7. Предмет соціології праці та управління.

Соціологія праці та управління концентрує увагу на значенні можливостей робітника і умов їх реалізації шляхом узгодження особистих інтересів з інтересами суспільства в процесі виробничої діяльності.

Соціологія праці та управління – це галузь економічної соціології, яка вивчає працю, трудову діяльність та поведінку - трудовий колектив його соц. інститути, а також соціально трудові відносини процеси, форми і методи впливу на них (як окремих індивідів, так і спільнот у сфері праці, а також суспільно-трудові відносини, процеси та закономірності). Обєктом є праця як суспільно значуще явище, як процес реалізації, а водночас і відтворення здібностей, знань та умінь особи, як вид соц. діяльності.

Основні категорії – праця, процес праці, організація праці, умови праці, зміст праці, трудовий колектив.

Субєкти праці – це соціальні верстви населення працівників, які беруть участь у трудовій діяльності і різняться своїм соціальним станом, положенням у трудових колективах. Соціально-трудові відносини – це відносини, які складаються на виробництві між представниками різних соц. спільнот. Зайнятість – діяльність людини, повязана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка є джерелом доходу. Безробіття – соціальне явище, викликане низькими темпами економічного зростання, змінами у структурі економіки, а також кількісним зростанням потенційної робочої сили.

8. Національно-етнічні процеси та відносини. Націоналізм.

Національні відносини завжди пов’язані з вирішенням певних етнічних проблем, які стосуються умов виживання і розвитку етносів {проблеми території, політичної влади, мови, культури, традицій, збереження самобутності тощо). За даними ООН, у більш ніж 220 державах світу існує понад 3 тис. етнічних спільнот. Багато з них проживають компактно, деякі перебувають за межами однієї країни. Таким етносом є й українці, великі етнокультурні групи яких проживають за кордоном.

Національні відносини ніколи не існують поза іншими суспільними явищами (політичними, духовними, соціальними, економічними). Національні відносини завжди мають ідеологічний характер. Суб’єктами їх є, як правило, окремі етнічні утворення. Сучасні етнічні проблеми існують у межах державних утворень, найчастіше ведуть мову про взаємини між титульними націями і національними меншинами.

До титульних належать нації, що компактно проживають на певних територіях, дають назву існуючому державному утворенню (українці в Україні). До національних меншин відносять етнонаціональні групи, що не належать до титульних націй (російське населення в Україні). Існують і багатонаціональні держави, в яких не титульні нації за кількістю не менші за основне населення (Швейцарія).

В Україні, за даними перепису 1989 р. проживало до 130 етнічних спільнот чисельністю понад 52 млн осіб. Це свідчить про те, що міжнаціональні відносини є одним з найважливіших чинників її сучасної внутрішньої політики.

Політичні етнонаціональні відносини стосуються передусім рівної участі всіх етнічних утворень у реалізації політичної влади в країні та вирішенні найважливіших проблем державного життя. Економічні національно-етнічні відносини спрямовані на задоволення економічних потреб етнічних утворень. Етнонаціональні відносини у сфері культури створюють можливості для контактів культур різних етнічних груп.

Націоналізм - це теорія і практика етнічних відносин, які ірунтуються на самоідентифікації нації у вирішенні своїх проблем, реалізуються у різних формах діяльності, зумовлених специфікою економічного, політичного, духовного розвитку країни, і радиціями тощо.

Національне питання - форма відкритої постановки в суспільстві проблеми розвитку націй, національних відносин (територіальних, екологічних, економічних, політичних, правових, мовних тощо).