Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Винницкий национальный аграрный университет

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

7342

.pdf

Скачиваний:

Добавлен:

22.02.2015

Размер:

942.44 Кб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 23 / 73 4 5 6 7 > Следующая >>>

Лабораторна робота № 2.

Тема:Класифікаціяівластивостідобрив. (Частина друга)

План:

1.Органічні добрива та їхвластивості.

2.Мінеральні добрива. Особливості їхзастосування.

3.Розрахунокнорм внесення добрив назапланований урожай.

Завдання длясамостійноїроботи:

1.Характеристика систем удобрення.

2.Поняттяпронорму та дозувнесеннядобрив.

3.Фізіологічні основи кореневого живлення.

Мета лабораторної роботи: ознайомитись із основними видами органічних і мінеральних добрив; зрозуміти методику розрахунку норм внесення добрив під заплановану урожайність. Вивчитиосновніспособивнесеннядобрив.

Теоретична частина

Для отримання високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур в ґрунтах недостатньо природнихзапасів більшостіелементів живлення. Щоб задовольнити потреби рослин необхідним елементами живлення, в грунт вносять добрива, які поділяються на органічні й мінеральні.

1. Органічні добрива. До органічних добрив належать будь-якіорганічні речовини, з яких в процесімінералізаціївивільняються елементиживлення. Найбільш розповсюдженітакіїхвиди:

Гній - найбільш поширене органічне добриво, яке містить усі необхідні рослинам елементи живлення. Гній та інші органічні добрива поліпшують фізико-хімічні властивості ґрунту, його водний і повітряний режими, знижують кислотність, підвищують буферність ґрунту. Велике значення має внесення гною на бідних гумусом ґрунтах. Гній виготовляють підстилковий і безпідстилковий(рідкий).

Підстилковий гній - це суміш твердих ірідких екскрементів та підстилки, на якій утримують тварин. Як підстилку використовують солому, інші рослинні матеріали, торфокришку. Якість гною залежить від виду і віку тварин, підстилки, способу зберігання. Підстилковий гній містить у середньому 0,5% азоту, 0,25% фосфору, 0,6% калію. Із подовженням періоду зберігання збільшується ступінь розкладання гною, в ньому підвищується вміст елементів живлення, але водночас збільшуються втрати азоту. За ступенем розкладеностісолом'яноїпідстилки розрізняють свіжий, напівперепрілий, перепрілий гній і перегній. В напівперепрілому гною вихідна маса зменшується на 1030%. Перепрілий гній являє собою однорідну масу, в якій немає окремих соломин (втрачається 50% маси сухої органічної речовини). Втрати сухої органічної маси перегноюстановлятьдо 75%.

Основною умовою ефективного використання гною та інших органічних добрив є рівномірне внесення і своєчасна загортання їх у ґрунт. Його вносять під осінній зяблевий обробіток ґрунту, і лише на легких піщаних ґрунтах та в районах надмірного зволоження осіннє внесеннязаефективністю можепоступатисяперед весняним.

Найбільш ефективнимидозамигноюпід зерновікультури в Лісостепує 25-30т/га, наПоліссі - 30-35 т/га, в Степу - 20-25 т/га. Під кукурудзу, цукрові буряки, картоплю та інші просапні культури дози збільшують до 40-45 т/га, а під деякі овочеві, силосні та цінні технічні культури - ще більше. Із збільшенням доз органічних добрив урожайність зростає, алеокупність кожноїтони добривприростомурожаюзнижується.

Безпідстилковий гній (дати коротку характеристику цього виду органічного добрива)

____________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

Гноївка - цінне азотно-калійне добриво. Від кожної голови великої рогатої худоби (ВРХ) за стійловий період можна зібрати до 2 т гноївки. Вона в середньому містить 0,1-0,4 азоту, 0,3-0,6% калію. При утриманні худоби на підстилці більша частина гноївки вбирається підстилкою, а не увібрана збирається в сечозбірники. Її використовують для внесення в грунт, підживлення лук, виготовленнякомпостів.

