Екологічні функції ґрунтів
Виділяють дві групи функцій, що виконують ґрунти у біосфері: глобальні та біогеоценотичні[4].
Глобальні екологічні функції грунтів:
ґрунт є середовищем для розвитку і еволюції життя на Землі. В одному грамі ґрунту можна нарахувати один мільярд бактеріальних клітин; амеб і жгутиконосців до мільйона особин, інфузорій — 1000. У верхньому шарі родючого ґрунту біомаса бактерій може становити 400–5000 кг/га[5][6].
ґрунт забезпечує великий геологічний і малий біологічний кругообіг речовин на земній поверхні. В ґрунті акумулюються біогенні елементи, він їх накопичує і перешкоджає швидкому виносу в гідросферу.
ґрунт регулює хімічний склад атмосфериігідросфери. Ґрунти постійно обмінюються газами з приземним шаромтропосфери, поглинаютькисеньі віддають вуглекислий та інші гази. Грунтове “дихання“ разом зфотосинтезомі диханням живих організмів підтримують постійний склад атмосфери. Ґрунт є фактором формування сольового складу Світового океану.
ґрунт є фактором біопродуктивності наземних екосистем. Ґрунт регулює біосферні процеси, зокрема, густоту живих організмів на земній поверхні. Ґрунт має певні властивості, які обмежують життєдіяльність деяких груп організмів. Дуже сухий або дуже вологий; кислий або лужний, бідний елементами живлення або родючий ґрунти, взаємодіючи з кліматом, регулюють розселення різних видів, популяцій, їх густоту та інші параметри життєдіяльності організмів.
ґрунт є акумулятором необіогенної неживої речовини (гумусу) і зв’язаної з ним хімічної енергії, арена трансформації та передачі в глибокі шари літосфери палеобіогенної речовини.
Ґрунт є найважливішим компонентом біогеоценозіві виконує в ньому біогеоценотичні функції. Ґрунт це умова існування і еволюції організмів:
життєвий простір, житло і притулок, механічна опора, депо насіння;
джерело елементів живлення; депо вологи, елементів живлення та енергії; стимулятор та інгібіторбіохімічних та інших процесів;
адсорбаторречовин із атмосфери і ґрунтових вод;
сигнал для сезонних та інших біологічних процесів, пусковий механізм для деяких сукцесій;
регулятор чисельності, складу і структури біоценозів;
У грунті акумулюються і трансформуються речовини і енергія, що знаходиться чи поступає до нього. Ґрунт виконує санітарні функції. Ґрунт є буфером і захисним біогеоценотичним екраном.
Родючість — головна властивість ґрунту
Ґрунт як природно-історичне тіло володіє родючістю, яка визначається комплексом його взаємозв'язаних механічних, фізичних, хімічних, фізико-хімічних i біологічних властивостей, що обумовлюють життєдіяльністьрослинних організмів.Родючість ґрунту— біологічна якісна властивість, яка відрізняє ґрунт відгірської породиі робить це природне утворення основним засобом сільськогосподарського виробництва та об’єктом застосування праці.
Родючість — це здатність ґрунту задовольняти потреби рослин у елементах живлення, волозі, повітрі, а також забезпечувати умови їхньої нормальної життєдіяльності для створення ними відповідної біомаси (врожаю). Але рівень родючості ґрунту в одних і тих самих умовах буде неоднаковий для різних як природних, так і культурних рослин. Родючість ґрунту — явище відносне, вона залежить не тільки від властивостей ґрунту, а й від рослин, які культивуються на ньому. Поняття «родючість ґрунту» не ідентичне «продуктивності», і його слід застосовувати тільки в агрономічному значенні.Біопродуктивністюволодіють всі біокосні тіла, наприклад води океану. Часто високопродуктивні рослинні формації (хвойні ліси в субарктичній зоні,очеретяні зарості) формуються на бідних ґрунтах, родючість яких при розорюванні буде дуже низькою.