Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Винницкий национальный аграрный университет

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

7342

.pdf

Скачиваний:

Добавлен:

22.02.2015

Размер:

942.44 Кб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 2 3 45 / 75 6 7 > Следующая >>>

бобових з трійчастими листками (соя, квасоля) на черешкує три листочки з власними черешками, причому перші два справжні листки у них прості (примордіальні). Пальчасті листки, які характернідля люпину, мають черешок, на якому увиглядівіяла розміщується декілька листочків (5–7 ібільше). У деяких форм горохутрапляються вусатілистки, де на черешкузамість листочків є розгалуженівусики.Восновіскладнихлистків містятьсяприлисткирізноїформиівеличини.

Квітки у бобових неправильного метеликового типу. Вони складаються з чашечки, віночка, тичинок і маточки. У чашечці розміщується 5 напівзрослих яйцеподібно-ланцетних, ланцетних та інших за формою чашолистків; у віночку – 5 пелюсток, різної величини та форми: верхня пелюстка, яка за шириною часто перевищує довжину, називається прапорцем (вітрилом, парусом), дві бічні вільні пелюстки називаються крилами та дві нижні, які частково зрослися, називаються човником. Віночок має різне забарвлення: біле, рожеве, червоне, жовте, голубе, фіолетове та ін. Тичинок у квітці 10, з них 9 зростаються до половини у вигляді трубки, а одна залишається вільною, що властиво квіткам більшості польових зернових бобових культур – гороху, сочевиці, квасолі, сої, кормовим бобам, або всі 10 тичинок зростаються у трубку (квітки люпину). Маточка складається із зав’язі, стовпчика і приймочки. У зав’язі може бути різна кількість насінних зачатків (від 1–2 до 8–10 і більше), що залежить від виду, роду рослин. Квітки розміщуються на квітконіжках по 1–2 у пазухах листків (горох, сочевиця, чина, нут) або утворюють суцвіття: китицю (люпин, квасоля, соя, кормові боби), несправжній зонтик (фасційований горох).

Плід однонасінний, двоабо багатонасінний біб. Боби мають різну форму – пряму, зігнуту серпоподібну, шаблеподібну, ромбічну, плоску, здуту та ін.; завдовжки від 1–2 до 15–20 см і більше. Вони бувають голими і опушеними (люпин, соя), за забарвленням солом’яно-жовті, чорно-бурі, фіолетові, строкаті.Бобискладаютьсяздвохстулокіубільшостібобовихрослин, крім нуту та білого люпину, при достиганнірозтріскуються істигле насіння легко відокремлюється від насінноїніжки.

Насіння вкрите міцною насінною оболонкою, яка має різне забарвлення. Під нею розміщується зародок, який складається з двох сім’ядолей, зародкових корінця і стебельця та верхівкової бруньки з двома справжніми листочками. На верхньому боці насінної оболонки розглядається у вигляді смужки насінний рубчик – місце прикріплення насінного зачатка до насінної ніжки. Рубчик розділяється на дві поздовжні половинки рубчиковим слідом, який являє собою слід розриву судинно-волокнистого пучка між насінною ніжкою та насінням і є місцем для проникнення води в зародок під час проростання насіння. У так званого твердокам’яного насіння рубчиковий слід закритий кутикулою, крізь яку вода в насіння практично не проникає і воно без відповідної підготовки не проростає. У кінці рубчика, з боку корінця, можна помітити сім’явхід, або пилковхід(мікропіле), черезякийпризаплідненніпроникаєпилковатрубочка, зпротилежного боку насінного рубчика міститься халаза у вигляді маленького горбочка (на насінні квасолі роздвоєного), яка єосновоюнасінного зачатка.

Бубнявіння насіння починається лише при поглинанні води у відсотках на абсолютно суху масу: сочевиця, нут – 100–105; горох, соя – 100–110; люпин білий – 110–115; кормовібоби – 110– 120;квасоля –110–130;чина– 120–130;люпинжовтий– 140–145;люпинвузьколистий–165–170.