Торф містить багато азоту, менше фосфору і дуже мало калію. Торф верхових боліт містить 0,8-1,2% азоту, 0,06-0,12% фосфору, 0,1% калію, pH його - 2,8-3,5. Перехідний торф містить відповідно 1-2,3%, 0,1-0,2%, 0,1% і pH 3,5-4,7, торф низинних боліт – відповідно 2,3-3,3%, 0,12- 0,15%, 0,15% іpH 4,7-5,5. Азотторфувходить до складустійкихдо руйнуванняорганічнихсполук і тому малодоступний рослинам. Щоб підвищити доступність азоту і збагатити торф фосфором і калієм, його компостують з біологічно активними компонентами (гноєм, гноївкою, фекаліями), використовують якпідстилкуізмішують зважкорозчинними фосфатами(1,5-2% маси компосту) і сиримикалійнимисолями(0,5%).

Торфокомпости виготовляють різними способами, використовуючи низинний або перехіднийторфвологістю 50-60%(короткоописатикожнийспосіб):

Пошаровий –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Переривчастий––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Валковий –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Підстилковий ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Пташиний послід - дуже цінне добриво, яке містить 1,5% азоту, 1,8% фосфору, 4% калію, 2,9% кальцію, 0,7% магнію при вологості 56%. У висушеному посліді поживних речовин приблизно в2разибільше. Термічно висушенийпослідмаєсильнупрямудію інезначнупіслядію, його вносять з розрахунку 2-4 т/га, при підживленні озимих культур - 8-10 ц/га. При утриманні птицінаторфовій підстилціпташинийпослід використовуютьпо 8-10т/га.

Його можна вносити також локально під час сівби, в гнізда при садінні, для підживлення просапнихкультур.

Зелене(сидеральне) добриво(короткоописати)–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––

2. Мінеральні добрива – це неорганічні солі, які містять певні елементи мінерального живлення. Їх поділяють на прості (містять один елемент живлення) і комплексні (містять кілька елементів живлення). Прості добрива поділяються на азотні, фосфорні, калійні, мідні, марганцеві та ін. Комплексні добрива поділяють на складні (солі, які містять два і більше елементів живлення), комбіновані (гранульовані суміші) і змішані (механічні суміші простих добрив у певнихспіввідношеннях).

Розрізняють фізіологічно кислі і лужні та нейтральні мінеральні добрива. Якщо з добрив швидше поглинаються катіони, реакція ґрунтового розчину підкислюється. Такі добрива називають фізіологічно кислими. Якщо швидше поглинаються аніони добрива, реакція ґрунту підлуговується ідобриво називають фізіологічно лужним. Якщо ж катіони іаніони споживаються рослинамиприблизно зоднаковою інтенсивністю, добриво не змінює реакціїґрунтового розчинуі називаєтьсяфізіологічно нейтральним.

За фізичним станом добриваможуть бути твердими ірідкими, атвердіпорошкоподібними і гранульованими. Гранульовані форми добрив не злежуються, сипкі і рівномірно розподіляються по площітукорозсівнимимашинами.

Азотнідобрива. Натрієва селітра (NаNO3) містить 16,3% азоту. Це - дрібнокристалічна сіль білого кольору. Фізіологічнолужне добриво.Ефективніша надерново-підзолистихґрунтах.

Застосовується під різнікультури, але доцільніше її вносити під буряки, які добре реагують і нанатрій.

Кальцієва, або норвезька, селітра[Са(NO3)2] (дати характеристику)–––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Сульфат амонію [(NН4)2SO4] містить 20,8% азоту. Крупнозерниста слабкогігроскопічна речовина. Фізіологічно кисле добриво, тому ефективне як основне добриво на чорноземах, сіроземахікаштановихґрунтах.

Краще добриво для рису та інших культур в умовах надмірного зволоження, бо менше вимиваєтьсязґрунту.

