Частина ІІІ. Основи техніки безпеки. Пожежна безпека

подачі піни струменем з висоти 1,5 м і вище вона швидко руйнується, і ефективність гасіння її є дуже низькою.

При подачі в резервуар піни високої кратності, вище 300, внаслідок своєї легкості, вона виноситься тепловим потоком, не досягається поверхні, руйнується, і ефект гасіння при цьому також є невеликим. Найкращий ефект гасіння нафтопродуктів в резервуарах досягається при застосуванні піни середньої кратності -80-150. Вона може подаватися в резервуар, що горить, навіть у вигляді струменя. Ефективність її в два-три рази більше, порівнюючи з піною низької кратності.

Нормативна інтенсивність подачі вогнегасильних засобів (табл.15.2) при гасінні пожежі в резервуарах: для повітряномеханічної піни низької і середньої кратності при трикратному запасі піноутворення – 10 хв.

Таблиця 15.2

Нормативна інтенсивність подачі вогнегасильних засобів

Примітки: 1. Буквою k позначена кратність.

2. Знаком * помічені засоби, що застосовуються тільки в резервуарах до 1000 м3, за винятком тих, в яких рівень рідини нижчий на 2 м від верхнього краю.

15.3. Установки гасіння пожеж на складах ПММ

Повітряно-механічну піну на поверхню нафтопродуктів, що горять на складах ПММ, застосовують установками: стаціонарними автоматичного пожежегасіння, стаціонарними неавтоматичного пожежегасіння і пересувними.

243

Основи охорони праці

Установка пожежегасіння стаціонарна автоматична (рис.15.1.) складається з ємкості для води 1, насосної станції 2, в якій розміщуються насоси, що автоматично включаються 5, ємкості з піноутворювачем 8 і дозатором 4. Від насосної станції водний розчин піноутворювача по системі трубопроводів подається до кожного резервуара або об'єкта. У системі встановлені датчики-сигналізатори 9, які під час пожежі спрацьовують. У вузлі пуску 7 включається подача водного розчину піноутворювача в піногенератори 5 (вони стоять на резервуарах 10 з горючими рідинами).

Рис.15.l. Схема стаціонарної автоматичної установки для гасіння пожеж в резервуарах.

Установки автоматичного пожежегасіння стаціонарні призначені для гасіння пожежі нафтопродуктів в резервуарах місткістю більш як 5000 м3, а також в будівлях і приміщеннях.

Приміщення, що підлягають обладнанню стаціонарними установками автоматичного пожежегасіння, такі:

-споруди насосних станцій нафтопродуктів на складах ПММ і резервуарних парків магістральних нафтопродуктопроводів, каналізаційних насосних станцій з перекачки неочищених виробничих стічних вод і уловлених нафтопродуктів;

-приміщення для насосів і вузлів засувок з площею підлоги більше за 300 м2.

-будівлі насосних станцій резервуарних парків магістральних нафтопроводів;

-приміщення для насосів і вузлів засувок на станціях з подачею більше за 1200 м3/ч;

-будівлі складські для зберігання ПММ в тарі;

244

Частина ІІІ. Основи техніки безпеки. Пожежна безпека

-приміщення площею більше 500 м2 для нафтопродуктів з температурою спалаху до 120 °С;

-приміщення більше 750 м2 для інших нафтопродуктів;

-інші будівлі складу: розливні, роздавальні тощо;

-виробничі приміщення площею більше 500 м2, в яких є нафтопродукти більше 15 кг/м2.

Неавтоматичні стаціонарні установки неавтоматичного поже-

жегасіння відрізняється від автоматичних тим, що на резервуарах відсутні стаціонарно змонтовані генератори піни і система автоматичного управління. У цих установках на розчинопроводах встановлюються пожежні гідранти або стояки, обладнані з'єднувальними головками для підключення пожежних рукавів і генераторів піни під час пожежі. Стаціонарні установки неавтоматичного пожежегасіння передбачаються для гасіння пожежі підземних резервуарів місткістю 5000 м3, а також на складах I і II категорій зливно-наливних естакад для залізничних і автомобільних цистерн.

Пожежні автомобілі та мотопомпи належать до пересувних установок Пересувні установки пожежегасіння використовуються для гасіння пожежі наземних і підземних резервуарів місткістю до 5000 м3;

-насосних станцій нафтопродуктів, що розміщуються на відкритих майданчиках або під навісами;

-зливно-наливних естакад для залізничних і автомобільних цистерн складів III категорії.

Пересувні установки використовують, крім того, в приміщеннях

(рис.15.2), якщо їх площі і продуктивність насосної станції менші за обумовлені.

Генератори піни середньої кратності (рис.15.3) застосовуються для отримання повітряно-механічної піни середньої кратності з водного розчину піноутворювача ПО-1.