Першим при проростанні насіння з’являється корінець, за ним – стебельце. Зважаючи на особливості проростання, зернові бобові поділяються на дві групи: до першої належать ті, в яких при проростаннінасіння на поверхню ґрунтувиносяться сім’ядоліПідсім’ядольним колінцем (так зване надземне проростання); в другої – ті, в яких сім’ядолі не виносяться і на поверхні відразу з’являються перші справжні листки. Першу групу становлять зернові бобові культури, які утворюють кільчасті та трійчасті листки – люпин, соя і квасоля (крім багатоквіткової, яка не виносить сім’ядолей);другу– якімають парно-танепарнопірчастілистки– горох, сочевиця, чина, кормовібоби, нут.

2. Характеристика гороху. Рід гороху – Pisum L. (підродини лядвенцевих – Lotoideae) –

поділяється на шість видів: горох культурний (посівний) – P. sativum L., горох високий – P. elatius Steven., горох низькорослий – P. himile Boiss et Мої., горох абіссінський – P. abyssinicum Braun.,

горох червоно-жовтий – P. julvum Sibth. et Sm. та горох багаторічний (красивий) – P. fonnosum Boiss.

Найпоширенішим є посівний горох, який визнається деякими ботаніками як збірний вид культурного гороху (Pisum sativum L.). Його поділяють на чотири підвиди: горох культурний посівний– sativum Gov., польовий – arvense L.,закавказький – transcaucasicum Gov. та азіатський – asiaticumGov.

Переважна більшість сортів, які вирощують в Україні, належать до виду культурного, або посівногогороху, меншачастина–до польового,якийщемаєназвупелюшка.

Характерні морфологічні ознаки посівного та польового гороху. Горох посівний. (Описати

самостійно)–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Горох польовий. –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––.––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Ботаніки вважають, що віднесення гороху посівного і польового до різних видів більш аргументовано з ботанічної точки зору. Тепер серед кормових сортів гороху на зерно (їх можна використовуватиякхарчові) є такі, вякихзерно має світлезабарвлення, арубчик –темне.

Коренева система у гороху добре розвинена. Головний стрижневий корінь проникає у грунт наглибинудо 1,5м, а бічнікоренірозгалуженідо1м убоки.

Стебло трав’янисте, в основі здатне до гілкування, різної висоти: у карликових сортів – до 50 см, напівкарликових – 80, середньорослих – 130 та у високорослих – до 150–200см і більше. Карликові сорти стійкі проти вилягання; високорослі – утворюючи сланкі стебла, вилягають. У поперечному розрізі стебло округле або невиразно чотиригранне, порожнисте, різної товщини, з багатьма міжвузлями. Стебла у гороху бувають простими (звичайними) і фасційованими (штамбовими). Прості стебла мають видовжені міжвузля, до верхівки тоншають; фасційовані – складаютьсяз короткихміжвузлів, уверхній частинірозширено-сплющених(фасційованих).

Листки у посівного і польового гороху парнопірчасті, здебільшого з 2–3 парами листочків і закінчуються розгалуженими вусиками, якими рослини можуть чіплятися одна за одну або в сумішкахзакріплюватисянаіншихвисокорослішихрослинах.

Стебло, листки і прилистки покриті восковим нальотом. У природі трапляються форми гороху з непарнопірчастими та багаторазово парнопірчастими листками, а також з листками у виглядірозгалуженихвусиків (горохвусатий).

Квітки у посівного гороху величиною від 15 до 36 мм, переважно білого кольору, зрідка – голубого. У сортів з простим стеблом квітки розміщуються по 1–2 на квітконіжках вздовж стебла; з фасційованим (штамбовим) стеблом квітконіжки з 2–5 квітками розміщуються уверхній частині стебла, утворюючи суцвіття – несправжній зонтик. У польового гороху квітки різного кольору, частіше фіолетово-червоного.

