2. Закономірності і принципи навчання дітей із пмр

Підсумовуючи, можна сформулювати основну закономірність логодидактики: процес формування у дітей із ПМР знань, умінь та навичок може бути значно підсиленим за умови врахування особливостей і характеристик кожної із його формант: суб'єкта, який пізнає (учень), об'єкта, що пізнається (програмний мате­ріал), середовища, що організовує навчання.

Визначальним при цьому є забезпечення інтенсивного розвит­ку в дітей із ПМР достатньо зрілих структур, процесів і функцій, а також формування недорозвинених та корекції порушених властивостей.

Інтенсифікація навчання забезпечується на основі застосування ефективних засобів навчання, технологічних процесів і диферен­ційованих методів організації процесу учіння.

Визнання закономірності інтенсифікації навчання потребує комплексного розгляду всіх факторів, що формують навчаль­ний процес. Така необхідність виникає лише за умови, якщо ставити за мету досягти максимального підсилення результа­тивності навчання. Це пов'язане з тим, що логодидакт у про­цесі навчання спрямовує сукупність впливу різних факторів (рів­ні опанування предмета, особливості мислення, мови і мовлення, приймання, пам'яті дитини-логопата та ін.) на кінцевий ре­зультат, тобто на обсяг і якість знань, умінь та навичок, що засвоюються учнем.

Урахування зазначеної закономірності внесе системність у логодидактичні принципи з усвідомленням необхідності комплекс­ного обліку всіх компонентів (формант) навчального процесу. Вона стає визначальною для окремих методик, оскільки в них транс­формується відповідно до специфіки контингенту дітей-логопатів.

Передбачається, що структура закономірності інтенсифікації та законів конкретних методик виявиться однотипною, оскільки маємо справу з однотипними сутностями і відношеннями. Різни­ця полягатиме лише у ступені абстрактності. Виявлення харак­терних особливостей кожної форманти процесу і взаємодії між ними в конкретних умовах навчання — завдання окремих логодидактичних і методичних досліджень.

Важливими принципами побудови змісту корекційно-превентивного навчання дітей із ПМР є:

1. Класифікація дефекту, що викликає необхідність проведення ретельного психофізіологічного і психолого-педагогічного аналі­зу причин труднощів навчання (тобто первинного дефекту). Цей принцип дає змогу намітити диференціювання завдань та засто­сувати адекватні дефекту прийоми роботи.

2. Запобігання труднощів навчання, що передбачає врахуван­ня стану сформованості симультанних та сукцесивних структур, які забезпечують достатній розвиток загальних та спеціальних навчальних здібностей дітей. При такому підході вся система навчально-педагогічних заходів, починаючи з дошкільних за­кладів для дітей із вадами мовлення, націлюється не тільки на корекцію аномалій розвитку, а передусім на запобігання перехо­ду вад функцій в інші дефекти, зокрема в труднощі навчання,

3. Адаптаційна спрямованість навчання, хід якого оперативно, безперервно підлаштовується до індивідуальних особливостей процесу засвоєння учнями програмного матеріалу з тим, щоб сформовані в них уміння здійснювались швидко, злито (симуль­танне), тобто перейшли в навичку.

4. Опора в навчанні на збережені аналізаторні системи та на окремі добре розвинуті психічні процеси, що базується на вченні про функціональні системи та їх пластичність.

5. Контроль (зворотний зв'язок), який ґрунтується на поло­женні про те, що порівняння дії, яка виконується, з вихідним положенням забезпечується лише постійним потоком зворотної сигналізації.

6. Урахування індивідуальних особливостей дитини логопатії

визначає необхідність уточнення мотивів, активізацію діяльності,

зняття негативних установок тощо.

7. Формування знань і прийомів розумової діяльності у їх єдності, що базується на положенні про те, що найоптимальнішими механізмами навчання, які ведуть до стійкого запобігання дефекту, є ті, які дають змогу відтворити в розгорнутому вигляді внутрішню структуру за допомогою розкладання її на операції, що відповідають структурі знання. Послідовне виконання таких дій сприяє якісному засвоєнню програмного матеріалу. Розчле­нування дії на ряд послідовних операцій, доступних школяреві, винесення їх, у разі потреби, назовні, введення спочатку конт­ролю, а потім — самоконтролю за їх виконанням створює психолого-педагогічні умови якісного засвоєння знань.

8. Системний підхід, побудований на розумінні того, що при­чини труднощів дошкільного і шкільного навчання можуть тор­катися різних компонентів пізнавальної діяльності та мотивацій­ної сфери дитини. Визначення психолого-педагогічної типології труднощів у навчанні логопатів передбачає аналіз зв'язків, що існують між різними видами розуміння закономірної взаємодії різних проявів пізнавальної недостатності.

Принцип системного впливу на дефект забезпечується систем­ністю методів, що дає змогу формувати не окремі психічні функції та процеси, а пізнавальну діяльність у цілому. Ізольоване застосування навіть значної кількості спеціальних вправ не­ефективне, оскільки розв'язує окреме завдання, впливаючи вузько на конкретний дефект без урахування його взаємодії з іншими психічними функціями. Системний підхід передбачає не тільки спрямований, а й багатосторонній вплив на дефект і розв'язує завдання формування функцій як цілісної діяльності.

9. Активізація компенсаторних процесів, що побудована на засадах нейтралізації наслідків первинних дефектів або надання їм більш доброякісного характеру. Відомо, що за певних умов компенсації наслідки деяких вад можуть не виникнути і, навпа­ки, слабкий розвиток компенсаторних процесів може поглибити їх прояв. Крім того, визначення компенсаторного фону дає змогу з'ясувати, на які здібності дитини можливо спиратись у роботі з запобігання труднощів навчання, а які необхідно розвинути.

10. Культивування індивідуальних здібностей логопата, згідно з яким навіть просте усвідомлення своїх можливостей стане по­тужним спонукальним мотивом досягнення, служитиме поштов­хом до саморегуляції.