6. Основні принципи догляду за хворими в післяопераційному періоді. Профілактика ускладнень, основи догляду за хворими у вкрай важкому та в непритомному станах.

6.1. Загальні питання організації догляду в післяопераційному періоді.

Післяопераційний період починається з моменту завершення оперативного втручання та закінчується одужуванням хворого або набуттям їм стійкої втрати працездатності. Не всі хворі повністю одужують після оперативного втручання, наприклад, є операції, що супроводжуються видаленням органу цілком або його частини (ампутації, екзартикуляції кінцівок, видалення молочної залози, шлунку чи кишечнику та інші) і це супроводжується зміною функції організму в цілому. В таких випадках про закінчення післяопераційного періоду можна казати після стабілізації функціонування організму в нових умовах.

Післяопераційний період можна умовно розділити на 3 основних етапи:

- ранній – триває на протязі 3 – 5 діб;

- пізній – триває на протязі від 5 доби до 3-х тижнів;

- віддалений – триває від 3 тижня до 2 – 3 місяців.

Тривалість основних етапів післяопераційного періоду наведена вельми умовно для більшості загальнохірургічних втручань, але для деякої категорії хворих, наприклад після судинних чи кардіохірургічних, нейрохірургічних втручань, ці інтервали можуть суттєво відрізнятися, особливо пізній та віддалений етапи. Найважливішу роль у догляді за хірургічним хворим має саме ранній післяопераційний період, коли ще зберігається вплив знеболювання, операційної травми та вимушеного положення, що потребує спеціальних дій і велика роль в цьому відводиться саме молодшому та середньому медичному персоналу.

В звязку з тим, що деякі хворі в післяопераційному періоді потребують максимальної уваги, постійного динамічного спостереження та догляду, своєчасної корекції лікування, то часто їх після операції напраляють в відділення анестезіології та реанімації (ВАР), або в відділення реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ) у великих багатопрофільних клініках. У звичайних хірургічних відділеннях післяопераційних хворих у важкому стані розміщують в палати інтенсивної терапії (ПІТ). ПІТ розміщуються в хірургічному відділенні поруч з постом медсестри, або маніпуляційною. Іноді організується індивідуальний пост в ПІТ. ПІТ обладнуються системою для централізованого подання кисню, апаратами для штучної вентиляції легень, наркозним апаратом, контролюючою та іншою спеціальною апаратурою.

Спостереження за пацієнтами в ВАР, ВРІТ та ПІТ характеризується безперервністю та цілеспрямованістю і може бути: візуальним, лабораторним, моніторінговим і змішаним.

На кожного хворого в ПІТ заводять карту погодинного спостереження і картку лікарських призначень, куди на протязі доби через 1 –3 години заносять показники дихання, кровообігу, температуру тіла, діурез, кількість виділень через катетери та дренажі, обсяг введеної та виведеної рідини.

Найпростішим і найдоступнішим є візуальне спостереження (звертають увагу на стан свідомості, поведінку, колір шкіри, температуру тіла, пульс, частоту та глибину дихання, наявність кашлю, характер мокроти).

Моніторінгове спостереження проводиться за допомогою спеціальної апаратури – проводять контроль і реєстрацію показників гемодинаміки (пульс, центральний венозний тиск, артеріальний тиск, електрокардіографія), функції органів дихання (частота дихання, дихальний об’єм, мінутний об’єм дихання, вміст СО₂, оксигенація крові), центральної нервової системи (електроенцефалографія), терморегуляції (температура тіла).

Проводяться також необхідні лабораторні дослідження (кількість в крові еритроцитів, лейкоцитів, рівень гематокриту, коагулограма тощо). Найчастіше наведені методи спостереження проводяться в сукупності.

Спостереження за пацієнтами в ВАР, ВРІТ проводиться спеціальною бригадою. За штатними нормативами на 6 хворих повинен бути 1 лікар реаніматолог і 2 медсестри. В ПІТ постійне спостереження ведеться черговою медсестрою, або медсестрою індивідуального поста, до повного пробудження після операції, а потім хворий часто відвідується лікуючим або черговим лікарем. На 3 – 4 день пацієнти переводяться в палати загального профілю.