Плід – біб. За будовою стулок бобів посівний і польовий горох поділяються на лущильні й цукрові сорти. У стулках лущильних сортів гороху, які вирощують в основному для одержання стиглого зерна, внутрішнібоки стулок вистеленіпергаментним шаром клітин, якийнадає міцності й жорсткості плодам. У цукрових сортів, насіння яких використовується для консервування або безпосереднього вживання в їжу в недостиглому стані, пергаментний шар клітин відсутній. Такі плоди є доситьніжними ічасто використовуються уїжу „на лопатку”– цілими. За формою боби у лущильних сортів бувають прямими, зігнутими і шаблеподібними, з тупою або загостреною верхівкою, у цукрових – мечоподібними з гладенькою поверхнею стулок та чоткоподібними, в якихдобрепомітніна стулкахперетяжкиміж насіннимигніздами.

За формою насіння округле, кутасте, округло-кутасте, квадратне. Поверхня його гладенька або зморшкувата. Маса1000насінин170-250г.

3. Характеристикасої. Сояналежитьдо роду, який, за данимиF.J.Herman(1962), поділяється на три підроди (subgenus) Leptocyamus, GlycineiSofa. За свідченням П.М.Жуковського, рідGlycine

об’єднує 10 видів. В СНД ростуть лише два види: соя культурна – Glycine hispida Maxim, Moench. (синоніми: Soja hispida, Moench:, Soja japonica Savi.та ін.), яка є важливою сільськогосподарською культурою, та уссурійська дикоросла соя – G. ussuriansis Regel and et. Maak., що росте на берегах річок іозер, атакож насопкахДалекого Сходу.

Соя культурна, абощетиниста(2n-38, 40)–однорічна трав’янистарослина, зовніподібна до квасолі. Коренева система –стрижнева. Головний корінь грубий, відносно короткий, бічнікорінці убільшостітонкі, довгі, проникають угрунтнаглибинудо 2м.

Стебло (Описати самостійно) –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Листки (Описати самостійно) –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Квітки малі, мають п’яти зубчасту зелену чашечку та п’ятипелюстковий віночок білого або фіолетового кольору, маточку з верхньою зав’яззю та 10 тичинок, з яких 9 зрослих і одна вільна. Розміщуються квітки у пазухах листків на квітконіжках, утворюючи суцвіття– китиці(грона), які можуть бути короткими, малоквітковими – з 2–4 квітками або довгими, багатоквітковими – з 10– 20 квіткамиібільше.

Плоди – боби, за формою– прямі, мечоподібні, злегка зігнуті, шаблеабо серпоподібні, плоскі чиопуклі, згладенькимиабо чоткоподібнимистулками;світлого, коричневого чибурого кольору.

Насіння округле, овальне, округло-овальне, овально-видовжене, плоске або опукле; велике, середнє чи дрібне, жовте, зелене, коричневе, чорне, жовте, з коричневою пігментацією, з насінним рубчиком світлого, сірого, темно-коричневого кольору. Маса 1000 насінин – 50–400 г. При проростаннінасіння сім’ядолівиносятьсянаповерхню ґрунту.

Із відомих шести підвидів культурної сої – напівкультурної (gracilis Enk.), індійської (indica Enk.), китайської (chinensis), корейської (korajensis Enk.), маньчжурської (manshurica Enk.) та слов'янської(slavonica Kov. et Pinz)–вСНДпоширенідваостанніхпідвиди.

В Україні вирощують сорти сої переважно маньчжурського підвиду і зовсім мало – слов’янського.

Самостійнаробота Завдання1.Описатибудовунасінини ізародказернобобовихкультур––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Завдання 2.Вкажіть найбільшпоширені на території України сорти гороху––––––––––––––––––––

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––.

Завдання 3. Опишіть види, підвиди зернобобових культур та вкажіть основні відмінності між ними (кормові боби, чина,сочевиця, квасоля).–––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Рекомендованалітература

1.Городній М. Г.Рослинництво. Практикум.–К.:Урожай, 1981.

2.Бобро М. А., Танчик С. П., Алімов Д. М. Рослинництво. Лабораторно-практичні заняття. –

К.:Урожай, 2001.– С. 79-92.

3.Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур. 2-е вид. Виправлене.–К.:Центрнавчальноїлітератури, 2004.–808с.

Питаннядлясамоконтролю

1.Основнітипилистків тахарактеристикаквіткиосновнихзернобобовихкультур.

