроби штучно заражати здорових тварин виділеннями від хворих на легку форму захворювання.

Створення вакцин з убитих бактерій.

Створення й застосування живих, убитих, субодиничних вакцин.

Поділяються на 4 покоління:

Перше покоління – отримання з цілих м/о (живі, атенуйовані, інактивовані, дивергентні)

Друге покоління: одержуються з очищених м/о ( хімічні, анатоксини)

Третє покоління –генноінженерні або рекомбінантні вакцини

Четверте покоління – вакцини, які сьогодні тільки входять у практику ( синтетичні, антиідіотипові, ДНК-вакцини)

Види вакцин:

Вакцина асоційована - складається з кількох частинок різних типів, готовий до одночасної імунізації проти кількох інфекційних захворювань.

Вакцина жива - містить життєздатні штами патогенного мікроорганізму, ослаблені до ступеня, який виключає виникнення захворювання, але зберегли антигенні властивості, що зумовлюють формування специфічного імунітету.

Вакцина полівалентна - виготовлена з урахуванням кількох варіантів збудника однієї інфекційної хвороби.

Вакцина убита - виготовлена з убитих м/о під впливом фізичних чи хімічних чинників.

Корпускулярні вакцини — це бактерії, віруси, інактивовані хімічним (формалін, спирт, фенол) чи фізичним (тепло, ультрафіолетове опромінення) впливом. (коклюшна, антирабічна, лептоспірозна, вакцини проти енцефаліту)

Хімічні вакцини містять компоненти клітинної стінки чи інших частин збудника (менінгококова, черевнотифозна, холерна)

Рекомбінантні вакцини — вакцини, отримані методами генної інженерії, вбудовуючи генетичний матеріал мікроорганізму в дріжджові клітини, які продукують антиген ( вакцина проти гепатиту В)

25.Хімічні вакцини і анатоксини, принципи одержання. Асоційовані вакцини. Адсорбовані вакцини, принцип «депо».

I.Хімічні вакцини

–Друге покоління

–Містять уже очищенні антигени збудників інфекційних хвороб

–Основний принцип одержання: виділення та очищення протективних антигенів від баластних речовин.

–Поділяються на:

субвіріонні (містять всі вірусні компоненти, частково очищенні від ліпідів) субодиничні (мають в своєму складі тільки поверхневі білки)

–Можна вводити багаторазово у великих дозах, швидко виводяться з організму, стійкі до зовн. середовища

–Належать: менінгоковова, черевнотифозна, холерна, протиправцева

II.Асоційовані вакцини -вакцини різних типів, які містять кілька компонентів (АКДП) та комбіновані вакцини на основі АаКДП (з ацелюлярним кашлюковим компонентом).

III.Адсорбовані вакцини - цільноклітинна адсорбована коклюшно-дифтерійно-правцева вакцина, складається з суспензії цілих вбитих коклюшних клітин мікробів і очищених дифтерійного та правцевого анатоксинів, яка вводиться внутрішньом'язово, в результаті виробляються антитіла, які сприяють формуванню імунітету до дифтерії, коклюшу, правцю.