Хлористий амоній(NН4СІ)(датихарактеристику)–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Аміачна селітра (NН4NО3) містить 34-35% азоту. Найбільш поширене азотне добриво. Випускається в гранульованому вигляді. Фізіологічно кисле добриво і застосовується під всі культури, крім рису, восновномуудобренніів підживленнях.

Сечовина, або карбамід [СО(NH2)2], містить 46% азоту. Має вигляд білих гранул діаметром 1-1,2 мм. Малогігроскопічна, у ґрунті під впливом уробактерій амонізується з утворенням вуглекислого амонію, який нітрифікаторами окислюється до азотної кислоти і її солей. На легких ґрунтах усуху погоду іпри високих температурах втрати азотузбільшуються. Застосовують їїпід усікультури до сівбиідля підживлень.

Це найбільш ефективне добриво для позакореневого підживлення озимої пшениці та інших культур, крім цитрусових, боміститьбіурет. Ефективнедобривовумовахзрошення.

Фосфорні добрива. Водорозчинні фосфати. Суперфосфат [Са(Н2РО4)2Н2O+ +2СаSO4]

містить 19-21% фосфору(Р2О5). Має вигляд сірого порошкуабо гранул діаметром 0,5-4мм. Може бути збагачений мікроелементами (боратний, марганізований суперфосфат). Випускається також збагаченийсуперфосфатзвмістом23,5%таподвійнийзвмістом49%Р2О5.

Застосовують на всіх ґрунтах під усі культури до сівби, в рядки під час сівби і для підживлення.

Преципітат (СаНРО42Н2O) містить 25% Р2О5. За ефективністю як основне добриво на більшості ґрунтів не поступається перед суперфосфатом, а на кислих ґрунтах може навіть

перевищуватийого.

Важкорозчинні фосфати. Фосфоритне борошно- порошок сірого або коричневого кольору.

Одержують подрібненнямфосфоритів або продуктів їхзбагачення.

Якість добрив тим вища, чим вони дрібніше розмелені. Залежно від сорту містить 29, 23 або

20%Р2О5, рН7,2-8,1.

Як основне добриво вносять на кислих фунтах. Ефективність його при цьому не нижча, ніж іншихфосфорнихдобрив, особливопіслядія.

Калійні добрива. Дія калійних добрив залежить від ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостейкультури, компонентів, якіє вдобриві-натрію, магнію, сірки, хлору.

Засоленіґрунти часто містятьнастільки багато калію, що нанихдобриванеефективні. Безхлорні форми калійних добрив рекомендується вносити під такі культури, як гречка,

картопля, льон, бобові, тютюн, ефіроолійні, цитрусові, виноград.

Залежно від ґрунту одні й ті самі калійні добрива діють по-різному. На легких ґрунтах, де мало магнію, ефективнікалійнідобриваз домішкамимагнію. На чорноземахрізніформикалійних добривза ефективністю майжеоднакові.

Каїніт (КСІ·MgSO4·3H2O) містить 10-11% К2О. Виготовляють у виглядісуміші білих, сірих і оранжевихкристалів. Міститьбагато хлору, томувноситипотрібно завждидо сівби.

Калімагнезія (К2SO4 MgSO4)містить 28-30% К2О. Не злежується. Застосовується під чутливідо хлорукультури.

Каліймаг (K2SO4·MgSO4) містить 28-30% К2О, магній, сірку. Ефективне на дерновопідзолистихґрунтах.

Сульфат калію (К2SO4) містить 48-52% К2О. Дрібнокристалічна речовина білого кольору, не злежується. Ціннедобриво длячутливихдо хлорукультур.

Попіл – цінне калійно-фосфорне органічне добриво, містить і мікроелементи. Найбільше калію в попелі гречаної соломи і стебел соняшнику (до 38%), менше в попелі торфу, кам'яного вугілля (0,5-1,2%і0,12%).

Попіл застосовують навсіхґрунтах, крім засолених, під усісільськогосподарськікультури.

3. Розрахунокнормвнесеннядобривназапланованийурожай.