2.Структурніелементиквіткиосновнихзернобобовихкультур.

3.Особливостібудовикореневоїсистемитастеблаосновнихзернобобовихкультур.

4.Характеристика стебелосновнихзернобобовихкультур.

5.Азотфіксація таїїзначення.

6.Особливостідозріваннязернаосновнихзернобобовихкультур.

7.Значенняорієнтовнихнормвисівуосновнихзернобобовихкультур.

8.Морфологічнівідмінностівбудовігорохупосівного тапелюшки.

9.Основніфенологічніфази розвиткугороху.

10.Типистебелгороху.

Лабораторно-практична робота № 6

Тема:Бульбоплодитакоренеплоди. Систематикатаморфологічніознакиорганів. План:

1.Ознайомитисьз морфологічними особливостями бульбоплодів.

2.Дати короткухарактеристикукартоплі та топінамбуру.

3.Розглянути морфологічніознаки рослин цукрового буряка.

Завданнядлясамостійноїроботи:

1.Опишіть основні три періоди розвитку картоплі.

2.Опишіть класифікацію сортів картоплі занапрямом їхвикористання.

3.Скласти технологічний проектвирощуваннякультури.

Мета:Розглянути та вивчитиособливостіморфологіїкартоплііцукровихбуряків та ознаки їх основнихвидів, груп тарізновидностей.

Матеріальне забезпечення: бульби картоплі різних сортів, коренеплоди цукрового буряка, муляжі, табличнийматеріал.

Теоретична частина

У світі із бульбоплідних рослин вирощують картоплю, бабат, або солодку картоплю, маніок, ямс, таро, топінамбур, або землянугрушу.

Найпоширенішою у світі є картопля. Картопля (Solatium tuberosum L.) – багаторічна трав’яниста рослина з родини пасльонових (Solaпасе L.), яка об’єднує до 150 диких і культурних бульбоплідних видів. У культурі її вирощують як однорічну рослину – щороку висаджують бульби, з яких протягом одного вегетаційного періоду одержують урожай нових стиглих бульб. Можна вирощувати картоплю також з насіння, що застосовується переважно у селекційній практиці.

Види, що належать до роду Solanum tuberosum L., утворюють поліплоїдний ряд з основною кількістю хромосом – 1 n-12, 2 n-24, 3 n-36, 4 n-48, 5 n-60, 6 n-72. Усі сорти картоплі тетраплоідні (4 n-48).

Коренева система у картоплі–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Стебла трав’янисті, заввишки 30–150 см, у поперечному розрізі ребристі, 3–4-гранні, рідше округлі, опушені. У деяких сортів вздовж стеблових ребер є прямі або хвилясті, вузькі широкі крила. У пізньостиглих сортів стебла гілкуються в основному у нижній частині, скоростиглих– у середній. За забарвленням вони можуть бути зеленими, червоно-фіолетовими або червонокоричневими. Причому антоціанова пігментація залежно від сорту може проявлятися тільки в основі стебла, вздовж більшої його частини або на всій довжині. Інколи спостерігається досить інтенсивнапігментація, приякій стебластаютьмайжечорними.

З однієї бульби виростає у середньому 4–8 стебел, з яких утворюється кущ. За виглядом і будовою кущі бувають прямостоячі, розлогі та напіврозлогі, мало- і багатостеблі, з рівними або ярусними стеблами. У листкових пазухах підземної частини стебел утворюються бічні пагони – столони завдовжки 5–20 см, іноді до 35–40 см. Ростуть вони у ґрунті більш-менш горизонтально, утворюють у вузлах корінці й здатні самостійно укорінюватися. На кінцях столонів з невеликих спочаткупотовщеньрозвиваютьсябульби.

