50-52_biogeo

50. Адаптація живих організмів до умов навколишнього середовища. Види адаптацій. Навести приклади.

Біологічна адаптація – це пристосування організму до умов навколишнього середовища у процесі еволюції. Адаптації забезпечують виживання організму в умовах конкретного місця проживання, стійкість до дії факторів абіотичного і біотичного характеру а також успішну конкуренцію з іншими видами, популяціями, особинами.

Адаптацію можна розглядати у трьох аспектах:

1. як властивість системи пристосовуватися до можливих змін функціонування – системна адаптація;

2. як сам процес пристосування адаптативної системи – власне адаптація;

3. як метод, заснований на обробці вхідної інформації і пристосований для досягнення певного критерію оптимізації – адаптаційні алгоритми.

4. Види адаптації:

I. Морфологічна: проявляється у зміні будови тіла (наприклад, у хом’яків для перенесення корму є спеціальні защічні мішки для зерна).

II. Зміни забарвлення: для маскування, відлякування тощо (наприклад, хамелеон здатен змінювати забарвлення залежно від середовища).

III. Мімікрія – явище наслідування одного виду іншим, наприклад, неотруйний і безпечний вид наслідує отруйного, агресивного і небезпечного. Таким способом вид-імітатор може певним чином убезпечити себе від ворогів (наприклад, гусінь може приймати форму мурах, деякі рибки в теплих тропічних морях за зовнішнім виглядом схожі на коралові рифи).

IV. Фізіологічні адаптації: сукупність фізіологічних реакцій, спрямованих на збереження відносної сталості його внутрішнього середовища – гомеостазу ( наприклад, зменшення розміру очей, їх підсліпкуватість у землериїв, що більшу частину свого життя проводять під землею при відсутності світла).

V. Адаптація поведінки: піклування про потомство, відлякування ворогів, імітація смерті, сплячка (наприклад, зимова сплячка ведмедя).

VI. Біохімічна адаптація:вироблення отрути, стійкість структури білків термостійких організмів і т.д (наприклад, вироблення покривами медуз отрути, що паралізує їх ворогів у разі їх контакту).

51. Адаптація живих організмів до умов навколишнього середовища. Навести приклади адаптацій організмів, що характерні для зони пустель.

Біологічна адаптація – це пристосування організму до умов навколишнього середовища у процесі еволюції. Адаптації забезпечують виживання організму в умовах конкретного місця проживання, стійкість до дії факторів абіотичного і біотичного характеру а також успішну конкуренцію з іншими видами, популяціями, особинами.

Адаптацію можна розглядати у трьох аспектах:

5. як властивість системи пристосовуватися до можливих змін функціонування – системна адаптація;

6. як сам процес пристосування адаптативної системи – власне адаптація;

7. як метод, заснований на обробці вхідної інформації і пристосований для досягнення певного критерію оптимізації – адаптаційні алгоритми.

Види адаптації:

I. Морфологічна: проявляється у зміні будови тіла.

II. Зміни забарвлення: для маскування, відлякування тощо.

III. Мімікрія – явище наслідування одного виду іншим, наприклад, неотруйний і безпечний вид наслідує отруйного, агресивного і небезпечного. Таким способом вид-імітатор може певним чином убезпечити себе від ворогів.

IV. Фізіологічні адаптації: поява умовних рефлексів.

V. Адаптація поведінки: піклування про потомство, відлякування ворогів, імітація смерті, сплячка і т.д.

VI. Біохімічна адаптація:вироблення отрути, стійкість структури білків термостійких організмів і т.д.

Для видів зони пустель притаманними є такі адаптації, що сприяють виживанню в аридних умовах при нестачі вологи, жорсткому температуронму режимі, інтенсивній інсоляції та характеру субстрату (переважно піщаний та глинистий).

Адаптації

а) Зміна зовнішньої будови тіла:

- для того, щоб зменшити випаровування, листя у пустельних рослин часто має товсту кутикулу, восковий наліт (алое) або густе опушення (кактуси); деякі ксероморфні рослини задля зменшення випаровування взагалі не мають листя (замість нього – колючки) або ж є дрібнолистими;

- для ефективного перехоплення нечастих атмосферних опадів рослини мають добре розвинену поверхневу кореневу систему (кактуси), деякі рослини мають довгі корені, що досягають до грунтових вод (фінікова пальма), що дозволяє рослинам не залежити від режиму атмосферних опадів;

- для пересування по сипучому субстрату (пісок) у деяких геконів між пальцями є перепонки, у інших ящірок та гризунів на пальцях є особливі щіточки з ороговівших лусочок або ж подовженних жорстких волосинок.