Показники

Елементиживлення	N	P	K

Плановаурожайність,ц/га

винос поживних речовин з 1 ц. основної та відповідною кількістю побічноїпродукції, кг

виноспоживнихречовин урожаєм, кг/га

вміст ворномушарірухомихформ,мгна100гр. ґрунту

вміст ворномушарірухомихформ, кг/га

коефіцієнт використанняпоживнихречовинкультурою зґрунту, %

культуравикористовує зґрунту, кг/га

вміст поживнихречовинворганічномудобриві, %

вносимоорганічнихдобрив, т/га

коефіцієнт використання поживних речовин культурою з органічних добрив

будевикористанокультуроюзорг. добрив(гною)

буде використано культуроюзґрунтутаорг. добрив(разом), кг/га

необхідно довнестипоживнихречовинзмінеральнимидобривами, кг/га

коефіцієнтивикористаннякультурою поживнихречовинзмін. добрив

необхідно внестипоживнихречовинзмінеральнимидобривами, кг/га

поправочнийкоефіцієнт до мін. добриввзалежностівід попередника

необхідновнести поживнихдобрив д.р./га

вміст діючоїречовинивмінеральнихдобривах,%

необхідно внестимін. добрив уфізичній вазі, цнт/га

Зміни в урожайності на 50% і більше зумовлюються застосуванням добрив. Тому встановлення оптимальної норми добрив є однією з найважливіших складових програмування урожаїв.

Неправильно встановлена норма може знизити економічну окупність їх або призвести до негативногонаслідку.

Існує багато методів встановлення оптимальних норм добрив. Тривалий час основним методом був лабораторно-польовий дослід. У таких дослідах встановлювали середні норми добрив і до них розробляли поправочні коефіцієнти залежно від вмісту елементів живлення в ґрунті, попередника, кислотностіґрунтового розчину, гранулометричного складуґрунту.

Цей метод залишається одним із основних ідо цього часу, але тепер більше використовують розрахунково-балансовіметодивстановленняоптимальнихнорм добрив.

Ці методи враховують винос елементів живлення плановою врожайністю, запаси елементів живлення в ґрунті, коефіцієнти засвоєння елементів живлення із запасів ґрунту, прямої дій і післядіївнесенихорганічнихтамінеральнихдобрив, післяжнивнихрешток.

Балансові методи ґрунтуються на порівнянні валового виносу елементів живлення запрограмованою урожайністю з можливим виносом їх за рахунок запасів елементів живлення в ґрунті.

Розрахунок ведуть за відповідними рівнями або за логічно-розрахунковими схемами (табл.

1).

Самостійнаробота:

Завдання 1. Коротко описати строкивнесення добрив.Основне удобрення:–––––––––––––––––––––

Припосівнеудобрення:––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Підживлення:––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Завдання 2. Дайте визначення таким поняттям, як система удобрення, норма та доза добрив.

Система удобрення - –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––.

Норма добрив - –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––.

Доза - ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––.

Завдання 3. Коротка опишіть (користуючись рекомендованою літературою) фізіологічні

основи кореневого живлення. –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––.

Рекомендованалітература:

1. ПаламарчукВ.Д. Еколого-біологічні та технологічні принципи вирощування польових культур / В.Д. Паламарчук, О.В.Климчук, І.С.Поліщук, О.М.Колісник, А.Ф.Борівський. –

Вінниця, 2010.–633с.

2. ПаламарчукВ.Д. Системи сучасних інтенсивних технологій у рослинництві / В.Д. Паламарчук, І.С.Поліщук, О.М.Венедіктов.– Вінниця, 2011.–432с.

3.Алімов Д.М., Шелестов Ю.В. Технологія виробництва продукції рослинництва: Підручник.-К.:Вищашк., 1995.-271с.

4.Рослинництво з основами програмування врожаю / О.Г. Жатов, Л.Т. Глущенко, Г.О. Жатоватаін.;Заред. О.Г. Жатова,-К.:Урожай, 1995.-256с.

5.Практикум із землеробства: Навч. Посібник / М.С. Кравченко, О.М. Царенко, Ю.Г. Міщенко таін.;Заред. .М.С. Кравченко іЗ.М. Томашівського.–К.:Мета, 2003.-320с.