Листки складні – переривчасто-непарнопірчасторозсічені. Складаються з центрального черешка (стрижня), кількох пар листків або часток, верхівкової непарної частки, між якими розташованіневеликіза розміром частинки ізовсім маленькі часточки. Частки бувають сидячими або розміщеними на коротких черешках. За формою вони округлі, овальні, видовжені,

яйцеподібні, ромбічні, гострокінцеві чи овально-гострокінцеві, опушені. Частки, частинки і часточки можуть бути симетричними (рівновеликими) і несиметричними. У деяких сортів верхня пара часток і верхівкова непарна частка зростаються основами, утворюючи трилопатеву верхівку. Називають таке явище плющелистістю. За кількістю частинок і часточок у листку розрізняють три ступені його розсіченості: незначну – листок має лише одну пару частинок, а часточки відсутні; середню – у листку є до двох пар частинок та одна-дві пари часточок; сильну– листок з двома-трьомапарамичастинокібагатьмачасточками.

Квітки п’ятичленні: чашечка складається з п’яти гостро-зубчастих, зрослих в основі чашолистків, віночок – з п’яти зрослих пелюсток. У квітці розмішуються п’ять тичинок, пиляки яких на коротких ніжках щільно складені у циліндричнуабо конусоподібнуколонку, та маточка з верхньою зав’яззю із стовпчиком з приймочкою, який пронизує центральну внутрішню частину колонки івидаєтьсянадпилякамиабо рівнийзними, а інодінижчийзаних.

Віночок білий, синій, синьо-фіолетовий, рожевий, червоно-фіолетовий. Квітки на рослинах зібраніусуцвіття–завійки, якихнаодномуквітконосібуває від 2 до 4.

Плід–багатонасінна двогнізда ягода. Вонаокругла абоокругло-овальна,жовто-зелена. Насіннядрібне,яйцеподібно-сплюснуте,блідо-жовтеабокремове.Маса1000насінин–0,5–0,6г. Морфологія бульб.Бульба–вегетативнийорган,якийутворюєтьсянакінціпідземного стебла–

еталона. Про вегетативне походження бульби свідчить наявність на молодій бульбі недорозвинених листочків у вигляді лусочок. Після їх відмирання на поверхні бульби залишаються дугоподібнірубці– брівки, упазухах яких розміщуються три бруньки. Брівки Разом з брунькаминазиваютьвічками. Вони буваютьглибокими– призаляганнібруньок узаглибленнях бульби, неглибокими – з розміщенням бруньок майже на рівні з поверхнею бульби та поверхневими, колибрунькивиступаютьнадповерхнею бульби, утворюючигорбик.

Вічка розміщуються на бульбах спірально. Кількість їх на бульбах середнього розміру– 6–12, на великих – до 15–20. Найменше вічок у нижній частині бульби, найбільше – у верхній. Життєздатність бруньок у вічку неоднакова, найвища – у середньої бруньки. При садінні бульб або, коли їх пророщують перед садінням, проростають не всі бруньки, а лише їх третя-четверта частини, восновномуті, якімістятьсянаверхівцібульби.

Паростки, які утворюються з бруньок бульб, бувають світловими, напіветіольованими та етіольованими. Світлові паростки з’являються на бульбах, які проростають на денному світлі. Залежно від сорту вони можуть бути зеленими, черво но-фіолетовими, синьо-фіолетовими або синіми. Етіольовані паростки утворюють бульби, які проростають у темряві. Забарвлення їх біле або жовто-біле. Напіветіольовані паростки бувають у бульб, які проростають при недостатньому денному освітленні. Вони бувають синьо-фіолетовими або червоно-фіолетовими. На поверхні бульби є багато сочевичок – невеликих світлих отворів, через які здійснюються дихання і транспірація води.

Нижня частина бульби, яка ще називається пуповиною, основою, столонним заглибленням, або впадиною, та якою бульба з’єднується з столоном; протилежна від неї – верхня частина, або верхівка бульби зверхівковоюбрунькою.

За формою бульби бувають округлими, овальними або видовженими. В округлих бульб в усіх напрямах розміри майже однакові, в овальних – один з напрямів перевищує інші в 1,5 рази, у видовжених – у 2 рази і більше. Є сорти з проміжною формою бульб – яйцеподібною, плоскоовальною, бочкоподібною та ін. Вкриті бульби гладенькою, лускуватою або сітчастою шкіркою. Забарвлення м’якуша бульб різне – біле, жовте, світло-рожеве, іноді червоне, синє. Поверхнябульб також маєрізнезабарвлення–біле, рожеве, червоне, синьо-фіолетоветощо.