Основні функціональні обов’язки молодшої медичної сестри під час роботи в ВАР, ВРІТ та ПІТ:

- підтримувати санітарно-гігієнічний режим, проводити прибирання приміщення за встановленим розпорядком;

- проводити зміну натільної та постільної білизни хворим;

- підтримувати гігієну тіла у хворих (миття волосся, очей, вух, обробка носа та рота, підмивання, обтирання тіла);

- збирати та вимірювати кількість виділень у хворих – з дренажів, катетерів, випорожнень, блювотних мас та інше;

- допомагати транспортувати хворих;

- проводити розтирання, перекладати хворих з метою профілактики пролежнів;

- доставляти біологічний матеріал в діагностичні лабораторії лікарні;

- слідкувати за виконанням порядку передавань та відвідувань.

Такі навички як зміна натільної та постільної білизни з першого погляду здаються нескладними, але насправді вони виконуються просто лише у хворих в задовільному стані, але потребують певних умінь і знань у хворих, що знаходяться у вкрай важкому чи непритомному станах.

Зміна натільної білизни у тяжкохворого.

Знімання натільної білизни:

- хворого підводять над подушкою, ззаду і знизу піднімають сорочку до пахвових ямок;

- підіймають притримуючи руки сорочку до потилиці і знімають її через голову;

- по черзі звільняють рукава, повністю знімаючи сорочку;

- при хворій одній руці, знімають рукав сорочки спочатку з здорової руки, а потім з хворої (Мал. 6.1.1).

При одяганні сорочки поступають навпаки:

- спочатку по черзі втягають руки в рукава, а потім одягають сорочку через голову і розпрямляють вниз по тулубу;

- при хворій одній руці одягають рукав раніше на хвору руку, а потім на здорову.

Для зручності зняття та одягання тяжкохворим рекомендується одягати сорочки типу дитячих сорочечок.

Малюнок 6.1.1. Знімання сорочки з важкохворого.

Зміну постільної білизни у тяжкохворих та у хворих в непритомному стані проводять одним з наступних двох способів.

За першим способом зміни білизни (подовжній спосіб) хворого повертають на бік до одного з бокових країв ліжка. Брудне простирадло згортають у напрямку до хворого, а потім чисте простирадло, що було скатано перед цим валом в довжину, розкручують по матрацу і укладають поряд з валом брудного простирадла. Хворого повертають через обидва вали на іншу сторону ліжка, вже покриту чистим простирадлом, після чого знімають брудне простирадло і повністю розкривають вал чистого простирадла (Мал. 6.1.2).

За другим способом зміни білизни (поперечний спосіб) по черзі піднімають ноги і таз хворого і у напрямку до його голови згортають валом брудне простирадло, а замість його розкручують згорнуте в поперечний вал чисте простирадло. Потім піднімають тулуб хворого, знімають брудне простирадло і на його місце розгортають другу половину чистого простирадла (Мал. 6.1.3). При наявності двох медичних працівників при зміні постільної білизни у тяжкохворих краще всього на цей час перекласти хворого на каталку.

Малюнок 6.1.2. Подовжній спосіб зміни постільної білизни у важкохворих.

Малюнок 6.1.3. Поперечний спосіб зміни постільної білизни у важкохворих.

На чисту білизну краще підкладати спеціальні медичні пелюшки, одна з сторін якої має багатошарову поверхню, що всмоктує, а інша сторона покрита водонепроникним шаром (на зразок дитячих підгузників, прокладок). Пелюшки підкладають найчастіше під тазовий пояс та місця в зоні оперативного втручання для попередження забруднення білизни та одягу, а також для зменшення подразнення шкіри хворого. З метою попередження забруднення матрацу доцільно також підкладати під простирадло клейонку чи медичні пелюшки, можна використовувати комплекти одноразової медичної постільної білизни. Забруднену білизну збирають у поліетиленові мішки чи спеціальні контейнери та виносять для зберігання в кімнату для брудної білизни до відправки для прання. Сестра-господиня постійно контролює наявність чистих комплектів білизни для молодших медичних сестер, умови зберігання та своєчасну відправку забрудненої білизни до пральні. Натільну та постільну білизну хворим замінюють за мірою необхідності (наприклад, одразу ж після забруднення рановим виділенням чи випорожненням), але не рідше ніж 1 раз на 7 днів.