б) Зміни особливостей функціонування організму:

- більша частина стебла пустельних рослин являє собою водозапасаючу тканину, що дозволяє рослині виживати в аридних умовах;

- листя рослин у пустелі Наміб (вельвічія) покриті великою кількістю продихів, що дозволяє рослинам вловлювати вологу морських туманів;

- для виживання в умовах пустель тварини (тушканчик, сумчата миша, верблюд) запасають жир в в деяких органах тіла (жирові депо в хвості у тушканчиків та гризунів, в горбі у верблюда); жир використовується як резерв вологи в умовах її дефіциту (шляхом хімічного розкладу жиру);

- деякі ящірки здатні вбирати росу через поверхню шкіри.

в) Зміна добових ритмів життєдіяльності:

- для багатьох тварин пустель та напівпустель характерний нічний або сутінковий образ життя, при якому їх активність приходиться на найбільш гігротермічно сприятливий період доби.

г) Зміна річних ритмів життєдіяльності:

- у більшості рослин період активного росту припадає на період нечастих тут дощів, на початку сухого періоду ріст уповільнюється, у деяких видівлистя опадає або згортається у трубку (злаки);

- деякі однорічні трав’янисті рослини встигають пройти повний цикл розвитку в той період, коли у грунті є волога, завдяки чому вони в певній мірі уникають несприятливих умов.

д) Адаптації поведінки:

- в несприятливі сезони року гризуни та рептилії впадають у сплячку, також в несприятливі періоди тварини здійснюють міграції за межі пустель.

52. Адаптація живих організмів до умов навколишнього середовища. Навести приклади адаптацій організмів, що характерні для видів зони широколистяних лісів.

Біологічна адаптація – це пристосування організму до умов навколишнього середовища у процесі еволюції. Адаптації забезпечують виживання організму в умовах конкретного місця проживання, стійкість до дії факторів абіотичного і біотичного характеру а також успішну конкуренцію з іншими видами, популяціями, особинами.

Адаптацію можна розглядати у трьох аспектах:

8. як властивість системи пристосовуватися до можливих змін функціонування – системна адаптація;

9. як сам процес пристосування адаптативної системи – власне адаптація;

10. як метод, заснований на обробці вхідної інформації і пристосований для досягнення певного критерію оптимізації – адаптаційні алгоритми.

Види адаптації:

I. Морфологічна: проявляється у зміні будови тіла.

II. Зміни забарвлення: для маскування, відлякування тощо.

III. Мімікрія – явище наслідування одного виду іншим, наприклад, неотруйний і безпечний вид наслідує отруйного, агресивного і небезпечного. Таким способом вид-імітатор може певним чином убезпечити себе від ворогів.

IV. Фізіологічні адаптації: поява умовних рефлексів.

V. Адаптація поведінки: піклування про потомство, відлякування ворогів, імітація смерті, сплячка.

VI. Біохімічна адаптація:вироблення отрути, стійкість структури білків термостійких організмів і т.д.

Адаптації видів широколистяних лісів пов’язані з достатнім зволоженням та періодичним зниженням температур взимку, що призводить до повної зупинки вегетації багатьох видів рослин.

Адаптації

а) Зміна зовнішньої будови тіла:

- зміна забарвлення у зайців (линяння) на білий колір взимку, що сприяє їх маскуванню у засніженому лісі (дану адаптацію можна також віднести до зміни річних ритмів);

- для маскування у лісах багато копитних (олень, лось) мають роги, що здалеку нагадують гілки дерев.

б) Зміна особливостей функціонування організму:

- у організмі скунса (живе у широколистяних лісах Північної Америки) виробляється смердюча рідина, яку тварина вибризкує на ворогів у разі небезпеки (дана адаптація може частково вважатися адаптацією поведінки);

- тварини-землериї, що більшу частину життя проводять під землею (кроти) мають малі, підсліпкуваті очі, або ж вони зовсім сховані під шкірою голови

в) Зміна добових ритмів життєдіяльності:

- деякі гризуни (соня) ведуть нічний спосіб життя, полюючи на інших гризунів та поїдаючи яйця птахів.

г) Зміна річних ритмів життєдіяльності:

-у зв’язку із зимовим зниженням температур для рослин характерною є перерва у вегетації;

- на зиму дерева скидають листя;

- на зиму холоднокровні тварини (жаби, гадюки і т.д.) впадають у стан анабіозу;

д) Адаптації поведінки:

- холоднокровні тварини (жаба, квакша, змії) здатні впадати у стан анабіозу (сповільнюються усі процеси життєдіяльності так, що зникають усі видимі прояви життя);

- на зиму теплокровні тварини здатні впадати у сплячку (ведмідь) –дану адаптацію можна також віднести до зміни річних ритмів життєдіяльності.

е) Міжвидові адаптації:

- у шлунку жуйних тварин (олені) містяться одноклітинні організми, що допомагають тваринам перетравлювати їжу.