Анатомічна будова бульб: шкірка (у молодої картоплі епідерміс), кора, камбій, судинні пучки, серцевина.

Топінамбур (Helianthus tuberosus L.) належить до родини айстрових (Asteraceae). За зовнішнім виглядом він подібний до соняшнику. Відрізняється – меншим розміром листків і суцвіть та утворенням на підземній частині стебла столонів, на яких формуються бульби. При вирощуванні його з бульб формується мичкувата коренева система, з насіння– стрижнева. Проникає угрунт на глибинудо 1,5міглибше.

Стебла (Описати самостійно) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Листки (Описати самостійно) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Квітки (Описати самостійно) –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Плід–дрібна сім’янка зшкірястимоплоднем. Маса 1000сім’янок–7-9г. Маса бульб від 2-3до 50-100г.

3. Розглянути морфологічні ознаки рослин цукрового буряка. В Україні найпоширеніші такі коренеплоди: буряки (Beta vulgaris) – родина лободових; морква (Daucus Carota) – родина селерових; бруква (Brassica napus rapiferae DC.), турнепс (Brassica rapa rapiferae DC.) – родина капустяних;цикорій(Cichoriamintybus)–родинаайстрових.

Культурні коренеплоди – дворічні рослини. У перший рік життя в них утворюються розетка листків і коренеплід. На другий рік на висадженому в грунт коренеплоді формуються квітконосні пагони з плодами. Іноді нормальний цикл розвитку рослин порушується. В окремих рослин квітконосні пагони виростають уже в перший рік. У коренеплодах таких рослин вуглеводів відкладається мало, вони витрачаються на утворення стебла, квіток, насіння. Такий небажаний прискорений розвиток рослинназиваютьцвітухою. Коренеплоди цвітушнихрослин дерев’яніють, стаютьмалопридатнимидлявиробництвацукруікормовихцілей.

За існуючою класифікацією всі форми буряків (дикі й культурні, однорічні, дворічні та багаторічні) об’єднують в один ботанічний рід – буряки Beta L., який належить до родини лободових Chenopodiaceae, і налічує 14 диких і один культурний вид. У процесі еволюції видів родуBeta L. утворилися 3 природнігрупи – секції: канарські(3 види), гірські(6 видів), звичайні(6 видів). До останньої належить відібраний і сформований людиною збірний вид Beta vulgaris L., який об’єднує такі підвиди: 1. Beta cicia – листкові буряки з трьома групами різновидностей (листові салатні – convar vulgaris; черешкові салатні – convar petiolata: гібридні черешкові декоративні – convar varioecila) 2. Beta crassa – коренеплідні буряки з трьома групами різновидностей (столові– convar cruenfa; кормові – convar crassa; цукрові – convar sacchariferae з

однонасінноюформою–convarmonosperma

Коренева система (Описати самостійно) –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Головка (верхня частина) коренеплоду являє собою вкорочене стебло й утворюється з надсім’ядольного коліна (епікотилю). На ній розміщуються бруньки і листки. Бічні корені не утворюються. Вона повністю розміщується над поверхнею ґрунту. На головку припадає 10–15% довжини кореня. Це найбільш здерев’яніла частина коренеплоду, в якій міститься менша кількість цукру, ніж у інших частинах. У центрі головки міститься конус наростання, де утворюються молоділистки.

Шийка розміщена між головкою і власне коренеплодом. На ній не ростуть ні листки, ні бічні корінці. Шийка це коротка частина коренеплоду цукрових буряків (1–3 см), у кормових вона

досягає 5–10 см. Шийка утворюється завдяки розростанню підсім’ядольного коліна (гіпокотилю) зародка. Більша частина її розміщується над поверхнею ґрунту. За вмістом поживних речовин шийка–повноцінна частинаякдлятехнічних, такікормовихцілей.