6.Загальнеземлеробство:Підручник /Заред.. В.О. Єщенка.–К.: Вищаосвіта, 2004.–336с.

Питаннядлясамоконтролю:

1.Значеннядобривдлярослин,види добрив.

2.Характеристикаосновнихорганічнихдобрив.

3.Способиприготування компостів із торфу.

4.Загальнахарактеристикамінеральнихдобрив.

5.Класифікація азотнихдобрив.

6.Основніазотнідобриватаособливостіїхзастосування.

7.Класифікація фосфорнихдобрив.

8.Основніфосфорнідобриватаособливостіїхзастосування.

9.Класифікація калійнихдобрив.

10.Найпоширенішікалійнідобрива.

11.Способий строкивнесеннядобрив.

12.Нормата дозадобрив.

13.Основні показники, які використовуються для розрахунку норм добрив під заплановану врожайність.

14.Фізіологічніосновикореневогоживлення.

Лабораторно-практична робота № 3.

Тема:Основинасіннєзнавства.

План:

1.Ознайомитись з показниками посівних якостей насіння. Розглянути призначення, порядок та методикувідборусередніхпробнасіння.

2.Документаціяна насіннєвий матеріал.

3.Ознайомитисьз методикоювизначеннячистоти насіння.

4.Методика визначення схожості та енергії проростання.

5.Методика розрахункунормивисіву.

Завдання длясамостійноїроботи:

1.Користуючись наданим для аналізу першим зразком та спеціальним набором сит визначити чистотунасіння.

2.Описати методикувизначеннямаси 1000 насінин.

3.Розрахуватинормувисівузаданої культури с.-г. культури.

Мета лабораторної роботи: Ознайомитися із завданнями контрольно-насіннєвої служби. Вивчити основні, сортові та урожайні якості насіння, методику відбору середніх проб та проведення аналізу на чистоту, схожість, енергію проростання та розрахунок норми висіву. Ознайомитисяз правиламивідборусереднього зразка при зберіганнінасіння насипом, в мішкахта транспортуваннінасіння.Провести аналіз визначеннячистотинасінняокремоїкультури (пшениці, жита, ячменю іт.д.).

Матеріальне забезпечення: державні стандарти на насіння (ГОСТи), зразки насіння різних культур, електронніваги,таблиці, підручники.

Теоретична частина

1. Визначення посівних якостей насіння. Насінням з господарської точки зору називають рослиннийматеріал, якийвикористовують длявирощуванняврожаю.

Розрізняють три групи якості насіння: 1 - посівні – його біологічні властивості та фізичні показники, що свідчать про придатність для сівби; 2 – сортові – належність до відповідного сорту (гібрида); 3 – урожайні - здатність формувати врожай певної величини в конкретних умовах виробництва.

Посівніякостінасіння характеризуються, як правило, основними (стандартними), а при потребі

–й додатковимипоказниками. .

Контрольно-насіннєвий аналіз – це контроль відповідності якості насіння вимогам нормативних документів, що його здійснюють за вище наведеними методами. Він є державний– Державною насіннєвою інспекцією і внутрішньогосподарський (технологічний) – спеціалістами господарства.

Відбір проб. Під відбором проб розуміють сам відбір від посівного матеріалу крапкових проб; формування об’єднаної, а з неї – однієї, двох чи трьох (першої, другої, третьої) середніх проб; їх пакування, пломбування, етикетування, актування та відправлення до державної насіннєвої інспекції.Відбірпробґрунтуєтьсянатакихпоняттях. Партіянасіння–будь-яка(дляоригінального та елітного – певна) кількість однорідного насіння – однієї культури, сорту, репродукції, року врожаю, походження тощо – посвідченого одним документом. Контрольна одиниця – певна кількість репродукційногонасінняпартії, від якоївідбираютьоднусередню пробу.

