Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Ukr_Lit_Program

.pdf
Скачиваний:
17
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
728.01 Кб
Скачать

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Х-XVIII СТ.

ПРОГРАМА КУРСУ

Упорядники: архиєпископ Ігор Ісіченко, д-р філолог. наук (НАУ «Києво-

Могилянська академія»); проф. Богдана Криса, д-р філолог. наук (Львівський національний університет імені Івана Франка); проф. Микола Корпанюк

(Переяслав-Хмельницький педагогічний університет).

Обсяг і структура курсу

Обсяг поняття «українська література» в Х-ХVIII ст. Самоназви українського народу та його держави: Скифія, Сарматія, Роксоланія, Русь, Мала Росія,

Україна. Книжні мови: церковнослов’янська («слов’яноруська»), книжна українська («руська», «проста»), латинська, польська, російська.

Періодизація літературного процесу. Поняття епохи й періоду. Методологічні засади періодизації. Стиль твору і стиль епохи. Жанри та їхня еволюція.

Жанрово-стильова система.

Міжнародний контекст української літератури. Цивілізації європейського Сходу і Заходу в стосунках між ними. Візантія (Східна Римська імперія) та візантійське коло національних культур. Місія святих Кирила і Мефодія як чинник залучення слов’янських народів до візантійської цивілізації. Україна в складі Польсько-Литовської держави. Цивілізаційна позиція України «між Сходом і Заходом».

Церковні виміри побутування літературного твору. Візантійський обряд і використовувані в ньому книги (Євангеліє, Апостол, Псалтир, Часослов,

Служебник, Октоїх, Мінея, Постова і Квітна Тріоді). Незмінні та змінні частини богослужіння. Гімнографічна поезія. Проповідництво. Часослов і Псалтир як навчальні книги. Дяківська (парафіяльна) і монастирська школи.

1

Суспільні виміри побутування літературного твору. Законодавчі книги (Руська Правда, Литовський статут). Літописи. Місія української літератури після втрати національної державності. Публіцистика.

Історія вивчення Середньовіччя та Ренесансу

Роль першого видання «Слова о полку Ігоревім» (1800) та праці А.Л. Шлецера

«Нестор» (1802-1805). Бібліографічні та біобібліографічні видання кінця XVIII

– початку ХІХ ст.

Курси історії середньовічний української літератури Михайла Максимовича

(1839), Степана Шевирьова (1846-1858), Івана Вагилевича (1848). Дискусія Михайла Максимовича та Михайла Погодіна про національний характер давньої руської літератури. Микола Костомаров і його дослідження полемічної прози.

Дослідження Якоба Буркгардта «Культура Відродження в Італії» (1860).

Концепція стилю Ренесансу.

Літературне життя X-XVI ст. в історико-літературних курсах Омеляна Огоновського, Сергія Єфремова, Михайла Возняка, Миколи Зерова. Студії Івана Франка над творчістю Івана Вишенського.

Школа Михайла Грушевського та її вплив на визначення місця епохи Середньовіччя в історії української літератури. Історико-літературні курси Михайла Грушевського, Сергія Єфремова, Михайла Возняка, Миколи Зерова.

Філологічна школа. Олексій Шахматов як дослідник літератури Київської Русі.

Семінарій Володимира Перетца, його методологія та значення в національній медієвістиці. Дослідницька праця Варвари Адріанової-Перетц, Миколи Ґудзія,

Ігоря Єрьоміна.

Дмитро Чижевський і його вплив на вивчення східнослов’янського Середньовіччя та Ренесансу. Славістичні студії в Гарвардському університеті.

Ігор Шевченко. Едвард Кінан. Ілля Голенищев-Кутузов як дослідник

2

гуманістичної культури слов’янських народів. Полемічна проза в інтерпретації радянського літературознавства. Праці Ярослава Ісаєвича з історії братського руху та книгодрукування. Відкриття спадщини Юрія Дрогобича. Статті Вікторії Колосової.

Західна медієвістика ХХ ст. Образ європейського Середньовіччя в працях Умберто Еко, Жака Ле Ґоффа, Ернста Роберта Курціуса. Дмитро Лихачов, його дослідження з літератури східнослов’янського Середньовіччя. «Труды Отдела древнерусской литературы». Російські видання пам’яток Київської Русі.

Синтетичні курси історії української літератури у 8 т . (1967-1971), у 2 т. (1987-

1988). Праці Леоніда Махновця, Ігоря Качуровського. Сучасні дослідники українського Середньовіччя та Ренесансу. Популяризація поезії XVI ст.

Василем Яременком і Валерієм Шевчуком.

Середньовіччя (кінець X – середина XV ст.)