Кореневе тіло (власне корінь) (Описати самостійно) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Бічні корінці у буряків розміщуються на двох протилежних боках кореня. Більш короткі ряди бічних корінців у кормових буряків з коротким кореневим тілом. Ряди бічних корінців знаходятьсяводній площиніз сім’ядольнимилисточками. У фазідвохпарсправжніхлистків вони досягають 8–10 см. У дорослих рослин ці корені розростаються в боки на відстань 100-120 см. Формакоренеплодів різноманітна:конічна, циліндрична,овальнатакуляста.

Забарвлення коренеплоду в цукрових буряків зовні та всередині біле, у кормових надземна і підземначастинизалежно відсортубуваютьжовтою,оранжевою, червоною, фіолетовою. М’якоть біла, інодіз жовтими або рожевими кільцями. Коренеплоди різних сортів відрізняються також іза смаком та щільністю м’якоті. У цукрових буряків м’якоть порівняно з кормовими щільніша й солодша.

Будова буряків другого року життя. Коренеплоди буряків, висаджені навесні у грунт, утворюють розеткуприкореневих листків, а через 20–30 днів починають рости стебла. Внутрішня будова коренеплоду-насінниканезмінюється. Він лишепотовщується за рахунок утвореннянових камбіальних кілець. Бічні корені виростають у тих же місцях, що і в буряків першого року життя. Вонипроникають угрунтнаглибину1,5–2,5мірозростаютьсявбокина50–60см.

Стеблові пагони заввишки 80–150 см, у нижній частині циліндричні, у середній і верхній – ребристі, виповнені паренхімою. На кожному коренеплоді утворюється 1–12 пагонів, з яких формується кущ. Від розвитку стебел залежать типи кущів: одностеблий кущ має один головний пагін, який сильно гілкується, утворює пагони другого ітретього порядків;нерівномірний кущ має 1 або 2–3 добре розвинених пагони, які помітно відрізняються від інших; рівномірний кущ складаєтьсяздвохібільшестебел, майжеоднаковихзарозмірами.

На стебловихпагонахутворюютьсялистки– нижнівеликічерешковіз великими пластинками, вище – дрібніші, які в зоні утворення квіток переходять у приквітки. У піхвах листків поодиноко або групами по 2–6 розміщуються квітки. Стебловий пагін та бічні його розгалуження закінчуються суцвіттям–нещільнимнесправжнім поникаючим колосом.

Квітки (Описати самостійно) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Плід – коробочка (несправжній горішок). У багатонасінних буряків плоди зростаються, утворюючисупліддя– клубочки.

Самостійнаробота Завдання 1. Опишіть основні три періоди розвитку картоплі. Перший–––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––Другий, або період інтенсивного росту та розвитку–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––Третій–––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Завдання 2. Опишіть класифікацію сортів картоплі за напрямом їх використання.

Столові або харчові–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––Кормові–

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––Технічні ––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––Універсальні–––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Завдання3. Скластитехнологічний проект вирощуваннякультури––––––––––––––––––––

№Назваробіт

1	2
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24

Одиницявиміру	Обсягробіт
3	4

Складагрегату

трактори с.-г. машини

5 6

Зміннанорма

виробітку

Витрати		Витрати
праці, люд.-		пального,
год.		л		Агротехнічні
механі-	інших	на	на	вимоги
механі-	інших	одини	весь
заторів	робіт.	цю	об’єм
	9	робіт	об’єм	12
8	9	10	11	12

<<< < Предыдущая 1 2 3 45 / 75 6 7 > Следующая >>>

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]

#
16.04.2019198.66 Кб26_ПОДАТКОВ_СЕРЕД.doc
#
17.11.201931.67 Кб56п.docx
#
27.11.20191.35 Mб3701465001275585347.doc
#
28.03.2015870.91 Кб1607242.doc
#
22.02.20152.08 Mб567252.pdf
#
22.02.2015942.44 Кб257342.pdf
#
16.04.2019571.39 Кб97_ФІН_АНАЛІЗ.doc
#
22.02.20151.69 Mб108.doc
#
22.02.201510.41 Mб2808075.pdf
#
22.02.2015180.65 Кб78100.pdf
#
16.04.2019416.77 Кб58_ОБОР_КОШТИ.doc