Генератор піни складається з відцентрованого розпилювача 4, корпуса 3, набору сіток 2 і сопла 1, що призначений для підвищення дальності польоту струменя. Найбільш розповсюдженими генераторами піни є: генератори ГПС-200, ГПС-600, ГПС-2000.

Генератори піни різняться за витратами водного розчину піноутворювача, що становлять: ГПС-200–1,6÷2; ГПС-600 – 5÷6; ГПС2000 – 17÷20 л/с. Рекомендований тиск розчину у розпилювача становить 40·104-60·104 Па, а кратність піни – 70-100. Стаціонарні генератори піни на резервуари встановлюються із з'єднувальними головками на трубопроводі, що підводить розчин піноутворювача.

245

Основи охорони праці

Трубопровід виводиться за обвалування 3 (рис.15.2) резервуара 1, де до нього через з'єднувальну головку за допомогою пожежного рукава 6 підключається пожежний автомобіль 5 для подачі в генератори піни 2 розчину піноутворювача. Розчин піноутворювача перетворюється в генераторі піни на повітряно-механічну піну, яка розтікається по поверхні рідини, що горить, і гасить її.

Рис 15.2 Схема подачі водного розчину піноутворювача в стаціонарний генератор піни від пожежного автомобіля

З метою рівномірного розподілу повітряномеханічної піни по поверхні нафтопродукту, що горить, генератори піни встановлюють на даху резервуара (рис.15.4) рівномірно по периметру. Монтаж генераторів піни, приладів сигналізації про пожежу, трубопроводів на резервуарах виконують відповідно до Рекомендацій щодо обладнання резервуарів засобами пожежегасіння на складах ПММ. Піногенератор врізається в металевий короб (рис.15.5), який приварюється до вікна, вирізаного в даху резервуара, і піна в нього подається через це вікно.

Гасіння пожежі резервуарного парку або залізничної естакади, обладнаної зливно-наливними пристроями, з обох боків може облаштовуватись по території складу ПММ кільцева мережа розчинопроводів з розгалуженнями до окремих будівель і споруд, в тому числі і до резервуарів з неавтоматичною стаціонарною системою пожежегасіння.

246

Частина ІІІ. Основи техніки безпеки. Пожежна безпека

Розчинопровід прокладається навколо резервуарного парку за межами обвалування. Від двосторонньої заливно-наливної залізничної естакади розчинопровід прокладається на відстані більше 10 м. До наземних резервуарів місткістю більше 1000 м3 і до будівель складу, що розміщуються на відстані більше 200 м від кільцевого розчинопроводу, прокладається по два тупикових відгалуження від різних ділянок кільцевої мережі розчинопроводу.

Подача піни в резервуари, що горять, здійснюється механізованими або ручними пінопідйомниками. Вони являють собою підіймально-закидний пристрій, за допомогою якого подають піну через борт резервуара з нафтопродуктом, що горить.

З метою ліквідації невеликих пожеж на самому початку їх виникнення застосовуються первинні засоби пожежегасіння. Най-

247

Основи охорони праці

більш поширеними є ручні й пересувні вогнегасники: хімічні пінні – ОХП-10, ОП-М, ОП-9ММ; повітряно-пінні ОВП-5, ОВП-10, ОВП-100, ОВП-250; вуглекислотні ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8, ОУ-25 (УП-1), ОУ-80 (УП-2М), ОУ-400 (УП-8); аерозольні ОА-1, ОА- 3, ОА-5, ОА-10, ОА-50; порошкові ОПС-10, ОППС-100. Цифра у маркуванні вогнегасника вказує на початковий об’єм вогнегасильної речовини.

Правила застосування вогнегасників: якщо невідомим є спосіб застосування вогнегасника, то слід, по-перше, ознайомитись з інструкцією щодо його використання; по-друге, вогнегасник необхідно приводити в дію після того, як його доставлять до місця пожежі; по-третє, вміст вогнегасника треба подавати з навітряного боку, підійшовши якомога ближче до вогнища пожежі.

Усі вогнегасники поділяються на хімічні, пінні, повітряно-пінні, вуглекислотні, хладонові, порошкові. За використанням поділяються на ручні (переносні) і пересувні. Хладонові вогнегасники використовують галоїдовуглеводневі сполучення. Основними компонентами цих сполучень є бромистий етил, бромистий метил і фреон 114В2. Ці речовини мають дуже високу вогнегасну дію більш ніж двоокис вуглецю і застосовуються для гасіння для гасіння ЛЗР і електроустановок під напругою до 380В. Хладонові вогнегасники можуть застосовуватися в широкому діапазоні температур від 60 до 550 °С (табл.15.3).

Таблиця 15.3

Норми оснащення вогнегасниками складів ПММ

248