34.Творчість Якова Кухаренка.

  Кухаренко Яків Герасимович (1800-1862) - укр. письменник, етнограф, наказний отаман Чорноморського козацького війська. Пам'ять про Я. Г. Кухаренка залишилася як про талановитого письменника та знавця життя і традицій запорожців та чорноморців. Збірник його розповідей українською мовою був виданий у 1880 р. і перевиданий празьким виданням у 1927 р.Дослідникам так і не вдалося докладно з'ясувати коли саме і за яких обставин Яків Кухаренко познайомився з Тарасом Шевченком. Вважають, що знайомство їх відбулося в 1840 році, в Петербурзі. Зустрічі їх відбувалися в колі літераторів, котрі, здебільшого, походили з України. Для Шевченка, який усе життя своє мріяв про ті часи, коли, ...В степах України О, Боже мій милий, блисне булава". Поява тут, у Петербурзі, українського офіцера з Кубані, та ще й офіцера, який збирає український фольклор, знає безліч українських пісень, жваво цікавиться історією Козаччини й сам описує життя Чорноморського козацтва - звичайно ж, був немовби ангелом-провісником того, що врешті-решт українське козацтво все ж таки відродиться, і не лише на Кубані, але й на Дніпрі. Та й Кухаренко теж сприймав молодого поета з України досить ностальгійно; адже той був з оспіваної кубанцями матінки-України. Отож козацький старшина щиро зацікавився поезіями Шевченка, водночас, познайомив його з власною, ще в 1836 році написаною, п'єсою "Чорноморський побут на Кубані", котра послужила Михайлу Старицькому основою для лібрето опери "Чорноморці", музику до якої створив славетний композитор Микола Лисенко. Упродовж багатьох років Тарас Шевченко та Яків Кухаренко листувалися. Дослідникам вдалося виявити 12 листів Кобзаря і 7 листів Кухаренка. Коли Шевченко опинився у засланні, то, незважаючи на заборону спілкуватися з ним, отаман чорноморців допомагав йому грішми, пересилав листи. В Щоденнику Т. Шевченка зберігся запис від 1 липня 1857 року, в якому мовиться: "Я дорожу його думкою відчуваючої, благородної шляхетної людини як думкою непідробного самобутнього земляка мого".Відтак й отаман Кухаренко в листах своїх називав його "братом курінним товаришем" своїм, запевняючи, що "готовий послати до нього душу свою". Будучи в засланні, Тарас Шевченко створив ностальгійно-філософську поему "Москалева криниця", роботу над якою розпочав у другій половині 1847 року, в Орській фортеці, а завершив 16 травня в Новопетрівському укріпленні. Незадовго до завершення, він вирішив посвятити цю поему своєму другові з Кубані, і під заголовком її з'являється напис: "Я. Кухаренкові. На пам'ять 7 травня 1857року". Тривалий час у родині отамана зберігався й надісланий Шевченком автопортрет, котрого не лише Кухаренки, але й усі, хто знав цю родину, шанували як святу реліквію.За його отаманування прославилися й два пластунських батальйони кубанських козаків, котрі були відряджені до Криму, на оборону Севастополя (1854-1855рр.). Про подвиги пластунів якраз і йдеться в повісті Я.Кухаренка "Пластуни". У цей час твори його публікуються у журналі "Основа" та в інших виданнях. "Вівці і чабани в Чорноморії" - твір Якова Кухаренка, цінний для нас великою кількістю етнографічного матеріалу та елементів фольклору. В його переказі з'являється народна казка "Вороний кінь", інші оповідання, нариси та замальовки. На жаль, усі вони були зібрані під однією обкладинкою і видані книжкою уже по загибелі отамана Кухаренка - в 1880 році. А загинув він трагічно. Вночі на 19 вересня 1862 року, у полі поблизу станиці Казанської на нього напали черкеси.Поема «Хорно, запорозький кошовий», зовні нагадує «Ен.» Котляревського, хоча подібні лише частково, твір має мало комізму, переважає серйозна розповідь про Зап.Січ і козацтво.«Чорноморський побут» - життя і побут козаків на Кубані.Зробив позитивний внесок у розвиток реал.драми.