Візантійська спадщина в літературному житті України

Середньовічна Україна в орбіті візантійської цивілізації. Політичні й військові стосунки Київської Русі з Візантією (походи Аскольда і Дира, князів Олега,

Святослава). Дипломатичні угоди, включені до Повісті временних літ.

Церковні канали культурних контактів Русі з Візантією. Кирило-мефодіївські чинники виникнення середньовічної української книжності. Феномен церковнослов’янської мови. Закарпаття й Надсяння в полі діяльності моравських місіонерів. Проблема «Аскольдового хрещення». Запровадження християнства 988 р. за князя Володимира Великого. Київська митрополія в складі Константинопольського патріархату. Софійський кафедральний собор Києва як загальноруський центр книжної культури.

Посередницька роль Візантії в знайомстві Русі з духовною традицією християнства. Константинополь –– символ тяглості греко-римських традицій.

3

Біблія як «великий код» літератури Середньовіччя. Склад і жанровий характер Біблії. Старий і Новий Завіт. Септуагінта. Історія тексту Біблії та його засвоєння в Україні. Особливості функціонування біблійних текстів в епоху Середньовіччя. Чотириєвангеліє та апракосне Євангеліє. Псалтир.

Богослужбова поезія (гімнографія), її жанри: тропарі, кондаки, канони, стихири.

Літургія, її структура, символічна мова, синтез мистецтв у чині літургії. Літургії Іоана Золотоустого, Василія Великого, Григорія Двоєслова. Акафіст, його структура, художня мова, ритмічна модель. Акафіст до Пресвятої Богородиці.

Патристика як синтез культурних традицій греко-римської античності й християнства. Олександрійська та Антіохійська богословські школи.

Каппадокійський гурток (Василій Великий, Григорій Богослов, Григорій Нісський). Проповідництво. Іоан Золотоустий як проповідник. Аскетичні твори Єфрема Сирина, Іоана Синайського, Феодора Студита. Патерики. «Лавсаїк» Палладія Єленопольського, «Луг духовний» («Лимонар») Іоана Мосха.

Житія святих. Маріологічні твори (синаксари на свята, розповіді про чуда Пресвятої Богородиці, про богородичні ікони). Мартирії і мартирологи.

Сюжети про вмч. Юрія Переможця, вмч. Димитрія Солунського, вмц. Варвару,

вмц. Катерину. «Житіє прп. Антонія Єгипетського» свт. Афанасія Олександрійського і розвиток монаших житій. Святительські житія (свт.

Миколая Мир-Лікійського). Збірники житій (синаксари – прологи). Симеон Метафраст.

Хронографи. Твори Йосифа Флавія. «Церковна історія» Євсевія Памфила.

«Хроніка» Іоана Малали. «Хроніка» Георгія Амартола.

«Шестодневи» й природничо-пізнавальні твори. «Шестоднев» свт. Василія Великого. «Шестоднев» Іоана, екзарха Болгарського. Палеї. Повісті про Олександра Македонського, Акира Премудрого. Апокрифічні твори.

Періодизація

Раннє Середньовіччя (до кінця Х ст.)

4

Сучасні уявлення про дописемну культуру східних слов’ян. Давній український фольклор і його провідні жанри: епос, обрядовий фольклор, казки і легенди,

паремійні жанри (прислів’я, приказки, загадки). Фольклорні матеріали в середньовічній українській літературі. Легенди про початок руської історії.

Дописемне ораторське мистецтво Русі, його зв’язок із суспільним життям.

Княжі промови в тексті «Повісті временних літ». Тексти угод Русі з Візантією,

зафіксовані в літописі (912, 945 рр.) як свідчення розвиненої культури ділового мовлення. «Руська правда».

Руська книжна мова («проста мова») як наслідок інтеграції українських говорів.

Проблема докириличної писемності Русі.

Епічний стиль, його відображення в перших писемних пам’ятках.

Зріле Середньовіччя (ХІ – ХІІ ст.)

Писемний текст і форми його побутування в княжій державі. Князювання Ярослава Мудрого. Скрипторії і школи. Осередки книжної культури:

митрополича резиденція (Софійський собор у Києві), кафедральні собори,

монастирі (Києво-Печерський, Видубицький, Зарубський). Проповідництво.

Рецитування тексту в обрядових умовах (житія святих, патерики).

Монументальний стиль, його відношення до романського стилю. Риси монументального стилю: естетизація величного, переважний інтерес до історії,

панорамність зору, етикетність, простота стилістики, лаконізм. Заперечення художньої вигадки.

Система жанрів, її залежність від візантійських традицій і стосунки з фольклорними жанрами. Функціональні засади утворення жанрів.