Проби: крапкова –невелика кількість насіння партії(контрольноїодиниці), відібраного заодин прийом; об’єднана – сукупність крапкових проб; середня – частина об’єднаної проби для лабораторного аналізу; лабораторна (або частіше наважка) – зважена частина середньої проби длявизначенняокремихпоказників якостінасіння.

Крапкові пробивідбирають задопомогою спеціальнихщупів. Призберіганнінасіння насипом у зерносховищах, із автомобілів і вагонів виїмки відбирають у п’яти місцях і з трьох глибин: у верхньому шарі на глибині 10 см, у середньому – на глибині, яка дорівнює половині висоти насипу, і в нижньому– на висоті 15-20 см від поверхні підлоги. У цілому із однієї партії насіння, яка зберігається насипом, відбирають 15 крапкових проб. Якщо насіння зберігають у мішках, виїмки берутьщупамизверху, всерединіізнизумішка (табл. 1).

Середні проби такі: перша (у мішечку з тканини) – для визначення чистоти, схожості, життєздатності, маси 1000 шт., справжності тощо; друга (переважно у посудині) – вологості та

заселеностішкідниками;третя (переважно упаперовомупакеті) – у разіпотреби для визначення ураженостіхворобами.

		Таблиця1
Особливостівідборукрапковихпробізнасінняякезберігаєтьсявмішках
	масоюпонад10кг (виконати самостійно[2]с. 356)
Спосіб зберігання	Розмір партії	Особливостівідборукрапковихпроб
Спосіб зберігання	(контрольноїодиниці)	Особливостівідборукрапковихпроб
	(контрольноїодиниці)
	<5шт.

У мішкахмасою	6-30шт.
У мішкахмасою
понад10кг	31-400шт.
	31-400шт.

	>400шт.

Відбір проброзпочинають зперевірки, чи є насіння партією, Якщо масапартіїрепродукційного насіння більша граничної, її умовно ділять на контрольні одиниці. Складають схему ділення із зазначенням уній номерів контрольниходиниць. Крапковіпробивисипаютьокремо іпорівнюють за засміченням, запахом, забарвленням тощо Після встановлення однорідності їх зсипають в об’єднану пробу. Але якщо одна чи кілька проб різко відрізняються від інших, відбирання припиняють (самостійно описати процес формування середніх проб). ––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Першу середню пробу вміщують у мішечок з тканини, куди вкладають заповнену етикетку встановленої форми. Мішечок зав’язують шпагатом, кінці якого пломбують чи опечатують. Зовні наклеюютьтакусамуетикетку.

Другу середню пробу зсипають, як правило, у скляну посудину. Місткість її така: для бобів, квасолі, арахісу, рицини – 1 дм3; для зернових (крім проса) і зернобобових культур, сої, люпину однорічного, вики, буряків, гарбузів, кавунів, соняшнику, конопель, еспарцету – 0,5; для проса, сорго, суданськоїтрави, льону, люпинубагатолистого– 0,25 дм3. Посудинузаповнюють насінням на 3/4 місткості, закривають пробкою, яку заливають сургучем, парафіном, воском або міцно обв’язують поліетиленовоюплівкою. Напосудинунаклеюють етикетку.

Третю середню пробу масою 200 г вміщують переважно у паперовий пакет, який заклеюють. Всерединуйого вкладають, азовнінаклеюютьетикетку.

2. Документація на насіннєвий матеріал. Залежно від напрямків використання насіння складаютьсявідповіднідокументи. Середнізразкиоформляються актомзавстановленоюформою. У ньому вказують походження насіння і сортову характеристику на основі актів польової

апробаціїнасіннихпосівів, виконаніприйоми післязбиральноїобробки насіння (доочистка, сушка, протруюванняіт.д.)

Є такі документи про якість насіння, які видає державна насіннєва інспекція: „Посвідчення прокондиційність насіння”,„Результат аналізу насіння”.

„Посвідчення...”видаютьна кондиційне насіння, атакож (зпоміткою „без права реалізації”) на озимізерновікультури в рік їхзбирання–за життєздатністю замість схожості, на насіння за 10–15 днів до сівби –безвизначеннявологостійзаселеностішкідниками.

