11. Витрати виробництва. Сукупні, середні і граничні витрати.

Витрати виробництва – вартість усіх факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення та реалізації певної кількості продукції, а також для підтримки у працездатному стані існуючих виробничих потужностей.

Сукупні витрати (ТС) – витрати на виробництво певного обсягу продукції

Сукупні витрати (ТС) – сума постійних (фіксованих) і змінних витрат.

Середні сукупні витрати (АТС) – кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

Граничні витрати (МС) – приріст сукупних витрат, пов’язаний із виробництвом додаткової (як правило, останньої) одиниці продукції.

Граничні факторні витрати – додаткові витрати на придбання додаткової одиниці фактора.

7. Характерисктика ринку олігополії. Моделі олігополістичного

ціноутворювання - модель ламаної кривої попиту, картель,

домінування на ринку.

Олігополія – структура ринку, яка посідає проміжне місце між монополією та монополіст.конкуренцією. вона характеризується тим, що на ринку діє невелика к-ість підприємств, які мають неоднакову ринкову владу; може мати місце нецінова конкуренція; вступ до галузі ускладнений через різні бар’єри. Але головна риса олігополістичного ринку – загальна взаємозалежність його учасників

Ціноутворення за олігополії: загальна характеристика.

Олігополія – така ринкова модель, яка характеризується наявністю на ринку кількох фірм, які при формуванні своєї політики повинні враховувати реакції своїх конкурентів. Олігополія виникає внаслідок злиття, а також у зв’язку з наявністю різних бар’єрів.

Характері риси: 1. відносно невелика к-сть фірм присутніх на ринку (від 3-4 фірм, що контролюють 90% ринку до 8-10, що контролюють 60%: жорстка; м’яка, розпливчата) 2. однорідний (Cu-Ni, Al, сталь) або диференційований (побутова техніка, автомобілі) товар. 3. Високі бар’єри входження в галузь: економіy на масштабах; витрати пов’язані з рекламою (шоу-бізнес, тютюнова і алкогольна пром-ть); патенти та ліцензії. 4. Загальна взаємозалежність учасників ринку => необхідність враховувати реакцію конкурента при розробці своєї стратегії. Це є унікальна для олігополії риса.

Картель – організаційне об’єднання олігополістів за змовою відносно цін та обсягу виробництва з метою максимізації сукупного прибутку картелю.

Картель. Олігополістична конкуренція досить жорстка і мо­же вести до великих втрат для її учасників. Тому олігополісти з метою збільшення і Гарантії отримання прибутків ідуть на утворення картелю - змови фірм щодо майбутніх обсягів випуску і цін.

Розглянемо галузь, де діє N однакових фірм. Якби галузь була організо­вана як конкурентна, тоді ринкова рівновага досягалась би в точці Е_д(Р_д,0₀), а кожна типова фірма перебувала б у стані рівноваги, Е_д(Р_д^₀) , і не отримувала економічного прибутку.

При організації картелю фірми повинні:

а) узгодити спільну ціну і галузевий обсяг випуску (2;

б) встановити квоти кожного учасника;

в) виробити механізми запровадження угоди і контролю за її виконанням.

Через те що мета угоди — максимізація прибутку її учасників, для роз­рахунку спільних ціни та обсягу використовується модель монопольного ціноутворення, яка забезпечує найвищі прибутки виробникам. Стан моно­польної рівноваги досягається у точці Е_к(Р_к,0,_к) одночасно є станом рівноваги для картелю.

Модель домінуючої фірми. Ця модель виходить із припущення, що в олігополістичній галузі, де діє N+1 фірма, одна з них за рахунок переваги у нижчій вартості виробництва забезпечує значну частину галузевого випуску. Така фірма зветься домінуючою фірмою.