Пізнє Середньовіччя (ХІІІ – середина XV ст.)

Образ «золотої осені Середньовіччя» в працях Йоханна Гьойзінґи. Суспільна криза та її відображення в мистецтві. Катастрофа княжого Києва та перенесення на захід центру державного й культурного життя Русі.

5

Русь і Степ. Навала ординців і зміна характеру міжнародних стосунків. Золота Орда. Напрямки інтеґрування руської культури в загальноєвропейський контекст. Культурна політика Польського королівства та Великого князівства Литовського. Кревська унія (1385).

Флорентійська унія (1439) і поділ Київської митрополії. Падіння Константинополя (1453) як завершення епохи Середньовіччя. «Другий південнослов’янський вплив».

Орнаментальний стиль, його відношення до ґотичного стилю, його джерела і художня самобутність. Риси орнаментального стилю: співвіднесення реальної історії із символічною біблійною історією; алегоричний погляд на факти, події,

постаті і світ в цілому, який є місцем здійснення провіденційного Божого задуму; притчевий характер багатьох оповідок, у яких закодовано моральний смисл, християнську настанову; піднесене (анагогічне) тлумачення буття як сакрального смислу, активне використання архетипної символіки у різноманітних літературних текстах

Ораторська й учительна проза.

Проповідництво як феномен церковного побуту. Жанротворчі чинники.

Урочиста (епідактична) та повчальна (дидактична) ораторська проза. Жанри

«слово» і «поученіє».

«Слово о законѣ и благодати» Іларіона. Відомості про автора. Проблема жанру та часу появи твору. Композиція. Образи і мотиви.

Творчість прп. Феодосія Печерського. Біографія автора. Вплив прп. Феодора Студита. Поняття про студійський устав і його запровадження на Русі.

Повчання Феодосія Печерського, проблема їхньої автентичності. Полемічне послання до князя Ізяслава («Въпрошаніє Изяславле князя … игумена Феодосья Печеръскаго монастыря»), дискусії про його авторство.

6

Климент Смолятич як письменник. Біографія, історія боротьби за митрополичий престіл. «Посланіє … Фомѣ прозвитеру» й дискусія про

алегоричне тлумачення сакрального тексту.

Творчість свт. Кирила Туровського. Відомості про автора. Повчальні твори притчевого характеру («Притча о человѣчестѣй душѣ, и о тѣлеси»). Проповіді великоднього циклу: на Квітну неділю, Великдень, на Томину неділю, на неділю жінок-мироносиць, про розслабленого, про сліпця, на Вознесіння, на собор св. отців Нікейського собору. Художнє багатство проповідей,

використання символів і алегорій. Риторична ампліфікація. Молитви свт.

Кирила Туровського.

«Поученіє» князя Володимира Мономаха. Біографія автора і використання в творі автобіографічних елементів. Жанр і композиція. Риторична техніка.

Літературні взірці.

«Слово о погибели Рускыя земли», його залежність від літературних традицій.

Проблема написання й історичної основи твору. Образ Руської землі.

Проповіді Серапіона. Відомості про автора. Історичний контекст проповідей.

Образ національної катастрофи в першій проповіді Серапіона. Розвиток творчості Серапіона в Заліссі.

Митрополит Григорій Цамблак. Основні етапи життєвого і творчого шляху.

Вплив школи патріарха Євтимія Тирновського. Проповіді на церковні свята

(Квітну неділю, Великий четвер і Велику п’ятницю, Вознесіння, Преображення,

Різдво Богородиці, Успіння Богородиці, Воздвиження Чесного Хреста) й дні пам’яті святих (Іоана Предтечі, апостолів Петра і Павла, пророка Іллі, Димитрія Солунського). Похвальні слова митрополитові Кипріану та патріархові Євтимію Тирновському. Привітальні промови папі Мартину V й отцям Констанцького собору. Житія вмч. Іоана Нового (Сучавського) й прп. Стефана Дечанського; служби цим святим.

7

«Слово о полку Игоревѣ». Проблема походження пам’ятки. Історична основа сюжету. Жанр твору, його відношення до феодального епосу та ораторської прози. Система персонажів. Поетика, роль у ній фольклорних елементів. Доля рукопису. Дискусії про автентичність.

«Слово» («Моління») Данила Заточника. Дискусії про час написання.

Риторичні прийоми. Поетика. Образ автора та персонажів твору.

Літописання.

Перші київські літописи. Спроби реконструкції «Аскольдового літопису».

Гіпотеза Олексія Шахматова про перші етапи руського літописання.