Термін дії „Посвідчення ... „ за терміном визначення схожості становить: 4 місяці – для більшостікультур;8– овочевих, баштаннихікормових(6– длятретьоїй наступнихрепродукцій), 12 – для протруєноїй затарованоїкукурудзи; 2 – при виявленнізаселеностікліщем; 4 місяці– для цукрових буряків з вологістю до 14,5% (2 – понад 14,5%). До закінчення зазначених термінів насіння підлягаєповторномуаналізу.

„Результат ... „ видають на некондиційне насіння та на перевірене за окремими показниками. У висновку зазначають нормативні й фактичні показники якості та рекомендацію щодо її підвищенняочищенням, сушінням, вилученнямокремихконтрольниходиницьтощо.

Якість великої партії репродукційного насіння, діленого на контрольні одиниці, засвідчують одним документом за середньоарифметичними показниками окремих проб із врахуванням допустимихвідхилень.

Якщо насіння реалізується то на нього оформляється „Свідоцтво на насіння”. Оригінальне та елітне насіння супроводжується„Атестатом нанасіння”.

3. Визначення чистоти насіння. Чистота насіння – це вміст у посівному матеріалі групи насіння основної культури у відсотках за масою. Чистоту визначають аналізом двох наважок, виділених із першої середньої проби. До виділення наважок пробу зважують, висипають на стіл і оцінюють за органолептичними показниками – забарвленням, блиском, запахом, наявністю плісняви. Вибирають великі домішки, зважують і обчислюють їхній вміст у пробі. Одержаний результат додаютьпотім до середнього вмістувідходув наважках.

Пробу розрівнюють у вигляді прямокутника завтовшки до 1 см і зустрічними рухами двох совочків до їх змикання за всією товщиною шару відбирають у шаховому порядку 16 виїмок для першої наважки, у проміжках між ними – стільки ж виїмок для другої. Третю наважку у разі потреби виділяють так само із залишку проби після її перемішування. У випадку відхилення початковоїмасинаважкивід установленоїбільшеяк на10%їївиділяютьзаново.

Наважки розбирають вручну на розбірній дошці за допомогою шпателя на дві групи: насіння основної культури – повноцінне, неповноцінне – відхід. Розбирання починають із виділення відходу(Складвідходуописати самостійно[2]с.359).

Відхід

Склад

Дефективне насіння аналізованоїкультури

Стороннідомішки

Для виділення дрібного і щуплого насіння та невеликих домішок наважки окремих культур просівають протягом 3 хв. вручну або за допомогою решітного класифікатора на лабораторному решеті(ситі) зпевнимирозмірамиотворів.

Відсів відносять до відходу. Аналізуючи овес, гречку, злакові трави, відсів можна відокремити також спеціальним повітряним класифікатором. Із насіння на решеті додатково виділяють щупле:

у вівса – натискуванням шпателем (воно легко сплющується), убобових трав– окомірне (з майже зімкненими оболонками). Але у злакових трав таке насіння не виділяють, а квіткові луски відокремлюютьзадопомогою діафаноскопа.

Зважують із точністю до 0,01 г відхід (для культур з масою наважки 5 г і менше – насіння основноїкультури) іобчислюютьчистоту.

Для визначення особливостей засмічення посівного матеріалу проводять облік домішок і неповноцінного насіння, вміст яких для аналізованоїкультури нормовано окремими показниками. Із відходу виділяють і підраховують за видами насіння інших культур (крім битого розміром 1/2 і менше нормального, беззародкового, пророслого з корінцем чи ростком розміром ½ і більше довжини, а для кулястого – діаметра насінини) та бур’янів. До останніх відносять також насіння окремихкультур, якезазовнішнім виглядомневідрізняєтьсявід дикорослихформтихжевидів.