«Повѣсть временных лѣт». Відомості про Нестора Літописця. Вітчизняні й зарубіжні джерела літопису. Використання фольклорного матеріалу. Концепція виникнення Київського князівства й княжої династії Рюриковичів. Образи князів Олега, Ігоря, Ольги, Святослава, Володимира Великого, Ярослава Мудрого. Хрещення Русі та його цивілізаційна місія. Осуд княжих чвар і поділу Великого князівства Київського. Структура літописного тексту. Редакції

«Повѣсти временных лѣт».

Київський літопис. Видубицький монастир як новий центр літописання.

Джерела Київського літопису. Історичні й географічні виміри сюжетів літопису. Опис протистояння Русі й Залісся, Русі й Степу. Хронологія династії Рюриковичів. Похід князя Ігоря Святославича на половців 1185 р. в Київському літописі.

Галицько-Волинський літопис. Реконструкція історії написання. Історія нащадків Романа Мстиславича в літописному сюжеті. Король Данило Галицький – центральний персонаж літопису. Стуруктура літопису. Опис протистояння Русі й держави Чінгізідів. Фольклорний матеріал у літописі

(легенда про євшан-зілля).

Іпатіївське літописне зведення («Руський літопис»). Час і місце укладання.

Списки. Рукопис, збережений в Іпатіївському монастирі в Костромі.

8

Літописання у Великому князівстві Литовському. Литовсько-руські

(західноруські) літописи та їхні списки. Використання досвіду київського літописання для інтерпретації історії роду Ґедиміновичів. Українська тематика в літописах.

Житійна література

Житія свв. Бориса і Гліба. Подієва основа сюжету. Мотиви канонізації загиблих синів Володимира Великого. «Сказаніє о Борисѣ в Глѣбѣ»: проблема авторства, особливості втілення сюжету, використання документального матеріалу. «Чтеніє о Борисѣ в Глѣбѣ» Нестора Літописця: використання агіографічних моделей, структура сюжету, богословська концепція.

«Житіє прп. Феодосія Печерського» прп. Нестора Літописця. Історичні джерела сюжету. Час і обставини канонізації героя. Біографічні елементи житія. Образ матері Феодосія. Структура сюжету. Мотиви чудес у сюжеті. Використання житійної топіки. Побутування житія в середньовічній і ранньомодерній літературі.

«Києво-Печерський патерик». Становлення тексту: патерикові новели в

«Повісті временних літ», «Житіє прп. Феодосія Печерського», листування Симона й Полікарпа. Оповідання про заснування Успенської церкви.

Агіографічні оповідання (патерикові новели), їхні персонажі, місце творів у структурі послань Симона й Полікарпа. Арсеніївська редакція. Оцінка Михайла Грушевського. Роль у літературному житті Х-XVIII ст. Переклади українською та іншими мовами.

Житійні збірники: Четьї Мінеї, Прологи (Синаксарії). Найдавніші рукописи,

їхнє походження. Використання ориґінального руського матеріялу.

9

Паломницька література

Феномен паломництв у Середні віки. Маршрути паломництв. Сполучення релігійного й пізнавального чинників. Мотиви запису духовного досвіду паломника.

«Хожденіє» ігумена Даниїла. Образ автора. Історичні обставини паломництва,

їхнє відображення в творі. Відомості про Русь, Візантію й Палестину доби хрестових походів. Маршрут паломництва. Опис географії Святої Землі та її християнських пам’яток. Використання біблійних образів і мотивів.

Патріотичні інтенції. Побутові реалії в творі.

Ренесанс (середина XV – XVI ст.)

Загальна характеристика епохи

Етимологія терміну «Ренесанс». Особливості розвитку мистецтва Ренесансу в різних європейських країнах. Генеза літератури Ренесансу; використання античних і середньовічних традицій. Характерні риси естетики Ренесансу.

Міфологічні образи й мотиви в творах, посилення етнічної самобутності,

широке використання народних мов.

Художній стиль Ренесансу. Повернення до ідеалів античної естетики.

Секуляризаційні тенденції. Ощадливість, стриманість, нормативність.

Входження української літератури в спільний культурний простір латиномовної Європи.

Гуманізм як історико-культурне явище. Відкриття нових зображувальних можливостей мови. Вивчення стародавніх мов (класичної латини, грецької,

гебрейської), вдосконалення техніки перекладу.

Розвиток освіти. Українські студенти в Краківському, Празькому та західноєвропейських університетах. Острозька Академія. Братські школи. «Сім вільних мистецтв» («septem artes liberales») та їхнє викладання в Україні.

Єзуїтські колеґії в Україні та їхній вплив на розвиток освіти.

10

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]