4.Визначення схожості та енергії проростання. Схожість насіння – це здатність його утворювати нормально розвинені проростки. Розрізняють схожість насіння лабораторну (у практиці контрольно-насіннєвого аналізу її частіше називають схожістю) – при пророщуванні в лабораторних умовах, які забезпечують нормальне проростання більшості насінин аналізованої культури, польову–впольовихумовах.

Одночасноз лабораторноюсхожістю визначаютьенергіюпроростаннянасіння–здатність його дошвидкого ідружногопроростання.

Схожість та енергію проростання обчислюють у відсотках нормально пророслих насінин до пророщуваних.

Чотирипробипо100(крупнонасіннихкультур– по 50)насіниносновноїкультурипророщують за певних умов. Основні з них такі: ложе і спосіб пророщування, температура, освітленість, строк підрахункуенергіїпроростанняісхожості.

Ложе – кварцовий пісок розміром часток 0,5 – 2 мм або фільтрувальний папір. Пісок промивають, висушують, прожарюють, просівають за допомогою решіт і зволожують на 60% повної вологоємності, для рису – на 80%. Вологоємність піску встановлюють завчасно насиченням його водою уметалевомуциліндріз сітчастим дном. Папір зволожують на 100% його вологоємності.

Способи пророщування насіння та їх особливостінаведено нижче. Температура– постійна (20, 25°С) чи змінна (6 год. протягом доби – підвищена, 18 год. – знижена). Якщо змінна температура становить 20–30°С (35°С), її регулюють перемиканням термостата, в іншому разі користуються двома термостатами з потрібними температурами, чим досягається відповідно їх поступова або різка зміна. Насіння пророщують переважно у темряві, рідше – на світлі. Строків підрахунку здебільшого два: перший– для енергіїпроростання, другий – для схожості. У культур із тривалим строком пророщування, наприклад ефіроолійних, між першим та другим проводять проміжний підрахунок.

Длянасіннясвіжозібраного таустаніспокоюзастосовуютьспеціальніспособипророщування– попередні охолодження, прогрівання, промивання, обробка нітратом калію, гібереліном, із зниженою температурою, освітленням та ін. Розрізняють такі групи насінин за їхнім станом після пророщування:нормально проросле, знезначними дефектамипроростків, непроросле, несхоже.

Підраховують ізнімаютьзложапід час визначення енергіїпроростання–нормальнопроросле і гниле, схожості – нормально і ненормально проросле, набубнявіле, гниле і тверде насіння (у бобових трав його відносять до схожого). Звертають увагу також на ступінь ураження пліснявою: слабкий – пошкоджено до 5% насінин, середній – 5–25%, сильний – понад 25%. Перевіряють точність аналізу порівнянням фактичних і допустимих відхилень. За остаточний результат приймають середньоарифметичну схожість чотирьох, трьох або восьми проб (двох визначень). У разіпотребипроводятьщоденнийоблік пророслого насіння.

5.Розрахунокнормвисівукультур

Н= МА100
де, Н–нормависіву, (кг/га);	ПП	А–маса1000насінин, (г);
М –нормависіву(млн. сх. насіниннагектар);		ПП–посівнапридатністьнасіння(%)
Посівнапридатність насіннярозраховуєтьсявиходячизсхожості(С)тачистоти(Ч)насіння
за співвідношенням:	Ч*С
ПП=	Ч*С
ПП=	100	30
	100

<<< < Предыдущая 1 23 / 73 4 5 6 7 > Следующая >>>

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]

#
16.04.2019198.66 Кб26_ПОДАТКОВ_СЕРЕД.doc
#
17.11.201931.67 Кб56п.docx
#
27.11.20191.35 Mб3701465001275585347.doc
#
28.03.2015870.91 Кб1607242.doc
#
22.02.20152.08 Mб567252.pdf
#
22.02.2015942.44 Кб257342.pdf
#
16.04.2019571.39 Кб97_ФІН_АНАЛІЗ.doc
#
22.02.20151.69 Mб108.doc
#
22.02.201510.41 Mб2808075.pdf
#
22.02.2015180.65 Кб78100.pdf
#
16.04.2019416.77 Кб58_ОБОР_КОШТИ.doc